Ухвала суду № 84432090, 07.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14375/19

1-кс/755/6564/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "07" вересня 2019 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В., при секретарі судового засідання Неділько Л.Л., за участю прокурора Руснака Д.О., захисника Дунь В.В, підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Трофімчука М.О. у кримінальному провадженні №120019100040007740 від 06.09.2019 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсон, громадянин України, українець, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185, КК України,-

в с т а н о в и в :

слідчий СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Трофімчук М.О. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Радевичем В.І. звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав в ньому зазначених, просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з наявними ризиками, а саме ОСОБА_1 постійного джерела доходів не має, тому може продовжити вчиняти аналогічні або інші кримінальні правопорушення, будучи обізнаним про кримінальну відповідальність, може в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на потерпілого та свідків та за для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання слідчого, оскільки ризики наведені прокурором та перераховані в клопотанні відсутні, підозрюваний вину визнав, просили суд застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або заставу у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 06 вересня 2019 року, приблизно о 01 год. 20 хв., ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , перебували у дворі будинку № АДРЕСА_3, де останні побачили припаркований автомобіль «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 .

У цей час у ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 виник спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з автомобіля марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 .

Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення розбили за допомогою каменю, який лежав поряд з машиною, скло лівих водійських дверей зазначеного автомобілю, що належить потерпілому ОСОБА_3

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, проникнули в салон вище вказаного автомобіля, звідки таємно викрали ФМ модулятор вартістю 800 гривень, що належить ОСОБА_3

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, маючи доступ до салону зазначеного автомобіля відчинили багажник та кришку капоту автомобіля, звідки таємно викрали наступне майно: 1) акумулятор живлення марки «ІСТА», вартістю 700 гривень; 2) запасне колесо на титановому диску, вартістю 1500, домкрат вартістю 400 гривень; 3) балонний ключ вартістю 150 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_3 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на загальну суму 3550 гривень.

За вказаним фактом 06.09.2019 року Дніпровським УП ГУНП у м. Києві внесено відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040007740 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

06.09.2019 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність обгрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, особу підозрюваного, його вік, майновий та сімейний стан, місце проживання.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Підозрюваний ОСОБА_1 законних джерел доходу не має, свої матеріальні потреби задовольняє злочинним шляхом, не має міцних соціальних зв`язків. Окрім цього, слідчий суддя враховує той факт, що раніше неодноразово судимий, однак на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, що в свою чергу свідчить про наявність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_1 на свободу.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 40 140 грн з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 182-184, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України на 60 днів - до 5 листопада 2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 40 140 грн 00 к. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 . прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 13 год 30 хв 09 вересня 2019 року.

Слідчий суддя: