Рішення № 84423735, 20.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2220/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Велес» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Велес» (далі - ТзОВ «Макс Велес») звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2019 №0001745512, від 08.01.2018 №0001715512, від 14.02.2019 №0047775512, від 16.04.2019 №0098515512, від 18.06.2019 №0144245512 та №0144265512, податкової вимоги від 04.12.2018 №34730-17, зобов`язання вчинити дії з коригування інтегрованої картки платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесені ГУ ДФС у Волинській області податкова вимога та податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству, винесені безпідставно та необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, прийняті поза межами повноважень

органів фіскальної служби, встановлених Податковим кодексом України.

Так, на момент настання терміну сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями 2017 - 2019 років на рахунку ТзОВ «Макс Велес» у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету. Більш того, як вбачається із витягів з такого рахунку, суми узгоджених зобов`язань відповідно до податкових декларацій із такого рахунку списувалися у відповідних розмірах, тобто підприємством своєчасно вжиті усі дії, необхідні для сплати податку, які залежали від платника. А відтак, оскільки позивач своєчасно перерахував кошти по ПДВ на електронний рахунок, а подальші дії по перерахуванню податків вчиняють контролюючий орган та орган держказначейства, тому підприємство не повинно мати негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податків.

Відповідно до ухвали судді від 22.07.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що проведеними перевірками встановлено невчасну сплату ТзОВ «Макс Велес» грошових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Волинській області застосовано до позивача штрафні санкції (а.с.127-132).

Також зазначила, що:

- 12.04.2018 за заявою ТзОВ «Макс Велес» №5615/10 від 30.03.2018 контролюючим органом було повернуто на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 51 689,00 грн., у зв`язку із чим утворилася відповідна недоїмка. Зазначені обставини підтверджуються ІКП ТзОВ «Макс Велес» з податку на додану вартість за 2018 рік та реєстром транзакцій системи електронного адміністрування ПДВ за 2018 рік;

- обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТзОВ «Макс Велес» не врахувало свого обов`язку здійснити сплату не тільки самостійно визначеного грошового зобов`язання по деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року, але і обов`язку щодо сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9243152335 від 17.11.2017, а також грошового зобов`язання визначеного контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.12.2017 №0095991207, від 08.01.2018 №0001715512, від 09.01.2019 №0001745512, від 14.02.2019 №00047775512, які не були оскаржені в адміністративному порядку протягом 10 днів з їх отримання і на момент проведення відповідних перевірок набули статусу податкового боргу;

- відповідно до реєстру транзакцій системи електронного адміністрування ПДВ за період з грудня по жовтень 2017 року станом 30.11.2017 на електронному рахунку була наявна сума 74 218 грн., що була недостатньою для погашення грошового зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість №9242242153 від 16.11.2017 в розмірі 83 260 грн., у зв`язку із чим утворилася недоїмка в розмірі 9042,00 грн., при наступному поповнені 27.12.2017 коштів на суму 3500 грн., вказана недоїмка склала 8910,00 грн. і відповідно станом на 30.12.2017 року на електронному рахунку позивача не було коштів достатніх для погашення грошового зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість №9282898040 від 18.12.2018 в розмірі 43 065 грн. Аналогічна ситуація склалася і станом на 30.01.2018, 01.03.2018, 30.03.2018 (граничні строки для сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на прибуток за грудень 2017 року - лютий 2018 року) тощо.

Щодо податкової вимоги від 04.12.2018 №34730-17 вказала, що у зв`язку з тим, що згідно із даними АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці ТзОВ «Макс Велес» з податку на додану вартість станом на 03.12.2018 рахувався податковий борг в сумі 54 052,94 грн., в тому числі 51 984 грн. - основний платіж та 2068,94 грн. - пеня, ГУ ДФС у Волинській області винесено оскаржувану податкову вимогу від 04.12.2018 №34730-17. Фактично даний борг виник у зв`язку із тим, що 12.04.2018 за заявою ТзОВ «Макс Велес» вх. №5615/10 від 30.03.2018 контролюючим органом було повернуто на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 51 689 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що твердження представника відповідача у відзиві про те, що повернення коштів в розмірі 51 689 грн. здійснювалося платнику на підставі підпункту 200.1.5 статті 200.1 ПК України є безпідставним, оскільки повернення таких коштів здійснювалося не з рахунку СЕА ПДВ платника на його поточний рахунок, а з бюджету відповідно до статті 43 ПК України на рахунок СЕА ПДВ платника, що безпосередньо підтверджується реєстром транзакцій електронного рахунку позивача за 2018 рік. Крім того, податковий борг в розмірі 51 689,00 грн. наявний виключно в ІКП позивача, разом з тим в реєстрі транзакцій по рахунку системи електронного адміністрування ПДВ з дати повернення коштів - 12.04.2018 відсутній. Таким чином, при наявності коштів на такому рахунку протягом усього 2018 року: платник не знав й не міг знати про наявність такого боргу перед бюджетом, оскільки доступ має тільки в електронному кабінеті до СЕА ПДВ рахунку, а така інформація у відповідному відсутня; навіть за наявності коштів на рахунку СЕА ПДВ позивача Казначейство не мало можливості погасити такий борг в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету, що свідчить про штучність його створення протиправними діями відповідача (а.с.154-160).

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказала, що позивачем не надано жодних пояснень чи спростувань з приводу обов`язку ТзОВ «Макс Велес» здійснити сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9243152335 від 17.11.2017 в розмірі 9665 грн., а також факту недостатності коштів на рахунку платника у системі електронного адміністрування ПДВ станом 30.11.2017, 30.12.2017, 30.01.2018, 30.03.2018 (граничні строки для сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень - грудень 2017 року, лютий 2018 року).

Також звернула увагу, що позивач не заперечує факту подачі до контролюючого органу заяви вх. №5615/10 від 30.03.2018, в якій ТзОВ «Макс Велес» самостійно просило перекинути суму 51 689,00 грн. з бюджетного рахунку на електронний рахунок підприємства, а також той факт, що 12.04.2018 саме за такою заявою відбулося повернення коштів на електронний рахунок підприємства. При цьому ГУ ДФС у Волинській області у відзиві на позовну заяву зазначило про те, що відповідні кошти було повернуто саме з бюджету на рахунок платника в системі електронного адміністрування, а не з рахунку системи електронного адміністрування ПДВ на поточний рахунок, як зазначає представник позивача у відповіді на відзив (а.с.164-166).

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у період з грудня 2018 року по червень 2019 року проведено перевірки дотримання ТзОВ «Макс Велес» термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, за результатами яких складено акти про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету:

- від 13.12.2018 №26317/03-20-55-12 (а.с.13-15);

- від 09.01.2019 №205/03-20-55-12 (а.с.20-21);

- від 18.03.2019 №4888/03-20-55-12 (а.с.24-25);

- від 27.05.2019 №11222/03-20-55-12 (а.с.34-37).

Проведеними перевірками встановлено несвоєчасну сплату позивачем протягом граничних строків підприємством узгодженої суми податкового зобов`язання із сплати податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі зазначених актів перевірок ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення:

1) відповідно до акта від 13.12.2018 №26317/03-20-55-12-38078890:

- від 09.01.2019 №0001745512, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 5579,20 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 27 896 грн. (а.с.16-17);

- від 08.01.2019 №0001715512, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 1316,50 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 13 165 грн. (а.с.18-19);

2) відповідно до акта від 09.01.2019 №205/03-20-55-12-38078890:

- від 14.02.2019 №0047775512, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 8376,60 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 41 883 грн. (а.с.22-23);

3) відповідно до акта від 18.03.2019 №4888/03-20-55-12-38078890:

- від 16.04.2019 №0098515512, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 2818,27 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 14 091,35 грн. (а.с.32-33);

4) відповідно до акта від 27.05.2019 №11222/03-20-55-12-38078890:

- від 18.06.2019 №0144245512, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 14 894,59 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 74 472,95 грн. (а.с.45-47);

- від 18.06.2019 №0144265512, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 964,40 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 9644 грн. (а.с.48-49).

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області направлено позивачу податкову вимогу від 04.12.2018 №34730-17 про наявність у ТзОВ «Макс Велес» станом на 03.12.2018 податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 54 052,94 грн., з яких: 51 984 грн. - основний платіж та 2068,94 грн. - пеня (а.с.50).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, звернувся в суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлює обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 ПК України визначає, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до статті 203.1. ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

З метою своєчасного та повного контролю за повнотою сплати податку на додану вартість до бюджету запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 ПК України, а порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Постанова №569).

Відповідно до пункту 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Пунктом 20 Порядку №569 передбачено, що для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов`язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов`язань до бюджету ДФС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із пунктом 22 Порядку №569 у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань:

1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Представник позивача у позовній заяві стверджує, що на момент настання терміну сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями 2017 - 2019 років на рахунку ТзОВ «Макс Велес» у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету. А відтак, оскільки позивач своєчасно перерахував кошти по ПДВ на електронний рахунок, а подальші дії по перерахуванню податків вчиняють контролюючий орган та орган держказначейства, тому підприємство не повинно мати негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податків.

Однак, як вбачається із реєстру транзакцій системи електронного адміністрування ПДВ за період грудень-жовтень 2017 року, станом 30.11.2017 року на електронному рахунку була наявна сума 74 218,00 грн., що була недостатньою для погашення грошового зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість №9242242153 від 16.11.2017 в розмірі 83 260,00 грн., у зв`язку із чим утворилася недоїмка в розмірі 9042,00 грн. При наступному поповнені 27.12.2017 коштів на суму 3500,00 грн., вказана недоїмка склала 8910,00 грн. і відповідно станом на 30.12.2017 року на електронному рахунку позивача не було коштів достатніх для погашення грошового зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість №9282898040 від 18.12.2018 в розмірі 43 065,00 грн. (а.с.100-101).

Аналогічна ситуація склалася і станом на 30.01.2018 - граничний строк для сплати грошового зобов`язань за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2018 року №9295128999 від 16.01.2018 в розмірі 58,00 грн., коли на рахунку системи електронного адміністрування ПДВ позивача рахувалася недоїмка в розмірі 8968,00 грн. та станом на 30.03.2018 - граничний строк для сплати грошового зобов`язань за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2018 року №9045469885 від 15.03.2018 в розмірі 6,00 грн., коли на рахунку системи електронного адміністрування ПДВ позивача рахувалася недоїмка в розмірі 8984,00 грн.

Представник позивача у відповіді на відзив також вказує, що податковий борг з ПДВ в розмірі 51 689,00 грн. наявний виключно в ІКП картці позивача, разом з тим в реєстрі транзакцій по рахунку позивача СЕА ПДВ з дати повернення коштів - 12.04.2018 відсутній, а тому не обліковується казначейством. У зв`язку з цим при наявності коштів на такому рахунку протягом усього 2018 року платник не знав й не міг знати про наявність такого боргу перед бюджетом, оскільки доступ має тільки в електронному кабінеті до СЕА ПДВ рахунку, а така інформація у останньому відсутня. Внаслідок дій відповідача на особовому рахунку в інтегрованій картці платника податків (ІКПП) штучно створено недоїмку (борг) з податку на додану вартість у розмірі 51 689,00 грн., а у зв`язку із відсутністю такої інформації позивача було позбавлено можливості погасити відповідний борг за рахунок наявних коштів на рахунку СЕА ПДВ.

Проте такі доводи представника позивача суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

30.03.2018 ТзОВ «Макс Велес» подано до контролюючого органу заяву (вх. №5615/10), в якій позивач просив перекинути кошти в сумі 51 689,00 грн. з бюджетного рахунку на електронний рахунок підприємства (а.с.135).

12.04.2018 відповідно до заяви позивача від 30.03.2018 відбулося повернення коштів в розмірі 51689,00 грн. з бюджету на рахунок платника в системі електронного адміністрування, у зв`язку із чим утворилася відповідна недоїмка.

Зазначені обставини підтверджуються інтегрованою карткою платника ТзОВ «Макс Велес» з податку на додану вартість за 2018 рік, наданою відповідачем до відзиву на позовну заяву, та реєстром транзакцій системи електронного адміністрування ПДВ за 2018 рік, наданим представником позивача до позовної заяви (а.с.101, 139-140).

Наведене також спростовує доводи представника позивача про те, що податковий борг в розмірі 51 689,00 грн. наявний виключно в ІКП позивача, а в реєстрі транзакцій по рахунку системи електронного адміністрування ПДВ з дати повернення коштів (12.04.2018) відсутній.

Також суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що платник не знав і не міг знати про наявність боргу в розмірі 51 689,00 грн., оскільки ТзОВ «Макс Велес» як платник податків має доступ до «Електронного кабінету платника», який містить відомості як щодо наявних переплат, так і щодо наявної недоїмки в ІКП платника.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, норма пункту 126.1 статті 126 ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Реєстр транзакцій системи електронного адміністрування ПДВ, наданий позивачем, підтверджує факт недостатності коштів на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ станом на граничні дати для сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено несвоєчасну сплату позивачем до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у строки, встановлені ПК України, ГУ ДФС у Волинській області правомірно застосовані до позивача штрафні санкції згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.01.2019 №0001745512, від 08.01.2018 №0001715512, від 14.02.2019 №0047775512, від 16.04.2019 №0098515512, від 18.06.2019 №0144245512 та №0144265512, а відтак вимога позивача про визнання протиправними та скасування зазначених вимог є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Також є безпідставною та не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04.12.2018 №34730-17 з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 59.4. статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача податкового боргу, ГУ ДФС у Волинській області правомірно надіслано позивачу податкову вимогу від 04.12.2018 №34730-17.

Крім того, враховуючи, що судом не встановлено порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, тому також не підлягає задоволенню похідна вимога позивача про зобов`язання ГУ ДФС у Волинській області вчинити дії з коригування інтегрованої картки платника податків з метою відновлення прав, свобод та інтересів ТзОВ «Макс Велес».

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, оскільки у даній справі оспорюються рішення, прийняті відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 13 447 грн. не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук