Рішення № 84423675, 23.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року м. Київ справа № 320/2348/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 щодо невиконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. по справі № 2-а/1006/215/2012;

- зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 виконати постанову Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. по справі № 2-а/1006/215/2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Бородянського районного суду Київської області в справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р. зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувавши з 16 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, - у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни - в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Проте, вказану постанову відповідачі не виконали, чим порушено конституційні права позивача, принижено честь та гідність особи, порушено головний обов`язок держави - утвердження та забезпечення прав і свобод позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 30 серпня 2019 р.

11 червня 2019 р. до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без його участі.

18 вересня 2019 р. відповідач-2 подав до суду відзив, в якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Вказав, що позивачем не зазначено, які саме норми закону відповідачами порушено. Зазначив, що документи щодо позивача прийнято від органу ДВС згідно з актом приймання-передачі за IV квартал 2018 р. (перша черга), затвердженим 13 березня 2019 р., відомості щодо позивача внесено до відповідної черги на виконання. Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» передбачено на відповідну програму 600 млн. грн, а станом на 17 вересня 2019 р. в казначействі на виконанні перебувають рішення судів на суму понад 375 млн. грн, що надійшли та зареєстровані раніше, ніж рішення суду стосовно позивача. Після виконання цих рішень відповідачем-2 будуть здійснені заходи щодо перерахунку коштів позивачу.

Відповідач-1, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

Відповідач-2, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, подав 30 серпня 2019 р. до суду клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

30 серпня 2019 р. сторони у судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

До Бородянського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриманні суми пенсії.

Постановою Бородянського районного суду Київської області в справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р. позовну заяву задоволено частково, та, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувавши з 16 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, - у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни - в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Постанову суду звернуто до негайного виконання в межах суми виплати пенсії за один місяць.

24 січня 2018 р. листом Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області № Г-48/022 позивача повідомлено, що згідно повідомлення Управління ПФУ у Богуславському районні Київської області, на виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. № 2-а-7762/11 нараховано суму коштів у розмірі 10 939 грн. 75 коп.

Крім того, цим листом повідомлено позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 вищезазначений виконавчий документ буде передано до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області згідно акту приймання-передавання за IV квартал 2018 р. (перша черга). У зв`язку з цим у подальшому з питань виконання зазначеного виконавчого документа позивачу рекомендовано звернутись до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області.

22 листопада 2018 р. листом Головного територіального управління юстиції у Київській області № 21423-2-25/2 позивача повідомлено про внесення рішення до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою за номер ЄДРВП - 57758397, характер стягнення - перша черга. Крім того, позивача повідомлено, що після надходження суми заборгованості пакет документів буде переданий до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області.

20 грудня 2018 р. позивач звернувся до відповідача-2 із заявою «Про виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. справа №2-а/1006/215/2012». В цій заяві позивач просить відповіда-2 повідомити про хід виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 22 листопада 2018 р.

5 лютого 2019 р. позивач звернувся до відповідача-2 із заявою «Про виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. справа № 2-а/1006/215/2012». У цій заяві позивач з метою виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. справа № 2-а/1006/215/2012 направив на адресу відповідача-2 реквізити свого банківського рахунку.

Листом відповідача-2 від 16 квітня 2019 р. № 13-11-06/2331 позивача повідомлено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області відповідно до Порядку погашення заборгованості рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, що визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, інвентаризації та погашення заборгованості за ними, прийнято документи щодо позивача згідно з актом приймання-передавання за 4 квартал 2018 року, а саме документи по виконанню постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 року по справі № 2-а-7762/11 на суму 10939 грн. 75 коп. по заборгованості Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області.

Цим листом позивача повідомлено, що погашення заборгованості за судовими рішеннями здійснюється в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою (КПКВ 3504040 Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою), які виконуються, згідно з Порядком виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Mіністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на поточний рік за програмою передбачено 600 млн. грн. На виконанні за Програмою знаходяться рішення судів на суму 727,68 млн. грн., що надійшли та зареєстровані раніше від рішення суду у справі позивача. У зв`язку з цим безспірне списання коштів відповідно до рішення суду буде проводитися в порядку черговості, з урахуванням надходжень бюджетних коштів за Програмою після виконання рішень судів, що надійшли раніше зазначеного рішення суду.

Згідно з наданими відповідачем-2 відомостями дата надходження виконавчих документів щодо позивача - 30 січня 2019 р.

Позивач вважає бездіяльність відповідачів протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а особливості їх виконання визначені у Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).

Відповідно до вимог ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Отже, Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, відмова у виконанні рішення суду, боржником за яким є державний орган, з підстав відсутності у такого органу коштів є незаконною.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначено у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).

У розумінні зазначеного порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до вимог п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Порядок безспірного списання коштів з рахунків боржника визначено у пунктах 24-34 Порядку № 845.

Згідно з вимогами п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з пунктом 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Пунктом 31 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Згідно з вимогами пунктом 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Відповідно до вимог пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Як убачається з п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Таким чином, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Разом з тим, виконання рішення суду не обмежуються заходами, що вживаються територіальним органом Казначейства.

У разі якщо судовим рішення з боржника - державного органу стягнуто будь-які соціальні чи пенсійні виплати, і таке рішення не виконується протягом двох місяців незалежно від причин невиконання, виконавчий документа та інші відомості, необхідні для його виконання, передаються до Державної казначейської служби України для виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Рішення суду, не виконані територіальними органами Казначейства, виконуються Державною казначейською службою у тримісячний строк з дня надходження відповідних матеріалів.

Відповідно до п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

З огляду на Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, який зокрема, забезпечує реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, контролює діяльність територіальних органів Казначейства, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків та державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповів призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою забезпечення виконання рішень суду.

Як зазначалося судом, пунктом 33 Порядку № 845, передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до пункту 48 Порядку №845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається у встановленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є держава, підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що виконавчі документи щодо позивача отримано відповідачем-2 ще 30 січня 2019 р., при цьому передбачені Порядком № 845 строки (двомісячний та тримісячний) станом на час розгляду справи закінчилися, проте відповідачами у справі доказів перерахування коштів відповідно до постанови Бородянського районного суду Київської області у справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р. не надано, як і не надано доказів, що свідчили б про вжиття відповідачем-2 та Державною казначейською службою України заходів, спрямованих на виконання зазначеного рішення суду, які передбачено Порядком № 845, або ж, що свідчили б про наявність об`єктивних обставин, що виключають можливість виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Суд вважає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

У справі відсутні докази того, що відповідачем-2, окрім внесення відомостей щодо позивача у чергу, вживалися будь-які інші заходи, передбачені Порядком №845, для забезпечення виконання судового рішення, у тому числі і передбачені цим Порядком звернення до Державної казначейської служби України. При цьому Державною казначейською службою України належним чином виконання відповідачем-2 вимог Порядку №845 щодо позивача не контролювалося, заходів щодо забезпечення виконання судового рішення щодо позивача не вживалося, додаткових коштів для виконання рішення суду у цій справі не запитувалося.

Це означає, що зволікаючи у виконанні дій для забезпечення перерахування коштів стягувачу, відповідачі 1 і 2 вчинили бездіяльність та як суб`єкти владних повноважень, які зобов`язані неухильно виконувати покладені на них обов`язки у спосіб та на підставі, що визначені Законом, належних дій не вчинили.

Відповідно до наданих Державній казначейській службі України повноважень, остання зобов`язана вживати дійсні та повні заходи щодо виконання судових рішень і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій здійснених відповідачем із передбаченим Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і Порядком N 845, суду не надано.

Отже, судом встановлено, що дії відповідачів 1 і 2 обмежилися лише внесенням відомостей щодо позивача до відповідної черги для виконання рішення суду у майбутньому. Жодних інших заходів, передбачених Порядком №845, ними з 30 січня 2019 р. до часу розгляду справи не вжито, про що свідчить, зокрема, отриманий відзив від відповідача-2. Це означає, що дії, віднесені Порядком №845 до компетенції цих суб`єктів владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, тобто вчинено протиправну бездіяльність.

При цьому суд бере до уваги, що позивач є пенсіонером та людиною похилого віку, має статус дитини війни та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, єдиним джерелом існування для якого є пенсія, іншого доходу він не має. Отже, протиправна бездіяльність відповідачів спричиняє шкідливі наслідки для прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та практикою Європейського суду з прав людини.

Статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04, від 15 жовтня 2009 р., ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), № 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року). Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (див. рішення у справі "Зубко та інші проти України").

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України", № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Застосовуючи процедуру "пілотного" рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" ЄСПЛ у пунктах 85-88 зауважив, що фактори, з яких адміністративними органами України не виконуються рішення суду у цій справі, перебували в межах контролю держави, яка досі не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації, незважаючи на значну й послідовну практику Суду з вирішення таких справ.

Про системний характер проблем, на який указується в цій справі, також свідчить той факт, що на цей час у ЄСПЛ очікують розгляду приблизно 1400 заяв проти України, які повністю або частково стосуються таких проблем, і кількість таких заяв постійно зростає.

ЄСПЛ належним чином ураховує позицію Комітету міністрів, який визнав, що невиконання рішень національних судових органів є в Україні структурною проблемою, яка залишається невирішеною

З огляду на викладене вище, ЄСПЛ доходить висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов`язані з якимсь поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної з положеннями Конвенції.

Суд враховує, що предметом спору є виконання рішення суду, винесеного ще 3 січня 2012 року. При цьому суд бере до уваги, що не увесь цей час відповідачі 1 і 2 були причетні до ситуації, пов`язаної з виконанням цього рішення суду. Проте, 30 січня 2019 р. виконавчі документи щодо позивача вже було отримано відповідачем-2 та внесено до черги на виконання, після чого визначений Порядком № 845 тримісячний строк закінчився, але відповідачами у справі передбачених цим Порядком дій не вжито.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.

Суд переконаний, що об`єктивних перешкод для виконання постанови Бородянського районного суду Київської області в справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р., боржником за яким є держава, і яке стосується виплати з Державного бюджету України пенсії особі, немає.

Суд зазначає, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Ромашов проти України").

Наведені відповідачем-2 в листі від 16 квітня 2019 р. № 13-11-06/2331 та у відзиві аргументи про те, що на виконанні у Казначействі знаходяться рішення судів на суму 727,68 млн. грн, що надійшли та зареєстровані раніше постанови Бородянського районного суду Київської області в справі №2-а-7762/11 (провадження №2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р. є безпідставними.

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення ЄСПЛ у справі "Шмалько проти України").

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення ЄСПЛ у справі "Сокур проти України").

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" суд наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах. Тому суд дійшов висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Суд зазначає, що наведені у відзиві відповідача-2 посилання на пункт 3 Порядку, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення.

Так, вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання приписів статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо тримісячного строку для перерахування стягувану коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв`язку із зазначеним законодавчим положенням.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування обраного позивачем способу захисту порушених прав шляхом задоволення вимог про визнання протиправними дій Головного управління державної казначейської служби України в Київській області та Державної казначейської служби України, що полягають у невиконанні у встановлений законом строк рішення суду, суд звертає увагу на наступне.

Так, дії суб`єкта владних повноважень - це завжди активна поведінка, що являє собою вчинення певних дій всупереч вимог законодавства та покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків, тоді як під бездіяльністю слід розуміти пасивну форму поведінки суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним у встановлені строки дій, що випливають з його повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок не вчинення дій Головним управлінням державної казначейської служби України в Київській області та Державною казначейською службою України, які вони повинні і могли вчинити в силу покладених на них обов`язків та виходячи з положень Порядку № 845.

Відтак суд вважає, що порушення прав позивача зумовлене саме протиправною бездіяльністю Головного управління державної казначейської служби України в Київській області та Державної казначейської служби України, як осіб, що здійснюють виконання рішень суду, боржником за якими є держава або її органи, яка полягає у невиконанні постанови Бородянського районного суду Київської області в справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р.

Беручи до уваги, що внаслідок протиправною бездіяльності відповідачів постанова Бородянського районного суду Київської області в справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р., яка ухвалена на користь позивача, виконана у встановлений законом строк не була, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання Головного управління державної казначейської служби України в Київській області та Державної казначейської служби України виконати постанову Бородянського районного суду Київської області в справі № 2-а-7762/11 (провадження № 2-а/1006/215/2012) від 3 січня 2012 р.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачами.

Оцінивши наявні у справі докази, наведені аргументи учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає наступне. Позивач в позовній заяві, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі за цим адміністративним позовом.

Під час вирішення питання про відкриття провадження, в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 р. судом було відстрочено від сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку, що цей адміністративний позов необхідно задовольнити в повному обсязі, то у суду відсутні підстави стягувати з позивача судовий збір за звернення з адміністративним позовом до суду

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задоволено повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області та Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. по справі № 2-а/1006/215/2012.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області та Державну казначейську службу України виконати постанову Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. по справі № 2-а/1006/215/2012.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач-1 - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, адреса: площа Л. Українки, буд.1, м. Київ, 01196, код ЄДРПОУ - 37955989.

Відповідач-2 - Державна казначейська служба України, адреса: вул.. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 37567646.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 23 вересня 2019 року.