Рішення № 84433300, 29.08.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4504/19

В справі № 760/5625/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача 1 - Карапетян А. Р .

представника відповідача 2- Русскіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК», Публічного акціонерного товариства »Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення прав вимоги,суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

-визнати недійсним Договір № 1086/К купівлі-продажу майнових прав від 11 січня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. та ТОВ «ЮК ПІК»;

-визнати недійсним Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49.12/106/І252/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., який зареєстрований в реєстрі за № 7456 від 11 січня 2019 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадировим В.В. та ТОВ «ЮК ПІК».

Посилається в позові на те, що 24 березня 2008 року між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір № 44.29/106/08-Сн.

В забезпечення виконання умов договору 24 березня 2008 року між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений Іпотечний договір № 49.12/106/І252/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 7456.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за Кредитним договором та Договорами забезпечення перейшли до ПАТ «Дельта Банк».

В рамках ліквідаційної процедури АТ «Дельта Банк» було виставлено на торги право вимоги за Кредитним договором за лотом F11GL36289, які відбулися 18 грудня 2018 року.

11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону), між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. та ТОВ «ЮК ПІК» був укладений Договір № 1086/К купівлі-продажу майнових прав та Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49.12/106/І252/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 7456.

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» отримав фінансування у розмірі 577 061, 00 гр., а ТОВ «ЮК ПІК», уклавши вказаний договір, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, яка, щонайменше становить 1 667 823, 96 гр.

Наведене свідчить про те, що оспорюваний договір, незважаючи на його назву як договору купівлі-продажу, є договором факторингу, а сама по собі назва оспорюваного договору не змінює його правової природи.

З укладанням Договору № 1086/К купівлі-продажу майнових прав відбулася заміна у Кредитному договорі № 44.29/106/08-Сн від 24 березня 2008 року кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ «ЮК ПІК», яке не відноситься до фінансових установ в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваних правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, тому він підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача - ПАТ «Дельта Банк» в судовому засіданні проти позову заперечував.

Скориставшись своїм правом, надав до суду відзив, в якому зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

На підставі постанови правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Публікація відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбулася 08 жовтня 22015 року в газеті «Голос Україна» № 187 (6191).

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 року № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.

24 березня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та позивачем був укладений Кредитний договір № 8_44.29/106/08-Сн, до якого в подальшому укладалися додаткові угоди, згідно з умовами якого банк відкриває позичальнику траншеву кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 600 000, 00 гр. з розрахунку 13, 7 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 24 березня 2008 року до 23 березня 2018 року.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно зі ст. ст. 512-517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов`язків нового кредитора.

11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між ТОВ «ЮК ПІК» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір № 1086/К купівлі-продажу майнових прав та Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49.12/106/І252/08.

За умовами оспорюваного позивачем договору відступлення права вимоги не передбачалося жодних додаткових оплат від суми відступленого права вимоги, натомість АТ «Кредитпромбанк» відступив АТ «Дельта Банк», як цесіонарію, право вимоги до позивача.

Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Представник відповідача - ТОВ «ЮК ПІК» в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві банку.

Скориставшись своїм правом, представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначав, що укладений між відповідачами договір є договором факторингу, а тому суб`єктний склад договору не відповідає вимогам законодавства, встановленим для даного типу договорів, а тому вважає оспорюваних договір таким, що підлягає визнанню недійсним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з того, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до ч.ч.1 -5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 24 березня 2008 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений Кредитний договір № 44.29/106/08-Сн.

В забезпечення виконання умов договору 24 березня 2008 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений Іпотечний договір № 49.12/106/І252/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 7456.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за Кредитним договором та Договорами забезпечення перейшли до ПАТ «Дельта Банк».

11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між ТОВ «ЮК ПІК» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір № 1086/К купівлі-продажу майнових прав за кредитним договором та Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49.12/106/І252/08.

/ а.с. 13 - 30, 111 - 112 /

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

На підставі постанови правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

20 лютого 2016 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 619, яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Згідно з ч.ч. 1- 8 ст. 51 Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови продажу майна банку, включеного до ліквідаційної маси.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24 березня 2016 року, на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися наступні види активів /майна / банку, що ліквідується: основні засоби, майно банку в вигляді цілісного майнового комплексу, майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження, дебіторська заборгованість, права вимоги за кредитними договорами.

Згідно з п. 5.11 розділу V Положення / в редакції Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2526 від 21 листопада 2016 року/ реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Встановлено, що 18 грудня 2018 року відбулися відкриті торги /аукціон /.

Відповідно до протоколу № UA- TA- 2018-10-31-000163- b переможцем торгів визнано відповідача - ТОВ «ЮК ПІК».

11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону), між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. та ТОВ «ЮК ПІК» був укладений Договір № 1086/К купівлі-продажу майнових прав та Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49.12/106/І252/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 7456.

Відповідно до п.1.1 Договору відступлення продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права , які виникли та або можуть виникнути у майбутньому, які включають приведені в цьому пункті та випливають з прав вимоги.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що за продаж майнових прав покупець сплачує продавцю грошові кошти в розмірі 577 061, 00 гр. до набуття чинності цим договором.

Представники відповідачів у судовому засіданні зазначили, що розрахунок за умовами договору був проведений у порядку, зазначеному в ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що договір підписаний уповноваженими представниками сторін, схвалений сторонами, а встановлений ним обов`язок виконаний.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, за змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іншого укладеного між позивачем та ПАТ`Кредитпромбанк» кредитного договору не передбачено.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, позивач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Ні законом, ні, тим більше умовами Кредитного договору, не встановлено заборони позичальникові відступати право вимогами за укладеним договором, тим більше обов`язку повідомляти про це боржника.

Суд не приймає до уваги твердження позивача при зверненні до суду щодо характеру укладеного договору, виходячи з наступного.

З точки зору закону одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Поняття факторингу визначено в ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06 лютого 2014 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Аналіз ст. ст. 512, 1077 ЦПК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Під час цесії може бути відступлене право як грошової, такі не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги.

Предметом договору факторингу, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 та у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року в справі № 916/144/17.

З укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги вбачається, що предметом договору є майнові права, продаж яких вчинено за 577 061, 00 гр.

Позивач, звертаючись до суду, та характеризуючи укладений між відповідачами договір, як договір факторингу, посилається на те, що ТОВ`ЮК ПІК» внаслідок укладення договору набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступленням права вимоги, яка, щонайменше становить 1 667 823, 96 гр.

В той же час, на чому ґрунтуються ці твердження, при зверненні до суду не зазначає і будь-яких доказів цим твердженням не надає.

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Подавши відзив та прийнявши участь у судовому засіданні представники відповідачів довели правомірність своїх дій у відносинах при укладенні договорів.

Таким чином, з точки зору закону, обов`язок довести обставини, зазначені в позові в його обґрунтування, покладається на позивача.

Тобто, спростувати цю презумпцію, а саме відповідність укладеного договору вимогам закону має сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, визначеним ст. ст. 77-78 ЦПК України, та за правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком даної сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 77, 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що укладений між відповідачами договір відповідає вимогам закону, волевиявленню сторін при його укладенні, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Керуючись ст.ст.6, 15,16, 202,203,204, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, 230, 234, 512-518, 627, 638, 650, 655, 656, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-79, 81-83, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК», Публічного акціонерного товариства »Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення прав вимоги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва