Рішення № 84435138, 23.09.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4589/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні сумі 24 557,20 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала на ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» з 05 жовтня 1998 року вантажником 563 відділу в ДП «Державний завод «ЛОРТА». 29 жовтня 2007 року переведено робітником зеленого будівництва 6 розряду (код професії 17530) в господарський відділ 563 з погодинною оплатою праці. 01 липня 2010 року у зв`язку із введенням нових тарифних умов оплати праці переведена робітником зеленого будівництва 5 розряду з погодинною оплатою праці (код професії 17530) в господарський відділ 563. 01 березня 2012 року у зв`язку із введенням нових тарифних умов оплати праці переведена робітником зеленого будівництва 4 розряду з погодинною оплатою праці (код професії 17530) в господарський відділ 563. Починаючи з квітня 2018 року їй стали затримувати виплату заробітної плати, в результаті чого за роботодавцем утворилась заборгованість в сумі 23 062,97 гривень. 22 серпня 2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ч. З ст. 38 КЗпП України, оскільки на той час відповідач більше чотирьох місяців не виплачував заробітну плату. Після звільнення розрахунок з позивачкою не був проведений, у зв`язку з чим остання була змушена звернутись до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 23.01.2019р. рішенням суду стягнено на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який розрахований по день прийняття рішення. Однак, позивач виплатив таку заборгованість лише 21.03.2019 року. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача 27.08.2019 року подав відзив на позовну заяву, згідно якого Державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта» позовні вимоги визнає частково у розмірі 24 220,80 грн. та зазначає, що середньоденна заробітна плата позивача складає 168,20 грн.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» з 05 жовтня 1998 року вантажником 563 відділу в ДП «Державний завод «ЛОРТА». 29 жовтня 2007 року переведено робітником зеленого будівництва 6 розряду (код професії 17530) в господарський відділ 563 з погодинною оплатою праці. 01 липня 2010 року у зв`язку із введенням нових тарифних умов оплати праці переведена робітником зеленого будівництва 5 розряду з погодинною оплатою праці (код професії 17530) в господарський відділ 563. 01 березня 2012 року у зв`язку із введенням нових тарифних умов оплати праці переведена робітником зеленого будівництва 4 розряду з погодинною оплатою праці (код професії 17530) в господарський відділ 563./а.с.4-7/

Починаючи з квітня 2018 року їй стали затримувати виплату заробітної плати, в результаті чого за роботодавцем утворилась заборгованість в сумі 23 062,97 гривень.

22 серпня 2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ч. З ст. 38 КЗпП України./а.с.4-7/

Після звільнення розрахунок з позивачкою не був проведений, у зв`язку з чим остання була змушена звернутись до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23.01.2019р. рішенням суду стягнено на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 062,97 грн., який розрахований по день прийняття рішення. Однак, позивач виплатив таку заборгованість лише 21.03.2019 року, що стверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк»/а.с.10/

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.01.2019 р. доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд приймає поданий представником відповідача розрахунок середнього заробітку за період з 22.08.2018 р. по 19.03.2019 р., згідно якого середньоденна заробітна плата позивачки складає 168,20 грн. без урахування податків та зборів. Звідси слідує, що середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.08.2018 р. по 19.03.2019 р. становить 24 220,80 грн.

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 22.08.2018 р. по 19.03.2019 р. у розмірі 24 220 грн. 80 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно поданих доказів, судом встановлено, що судові витрати понесені позивачкою складають 100 грн. - витрати понесені на отримання банківської виписки, квитанція якої долучена до матеріалів справи /а.с.11/ та сума сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, суд приходить до переконань про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки 868 грн. 40 коп. понесених судових витрат.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1/ середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 22.08.2018 р. по 19.03.2019 року у розмірі 24 220 /двадцять чотири тисячі двісті двадцять/ гривень 80 копійок без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 / судові витрати в розмірі 868 /вісімсот шістдесят вісім/ гривень 40 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1/

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1/

Текст рішення суду складений 23 вересня 2019 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: А.І. Кирилюк