Рішення № 84433424, 03.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25598/15-ц

Провадження № 2/761/1143/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Смігунову В.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Державне підприємство "Агроспецсервіс" про визнання наказів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2015 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22.04.2016 року позов ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Державне підприємство «Агроспецсервіс» про визнання незаконними дій органу державної влади та відновлення становища, яке існувало до порушення - задоволено частково. Визнано незаконними дії Міністерства аграрної політики та промисловості України з видачі Наказу № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 » без укладення контракту (трудового договору) та з видачі Наказу № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано незаконними Наказ № 83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 » та Наказ № 146-п від 08.09.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 »; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На підставі заяви Міністерства аграрної політики та продовольства України, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.12.2016 року, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.04.2016 року скасоване та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 10.04.2017 року позов було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.06.2017 року ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 10.04.2017 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12.07.2017 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва та згідно із протоколом розподілу від 13.07.2017 року передана судді Макаренко І.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 13.12.2017 року провадження у справі було закрито, проте постановою Апеляційного суду м.Києва від 14.02.2018 року ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 13.12.2017 року скасовано та направлено до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

27.02.2018 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва та згідно із протоколом розподілу від 08.02.2018 року передана судді Рибаку М.А.

У зв`язку із закінченням п`ятирічних повноважень судді Рибака М.А. на підставі розпорядження керівника апарату від 31.01.2019 року справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

В позовних вимогах з врахуванням заяви від 24.10.2017 року позивач просить: визнати недійсними наказ №83-п від 05.04.2013 «Про призначення в.о. директора ОСОБА_1 » та наказ №146-п від 08.09.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення діючого законодавства призначив позивача на посаду виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс». Крім того, між сторонами не обговорювались умови трудового договору, не укладався контракт, трудова книжка відповідачу не надавалась.

Наказ №83-п від 05.04.2013 року про призначення позивача на зазначену посаду не мав істотних умов трудового договору, не визначав трудову функцію, норми робочого часу, порядок та розмір оплати праці, початок роботи - день в який позивач мав приступити до виконання трудових обов`язків. Після оформлення зазначеного наказу позивач жодного дня не виконував трудові обов`язки, а відповідач не забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи та не виплачував заробітну плату, не ознайомлено позивача з Правилами трудового розпорядку та колективним договором.

Зважаючи на те, що трудові відносини між сторонами були відсутні, 08.09.2014 року відповідач видав наказ №146-п про звільнення позивача, який не містить законом передбаченої підстави.

Позивач зазначає, що обидва накази порушують права позивача на вільний вибір роду занять та на працю яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується для можливості заробляти собі на життя, а тому вони мають бути визнані недійсними.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що укладення трудового договору з позивачем відбулось відповідно до вимог статті 24 КЗпП України шляхом укладення усного трудового договору з поданням ОСОБА_1 за власним бажанням заяви від 26.03.2013 року з проханням призначити його виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс», виданням наказу про прийняття на роботу та фактичним допуском до роботи. У зв`язку з порушенням позивачем трудової дисципліни, він був відсторонений від займаної посади, а потім був звільнений у зв`язку з призначенням особи на посаду генерального директора.

Як зазначає представник відповідача, позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду із позовною заявою. Крім того позивач звертався до Окружного суду м.Києва з позовами в яких оскаржував зазначені накази (справа №826/16507/14). У вказаній справі встановлені обставини які не підлягають доказуванню, а саме: фактичний допуск позивача до роботи здійснено на підставі поданої заяви та виданого наказу і безпосереднього виконання позивачем своїх посадових обов`язків, а тому оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим.

Доказами фактичного допуску позивача до роботи є листи підписані ним, копія зареєстрованого статуту, інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб що позивач має право вчиняти дії від імені юридичної особи та підписувати договори.

Представник зазначає, що позивач навмисно не виконав вимоги діючого законодавства щодо передачі трудової книжки підприємству при прийнятті на роботу. І оскільки саме на керівника підприємства покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, тобто в даному випадку на позивача, тому відповідач не має нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.

Третя особа представника в судове засідання не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив до суду не надходив.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України № 500/2011 від 23 квітня 2011 року, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації: державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави; державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням; призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Згідно з п. 4.1 Статуту, підприємство є юридичною особою та має закріплене за ним майно. Права і обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та законодавства.

Відповідно до п. 5.1 Статуту, майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п. 9.1.3 Статуту передбачено, що підприємство має право укладати договори та угоди, набувати майнові права та особисті немайнові права, виконувати обов`язки, бути позивачем, відповідачем чи третьою особою у судах.

Згідно із Статутом ДП «Агроспецсервіс» (далі - Підприємство), Підприємство входить до складу управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Уповноважений орган управління) і є підзвітний йому.

Управління Підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається Уповноваженим органом управління. Призначення генерального директора Підприємства на роботу здійснюється Уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк контракту, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту та звільнення з посади генерального директора (п.10.2, 10.3 Статуту).

Крім того, у відповідності до положень п.10.4 Статуту, Генеральний директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до статуту.

В тому числі Генеральний директор розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до Статуту та законодавства (п.10.5.8 Статуту).

Згідно з пп. 17 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністр підписує накази Мінагрополітики України.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 24 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

26.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до міністра міністерства аграрної політики та продовольства України М . В. Присяжнюка та просив призначити його виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс».

Наказом №83-п від 05.04.2013 року, який підписаний міністром міністерства аграрної політики та продовольства України М.В.Присяжнюк, ОСОБА_1 було призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс». Підставою для видачі наказу стала заява ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що він дійсно звертався із такою заявою.

Суду не надано доказів ознайомлення позивача із наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 05.07.2014 року в межах кримінального провадження в якому ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, відсторонено ОСОБА_1 від посади виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» строком на два місяці, строк обраховувався з 04.07.2014 року.

Суду не надано доказів, що зазначена ухвала оскаржувалась.

На підставі зазначеної ухвали наказом міністра міністерства аграрної політики та продовольства України І.О.Швайка №91-п від 15.07.2014 року, ОСОБА_1 було відсторонено від виконання обов`язків генерального директора ДП «Агроспецсервіс» строком на два місяці з 04.07.2014 року.

Наказом №146-п від 08.09.2014 року, який підписаний міністром міністерства аграрної політики та продовольства України І.О.Швайка ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» на підставі службової записки Управління державного майна від 08.09.2014 року №27-4-25/103.

Суду також не надано доказів ознайомлення позивача із вказаним наказом.

Як вбачається із службової записки, була внесена пропозиція про звільнення ОСОБА_1 із посади виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» в зв`язку з призначенням генерального директора ДП «Агроспецсервіс» ОСОБА_3 .

З копії трудової книжки позивача, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, вбачається, що записи про роботу позивача на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» відсутні.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не отримував заробітну плату, перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорював зазначені накази та ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України та з урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив про:

- визнання дії відповідача з призначення позивача виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» та видачі наказів №83-п від 05.04.2013р. «Про призначення в.о. генерального директора ОСОБА_1 » та №146-п від 08.09.2014р. «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконними;

- наказ №83-п від 05.04.2013р. «Про призначення в.о. генерального директора ОСОБА_1 » скасувати, як такий, що виданий без законних підстав;

- наказ №146-п від 08.09.2014р. «Про звільнення ОСОБА_1 » скасувати, як такий, що виданий відносно особи, яка не перебувала в трудових відносинах та не приступила до виконання обов`язків генерального директора ДП «Агроспецсервіс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.02.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України в частині позовних вимог щодо визнання дії відповідача з призначення позивача виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Агроспецсервіс» та видачі наказу №83-п від 05.04.2013р. «Про призначення в.о. генерального директора ОСОБА_1 » та скасування наказу №83-п від 05.04.2013р. «Про призначення в.о. генерального директора ОСОБА_1 » - залишено без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення до суду з позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.02.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.11.2017 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: Державне підприємство «Агроспецсервіс» про визнання дій протиправними та скасування наказів, ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасовано, а провадження в справі закрито.

Як вбачається з матеріалів справи, доказами фактичного допуску до роботи позивача, виконання ним посадових обов`язків керівника підприємства свідчать наявні в матеріалах справи: лист ДП «Агроспецсервіс» № 14/14 від 27 березня 2014 року про надання в.о. генерального директора ДП «Агроспецсервіс» ОСОБА_1 документів на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 63 від 08 лютого 2014 року «Про затвердження нової редакції Статуту ДП «Агроспецсервіс»; Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 871728 від 09 липня 2013 року, в якому керівником ДП «Агроспецсервіс» зазначено ОСОБА_1 ; копія листа ДП «Агроспецсервіс» від 27.03.2013р. №13/14 за підписом в.о. генерального директора державного підприємства «Агроспецсервіс» ОСОБА_1 , яким позивач надав директору Департаменту правової та законопроектної роботи Мінагрополітики зразок відбитка печатки.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд вважає, що відповідач під час прийняття наказу № 146-п від 08 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 », діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Положенням про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженим Указом Президента України № 500/2011 від 23 квітня 2011 року, а тому відсутні законом передбачені підстави для визнання наказів недійсними.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач пропустив строки на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Представник позивача не погоджувалася із представником відповідача щодо пропуску строків на звернення до суду з позовом на тій підставі, що статтею 257 ЦК України встановлено трирічний строк позовної давності.

Проте суд не погоджується з позицією представника позивача так як спір, що виник між сторонами є трудовим та регулюється нормами КЗпП України, а тому підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України.

Згідно із вказаною статтею, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше позов надійшов до суду 02.09.2015 року, по пошті направлений 31.08.2015 року.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного суду м.Києва від 28 жовтня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Отже, на момент звернення до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду із заявленими вимогами.

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 12, 13, 76-81, 128, 133, 141, 174, 178, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Державне підприємство "Агроспецсервіс" про визнання наказів недійсними - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2019 року

СУДДЯ: Н.Г.Притула