Рішення № 84425351, 20.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1117/19

20 вересня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у непризначені пенсії позивачу згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 07.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача зі заявою від 07.12.2018 про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону ВР УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 01.04.2019 № 2086/02 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), мотивуючи тим, що загальний стаж роботи позивача становить 11 років 10 місяців 04 днів.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він має загальний стаж роботи 16 років 03 місяців 29 днів, а тому має право на призначення пенсії.

Ухвалою суду від 03.06.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі учасникам справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2019 вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) та призначено у справі судове засідання на 12.07.2019.

Ухвалами суду від 12.07.2019, від 22.07.2019, від 10.09.2019, в тому числі довідкою суду від 14.08.2019 розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва відповідно до статей 205, 223 КАС.

Водночас, ухвалою суду від 10.09.2019 продовжено процесуальні строки розгляду справи судом та допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 10.09.2019, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 20.09.2019, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зменшення віку: 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - зменшення віку: 8 років.

Суд встановив, що 07.12.2018 позивач звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону № 796-XII.

Водночас, до заяви позивач надав наступні документи: РНОКПП; документ про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт/посвідку; трудову книжку або документи про стаж; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; довідку про зміну назви організації; інший документ; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС (арк. справи 12).

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 01.04.2019 № 2086/02 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, мотивуючи тим, що загальний стаж роботи позивача становить 11 років 10 місяців 04 днів. Додатково зазначено, що право на пенсію у позивача буде за умови 15 років страхового стажу (арк. справи 8).

Відповідно до частини другої статті 82 Закону № 1788-XII повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Частиною другою статті 2 КАС визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм слідує, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 796-XII ПФУ зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник не менше 15 років страхового стажу. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, ПФУ повідомляє про це заявника і зазначає причини такої відмови.

Водночас, відповідно до статті 2 КАС, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши рішення ПФУ у формі листа від 01.04.2019 № 2086/02, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, оскільки із зазначеного листа не зрозуміло які саме періоди роботи ПФУ зарахував позивачу до загального стажу, а також відмовляючи до зарахування позивачу загального стажу окремих періодів роботи не навів жодної причини такої відмови. Щодо зарахування чи відмови у зарахуванні позивачу періодів роботи до страхового стажу у зазначеному листі взагалі не зазначено. При цьому, позивач надав відповідні документи для призначення такої пенсії (арк. справи 12).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, ПФУ діяв необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно статті 55 Закону № 796-XII, починаючи з 07.12.2018.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії без належного обґрунтування неврахування частини стажу роботи, а також зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 796-XII.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови у призначені пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2018 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону ВР УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.

У задоволені позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 07.12.2018, - відмовити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) судові витрати на суму 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.09.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.