Рішення № 84437630, 12.09.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2019 Справа №607/19243/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

за участі секретаря Т.І. Созанської

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України в Тернопільській області про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1070952,80 гривень та моральної шкоди в розмірі 536112 гривень, завданої злочинним правопорушенням за ч.1 ст.161 КК України, через бездіяльність держави та не встановлення осіб, винних у дискримінації та не встановлення належних відповідачів, до яких міг би бути пред`явлений цивільний позов про відшкодування збитків, завданих злочином.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 28 листопада 2015 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015210010003447 внесені відомості стосовно скоєного відносно нього злочинного правопорушення за ч.1 ст.161 КК України (дискримінація його за політичною ознакою під час виборів до місцевих рад у 2015 році), його було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Однак з вини держави, в особі органів досудового розслідування, досудове слідство ведеться тривалий час, справа затягується, осіб винних у дискримінації його у державі не встановлено. При цьому слідство ведеться з грубим порушенням законності, а фактичне досудове слідсто ігнорує вказівки прокурора, не виконує ухвал слідчих суддів, ігнорує його клопотання у кримінальному провадженні. Оскільки, держава не може встановити особу (осіб), винних у скоєному злочинному правопорушенні стосовно нього за ст.161 КК України, то, відповідно, держава повинна відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету завдану злочином шкоду, оскільки, це також прямо передбачено частиною другою ст.1177 Цивільного кодексу України. Вважає, що якби держава не дискримінувала його за політичною ознакою, то він міг бути обраним депутатом Тернопільської обласної ради, а, відтак, головою Тернопільської обласної ради. Ним отримано інформацію по заробітній платі голови Тернопільської обласної ради ОСОБА_2 , яка була нарахована та виплачена за період з 14 грудня 2015 року по 31 серпня 2018 року, тобто, за період його дискримінації за політичною ознакою, загальна сума виплачених грошових коштів голові обласної ради складає 1070952,80 грн. Таким чином, якби право самостійно висувати свою кандидатуру у депутати Тернопільської обласної ради поза волею політичних партій не було б порушено та якби не існувала дискримінація його за політичною ознакою, то він міг би стати депутатом обласної ради, а відтак, головою Тернопільської обласної ради, тому його втрачена вигода складає 1070952,80 грн., яку він просить стягнути в його користь за рахунок коштів державного бюджету України.

Також, злочином йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 536112грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав як фізична особа у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього самого у формі скоєння стосовно нього злочину за ст.161 КК України у формі дискримінації його за політичною ознакою.

Для розрахунку завданої моральної шкоди він застосував методику професора ОСОБА_3 , згідно Таблиці розмірів компенсації презюмованої моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зіславшись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не зявився, подано відзив на позов та заперечення, відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 28 листопада 2015 року до ЄРДР за №12015210010003447 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161 КК України.

Підставою внесення таких відомостей була ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року в справі №607/17676/15-к, якою начальника слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області зобов`язано виконати дії відповідно до вимог ст.214 КПК України, щодо визначення слідчого для внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 19 жовтня 2015 року до ЄРДР та здійснення досудового розслідування.

В ході проведення слідчих дій ОСОБА_1 був допитаний старшим слідчим СВ Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Заросінською Х.О. як потерпілий у кримінальному провадженні щодо порушення рівноправності громадян, про що складено протокол допиту від 26 грудня 2015 року.

29 січня 2016 року старшим слідчим СВ Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Заросінською Х.О. прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010003447 від 28 листопада 2015 року, у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року в справі №607/1284/16-к, скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області Заросінською Х.О. від 29 січня 2016 року скасовано. Матеріали кримінального провадження №12015210010003447 повернуто СВ ТВП ГУНП України в Тернопільській області для продовження досудового розслідування, під час якого необхідно виконати зазначені у мотивувальній частині ухвали процесуальні дії. Зокрема: допитати потерпілого ОСОБА_1 , у повному обсязі виконати вказівки прокурора в кримінальному провадженні, після чого на основі ретельного аналізу зібраних доказів, всебічно, повно і неупереджено дослідити їх та всі інші обставини кримінального провадження, з урахуванням і тих, на які посилається ОСОБА_1 , вчинити на підтвердження чи спростування їх необхідні, у тому числі, інші слідчі та процесуальні дії, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні №12015210010003447.

29 червня 2017 року у справі №607/1284/16-к слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Заросінської Х.О. у кримінальному провадженні №12015210010003447, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено. Зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 про проведення окремих слідчих дій від 27 березня 2017 року.

Зі змісту вказаної ухвали слідує, що із наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження №12015210010003447 від 28 листопада 2015 року в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчим не вчинено жодних процесуальних дій. Також у вищевказаних матеріалах відсутнє клопотання скаржника про проведення окремих слідчих дій, яке отримано Тернопільським ВП ГУНП в Тернопільській області 27 березня 2017 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.10.2918року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018року змінено, стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 3723грн. В решті рішення залишено без змін.

ОСОБА_1 вважає, що з вини держави, в особі органів досудового розслідування, досудове слідство ведеться тривалий час, справа затягується, осіб винних у дискримінації його у державі не встановлено, тому з огляду на те, що держава не може встановити особу (осіб), винних у скоєному злочинному правопорушенні стосовно нього за ст.161 КК України, то, відповідно, держава повинна відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету завдану злочином шкоду, оскільки, це також прямо передбачено ч.2 ст.1177 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом наведених норм, позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між сторонами, відповідачем у справах позовного провадження є особа - учасник цивільних правовідносин, яка порушує, не визнає або оспорює відповідні права позивача.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст.56 Конституції України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

В даному ж випадку ОСОБА_1 вважає, що якщо держава не може встановити особу (осіб), винних у скоєнні злочинному правопорушенні стосовно нього за ст.161 КК України, то, відповідно, держава повинна відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету завдану злочином шкоду, оскільки, це також прямо передбачено ч.2 ст.1177 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що якби держава не дискримінувала б його за політичною ознакою, то він міг бути обраним депутатом Тернопільської обласної ради, а відтак, бути головою Тернопільської обласної ради. Ним було отримано інформацію по заробітній платі голови Тернопільської обласної ради ОСОБА_2 , яка була нарахована та виплачена за період з 14 грудня 2015 року по 31 серпня 2018 року, тобто, за період його (як він вважає) дискримінації за політичною ознакою, загальна сума виплачених грошових коштів голові обласної ради складає 1070952,80 грн. Таким чином, якби право самостійно висувати свою кандидатуру у депутати Тернопільської обласної ради поза волею політичних партій не було б порушено та якби не існувала дискримінація його за політичною ознакою, то він міг би стати депутатом обласної ради, а відтак, головою Тернопільської обласної ради, тому його втрачена вигода складає 1070952,80 грн., яку він просить стягнути в його користь за рахунок коштів державного бюджету України.

Однак, суд звертає увагу на те, що ст.1177 ЦК України передбачає відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Зокрема ч.1 зазначеної статті визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода завдана потерпілому наслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (ч.2 ст.1177 ЦК України).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що відкрите кримінальне провадження за №12015210010003447 наразі не є завершене, кримінальне правадження стосується питання за яким позивач був позбавлений права на висування своєї кандидатури на місцевих виборах до Тернопільської обласної ради, тобто до органів місцевого самоврядування.

За загальним правилом, шкода, завдана особі, в тому числі внаслідок злочину, відшкодовується особою - завдавачем шкоди. Стаття 1177 ЦК України, встановлює виключення з загального правила, відповідно до якого майнова шкода, завдана майну фізичної особи може бути відшкодована державою.

Особливість даної норми полягає в наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення у держави такого обов`язку:

а) відшкодуванню за правилами даної статті підлягає лише майнова шкода, завдана майну фізичної особи. Моральна шкода або шкода, завдана життю та здоров`ю особи внаслідок злочину, відшкодовується за правилами ст. ст. 1167 - 1168, 1195 - 1208 ЦК України;

б) майнова шкода має бути завдана майну фізичної особи внаслідок злочину;

в) потерпілим за нормами даної статті може бути лише фізична особа. Шкода, завдана майну юридичної особи внаслідок злочину відшкодовується на загальних підставах;

г) відшкодування шкоди за рахунок держави можливе у випадку, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Під час визначення суб`єктивного складу відповідних правовідносин, звертає увагу на себе той факт, що в ч.2 ст.1177 ЦК України як джерело відкодування називає Державний бюджет України. Диспоциція ч.2 ст.1177 ЦК України має бланкетний характер, оскльки, виходячи зі змісту цієї статті, випадки й порядок такого відшкодування мають передбачатися законом. Тобто положення ч.2 ст.1177 ЦК України можуть бути реалізовані на практиці виключно на підставі спеціального закону, який на сьогодні відсутній.

Не підлягають застосуванню в цьому випадку також і норми Конституції України, як норми прямої дії, оскільки Конституція України не передбачає права на відшкодування за рахунок держави шкоди потерпілому внаслідок кримінального правопорушення.

В контексті відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України слід звертати увагу на те, що обов`язок держави в певних випадках відшкодувати шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, не грутується на засадах цивільно-правової відповідальності, цей обов`язок держава покладає на себе як гарант безпеки людини.

Також слід підкреслити, що й сам позивач, як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив зіслався на відсутність розробленого порядку, у якому чітко передбачені випадки виплати компенсації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі № 720/1607/16-ц щодо відсутності відповідного нормативно-правового акту, який визначає порядок відшкодування шкоди, викладено позицію, зокрема зазначено, що порядок, який містить процедуру присудження та сплати відшкодування, має бути встановлений окремим законом, який не було прийнято до цього часу. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум (Ухвала Європейського суду з прав людини у справі «Петро Якович Петльований проти України», заява № 54904/08, ухвала щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року).

(!) Поряд з тим, вказано, що до остаточного розслідування кримінального провадження не можливо встановити джерело, з якого повинна відшкодовуватися шкода, а саме: із державного (у разі, якщо це державний орган) чи місцевого (у разі, якщо це орган місцевого самоврядування) бюджету чи у інший спосіб, а відтак не може бути застосована аналогія закону, оскільки ч.3 ст.176 ЦК України держава не відповідає за зобов`язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.

Подібну позицію, із посиланням при застосуванні ст.1177 ЦК України, викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 331/5901/17 від 04 квітня 2018 року, з якої вбачається, що у триваючому досудовому розслідуванні при відсутньому рішенні про закриття кримінального провадження, особа потерпілого не позбавлена права відповідно до вимог статті 128 КПК України пред`явити цивільний позов під час кримінального провадження, тому передбачених законом підстав для покладання на державу обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду, завдану злочином, немає.

З огляду на зазначене, можна прийти до переконання, що до остаточного розслідування кримінального провадження не можливо встановити джерело з якого повинна відшкодовуватися шкода, а саме із державного (у разі якщо це державний орган) чи місцевого (у разі якщо це орган місцевого самоврядування) бюджету, а відтак і розмір для задоволення такого відшкодування.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зауважує наступне, позивач вважає, що злочином йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 536112грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав як фізична особа у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього у формі скоєння злочину за ст.161 КК України у формі дискримінації його за політичною ознакою.

Положеннями ст.ст.16, 23 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодуванню за правилами ст.1177 ЦК України підлягає лише майнова шкода, моральна шкода завдана внаслідок злочину відшкодовується за правилами ст. 1167 - 1168 ЦК України.

Як вже зазначалось постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.10.2918року, якою змінено рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018року, стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 3723грн.

В рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018року у справі №607/14606/17, зокрема зазначено, що «Оскільки ухвалою слідчого судді від 29 червня 2017 року у справі №607/1284/16-к встановлено бездіяльність старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Заросінської Х.О. у кримінальному провадженні №12015210010003447 від 28 листопада 2015 року, після скасування постанови про закриття кримінального провадження від 29 січня 2016 року на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2016 року, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди. Бездіяльність слідчого, в частині невиконання службових обов`язків, встановлена ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайоного суду, яка набрала законної сили».

Зважаючи на вищезазначене, у суду немає підстав для відшкодування заявленої моральної шкоди із Державної казначейської служби України.

Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди в розмір 1070952, 80 гривень та моральної шкоди в розмірі 536112 гривень завданої злочином слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.4, 12, 13, 81, 133, 223, 263, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди майнової в сумі 1070952, 80 гривень та моральної 536112 гривень, завданої злочином - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

Відповідач Державна казначейська служба України вул. Бастіонна, 6 м. Київ.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк