Ухвала суду № 84424999, 23.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

23 вересня 2019 р. Справа № 644/6460/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Поліцейського СРПП № 1 Миргородського відділу поліції Полтавської області сержанта поліції Дорогопулька Дмитра Анатолійовича, Головного управління поліції в Полтавській області Миргородський відділ поліції (вул. Якова Усика, буд. 34, м. Миргород, Полтавська область, 37600), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання винними,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Поліцейського СРПП № 1 Миргородського відділу поліції Полтавської області сержанта поліції Дорогопулько Дмитра Анатолійовича, Головного управління поліції в Полтавській області Миргородський відділ поліції, Щегельського Дмитра Олександровича, в якому просить суд:

- визнати винним за вчинення злочину поліцейського Миргородського відділу поліції сержанта поліції ОСОБА_3 за порушення КУпАП та зловживання службовим становищем;

- визнати винним в скоєні ДТП водія автомобіля ВАЗ 2108 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 відповідно до п. 1.9 ПДР і порушенні п.1.2, 1.3, 2.10а), 11.3, 12.3, 12.4 ПДР.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на такі обставини.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, для яких не встановлено іншого порядку судового провадження.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , звернутих до ОСОБА_2 про визнання його винним в скоєні ДТП, суддя зазначає, що в адміністративному судочинстві відповідачем за позовом фізичної особи може бути виключно особа, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто, спор між двома фізичними особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є публічно-правовими.

Згідно з п. 4 ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються: районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом.

Так, статтею 221 КпАП України визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1, 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, частинами другою, четвертою та п`ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 89, 90, 91, 91-5, 92-1,96-2, 98, 101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев`ятою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1,частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156,статтями 160, 162, 162-1, 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12,частинами другою і третьою статті 163-17, статтями 164, 164-3, 164-5 - 164-19, 166-1 - 166-4,частинами першою, другою, дев`ятою та десятою статті 166-6, 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21,166-22, 166-23, 166-24, 166-25, 171-2, 172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 173-4, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13, 186-1, 186-5 - 186-8, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-16 АДРЕСА_3 188-17 АДРЕСА_3 188-19, 188-22 АДРЕСА_3 188-25, 188-27 АДРЕСА_3 188-28, 188-31 АДРЕСА_3 188-32 АДРЕСА_3 188-33, 188-34, 188-35,188-38, 188-39, 188-40 АДРЕСА_3 188-41 АДРЕСА_3 188-45 АДРЕСА_3 188-46, 188-47, 188-48, 188-49, 188-50, частиною першою статті 189-1,статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204-1, 204-3, 206-1, 212-2 - 212-21 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Також, статтею 221-1 КпАП України місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди та Верховний Суд розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу. Справа розглядається суддею-доповідачем зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3 цього Кодексу. Постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Постанова судді Верховного Суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Касаційного кримінального суду і переглядається у складі колегії з трьох суддів.

Отже, суддя зазначає, що питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення місцевим адміністративним судом може розглядатися виключно у випадку розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу, отже інші справи про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, тобто місцевими загальними судами, в порядку, визначеному КпАП України.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання винним в скоєні ДТП водія автомобіля ВАЗ 2108 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 відповідно до п. 1.9 ПДР і порушенні п.1.2, 1.3, 2.10а), 11.3, 12.3, 12.4 ПДР не можуть бути предметом розгляду місцевим адміністративним судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки питання притягнення особи до адміністративної відповідності за скоєння ДТП належить до компетенції місцевих загальних судів та виключно в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Щодо позовних вимог про визнання винним за вчинення злочину поліцейського Миргородського відділу поліції сержанта поліції ОСОБА_3 за порушення КУпАП та зловживання службовим становищем, суддя зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011, № 19-рп/2011, справа N 1-29/2011, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Беручи до уваги положення КПК України та зазначені вище висновки Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 14.12.2011, № 19-рп/2011, від 23 травня 2001 року № 6рп/2001, суддя зазначає, що визнання особи винною у вчинені злочину може відбуватися виключно в порядку, визначеному КПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені в цьому позові, не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, визначеному КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2-6 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Поліцейського СРПП № 1 Миргородського відділу поліції Полтавської області сержант поліції Дорогопулька Дмитра Анатолійовича, Головного управління поліції в Полтавській області Миргородський відділ поліції (вул. Якова Усика, буд. 34, м. Миргород, Полтавська область, 37600), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання винними.

Роз`яснити позивачу, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному КпАП України.

Роз`яснити позивачу, що притягнення особи до кримінальної відповідальності належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Білова О.В.