Рішення № 84435135, 16.09.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7887/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Бережна Інна Олександрівна про визнання права власності на вклад,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, у якому після уточнення позовних вимог, просить визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на вклад (грошові кошти) у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» за договорами від 26.08.2011 року та від 29.01.2013 року, укладеними між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 на суму 24 000,00 доларів США та 10 684,00 доларів США, відповідно, а також нараховані за договором проценти.

Обґрунтовуючи позов покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Вона являється єдиним спадкоємцем матері, згідно заповіту. Після смерті матері залишилося спадкове майно у вигляді грошових коштів на рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк». Позивач зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була відкрита спадкова справа. Нотаріусом було скеровано запити до відповідача про вклади матері, однак згідно відповіді банку такі договори з померлою у вказані періоди не укладались. Зазначає, що відповідач вводить її в оману, а оскільки в добровільному порядку банк вклади не повертає позивач змушена звертатися до суду. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, з мотивів наведених у ньому та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, з мотивів наведених у письмовому відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що на ім`я померлої ОСОБА_4 у банку відкритих карток та рахунків, за якими обліковують кошти померлої немає. Повна інформація про померлу у банку відсутня, оскільки, можливі вклади були на території на теперішній час окупованої частини України, а тому через особливий стан запроваджений у Криму відповідач не має ніякої інформації про ці договори, а тим більше - не має можливості повертати чи виплачувати їх. На письмові звернення позивача вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Вказує, що дії банку були вчинені виключно в межах закону, а тому відповідачем не порушено жодних прав позивача. Крім цього, вказав, що відповідач не заперечує та не оспорює право ОСОБА_1 на спадкування за заповітом її померлої матері.

Третя особа в судове засідання не з`явився, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Суд постановив проводити за відсутності третьої особи, неявка якої не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.02.2016 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області.

Згідно заповіту, посвідченого 20 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського округу Кириленко Т.М. усе майно, що належало їй до дня смерті заповідає ОСОБА_1 .

Як спадкоємець за заповітом, посвідченим 20 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського округу позивач звернулась до нотаріуса Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу - Бережної Інни Олександрівни із заявою про прийняття спадщини.

08 квітня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Бережною І.О. була відкрита спадкова справа № 58827434.

Для перевірки складу спадкового майна приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Бережною І.О. було скеровано запит до відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» про отримання інформації щодо наявності та виду грошових рахунків спадкодавця за №32/02-14 від 08 квітня 2016 року.

На письмовий запит Банк листом від 25.04.2016 року дав відповідь, якою вказав, що на ім`я померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 у ПАТ «Приватбанк» відкритих карток/рахунків за якими обліковуються кошти померлої немає.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав набуття права власності є спадкування, яке визначається законом як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України (1-5 черги спадкоємців за законом). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до п. 1. 2 глави 10 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22 лютого 2012 року N 296/5, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно зі ст. 66 Закону України "Про нотаріат", на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 4.14 глави 10 вказаного Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Частиною 1 ст. 1228 ЦК України встановлено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Згідно з ч. 2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Оскільки право на грошовий вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (заповіт, заповідальне розпорядження), а тому, для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися на протязі шести місяців з дня смерті вкладника до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, статтею 1241 ЦК України закріплено право на обов`язкову частку у спадщині, згідно якої малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Отже, ч. 1218 ЦК України встановлює два можливих види вираження волі спадкодавця-вкладника: заповіт та спеціальне розпорядження банківській установі: якщо спадкодавець зробив розпорядження банківській установі або застереження щодо вкладу в загальному заповіті, то вклад переходить у власність особи, вказаної в розпорядженні чи заповіт; якщо розпорядження банку чи застереження у заповіті не було, або заповідальне розпорядження на вклад у банку скасовано чи змінено заповітом, свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад видається спадкоємцям за законом на загальних підставах.

Положення про те, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, визначає, що порядок і умови переходу прав на вклад відповідають звичайній процедурі спадкування; до оформлення права на такий вклад у порядку спадкування застосовується режим оформлення спадщини; право на частину вкладу можуть отримати й спадкоємці за правом на обов`язкову частку, якщо такі є.

Позивач вважає, що банк відмовляється надати інформацію про ці вклади та повернути належні їй на праві власності кошти.

Зазначає, що 26.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Кримської філії та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу (Вклад «Стандарт» з помісячною виплатою) за №SAMDN25000719126700, за умовами якого ОСОБА_4 передала відповідачу 24 000,00 доларів США шляхом внесення на особовий рахунок НОМЕР_3 , з відсотковою ставкою 8% річних на строк 12 місяців до 25.08.2012 року включно.

Крім цього, 29.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Кримської філії та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу (Вклад «Приват-Вклад» за №SAMDN01000732559114, за умовами якого ОСОБА_4 передала відповідачу 10684,00 доларів США шляхом внесення на особовий рахунок НОМЕР_4 , з відсотковою ставкою 4% річних на строк 365 днів до 29.01.2014 року включно.

На підтвердження внесення коштів на вказаний рахунок позивачем надано копії квитанцій від 26.08.2011 року №13 та від 29.01.2013 року №5 про розміщення коштів в сумі 24 000,00 доларів США та 10684,00 доларів США на депозитний рахунок в установі відповідача та копію депозитного договору №SAMDN25000719126700 від 26.08.2011 року, копію заяви на вклад №SAMDN01000732559114 від 29.01.2013 року.

Інших документів чи їх оригіналів на підтвердження внесення вкладу позивач не подала. Покликається на те, що її мати зверталась до банку із заявою про розірвання договору, однак доказів розірвання договору та визнання банком факту укладення договорі до суду не надала.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України регулюють питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової форми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку; а другий банк зобов`язаний надати клієнту на підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів, уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 8 глави «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншим нормативно-правовим актом у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаям ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банк, засвідчений електронним підписом САБ.

У той же час, матеріали справи не містять оригіналу чи належним чином завіреної копії договорів банківського вкладу та платіжних документів, які б відповідали вимогам НБУ. Копія депозитного договору №SAMDN25000719126700 від 26.08.2011 року також належним чином не засвідчена. Оригіналів квитанції про внесення вкладу позивач також до суду не подала.

Згідно листа ПАТ «Приватбанк» від 02.05.2019 року, внаслідок конфіскації частини майнового комплексу ПАТ «Приватбанк» окупаційною владою у 2014 році, доступ до первинних документів, в т.ч. договорів, касових документів клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ Приватбанк на даний час є обмеженим.

Так, відсутність оригіналів або належним чином завіреної копії договорів банківського вкладу, свідчить про відсутність доказів на підтвердження письмової форми банківського вкладу, а також платіжного доручення чи іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми, оформленого у встановленому законом порядку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Згідно ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом під час розгляд у справи було забезпечено сторонам передумови для реалізації їх прав та обов`язків, передбачених ЦПК України, задоволено клопотання сторін щодо витребування доказів та надано їм належну правову оцінку.

Суд враховує положення ч. 3 ст. 1296 ЦК України якими передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину, водночас, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому оцінивши надані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позивачем не надано належних та вмотивованих доказів, які дають підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи банку щодо неможливості повернення банківських вкладів з банківських установ, які на даний час знаходяться на тимчасово окупованій території, а саме на території Автономної Республіки Крим, оскільки договір банківського вкладу про розміщення грошових коштів на депозитному рахунку банку укладається з ПАТ КБ «Приватбанк», як юридичною особою.

Таким чином, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця - Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків по укладених і дійсних договорів.

Одночасно, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, беручи до уваги посилання сторін на мотиви заявлених позовних вимог та їх заперечення, доводи сторін щодо наведеної практики суду касаційної інстанції, суд, виходячи з мотивів та доводів, наведених у даному рішенні, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2019 року.