Ухвала суду № 84429729, 20.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 вересня 2019 року м. Київ № 640/14209/19

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" Волкова Олександра Юрійовича

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання обґрунтованих пояснень щодо пропуску строку на звернення до суду із вказаними вимогами.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній стверджував, що правопорушення є триваючим, а тому строки на звернення до суду не застосовуються до даного виду правовідносин.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

В свою чергу, суд зазначає, що ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення України встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

З огляду на вимоги ст. 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на триваючі правопорушення та правопорушення, що мають разовий характер, а обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду.

При цьому, під триваючим правопорушенням розуміється проступок, пов`язаний із тривалим невиконанням обов`язків за невиконання якого передбачена нормами КУпАП адміністративна відповідальність. В той же час, виявити триваюче правопорушення може тільки компетентний орган, шляхом проведення контролюючих перевірок.

Отже, з вищевказаного вбачається, що триваючим правопорушенням є виявлений органом державної влади проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом.

Натомість відносини позивача і відповідача не носять триваючого характеру, оскільки стверджуване позивачем порушення є вчиненим з моменту подання до виконавчої дирекції Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Тобто у даному випадку з моменту подання переліку рахунків відсутні підстави вважати, що відповідач в майбутньому вирішить спірне питання.

Як вбачається із тексту позовної 28.12.2016 позивач вже знала про порушення своїх прав, свобод та інтересів ще в лютому 2017 року та мала можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористалася такою за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

У відповідності до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку на звернення до суду є неповажними, у зв`язку з чим, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя А.С. Мазур