Рішення № 84420939, 19.09.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Справа № 926/1824/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Кифірюка А.І., розглянув справу

За позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення заборгованості у сумі 97500,01 грн

Представники сторін:

від позивача - Зюлковська Л.В., довіреність № 6363-К-О;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 97500,01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 09.10.2017 року відповідач через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ". На підставі цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (далі- Умов), тобто 09.10.2017 року між сторонами було укладено кредитний договір, який за своєю природою є договором приєднання та складається з анкети-заяви та Умов. 10.10.2017 року на підставі укладеного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 130000,00 грн, проте відповідач в порушення умов договору не повернув у повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив проценти у вигляді щомісячної комісії, тому позивач просить стягнути з відповідача 97500,01 грн (основна заборгованість) заборгованості за кредитом та судовий збір.

Відповідачем у даній справі вказана фізична особа (не підприємець) ОСОБА_1 , оскільки останнім 27.09.2018 року була припинена господарська діяльність.

За змістом статтей 51, 52 598-609 Цивільного кодексу України, статтей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном. Дана правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18.

Отже, належність спору до господарської юрисдикції є обґрунтованою, оскільки правовідносини виникли з господарського договору зобов`язання за яким у відповідача з втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

Ухвалою від 31.07.2019 року суд звернутися до Управління ДМС у Чернівецькій області з запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у відповідності до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

06.08.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла відповідь на запит № 7301.6-764/73.2-19 від 05.08.2019 року в якій зазначається, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно частини 1 статті 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування) фізичної особи- відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 05.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2019 року о 10 год 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2019 року відкладено судове засідання на 19.09.2019 року з огляду на неявку відповідача.

Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав.

У судовому засіданні 19.09.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та не заперечувала проти розгляду справи у даному судовому засіданні з огляду на неявку відповідача та відсутність строків для відкладення судового засідання.

Відповідач у судове засідання 19.09.2019 року не з`явився.

При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про те, що у Господарському суді Чернівецької області слухається дана справа, оскільки згідно інформації наданої Управлінням ДМС у Чернівецькій області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а матеріалами справи підтверджується, що всі ухвали суду були надіслані відповідачу за вищезазначеною адресою, однак, ним не отримані та повернуті Укрпоштою на адресу суду з відміткою " відсутній адресат", а також відповідач повідомлявся про слухання справи через оголошення про виклик до суду.

Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами і доповненнями) у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, враховуючи те, що ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2019 року, про відкладення розгляду справи по суті від 04.09.2019 року завчасно надіслані відповідачу за адресою місця реєстрації, про зміну місця реєстрації/проживання відповідача суду Управління ДМС у Чернівецькій області не повідомляло, при цьому повернуті суду поштові повідомлення із довідкою пошти з зазначенням причини повернення - "відсутній адресат", тому слід вважати ухвали такими, що вручені відповідачу, а тому суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в судовому засіданні 19.09.2019 року без участі відповідача/його представника та за наявними в справі матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неподанням відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень частини 1 та частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено судом, 09.10.2017 року відповідачем через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ, яка послугувала підставою приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank. ua.

Отже, 09.10.2017 року між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із зазначених вище Анкети-заяви та Умов.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За таких обставин, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статтей 173, 174 Господарського кодексу України та статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог статті 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 09.10.2017 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по умов та правил надання послуги „КУБ" (далі заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі „Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

У відповідності до п.п. 3.2.8.2 Умов, розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000 до 1000000 грн.

10.10.2017 року на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 130000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (п.п. 3.2.8.3.1.3 Умов).

У відповідності до п.п. 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3. Умов, клієнт зобов`язався оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2, а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.5.5 Умов клієнт зобов`язався сплатити банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 .

За змістом п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах, а саме: 2% в місяць від початкової суми кредиту. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

Підпунктом 3.2.8.9.2 Умов передбачено, що нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

За умовами п.п. 3.2.8.9.3 Умов, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1 Умов). Пунктом 1.3. заяви встановлено строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.

Погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. заяви).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у частинах 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок станом на 31.05.2019 року заборгованості за кредитом у сумі 97500,01 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 38205,55 грн, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 21547,33 грн, пеня - 44290,52 грн, вважає його вірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача тільки суму основного боргу, а саме - 97500,01 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, в порушення вимог статтей 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем за договором від 09.10.2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вище викладені обставини, вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 09.10.2017 року в розмірі 97500,01 грн та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 19.09.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.09.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.О. Гурин