Рішення № 84425049, 17.09.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3174/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Карча В.М.,

без участі представників сторін,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 360/3174/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 10 лютого 2017 року;

- зобов`язати відповідача виплатити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з січня 2017 року по вересень 2018 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача.

Виплата належної щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам станом на сьогодні позивачу здійснюється, проте вона не виплачувалася у період із січня 2017 року по вересень 2018 року.

У листі від 27 травня 2019 року № 1221 відповідачем надано роз`яснення, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 з`ясовано, що будинок, в якому мешкає позивач, належить чоловіку, ОСОБА_2 (акт від 07.02.2017 № 399). Комісією з питань призначення (відновлення) соціальної виплат внутрішньо переміщеним особам призначення щомісячної адресної допомоги зупинено до з`ясування періоду проживання позивача за зазначеною адресою.

Позивач вважає рішення відповідача від 10.02.2017, яким позивачу не було призначено щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі протиправним та таким, що порушує його конституційні права.

Ухвалою суду від 23.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення (арк. спр. 1-2).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 20-22).

В обґрунтування своєї позиції зазначено таке.

07.02.2017 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які перемішуються з тимчасово окупованої території. В ході ретельної перевірки факту внутрішнього переміщення позивача в період збройного конфлікту було з`ясовано, що житлове приміщення, в якому позивачі мешкають, належить чоловіку ОСОБА_2 . Для підтвердження факту переміщення з окупованої території України саме з 2014 року, та недопущення розтрати державних грошей, відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», рішенням про призначення/відновлення/ про відмову в призначенні у призначенні/відмовленні соціальної виплати з моменту припинення її виплата приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Комісія).

Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийняла рішення призупинити призначення щомісячної адресної допомоги для з`ясування питання, з якого часу позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація, щодо дати внутрішнього переміщена перевірена та підтверджена. Фактичною датою переміщення є липень 2014 року.

Тому при наступному зверненні від 05.10.2018 щомісячна адресна допомога була призначена згідно чинного законодавства строком на 6 місяців.

Ухвалою від 15.08.2019 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2019 року о 10 год. 30 хв., запропоновано позивачу та витребувано від відповідача докази (арк. спр. 28).

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (арк. спр. 26).

Відповідач надала додаткові пояснення (арк. спр. 52-55), в яких зазначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (частина перша статті4 Закону). Підтвердженням дати внутрішнього переміщення, є дата вказана позивачем в заяві про взяття на облік від 14.04.2015. Постанова КМУ «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365 була прийнята лише 8 червня 2016 року, якою було запроваджено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. 20.08.2019 спеціалістами Управління було зроблено запит керівнику військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне, щодо періоду проживання позивача за вказаною в заяві адресою. 21.08.2019 отримано акт обмеження матеріально-побутових умов сім`ї, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_3 , разом з чоловіком за адресою вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи постійно мешкає з 1988 року, та за межі Станично-Луганського району не виїжджали. Ця інформація підтверджена сусідами, та активістами вулиці.

Керуючись положеннями статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 8), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 8 зв.), довідки від 14.04.2015 № 564 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 9), пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 01.08.1995 (арк. спр. 10).

22.12.2016 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (арк. спр. 23).

Згідно з інформацією, зазначеною в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 07.02.2017, встановлено, що зі слів заявника ОСОБА_1 , будинок в якому фактично мешкає заявник належить її чоловіку ОСОБА_2 (арк. спр. 24).

Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з протоколу від 09.02.2017 № 32 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено згідно з актом обстеження на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, призупинити соціальні виплати ОСОБА_1 (арк. спр. 25).

Відповідачем 10.02.2017 прийнято рішення від 10.02.2017, в якому зазначено, що щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання позивачу не призначено згідно з витягом з протоколу від 09.02.2017 № 32 та на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 12).

На звернення позивача Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області листом від 27.05.2019 №1221 повідомило, що 18.04.2015 позивач взята на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 . 21.12.2015 позивач звернулась до управління із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги. Грошова допомога була призначена з 21.12.2015 по 20.06.2016 у сумі 884,00 грн щомісячно; з 21.06.2016 по 20.12.2016 у сумі 884,00 грн щомісячно. 22.12.2016 позивач звернулась до управління із заявою для продовження виплат щомісячної адресної допомоги. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було здійснено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за адресою позивача, у ході якого з`ясовано, що будинок, в якому позивач тимчасово мешкає, належить її чоловіку - ОСОБА_2 . Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було призупинено призначення щомісячної адресної допомоги до з`ясування питання з якого часу позивач мешкає за вищевказаною адресою (протокол від 09.02.2017 № 32). За призначення щомісячної адресної допомоги позивач вернулася до управління із заявою 05.10.2018. Грошова допомога була призначена з 05.10.2018 по 04.04.2019 у сумі 1000,00 грн щомісячно; з 05.04.2019 по 04.10.2019 у сумі 1000,00 грн щомісячно. У період з січня 2017 року по вересень 2018 року до управління із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги позивач не зверталась (арк. спр. 13).

Згідно з інформацією, зазначеною у технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 01 квітня 1988 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 1/2 частки зазначеного будинку (арк. спр. 34-38).

Відповідачем 17 вересня 2019 року до суду надано додатково такі документи:

- заяву позивача про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 14.04.2015, в якій позивачем зазначено, що місцем її фактичного перебування є АДРЕСА_1 , з липня 2014 року, також зазначено, що у володінні є житлові приміщення у м. Луганську за АДРЕСА_3 (арк. спр. 56);

- запит від 20.08.2019 № 2033 керівнику військово-цивільної адміністрації сіл. Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне стосовно отримання інформації, з якого періоду ОСОБА_1 мешкає та володіє 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 57);

- акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , адреса за якою мешкає: АДРЕСА_1 , від 21.08.2019 (арк. спр. 58), в якому зазначено інформацію, що ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 за даною адресою постійно мешкає з 1988 року. За межі Станично-Луганського району не виїжджали. Акт складено та підписано керівником ВЦА Ю. Пеньковим, активістом та сусідами (прізвища яких не виявилось можливим встановити з наявної копії акту).

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з січня 2017 року по вересень 2018 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

02.09.2014 прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абзаців 1-2 частини першої статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 1 Закону 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами пунктів 2, 3 статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За приписами пункту 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Пунктом 3 Порядку № 509 зазначено що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 509 визначено, що під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг (далі - Порядок № 505, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї).

За унормуванням пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Вказаний перелік підстав для відмови в призначенні грошової допомоги є вичерпним.

Відповідно до пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджено перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ, с. Велика Вільхова Станично-Луганського району Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ та с. Велика Вільхова Станично-Луганського району Луганської області.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

Із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, позивач звернулась до відповідача 14.04.2015 (арк. спр. 56).

На підставі зазначеної заяви позивачу видано довідку від 14.04.2015 № 564 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (арк. спр. 9), в довідці зазначено, що позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 .

Адреса мешкання позивача, також підтверджується копією її паспорта, в якій зазначено, що місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 зареєстроване з 23.10.2009 (арк. спр. 8).

Інших відміток про зміну зареєстрованого місця проживання позивача в паспорті не мається.

Тобто з огляду на вище викладене на момент звернення позивача за отриманням довідки позивачем були подані всі необхідні документи для підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме: подання заяви на продовження грошової допомоги на покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг 22.12.2016, зазначені обставини не були спростовані, довідка позивача від 14.04.2015 № 564 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції була чинною та не скасованою.

Крім того, будинок, в якому мешкає позивач, та який належить їй та її чоловікові, розташований у населеному пункті на лінії зіткнення та на території якого здійснювалась антитерористична операція. А така підстава, як «до з`ясування питання, з якого часу особа мешкає за вказаною адресою» взагалі не передбачена чинним законодавством як підстава для відмови у виплаті грошової допомоги.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача від 10.02.2017, яким не призначено ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання з 22.12.2016, є протиправним та належить скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з січня 2017 року по вересень 2018 року, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось вище відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за період, зазначений позивачем в позовній заяві, а саме: з січня 2017 року по вересень 2018 року, за який позивач звертає вимогу про виплату допомоги у позивача було одне звернення за призначенням такої допомоги від 22.12.2016.

З іншими заявами позивач до відповідача не звертався, тому суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою від 22 грудня 2016 року на період з 22 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Внаслідок вище викладеного, у задоволенні вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області виплатити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 22 червня 2017 року по вересень 2018 року слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо посилання відповідача на акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 21.08.2019 як на доказ надання недостовірної інформації позивачем в заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суд зазначає таке.

Статтями 74, 76 КАС України встановлено критерії допустимості та достатності доказів в адміністративному процесі.

Так у відповідності до частини друга статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).

Суд зауважує, що відповідності до принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, кожна людина вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Розглянувши докази, наявні в матеріалах справи з урахуванням критерієві доказування в адміністративному процесі, суд зазначає, що висловлювання відповідача щодо надання позивачем недостовірної інформації є оціночними судженнями, а акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 21.08.2019 підтверджує лише факт проживання внутрішньо переміщеної особи за певною адресою, однак не підтверджує факт фактичного переміщення/непереміщення з тимчасово окупованої території, тому не є належним та допустим доказом у розумінні вимог КАС України.

Крім того, зазначених обставин на час звернення позивача із заявою від 22.12.2016 не існувало.

Також відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому посилання відповідача на те, що Постанова КМУ «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365, якою було запроваджено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, була прийнята лише 8 червня 2016 року, тобто після подання позивачем інформації, зазначеної в довідці від 14.04.2015 № 564 є безпідставними.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 23.07.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 768,40 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, до ухвалення судового рішення в даній справі. При цьому, з ухвали суду слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Відповідно, у даному випадку задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце фактичного мешкання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1-го Травня, буд. 33, код за ЄДРПОУ 03197049) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 10.02.2017 щодо не призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою від 22 грудня 2016 року на період з 22 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області виплатити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 22 червня 2017 року по вересень 2018 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 23 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Захарова