Рішення № 84424548, 23.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Одеса Справа № 420/5771/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областіпро визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення з якого сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.09.2018 року № 2193/K-11, 2192/К-11 та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату призначеної пенсії починаючи з 01 жовтня 2018 року, виходячи з 65% грошового забезпечення, з якого сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування, зазначених у довідці військової частини А 2571 від 21.08.2018 року № 82.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому, як майору запасу призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ за вислугу років з 01.10.2017 року. 25.05.2018 року ОСОБА_1 з метою перевірки правильності нарахування йому пенсії звернувся до відповідача з заявою про надання інформації та відповідних копій документів для з`ясування включення до грошового забезпечення всіх необхідних на думку позивача складових. У відповідь на звернення позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, разом з листом від 07.06.2018 року №1434/К-11 надано також довідку військової частини А2571 від 30.11.2017 року №288 на підставі якої нараховується пенсія позивачу, в якій як зазначає позивач, вказано не всі складові його грошового забезпечення з яких відбувалась сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за час проходження ним військової служби.

З наведених вище підстав, позивач звернувся до військової частини А2571 та отримав довідку від 21.08.2018 року №82 вже з зазначенням додаткових складових, зокрема:грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова допомога та винагорода за бойове чергування - грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 по жовтень 2017 року. 05.09.2018 року ОСОБА_1 заявою №2192/К -11 надав відповідачу оригінал довідки від 21.08.2018 року №82 про розмір його грошового забезпечення за 24 календарних місяці служби перед звільненням та просив здійснити йому відповідний до наданої довідки перерахунок пенсії.

Також, 18.09.2018 року листом №2193/К-11, 2192/К-11 відповідачем ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до довідки від 21.08.2018 року №82 відмовлено. Позивач вважаючи зазначені дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права, звернувся до суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав до суду відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що на підставі грошового атестату №315938 наданого військовою частиною А2571, а також довідки від 30.11.2017 року №288 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачу призначено пенсію у розмірі 65% з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які визначені зазначеним Законом та зазначені у наведеній довідці. Також, представником відповідача зазначено, що таких видів грошового забезпечення, як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова допомога та винагорода за бойове чергування зазначеною довідкою не передбачено.

Додатково позивач зазначив, що призначення/перерахунок пенсії управління виконує лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду України не входять. Крім того, такі додаткові складові як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова допомога та винагорода за бойове чергування які в вказані у довідці від 21.08.2018 року №82 на яку посилається позивач відповідно до законодавства не включаються до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, вищезазначеною ухвалою суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду завірену належним чином за описом копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22.12.2018 року провадження у адміністративній справі №420/5771/18 зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №522/2738/17.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року без виходу до нарадчої кімнати провадження у справі поновлено.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, від позивача та представника відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом по справі встановлено наступне.

Позивач є військовим пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку нараховує та виплачує відповідач. Відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12 жовтня 2017 року №381 відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас. Відповідно до наказу командира військової частини А2571 від 30.11.2017 року №243 позивача виключено із списків особового складу частини. Вислуга років на день звернення позивача до Головного пенсійного фонду України в Одеській області (27.12.2017року) складає 25 років.

З 01.12.2017 року позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 5151,06 грн., що підтверджується протоколом про призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с. 39).

25.05.2018 року позивач з метою з`ясування правильності нарахування йому пенсійного забезпечення звернувся до відповідача з заявою про надання ОСОБА_1 відповідної інформації та з відповідними копіями документів з яких така інформація вбачатиметься.

07.06.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №1434/К-11 у відповідь на звернення надало відповідні копії документів, а саме копію довідки військової частини А2571 від 30.11.2017 року №288 та копія відповідного перерахунку пенсії з 01.02.2018 року (а.с. 14-16).

З урахуванням того, що в вищенаведених копіях документів не вбачалось додаткових складових пенсійного забезпечення, зокрема: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова допомога та винагорода за бойове чергування, позивач звернувся до військової частини А2571 з відповідною заявою та отримав довідку від 21.08.2018 року №82 про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2015 року по 31.10.2017 рік.

05.09.2018 року позивач заявою №2192/К-11 надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку від 21.08.2018 року №82 про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та просив провести перерахунок його пенсії на підставі зазначеної довідки (а.с. 17-19).

Та 18.09.2018 року відповідач відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 , за відсутності підстав для перерахунку його пенсії (а.с. 19-20).

Не погоджуючись з відмовою в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 21.08.2018 року №82, позивач звернувся до суду.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Водночас, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15), а саме від того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Крім того, відповідної правової позиції дотримується також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, про що останнім зазначено, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 295/14438/15-а, 18 квітня 2019 року у справі №286/766/17 та від 14 травня 2019 року по справі № 428/11103/16-а.

Також суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 було висловлено позицію, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Як встановлено судом, пенсія призначена позивачу 01.12.2017 року, що вбачається з протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за пенсійною справою №1501020749 від 01.12.2017 року.

З огляду на зазначене, отримувана ОСОБА_1 згідно з довідкою про види грошового забезпечення від 21.08.2018 року №82 щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої у місяці її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу у грудні 2017 року пенсії підлягає перерахунку та виплаті з 01 грудня 2018 року.

Водночас щодо наявності підстав для включення до грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем у серпні 2016 року та лютому 2017 року матеріальної допомоги для оздоровлення, у серпні 2016 року - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавка за бойове чергування виплата яких здійснювалася не щомісячно, а тому суд доходить висновку, що вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Така ж правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року по справі №127/27678/16-а, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, зокрема: матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавка за бойове чергування, які є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення не підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення з якого сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, додатково до врахованих при призначенні пенсії виду грошового забезпечення, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01 грудня 2018 року, виходячи з 65% його грошового забезпечення, з якого сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням до складу грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди зазначеної у довідці військової частини А 2571 від 21.08.2018 року №82.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.