Рішення № 84439021, 10.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4632/19

Провадження № 2/522/5169/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду з позовною заявою, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 19731, 04 грн. та три відсотки річних у розмірі 6171 грн. У якості обґрунтування позовних вимог зазначила, що 06 грудня 2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області стягнуто з відповідача на її користь Ѕ вартості автомобіля Форд «Фокус» 2004 року випуску, яка складає 49500, а всього 164650 грн. Рішення суду не виконано, отже, мало місце невиконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі судового рішення про поділ спільного майна подружжя.

13 травня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав та просив у задоволені позову відмовити. Відповідач свої заперечення мотивував тим, що вказаний позивачем автомобіль Форд «Фокус» перебуває у сина позивача ОСОБА_3 та у Комінтернівському районному суді Одеської області перебуває на розгляді цивільна справа про зобов`язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 автомобіль Форд «Фокус». Оскільки на час розгляду справи відповідач отримує тільки заробітну плату, іншого майна не має, то відсутня його вина у тому, що з грудня 2018 року позивач не отримала повного відшкодування суми за рішенням суду. Крім того, правовідносини, які виникають за приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження , до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2019 року справу передано на розгляд судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 22 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

02 квітня 2019 року позивач надала заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 04 квітня 2019 року провадження у справі було відкрито. Справа призначена до розгляду спрощеному позовному порядку з викликом сторін. Судове засідання призначено на 13 червня 2019 року.

12 червня 2019 року відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням до іншого міста.

У судове засідання 13 червня 2019 року з`явився представник позивача адвокат Нікітіна Ю.В. Протокольною ухвалою заяву відповідача про відкладення задоволено, розгляд справи відкладено до 19 липня 2019 року.

19 липня 2019 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Розгляд справи відкладено до 29 липня 2019 року.

У судове засідання 29 липня 2019 року з`явився представник позивача адвокат Нікітіна Ю.В. та відповідач. Сторони надали вступне слово, судом було досліджено письмові докази. Для підготовки сторін до підсумкової промови оголошена перерва до 07 серпня 2019 року.

07 серпня 2019 року судове засідання не відбулося у зв`язку із зайнятістю судді у іншій справі. Розгляд справи відкладено до 10 вересня 2019 року.

У судове засідання сторони не з`явились. Представник позивача Нікітіна Ю.В. надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Врахувавши пояснення сторін у вступному слові, дослідивши письмові докази судом встановлено наступні обставини.

31 серпня 2017 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/4205/14 у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року рішення приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року скасовано, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто Ѕ вартості спільного майна, а саме Ѕ вартості автомобіля Тойота «Камрі», яка складала 115500 грн. та Ѕ вартості автомобіля Форд «Фокус», яка складала 49500 грн., а всього 164650 грн.

Постановою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року залишено без змін.

14 лютого 2019 року позивач отримала виконавчий лист від 06 грудня 2017 року на виконання рішення Апеляційного суду Одеської області.

Згідно розрахунку, наданого позивачем та з яким погоджується суд, розмір суми боргу за період з 06 грудня 2017 року по 07 березня 2019 року складає за інфляційними втратами 19731,04 грн. та 3 % річних за вказаний період 6171 грн.

26 березня 2019 року Головний державний виконавець Калашніков Р.В. своєю Постановою звернув стягнення на дохід ОСОБА_2 у розмірі 20 %, який він отримує у Херсонському Державному університеті.

За період з 02 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року, як вбачається з довідки від 06 травня 2019 року Херсонського державного університету, за виконавчим листом № 58503814 з ОСОБА_2 стягнуто 2569 грн. 83 копійки.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника

Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджує Рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року у сумі 164650 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, з виплати Ѕ вартості спільного майна, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у схожих правовідносинах та у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати у розмірі 19731 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 04 коп. та три відсотки річних у розмірі 6171 (шість тисяч сімдесят одна) грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 вересня 2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар