Рішення № 84429706, 28.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року № 826/8169/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., при секретарі судового засідання Артеменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

про визнання протиправною та скасування постанови,

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2 .

представника відповідача: Панасюка І.Л.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №56311085, постановлену Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скуржинською Ніною Михайлівною 04.05.2018 р.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач зазначає, що всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відкрито виконавче провадження поза межами строків для пред`явлення виконавчого документа на виконання. Таким чином, зазначає позивач, оскаржувана Постанова суперечить чинному законодавству, є протиправною та підлягаю скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 27.11.2018 року вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2019 року та зобов`язано відповідача надати суду копії виконавчого провадження №56311085.

На виконання вимоги суду щодо надання копії виконавчого провадження №56311085, відповідні матеріали подано відповідачем через канцелярію суду 06.02.2019 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2017 року інспектором управління патрульної поліції у м. Києві винесено постанову серії АР № 433980 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

30 січня 2018 року управління патрульної поліції у м. Києві звернулося до відповідача з заявою щодо примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення для стягнення з позивача штрафу у розмірі 850 грн.

04 травня 2018 року Головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скуржинською Н.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56311085.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з позовом, при розгляді якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).

Згідно ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов`язок по примусовому виконанню рішень. Порядок виконання рішень, за якими боржник повинен вчинити певні дії визначений ст.63 Закону № 1404-VIII, частина перша якої передбачає, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Відповідно до частини другої цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України у N 1404-VIII , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішення, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), котра визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п.7 розділу ІХ Інструкції ( в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу) при виконанні рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно. Згідно з пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про накладення штрафу є виконавчим документом.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання передбачені ст. 12 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до ч.1 ст.12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову серії АР № 433980 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу винесено 14 грудня 2017 року. Дана постанова набрала законної сили 23 грудня 2017 року.

З наданої відповідачем копії заяви управління патрульної поліції у м. Києві щодо примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення для стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн., слідує, що одержано її Святошинським РВДВС в м. Києві 30.01.2018 р., про що свідчить реєстраційна відмітка відповідача.

Відтак, позивачем помилково прийнято дату 04.05.2018 р. за дату пред`явлення стягувачем до Святошинського РВДВС в м. Києві заяви про примусове виконання рішення.

Таким чином, заяву про примусове виконання рішення пред`явлено стягувачем у межах строку, передбаченому ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд зазначає, що пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання залежить виключно від стягувача, а не від відповідача, у тому числі, від реєстрації вхідних документів чи прийняття державним виконавцем процесуального рішення.

Більше того, відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З урахуванням викладеного судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог, отже у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції про визнання протиправними дій є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9; код ЄДРПОУ 34999049).

Суддя Н.М. Клименчук