Рішення № 84423816, 09.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 160/7058/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України, у якій останній просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18;

- зобов`язати Державну казначейську службу України виконати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останній звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про прийняття на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, проте, відповідачем надано відповідь про недостатність коштів для погашення заборгованості за ухвалою суду у справі № 203/1307/18.

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/7058/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 20 серпня 2019 року о 10:00 год.

В подальшому розгляд справи перенесено на 09 вересня 2019 року.

Позивач в судове засідання не прибув, призначене на 09.09.2019 року, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.09.2019 року, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року відповідачу запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, що законодавством передбачені окремі механізми виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету та безпосередньо з конкретних юридичних осіб, зокрема, державних органів.

Відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства у кримінальній справі, а саме: за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок та в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджету на зазначену мету.

Отже, повернення коштів ОСОБА_1 за ухвалою суду буде здійснено Казначейством у порядку черговості надходження виконавчих документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет на відповідний рік. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України задоволено частково, а саме: визначено розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в порядку , передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» та Положенням по застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 в розмірі 100 000 грн.

В інший частині задоволення заяви відмовлено.

Постановою Дніпровського районного суду від 05.03.2019 року ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року залишено без змін.

За зверненнями ОСОБА_1 до головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області та Державної казначейської служби України про виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18, проте, відповідями від 18.04.2019 № 12-11-11/3793, від 21.05.2019 № 5-11-11/8845, від 05.06.2019 № 5-11-11/9783 позивачу повідомлено про недостатність коштів для погашення заборгованості за ухвалою суду у справі № 203/1307/18.

Не погодившись з діями Державної казначейської служби України стосовно не виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № № 203/1307/18, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд, розглядаючи справу по суті, виходив з таких міркувань.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV, та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зазначена норма кореспондується із положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Так, вказаною статтею закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком №845.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.3 Порядку № 845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.28 Порядку №845 орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Тобто, обов`язок щодо виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18 від 19.07.2018, яка набрала законної сили 05.03.2019 року, та відповідного виконавчого листа, покладено на Державну казначейську службу України, як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Вирішуючи дану справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки Державною казначейською службою України ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18 не була виконано у порядку та строки, визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», бездіяльність відповідача є протиправною, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Аналізуючи вищенаведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зіставленні з встановленими обставинами ,суд звертає увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень на якого покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів, а у випадку їх не виконання протягом трьох місяців, на виплату стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У рішенні ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України», остаточним стало 15 січня 2010 року (Заява № 40753/07) визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією

У рішенні ЄСПЛ від 17 січня 2006 року по справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви № 27370/03 і № 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відтак, доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди , завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» не узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що в даному випадку тривалість виконання судового рішення була надмірною і не відповідала положенню статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З метою повного захисту прав позивача та забезпечення виплати моральної шкоди, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну Казначейську службу України виконати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1420235045.1.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18.

Зобов`язати Державну казначейську службу України виконати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/1307/18.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук