Рішення № 84429611, 23.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 686/1460/19

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" про скасування постанови накладення дисциплінарного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 23.07.2019, суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №686/1460/19, яка поступила 19.07.2019 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" підполковником внутрішньої служби Остапюка В.В. від 27.12.2018 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани. Також, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (арк. спр.71-72).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у зв`язку із попереднім ув`язненням, перебуває в ДУ «Хмельницькій слідчий ізолятор». 27 грудня 2018 року постановою в.о. начальника державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» підполковником внутрішньої служби Остапюка В.В. було накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани. Зазначає, що із вказаною постановою незгідний, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що під час винесення оскаржуваної постанови його письмові пояснення від 27.12.2018, а також інші чинники, визначені п. 6.5 Правил в комплексі враховані та оцінені не були. Це суперечить вимогам накладення дисциплінарних стягнень, визначених ст. 15 Закону України «Про попереднє ув`язнення», п. 6.5 Правил.

Згідно поданого відзиву, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що вимоги позивача, що містяться у позовній заяві не можуть бути задоволені, так як вони є безпідставними і необгрунтованими. Вважає позов ОСОБА_1 безпредметним, а сам спір носить виключно штучний характер. Зазначає, що позивач не надає суду доказів такої неправомірності, а також не обґрунтовує причин своєї незгоди з рішенням дисциплінарної комісії державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор». Вказує, що згідно рапорту в.о. старшого по корпусу прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 №555 від 19 грудня 2018 року після загальної команди «Підйом» підслідний ОСОБА_1 своє спальне місце не залишив, а саме спав під одіялом, на зроблені зауваження не реагував, вступав в словесну суперечку з невдоволенням щодо режиму утримання. Враховуючи вчинене порушення було прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, як достатнього і необхідного для подальшого недопущення порушень вимог режиму утримання ув`язненим ОСОБА_1 (арк. спр. 13-15).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно з рапортом в.о. старшого по корпусу прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 №555 від 19 грудня 2018 року (далі - Рапорт №555 від 19.12.2018), після загальної команди «Підйом» підслідний камери №26 ОСОБА_1 своє спальне місце не залишив, а саме спав під одіялом, на зроблені зауваження не реагував, вступав в суперечку своїм невдоволенням щодо режиму утримання. Просить вжити заходів дисциплінарного впливу щодо підслідного ОСОБА_1 (арк. спр.6).

Відповідно до Пояснень від 27.12.2018, ОСОБА_1 вказує, що 19 грудня 2018 року в суперечку не вступав, під одіялом не спав. Вказує, що неодноразово помічав ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння (арк. спр.7).

Відповідно до Постанови від 27.12.2018 про накладення дисциплінарного стягнення, ув`язнений ОСОБА_1 допустив порушення встановленого порядку тримання, яке полягає у тому, що 19.12.2018 ув`язнений ОСОБА_1 , після загальної команди "підйом" залишився спати під одіялом в камері № 26 , на зроблені зауваження не реагував, висловлював невдоволення щодо режиму утримання. Розглянувши матеріали перевірки за фактом порушення та письмове пояснення ув`язненого, керуючись ст. 132 КВК України, ст. 15 ЗУ "Про попереднє ув`язнення", ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану (арк. спр.5).

Згідно з ст. 1 Закону України від 30.06.1993 № 3352-XII "Про попереднє ув`язнення" (далі - Закон №3352-XII), попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Частиною 1 ст. 6 Закону №3352-XII визначено, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, мають обов`язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №3352-XII, режим у місцях попереднього ув`язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув`язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.

Статтею 10 Закону №3352-XII визначено, що особи, взяті під варту, зобов`язані: додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув`язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації; дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері; бути ввічливими до працівників місця попереднього ув`язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов`язків; бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув`язнення.

Згідно з ст. 15 Закону №3352-XII, до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув`язнення може застосовувати такі заходи стягнення: попередження або догану; позачергове залучення до прибирання приміщення.

Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув`язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п`яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

Пунктом 3.1 розділу 1 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013, № 460/5, які були чинними на час спірних правовідносин, і які втратили чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року N 1768/5 (далі - Правила), ув`язнені і засуджені, які тримаються в СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених ухвалою слідчого судді (суду) або вироком суду.

Згідно з п. 4.2 розділу 1 Правил, ув`язнені і засуджені зобов`язані: додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, і виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров`ю інших осіб, а також принижують їх гідність; дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка за єдиним зразком, встановленим адміністрацією СІЗО, і здійснювати вологе прибирання приміщення; бути ввічливими між собою, а також з персоналом СІЗО, вставати з ліжок, шикуватися в шеренгу та вітатися при вході в камеру персоналу СІЗО; не вступати в суперечки з персоналом СІЗО, не принижувати його гідність, не протидіяти виконанню ним своїх обов`язків. На вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім`я та по батькові, давати письмові пояснення; дотримуватися тиші, встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок; під час пересування за межами камери в приміщеннях і по території СІЗО тримати руки за спиною; дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки; за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері.

Відповідно до п. 4.3 розділу 1 Правил, ув`язненим і засудженим забороняється: порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою; без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів; порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО; чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших ув`язнених і засуджених; вступати в суперечки та встановлювати неслужбові стосунки з персоналом СІЗО, а також особами, які їх відвідують; здійснювати передачу будь-яких предметів, вести не визначене законодавством листування, а також перегукуватися і перестукуватися з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх дворах; викидати будь-які предмети з вікон, знаходитися на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер; порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна і камерний інвентар; завішувати і міняти без дозволу персоналу СІЗО спальні місця; тримати та розводити тварин; користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО проводити ремонт сантехніки та освітлення в камері; виготовляти, зберігати і користуватися предметами й речами, забороненими для передачі ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі; виготовляти, зберігати, розповсюджувати та вживати алкогольні напої, а також наркотичні, психотропні й інші заборонені до вживання речовини; грати в карти, а також інші азартні ігри з метою матеріальної вигоди, а також організовувати їх; продавати, дарувати, обмінювати, віддавати речі та інші предмети, які є в особистому користуванні, а також відбирати речі та предмети в інших осіб; заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров`ю; порушувати встановлений порядок проведення побачень, відправлення листів, скарг і заяв; курити під час проходження коридорами та територією СІЗО; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська; наносити собі або іншим особам, які перебувають у СІЗО, татуювання та заподіювати членоушкодження.

Пунктом 1.2 розділу 4 Правил визначено, що у кожному СІЗО організовується розпорядок дня, який розробляється відповідно до типового розпорядку дня ув`язнених і засуджених, які тримаються у СІЗО, за формою згідно з додатком 6 до цих Правил, затверджується наказом начальника СІЗО, доводиться до відома ув`язнених і засуджених, а також персоналу СІЗО. Розпорядок дня, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх камерах, виробничих майстернях та інших приміщеннях, де перебувають ув`язнені і засуджені.

Відповідно до п. 6.1 - 6.6 розділу 8 Правил, порядок заходів заохочень і стягнень, що застосовуються до ув`язнених, визначено статтями 14 та 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення". Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу як на ув`язнених, до яких ці заходи застосовуються на основі об`єктивної оцінки поведінки, так і на інших ув`язнених. Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув`язнених користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов`язки. Заходи заохочення і стягнення у СІЗО можуть також застосовувати перший заступник начальника СІЗО та заступник начальника із соціально-виховної та психологічної роботи, за винятком поміщення ув`язнених до карцеру. Про заохочення і стягнення начальником СІЗО виносяться постанова про заохочення (додаток 22) і постанова про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 23). Про виявлене порушення вимог режиму посадовою особою СІЗО складається вмотивований рапорт, який подається на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув`язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 24), що зберігається у черговій частині СІЗО. При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув`язненого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення. Стягнення у вигляді попередження, догани, позачергового залучення до прибирання приміщення накладається за постановою про накладення дисциплінарного стягнення.

Позивач у позові вказує на порушення відповідачем Закону України «Про попереднє ув`язнення», п. 6.5 Правил, і обгрунтовує відсутністю порушень з його боку, а саме: 1) заперечує факт перебування під ковдрою 19.12.2018, після команди підйом, яку (ковдру) не отримував; 2) не вступав у суперечку з ОСОБА_2 .

На спростування цього обгрунтування ОСОБА_1 , відповідач у відзиві вказує: "Просимо врахувати, що ув`язненим ОСОБА_1 в письмовому поясненні вказувалось, що ковдри він не отримував, однак відповідно до талону видачі постільних речей 20 лютого 2018 останній серед всіх необхідних речей отримував ковдру в кількості 1 штука, що свідчить про умисну неправдивість наданих пояснень.".

Отже, пояснення позивача про відсутність у нього ковдри 19.12.2018 не відповідають дійсності, адже така (ковдра) йому була видана 20.02.2018, згідно пояснень даних відповідачем у відзиві і талону видачі постільних речей від 20.02.2018 (арк. спр. 16), який був наданий суду відповідачем, як доказ. З урахуванням цього, а також Рапорту 555 від 19.12.2018 прапорщика в/с ОСОБА_2 щодо виявлення порушення ОСОБА_1 під час чергування з 8 год. 18.12.2018 до 8 год. 19.12.2018, суд дає критичну оцінку письмовому поясненню ОСОБА_1 що ковдри він не отримував, так як судом встановлено неправдивість обставин вказаних у цих поясненнях, що описано вище. Суперечка є оціночним поняттям, а інших доказів відсутності 19.12.2018 порушень ОСОБА_1 не встановив суд з наданих учасниками доказів, що відповідно вказує на правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень встановив порушення ОСОБА_1 19.12.2018, тому правомірно застосовував до позивача дисциплінарне стягнення, згідно з Постановою від 27.12.2018 про накладення дисциплінарного стягнення без порушень Правил і Закону №3352-XII, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не задовольняється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 15.01.2019 залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 вересня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 Відповідач:Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор" (вул. Кам`янецька, 39, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 08564794)

Головуючий суддя А.І. Петричкович