Ухвала суду № 84432395, 02.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32069/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі судових засідань Шевченко А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката Ольшевського Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Ольшевського Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 30.05.2019 було проведено обшук по АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено речі та документи, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого надано не було та в подальшому арешт на які накладено теж не було.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді № 757/23167/19-к, та не мають жодного відношення до кримінального провадження та належать саме ОСОБА_1 , а відтак підлягають поверненню його законному володільцю, а саме: ноутбук марки Acer, Модель 1962 s/n: nxgbev02875122aeb7600, чорний колір; телефон марки Iphone, модель SE, IVEI НОМЕР_1, колір білий.

Представник особи, що подала скаргу в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду адвокатом було подано заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав.

Представник органу досудового розслідування не з`явився, про час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42018000000002084 від 23.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

10.05.2019 ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_2 , та яка використовується ОСОБА_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, відшукання знаряддя кримінальних правопорушень та майна, яке було здобуте в результаті їх вчинення, а також встановлення інших осіб, причетних до кримінальних правопорушень, вилучення документів фінансово-господарської діяльності: ТОВ «АКЦЕПТ ОНЛАЙН» (код ЄДРПОУ 40429394), ПП «ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ» (код ЄДРПОУ 33508037), ПП «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР АСБОУ» (код ЄДРПОУ 34507830), ТОВ «ПРО ЗАКУПІВЛІ» (код ЄДРПОУ 40328577) по операціям з ТОВ «ЮВЕНТУС ПРОМ» (код ЄДРПОУ 42488713), ТОВ «ТЕХНОПАРКІНГ» (код ЄДРПОУ 39371247), ТОВ «ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41566334), ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ЕЛІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42503228), ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ» (код ЄДРПОУ 42485969), ТОВ «ІНТЕКО - ПРОД» (код ЄДРПОУ 42678929), ТОВ «ФІД СТАДІС» (код ЄДРПОУ 42546649), ТОВ «ВЕГА-ШТАЙН» (код ЄДРПОУ 42722155), ТОВ «ЮНІТРЕЙДОПТ» (код ЄДРПОУ 42455578), ТОВ «БОРУС ПРО» (код ЄДРПОУ 42368407), ТОВ «АРІЕН ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42364910), ТОВ «ТД «УНІВЕРСАЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41524142), та іншими, а саме: договори із додатками та додатковими угодами до них, акти приймання-передачі, виконаних робіт, послуг, накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності, платіжні документи, товарно- транспортні накладні, документи щодо руху коштів підприємств, листи підприємств щодо укладання договорів та виконання їх умов, документи щодо підтвердження цін, указаних у зовнішньоекономічних договорах, документи податкової звітності та печатки цих підприємств, документи «тіньового» бухгалтерського обліку, які свідчать про проведення фінансово-господарських операцій, відомості зі складського обліку поставлених ТМЦ, посвідчення, та висновки; засоби зв`язку, мобільні телефони, комп`ютерна техніка, електронно - обчислювальна техніка та електронні, магнітні носії інформації, які містять відомості про фінансово - господарські операції, шляхом зняття копії інформації з вказаних носіїв; документів щодо переведення безготівкових коштів у готівку, листування та інших знарядь створення мнимих фінансових операцій; які використовуються для здійснення даної злочинної діяльності; платежі, переведені службовими особами вказаних підприємств, чорнові записи та зіпсовані документи, блокноти, робочі зошити, документи із вільними зразками почерку, підписів, почерку та відбитків печаток цих підприємств, установчі, реєстраційні та фінансово-господарські документи указаних підприємств, а також юридичних осіб, що не зареєстровані в ЄДРПОУ як підприємства, що здійснюють фінансово-господарську діяльність за вищевказаною адресою, а також не орендують приміщення, листування, перевірки, акти, звірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від, на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2019, протилежного не було доведено слідчому судді.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Ольшевського Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва