Ухвала суду № 84419929, 17.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/40/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2019 Справа № 908/574/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області під час виконання судового рішення у справі № 908/574/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", код ЄДРПОУ 00191224 (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС", код ЄДРПОУ 32116212 (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, буд. 6А)

про стягнення суми 2139929,02 грн.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників:

від позивача (стягувач): Зінченко М.В., ордер серія ЗП № 79358 від 02.01.2019;

від відповідача (боржник, заявник скарги): Прокопенко М.О., довіреність № 4 від 20.03.2019;

від ВДВС: Білокур Л.А., довіреність № б/н від 03.06.2019;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 28.08.2019 надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" у справі № 908/574/19 в порядку ст.ст. 339, 340 ГПК України, відповідно до якої заявник просив суд:

- визнати дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Білокур Л.А. щодо винесення Постанови про арешт коштів боржника від 13.08.2019 ВП № 59749422 незаконними;

- скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Білокур Л.А. про арешт коштів боржника від 13.08.2019 ВП №59749422.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи від 28.08.2019 скаргу передано раніше визначеному складу суду, який ухвалив судове рішення - судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 30.08.2019 скаргу ТОВ "ЗАРС" залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків скарги.

Ухвалою суду від 09.09.2019 скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.09.2019.

У судовому засіданні 17.09.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРС» підтримав у повному обсязі скаргу з викладених в ній підстав, мотивуючи, зокрема, наступним. Головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Білокур Л.А., на підставі наказу № 908/574/19 від 10.06.2019 про примусове виконання рішення, 08.08.2019 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59749422. 13.08.2019 у даному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках боржника, відкритих у Казначействі України та банківських установах. Дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, ТОВ «ЗАРС» вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, ст. 56 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 22, ч.ч. 1,6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 закону України «Про оплату праці», ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Частиною 1 статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлено обмеження звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню. При наявності законодавчого обмеження та заборони стягнення таких коштів, виконавчою службою не доведено підстав для застосування арешту коштів, які знаходяться на таких рахунках, та які в подальшому не можуть бути використані для погашення заборгованості перед стягувачем. Таким чином, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, унеможливлює своєчасні виплати, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві. Зазначена позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2016 у справі №905/3472/15. На підстави викладеного, дії щодо винесення постанови про арешт коштів боржника є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим, скаржник просить суд визнати їх незаконними та скасувати вищезазначену постанову. З приводу встановленого у ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 341 ГПК України строку оскарження дій виконавця, заявником зазначено, що про оскаржувану постанову представник ТОВ «ЗАРС» дізнався 20.08.2019 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження на підставі відповідної заяви. Отже, скаржник звернувся до суду зі скаргою своєчасно, в межах встановленого законом строку.

Головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області подано до суду письмове заперечення, яке судом не прийнято до розгляду з огляду на наступне. При розгляді скарг, пов`язаних з виконанням судових рішень, застосуються загальні положення Господарського процесуального кодексу України. За змістом параграфу 1 глави 1 розділу ІІІ ГПК України заяви по суті (їх копії) повинні бути надіслані іншим учасникам справи з наданням до суду відповідних доказів. Зазначене є необхідним з метою додержання принципу змагальності сторін та забезпечення можливості іншим учасникам справи подати свої аргументи на спростування тих чи інших доводів.

Доказів направлення копій заперечення іншим учасникам справи Головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області суду не надано, в судовому засіданні копії вказаного заперечення іншим учасникам справи також вручені не були.

Разом з тим, судом приймаються до розгляду копії документів з матеріалів виконавчого провадження, що долучені до вказаного заперечення Головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, оскільки матеріали виконавчого провадження були витребувані судом (ухвала від 09.09.2019) та є необхідними для встановлення всіх обставин справи, повного та всебічного розгляду скарги.

В судовому засіданні головний державний виконавець в усній формі зазначив про наступне. В ході проведення виконавчих у дій у виконавчому провадженні з виконання наказу № 908/574/19 від 10.06.2019 про стягнення з ТОВ «ЗАРС» на користь ПрАТ «Запоріжкокс» суми 2172027,97 грн. було зроблено запит до ДФС щодо отримання інформації про наявність відкритих рахунків у банківських установах та отримано відповідь. На підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 13.08.2019 винесено постанову про арешт коштів в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, копії постанови направлено до банківських установ з метою виконання рішення. Всі виконавчі дії державного виконавця було вчинено на підставі чинного законодавства. Просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник стягувача (позивача у справі) у судовому засіданні 17.09.2019 в усній формі зазначив, що не заперечує проти поданої боржником скарги.

17.09.2019 скаргу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В частині 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Заслухавши представників відповідача (заявника скарги), позивача та державного виконавця, вивчивши представлені матеріали, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 у справі №908/574/19 позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" (код ЄДРПОУ 32116212) на користь Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" (код ЄДРПОУ 00191224) стягнуто суму 2 139 929 грн. 02 коп. заборгованості, суму 32 098 грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору. 10.06.2019 господарським судом видано відповідний наказ.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Білокур Л.А. від 08.08.2019 відкрито виконавче провадження ВП№59749422 з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/574/19, виданого 10.06.2019 про стягнення з ТОВ «ЗАРС» на користь ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» суми 2172027,97 грн. Зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Крім того, зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 217202,79 грн.

Постановою головного державного виконавця від 13.08.2019 про арешт коштів боржника у ВП № 59749422, згідно з повідомлення ДФС України про відкриті рахунки боржника у банківських установах, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:

899998 Казначейство України (ел. адм. подат.) 37519000071812 UAH 334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_7 UAH 313849

АКБ «Індустріалбанк» НОМЕР_6 UAH 305987

ПАТ «ЮСБ Банк» НОМЕР_1 UAH 313849

АКБ «Індустріабанк» НОМЕР_8 UAH 334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_5 UAH 334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_11 UAH334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_10 UAH 313849

АКБ «Індустріалбанк» UA НОМЕР_2 USD 334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_9 USD 334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_5 USD 313849

АКБ «Індустріалбанк» UA НОМЕР_4 EUR 334851

АТ «ПУМБ» НОМЕР_5

та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ТОВ «ЗАРС» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження - 2390119,40 грн.

ТОВ «ЗАРС» просить суд визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.08.2019 ВП № 59749422 незаконними та скасувати її.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" встановлено чітко визначений перелік рахунків, які мають статус "рахунок із спеціальним режимом використання", який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З наведеного слідує, що контроль за накладенням арешту та списанням коштів з рахунків, на яких знаходяться кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, здійснює фінансова установа, що має повідомляти про це державного виконавця.

Приписами ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Матеріали справи не містять доказів надходження відповідної інформації від банку до державного виконавця.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову від 13.08.2019, діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, судом враховано наступне.

В частині 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Заявник вказує про незаконність дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, які призначені для виплати працівникам підприємства боржника заробітної плати та обліку коштів соціального страхування в національній валюті та просить скасувати оскаржувану постанову в цілому, тобто щодо усіх рахунків у банківських та фінансових установах, на які накладено арешт.

Разом з тим, до переліку рахунків боржника, на які накладено арешт, в тому числі, входять рахунки в іноземній валюті (долари та евро). Доказів на підтвердження того, що рахунки, зазначені в оскаржуваній постанові державного виконавця про арешт коштів боржника, призначені саме для виплати заробітної плати та зарахування (обліку) страхових коштів соціального страхування скаржником суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено порушення головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Білокур Л.А. вимог чинного законодавства України при винесенні оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 13.08.219 у виконавчому провадженні № ВП 59749422. Дії державного виконавця, з приводу яких подано зазначену скаргу, не можуть розцінюватись судом як незаконні, оскільки вони спрямовані на виконання рішення суду з метою захисту та реалізації прав стягувача та вчинені відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" на дії головного державного виконавця Дніпровського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС" на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області під час виконання судового рішення у справі № 908/574/19 - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2019.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва