Рішення № 84424502, 17.09.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 р. Справа№200/10388/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання неправомірними дій. Скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Яковлєва А. С.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості з єдиного внеску в сумі 12582,90 грн., скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-190366-45 від 10.05.2019 та зобов`язання провести перерахунок заборгованості відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що визначення відповідачем недоїмки в сумі 12582,90 грн. та прийняття в подальшому вимоги порушує статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за змістом частини 4 якої від сплати єдиного внеску звільнено пенсіонерів за віком та інвалідів, що отримують пенсію або соціальну допомогу. Позивач зазначила, що в контексті положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» досягнення особою пенсійного віку є загальним страховим ризиком, який разом із інвалідністю вказує на втрату особою працездатності та набуття права на отримання відповідного виду соціального забезпечення за рахунок коштів державного соціального страхування. Позивач зауважила на тому, що набуття особою права на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсії виключає можливість покладення на таку особу обов`язку одночасної сплати єдиного соціального внеску.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Згідно викладеного у відзиві право на звільнення від сплати єдиного соціального внеску мають фізичні особи підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, які мають статус пенсіонера та за віком або інваліда та отримують пенсію або соціальну допомогу. Водночас, позивач до часу винесення оскаржуваної вимоги до податкового органу будь-яких документів, які б свідчили про набуття нею статусу пенсіонера за віком та отримання пенсії не надавала.

Відповідач також зауважив відсутності підстав звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", включеного до цього Закону пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, оскільки цю норму з Закону № 1669-VII виключено.

Крім цього, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від його обов`язків є заява, яка згідно п. 9-4 Розділу VIII Закону № 2464-VI має бути поданою не пізніше 30 календарних днів наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Посилаючись на закінчення антитерористичної операції, оскільки 30 квітня 2018 року на сайті Президента України розміщено новину про те, що Президент підписав Указ, яким завершено проведення АТО та розпочато проведення операції Об`єднаних сил, відповідач зауважив на тому, що позивачем не надано заяву про звільнення від обов`язків платника ЄСВ у встановлений цим пунктом термін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по справі призначено на 17.09.2019.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку в Добропільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 . Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є фізичною особою-підприємцем, обліковується за ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області. (Покровсько-Добропільське управління, Добропільська ДПІ).

В інформаційній системі органів ДФС відображені наступні нарахування єдиного соціального внеску в період з січня 2018 по квітень 2019 року:

- нарахування єдиного внеску №6169466 /ev від 19.04.2018» - 2457,18 грн.;

- нарахування єдиного внеску №7552380 /ev від 19.07.2018» - 2457,18 грн.;

- нарахування єдиного внеску №8948438 /ev від 19.10.2018» - 2457,18 грн.;

- нарахування єдиного внеску №196638 /ev від 21.01.2019» - 2457,18 грн.;

- нарахування єдиного внеску №3115967 /ev від 19.04.2019» - 2754,18 грн.;

Станом на 31.04.2019 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 ,. становить 12582,90 грн.

10.05.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-190366-45, якою вимагається до стягнення недоїмка з єдиного соціального внеску , що обліковується станом на 30.04.2019 в сумі 12582,90 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону N 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону N 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону N 2464-VI).

Статтею 12 Закону № 2464-VI до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску .

Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону України № 2464-VІІІ).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону N 77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Редакція частини 4 статті 4 Закону № 2464- N 2464-VI (у редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, що була чинною до 01.01.2018) передбачала, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 01.01.2018) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Такі ж самі умови щодо звільнення особи від сплати єдиного соціального внеску визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015.

Аналіз статті 4 Закону N 2464-VI в редакції, що діяла в спірний у цій справі період, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно листа Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 155/В-01-01-01 від 26.07.2019 позивач з 08.07.2019 отримує пенсію за віком, до цього часу позивач перебувала на обліку як отримувач пенсії за вислугу років. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

При цьому, абзацем 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що жінки, які народилися в період з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, мають право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу після досягнення віку 58 років 6 місяців.

Із врахуванням викладеного, позивач досягла віку призначення пенсії за віком у травні 2018 року. Тотожні висновки про набуття позивачем права на призначення пенсії за віком з 10.05.2018 містить лист Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 155/В-01-01-01 від 26.07.2019

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено пільги для всіх суб`єктів, які набули право на призначення пенсії за віком, обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску цією нормою не визначено.

Відповідна правова позиція у подібній категорії спорів висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 р. у справі №814/779/17.

Враховуючи набуття позивачем права на призначення пенсії за віком з 10.05.2018, саме з цього часу позивач звільнена від сплати єдиного соціального внеску та могла бути платником внеску за умови її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 передбачено, що для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно п. 3 розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Оскільки позивач була звільнена від сплати єдиного соціального внеску, починаючи з травня 2018 року, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача в сумі 9306,66 грн. за період з травня 2018 року по квітень 2019 року включно.

Наведені обставини свідчать про безпідставність включення до складу вимоги № Ф-190366-45 від 10.05.2019 суми єдиного соціального внеску в період з травня 218 року по квітень 2019 року в сумі 9306,66 грн., та наявність підстав для проведення відповідних коригувань в Інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення безпідставно відображених нарахувань єдиного внеску за період з травня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 9306,66 грн. та протиправність в цій частині оскаржуваної позивачем вимоги від 10.05.2019.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості з єдиного внеску в сумі 9306,66 грн., скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-190366-45 від 10.05.2019 в частині визначення недоїмки в сумі 9306,66 грн. та зобов`язання провести перерахунок заборгованості відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» шляхом виключення з ІКП нарахованого єдиного соціального внеску в період з травня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 9306,66 грн.

До травня 2018 року позивач не була звільнена від сплати єдиного соціального внеску, сума єдиного внеску нарахованого за січень - квітень 2018 року становить 3276,24 грн.

Втім, при вирішенні питання про обґрунтованість вимоги відповідача щодо вимагання до стягнення цієї суми недоїмки суд виходить із наступного.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VIІІ чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов`язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Добропілля, де перебуває позивач та орган ДФС, у якому на обліку він перебуває, та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми за січень - квітень 2018 року та на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких зареєстрована позивач і де розташовані відповідач та фіскальні органи, де перебувала на обліку позивач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач звільнена від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Стосовно обов`язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу, встановленого пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, суд зазначає, що оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов`язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску платником не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до нього не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення.

Враховуючи викладене вище, не зважаючи на те, що позивач до травня 2018 року не звільнялася від нарахування та сплати єдиного соціального внеску на підставі часини 4 статті 4 Закону України № 2464-VI, спірна вимога № Ф-190366-45 від 10.05.2019 в частині визначення до стягнення єдиного внеску за січень - квітень 2018 року в сумі 3276,24 грн. також підлягає скасуванню.

Отже заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи. Сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо нарахування заборгованості з єдиного внеску в період з травня 2018 року по квітень 2019 року включно в сумі 9306,66 грн.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату недоїмки № Ф-190366-45 від 10.05.2019 про визначення до стягнення недоїмки з єдиного соціального внеску, що обліковується станом на 30.04.2019 в сумі 12582,90 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області провести перерахунок заборгованості відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» шляхом виключення з ІКП нарахування єдиного соціального внеску в сумі 9306,66 грн., нарахованого в період з травня 2018 року по квітень 2019 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2019 року.

Суддя А.С. Михайлик