Рішення № 84420930, 19.09.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Справа № 925/601/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Перепечай А.К. - заступник директора,

від відповідача - Литвин С.Г. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія", м. Збараж,

Тернопільської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач",

м. Черкаси

про стягнення 588 098 грн. 41 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Скіфія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач" про стягнення з відповідача 130 410 грн. 99 коп. пені, 10 912 грн. 19 коп. 3% річних, 30 260 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 200 400 грн. 00 коп. штрафу, 16 115 грн. 23 коп. збитків та 200 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 24 січня 2019 року за №46.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 20 серпня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 14 год. 30 хв. 19 вересня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та вказував, що відповідачем не було порушено умови договору поставки, оскільки відповідачем було запропоновано позивачу інші умови щодо асортименту та строків поставки товару, які позивачем було прийнято.

Також відповідач вказував, що позивач відмовився від виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару за Специфікацією №1 та просив повернути попередню оплату, а згодом в межах розумних строків позивач задовольнив свої вимоги за рахунок іншого майна, яке було поставлено відповідачем.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 16 115 грн. 23 коп. збитків відповідач зазначав, що він не є стороною у відносинах позивача з іншими контрагентами, з договору поставки укладеного між сторонами, не вбачається про додаткову відповідальність відповідача.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди, на думку відповідача, є необґрунтованою та не доведеною.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначав, що позивач вимушено погодився на заміну предмету поставки та підписав Специфікації № 2, 3, відповідно до якої відповідач зобов`язався відвантажити до 22 лютого та поставити до 27 лютого 130 тон добрива комплексного азотно-фосфорно-калійного. Однак вказані мінеральні добрива на адресу позивача були поставлені частинами лише 25 лютого 2019 року та 14 березня 2019 року. Зазначені поставки товару виконувались відповідачем з порушенням строків, передбачених договором та Специфікаціями до нього.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначав, що встановлені законом правові наслідки вимог про повернення попередньої оплати не передбачають відповідальності у разі порушення строків поставки (в т.ч. стягнення штрафу), оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати (позивач задовольнив свої вимоги за рахунок поставки іншого майна) покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також від подальшого виконання Специфікації №1 до договору постачальником, що виключає обов`язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 вересня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/601/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки від 24 січня 2019 року за №46 здійснив попередню оплату товару на суму 2 004 000 грн. 40 коп., проте, відповідачем було порушено умови договору, щодо строку поставки товару.

В зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача 130 410 грн. 99 коп. пені та 200 400 грн. 00 коп. штрафу.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України позивачем було також заявлено до стягнення 10 912 грн. 19 коп. 3% річних та 30 260 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено до стягнення 16 115 грн. 23 коп. збитків та 200 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 24 січня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Скіфія" (покупець) було укладено договір поставки за №46.

Згідно п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язався передавати у власність (поставляти), а покупець - приймати та оплачувати мінеральні добрива (хімічну продукцію) загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у Специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кожна узгоджена Специфікація є окремою угодою укладеною в рамках цього договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше (п. 1.3. договору).

Згідно Специфікації від 08 лютого 2019 року (додаток № 1 до договору), постачальник зобов`язався поставити залізничним транспортом мінеральні добрива (сульфат амонію) в кількості 240 тон по ціні 6 958 грн. 33 коп. (без ПДВ) за тону, а всього на суму 2 004 000 грн. 00 коп. (в т.ч. 334 000 грн. 00 коп. ПДВ) до 15 лютого 2019 року.

Згідно п. 3.1. договору розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюється в національній валюті України гривні на 100% попередньої оплати в безготівковому порядку протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури покупцем на товар виставлений на підставі відповідної двосторонньої погодженої Специфікації, якщо інше не передбачено Специфікацією до даного договору.

Позивач здійснив 100% попередню оплату від вартості мінеральних добрив на розрахунковий рахунок відповідача на суму 2 004 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №129 від 08 лютого 2019 року.

Однак у визначені договором строки відповідач не поставив товар, в зв`язку з чим 18 лютого 2019 року позивач звернувся з претензією №01-18/02/19 в якій просив відповідача повернути позивачу 2 004 000 грн. 00 коп. боргу, пені та штрафу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Водночас, як встановлено судом (і даний факт не заперечується сторонами), на електронну адресу позивача 21 лютого 2019 року відповідачем було надіслано лист-пропозицію за №09/01-19 в якому відповідач повідомив позивача, що в змозі забезпечити поставку 60 тон сульфату амонію на загальну суму 501 000 грн. 00 коп., строк переадресації залізничного вагону до 25 лютого 2019 року.

Також було запропоновано позивачу зарахувати попередню оплату за поставку сульфату амонію на суму 1 503 000 грн. 00 коп. як часткову оплату за поставку добрива азотно-фосфорно-калійного в кількості 130 тон за ціною 13 470 грн. 00 коп. на загальну суму 1 751 100 грн. 00 коп.

Також було запропоновано позивачу сплатити різницю вартості вказаної продукції на загальну суму 248 100 грн. 00 коп. у продовж доби після переадресації залізничних вагонів на адресу позивача та направлення копій відповідних залізничних накладних на електронну адресу.

21 лютого 2019 року сторонами було підписано Специфікацію на поставку товару (Додаток №3 до договору поставки №46 від 24 січня 2019 року) згідно якої відповідач зобов`язався поставити до 22 лютого 2019 року 130 тон добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного на загальну суму 1 751 100 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2019 року відповідачем було поставлено 64 тони добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного на суму 862 080 грн. 00 коп.

02 березня 2019 року відповідачем було поставлено 60 тон сульфату амонію гранульованого на суму 501 000 грн. 00 коп.

14 березня 2019 року відповідачем було поставлено 65 тон добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного на суму 875 550 грн. 00 коп.

Дані обставини сторонами також визнаються, що вбачається із відзиву на позов та відповіді на відзив.

Тобто, позивач прийняв пропозицію відповідача і внаслідок підписання додатку № 3 до договору зобов`язання між сторонами було змінено.

Зокрема, в результаті внесених змін відповідач зобов`язався поставити позивачу добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного в кількості 130 тон до 22 лютого 2019 року.

Крім того, було внесено зміни в умови оплати в частині 1 751 100 грн. 00 коп. за добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного, а саме 100% оплати на розрахунковий рахунок постачальника після переадресації залізничних вагонів на адресу покупця та направлення копій відповідних залізничних накладних на електронну адресу (п.3 додаткової угоди №3).

Також, як вже зазначалося вище, позивач прийняв від відповідача 60 тон сульфату амонію гранульованого на суму 501 000 грн. 00 коп.

Проте, з урахуванням умов п. 8 додатку №3 до договору строк поставки сульфату амонію залишився незмінним - до 15 лютого 2019 року, оскільки даний термін був встановлений в додатку №1 до договору.

21 лютого 2019 року відповідач виставив позивачу рахунок на сплату 1 751 100 грн. 00 коп. за добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного.

Водночас, позивач не спростовував доводи відповідача, що частковий розрахунок за даний товар фактично відбувся на умовах попередньої оплати 08 лютого 2019 року.

Також 08 лютого на умовах попередньої оплати відбувся розрахунок з відповідачем за поставлений 02 березня 2019 року 60 тон сульфату амонію гранульованого на суму 501 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3.6 договору у разі порушення покупцем строків сплати за цим договором, постачальник має право призупинити відвантаження товару. Дана дія постачальника звільняє його від зобов`язань по виконанню умов цього договору та погоджених Специфікацій до нього в частині подальшої поставки товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо поставки товару у визначені сторонами строки.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10 912 грн. 19 коп. - 3% річних та 30 260 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідач не мав перед позивачем невиконаних грошових зобов`язань, оскільки згідно умов договору зобов`язувався поставити товар, а тому дані вимоги позивача є безпідставними.

Крім того, обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Звертаючись до суду позивач в обґрунтування стягнення пені в розмірі 130 410 грн. 99 коп. посилався на п. 6.1. договору.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін.

Даний Закон розмір пені не встановлює. Стаття 3 вказаного Закону лише обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ у випадку, якщо вона передбачена договором.

Водночас умовами договору поставки розмір та підстави стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань не був визначений та встановлений.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені слід також відмовити.

Згідно п. 6.5. договору у разі порушення строків поставки (визначених цим договором або Специфікацією до договору) оплаченого товару більше як на 15 календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого оплаченого товару.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 200 400 грн. 00 коп. штрафу, що складає 10% від суми попередньої оплати в розмірі 2 004 000 грн. 00 коп.

Як вказувалося вище, строк поставки товару добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного було встановлено до 22 лютого 2019 року, сульфату амонію - до 15 лютого 2019 року.

В постанові від 08 жовтня 2018 року зі справи № 927/490/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1387/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15).

25 лютого 2019 року відповідачем було поставлено 64 тони добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного, тобто прострочка складає 2 календарних дні.

02 березня 2019 року відповідачем було поставлено 60 тон сульфату амонію гранульованого, прострочка складає 14 календарних днів.

14 березня 2019 року відповідачем було поставлено 65 тон добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного на суму 875 550 грн. 00 коп., прострочка складає 19 календарних днів.

Крім того, як зазначалося вище, відповідач зобов`язався поставити 130 тон добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного, однак поставив лише 129 тон.

Отже, слід дійти висновку, що відповідачам несвоєчасно було поставлено товару на суму 875 550 грн. 00 коп. та не поставлено взагалі добрива на суму 13 470 грн. 00 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 88 902 грн. 00 коп. штрафу, що складає 10% від суми 889 020 грн. 00 коп. (вартість своєчасно непоставленого товару), а в решті стягнення штрафу слід відмовити у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Також позивачем було вказано, що внаслідок невиконання договірних зобов`язань відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Скіфія" зірвано виконання зобов`язань по договорах поставки на вказаний вид продукції перед своїми контрагентами, що в свою чергу тягне за собою сплату позивачем неустойки за невиконання умов договорів.

Внаслідок отримання позивачем додаткових збитків у вигляді штрафів, позивач змушений був заявити вимоги до відповідача. Окрім зазначеного, позивач вказував, що було підірвано ділову репутацію товариству з обмеженою відповідальністю "Скіфія", чим нанесено значних моральних збитків, що також підлягає компенсації.

Так, позивач вказував, що по договору № СД.078 від 25 січня 2019 року та Додатку №2 до нього, товариство з обмеженою відповідальністю "Скіфія" зобов`язувалось поставити сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" до 28 лютого 2019 року мінеральні добрива (сульфату амонію) в кількості 240 тон, які мали бути отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач" за договором №46 від 24 січня 2019 року. В зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань відповідачем, позивач поставляв вказані мінеральні добрива на адресу СГ ТОВ "Агрокомплекс" з простроченням, а саме: 02 березня 2019 року - 60 тон (накладна № 164 від 02 березня 2019 року); 04 березня 2019 року - 27 тон (накладна № 169 від 04березня 2019 року); 11 березня 2019 року - 153 тони (накладна № 178 від 11 березня 2019 року).

В зв`язку з зазначеним, невиконанням позивачем зобов`язань по договору №СД.078 від 25 січня 2019 року, за несвоєчасну поставку мінеральних добрив (сульфату амонію) в кількості 240 тон, які мало би отримати за договором № 46 від 24 січня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Скіфія" від товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач" та в подальшому поставити сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", останнім висунуто до позивача беззаперечні вимоги по сплаті на його користь неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки на суму 16 115 грн. 23 коп.

Сплата позивачем на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" зазначеної суми складає додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам), понесені стороною (товариство з обмеженою відповідальністю "Скіфія"), яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач").

Водночас позивачем не було надано суду доказів сплати сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" 16 115 грн. 23 коп., тобто позивачем не було доведено належними та допустимими доказами понесених збитків, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, слід вказати, що мінеральні добрива є речами, які визначені родовими ознаками, а тому позивач не був позбавлений можливості придбати наявний на ринку у вільному обігу аналогічний товар та своєчасно виконати свої зобов`язання по договору перед своїм контрагентом.

Крім того позивач зазначав, що внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по поставці мінерального добрива (сульфату амонію), позивач втратив певну кількість ділових партнерів, в т.ч. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" та зазнав сумнівної репутації на ринку реалізації мінеральних добрив, чим йому було спричинено значну моральну шкоду, яка підлягає компенсації в грошовому еквіваленті на суму 200 000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої названої статті моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - постанова пленуму) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

В абзаці другому пункту 5 постанови пленуму також зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї, чи близьких родичів, а також у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Тобто дана норма стосується моральної шкоди завданої фізичній особі, а не суб`єкту підприємницької діяльності юридичній особі.

Під час розгляду даного спору позивачем не доведено належними доказами тих обставин, що останній поніс втрати немайнового характеру в розмірі 200 000 грн. 00 коп., які настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення (компенсування) 200 000 грн. 00 коп. моральної шкоди також слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагропостач", вул. Хрещатик, 200, м. Черкаси, ідентифікаційний код 42324930 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія", вул. Грушевського, 90, м. Збараж, Тернопільської області, ідентифікаційний код 24627287 - 88 902 грн. 00 коп. штрафу та 1 333 грн. 81 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 вересня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович