Рішення № 84419986, 28.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2019Справа № 910/4516/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (51934, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, Заводський район, проспект Аношкіна, будинок 80/1, квартира 24, 41, 42; ідентифікаційний код 30536344)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923)

про стягнення 691 859,31 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 28.08.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 691 859,31 грн, з яких 633 898,49 грн - основний борг, 34 306,92 грн - інфляційні втрати, 23 653,90 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 53-129-01-17-01109 від 13.07.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 по справі № 910/4516/19 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.05.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду представником відповідача подано відзив та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Зазначене клопотання мотивоване суттєвим значенням справи для відповідача, наявністю заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, необхідністю надання як письмових доказів так і додаткових пояснень представниками сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.06.2019.

07.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами підготовчого засідання 12.06.2019 було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.07.2019 та запропоновано позивачу надати додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 підготовче судове засідання призначене на 03.07.2019 було перенесено на 11.07.2019.

За результатами підготовчого засідання 11.07.2019 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів до 15.08.2019 (включно) та відкласти підготовче засідання на 31.07.2019.

У підготовче засідання 31.07.2019 прибули представники сторін та надали пояснення.

За наслідками судового засідання 31.07.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.08.2019.

27.08.2019 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшла відповідь на відзив.

У призначеному судовому засіданні 28.08.2019 судом представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, яку останній просив розглядати як письмові пояснення Товариства.

У свою чергу представник Компанії проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті», як постачальником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, був укладений договір поставки №53- 129-01-17-01109 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1-1.3 договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити паливо дизельне (далі - продукція) виробництва Motor Oil (Hellas) Corinth Refineries S.A (Греція) для потреб відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору сума договору складає 2 525 384,00 грн у тому числі ПДВ 20% - 420 897,33 грн.

Відповідно до пункту 3.2. договору ціна за одиницю Продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в Специфікації. Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальні кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки зазначені в Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації ціна за одиницю товару без ПДВ складає 17 537,38889 грн, у тому числі з ПДВ 20% - 21 044,86667 грн.

У подальшому, у зв`язку зі значним коливанням цін на ринку дизельного палива, сторони неодноразово змінювали ціну за одну тону палива та зменшували обсяг поставки шляхом укладання додаткових угод № 1, № 2, № 3 до договору.

Зокрема, 13.10.2017 сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору поставки від 13.07.2017 року № 53-129-01-17-01109.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 3 сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю продукції, а саме до 19 291,12 грн без ПДВ за тонну, зменшити обсяг поставки дизельного палива, передбачений умовами договору до кількості 109,090 т, змінити та викласти в новій редакції Специфікацію № 1 наведену в додатку № 1 до угоди, яка є її невід`ємною частиною; Змінити та викласти в новій редакції пункт 3.1 договору «Сума договору складає 2 525 361,94 грн, в тому числі ПДВ 420 893,66 грн.

Згідно з пунктом 4.2 договору оплата поставленої продукції за Специфікацією здійснюється Покупцем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Відповідно до пункту 5.4. договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад Вантажоодержувача.

Специфікацією № 1 до договору визначено, що термін поставки продукції має бути здійснений протягом 10 днів з моменту укладення договору.

На виконання умов договору поставки (з урахуванням додаткової угоди № 3 та листа відповідача № 9524/41 від 13.10.2017) Товариством здійснено відвантаження дизельного палива в обсязі 84,102 т на суму 1 946 906,12 грн, що підтверджується видатковими накладними №1567 від 20.10.2017, №1570 від 20.10.2017, №1571 від 20.10.2017, №1582 від 25.10.2017. Беручи до уваги, що акт приймання-передачі продукції ТМЦ №560/61 підписано сторонами 03.11.2017, відповідач мав оплатити поставлену продукцію до 17.11.2017.

Компанією здійснено частково оплату за поставлену продукцію за актами приймання-передачі ТМЦ №558/61 від 03.11.2017, ТМЦ №559/61 від 03.11.2017 на загальну суму 1 313 007,63 грн. Водночас, за твердженнями позивача оплата продукції на суму 633 898,49 грн за актом приймання-передачі ТМЦ №560/61 від 03.11.2017 Компанією здійснена не була, що зумовило звернення із даним позовом до суду, у межах якого також просить стягнути 34 306,92 грн інфляційних втрат та 23 653,90 грн три проценти річних.

У свою чергу, Компанія заперечує проти задоволення позовних вимог, та вказує про відсутність заборгованості перед Товариством. Такі доводи Компанії ґрунтуються на тому, що 26.04.2019 відповідачем на адресу Товариства була скерована заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 4736/71, яка була отримана позивачем 02.05.2019. Проти нарахування компенсаційних витрат заперечував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 4.2. договору сторонами погоджена оплата в строк протягом 10 робочих днів з дня поставки.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар поставлений позивачем відповідачу на підставі 03.11.2017, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором настав 17.11.2017.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами вартість поставленої продукції Компанія оплатила лише частково. Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленої продукції в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 633 898,49 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.04.2019 Компанія направила на адресу Товариства заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 4736/51 від 22.04.2019, у тому числі щодо припинення зобов`язання зі сплати заборгованості в розмірі 633 898,49 грн за спірним договором поставки.

Частинами 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, що оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.

Враховуючи викладене, слідує, що заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 4736/51 від 22.04.2019 є одностороннім правочином.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, як це передбачено приписами статті 204 ЦК України.

Сторонами не надано до суду доказів того, що вказана заява про зарахування визнана в судовому порядку недійсною. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Оскільки провадження у цій справі відкрито 24.04.2019, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як заява про зарахування була отримана Товариством 02.05.2019 (позивачу стало відомо про зарахування зустрічних вимог), тобто після відкриття провадження у справі, це є достатньою та обґрунтованою підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення 633 898,49 грн основного боргу.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 23 653,90 грн та 34 306,92 грн інфляційних втрат за період з 18.11.2017 по 14.02.2019.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 23 653,90 грн вказаної компенсаційної плати згідно розрахунку суду.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції обмежується періодом 01.12.2017-31.01.2019, тобто на підставі повідомлення Державної служби статистики України про індекс споживчих цін.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача за первісним позовом належить 34 306,92 грн інфляційних втрат.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судом не здійснюється розподіл судового збору за наслідками закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 633 898,49 грн у зв`язку із відсутністю відповідної заяви Товариства. У разі надання такої заяви позивачем, судові витрати будуть розподілені шляхом постановлення додаткового рішення.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129-130, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/4516/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" закрити в частині стягнення основного боргу в розмірі 633 898,49 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 57 960,82 грн - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (51934, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, Заводський район, проспект Аношкіна, будинок 80/1, квартира 24, 41, 42; ідентифікаційний код 30536344) 34 306,92 грн (тридцять чотири тисячі триста шість гривень 92 копійки) інфляційних втрат, 23 653,90 грн (двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят три гривні 90 копійок) три проценти річних та 869,41 грн (вісімсот шістдесят дев`ять гривень 41 копійку) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.09.2019.

СУДДЯ В.В.ДЖАРТИ