Рішення № 84419791, 12.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2019Справа № 910/9190/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ГОНЧА, будинок 40) до проДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, Ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) стягнення заборгованості у розмірі 2 613 296 грн. 36 коп.Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 2 613 296 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 22.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 2 613 296 грн. 36 коп. залишено без руху.

31.07.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 року відкрито провадження у справі №910/9190/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2019 року.

В судове засідання 04.09.2019 року з`явився представник Позивача, який просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. Представник Відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про вручення 07.08.2018 року уповноваженому представнику відповідача ухвали суду від 05.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2019 року.

11.09.2019 року та 12.09.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Також 12.09.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Позивача. У вказаному клопотанні Позивач заявлені позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 12 вересня 2019 року представники Сторін не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі підприємства Відповідача. Також Позивач подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника Позивача, яка розглянута та задоволена Судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 вересня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.12.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" (Оператор системи), найменування якого змінене на Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Постачальник) на підставі заяви-приєднання укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (а.с.24-28).

Відповідно до п.1.1 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам Постачальника як послуги Оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього Договору.

Згідно пунктом 2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою початку дії Договору є наступний робочий день від дня отримання Оператором системи розподілу заяви-приєднання.

Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" отримало заяву - приєднання до Договору від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 22.12.2018.

Пунктом 2.1 Договору передбачено обов`язок Оператора системи щодо забезпечення недискримінаційного доступу Постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи.

На виконання п.2.2 Договору Постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 Договору та інші послуги Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи Постачальника.

Відповідно до п.3.2 Договору Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує Постачальник.

Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (п.3.3 Договору).

Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати (п.3.4 Договору).

На виконання п.4.2 Договору Постачальник зобов`язаний виконувати умови цього Договору та здійснювати оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання Полстачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п.9.1 Договору).

Згідно п.6 Додатку 1 до Договору за підсумками розрахункового періоду до 12-00 9- го числа місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем, Оператор системи розподілу надає, а Постачальник узгоджує фактичні обсяги купівлі електричної енергії, сумарно та в розрізі споживачів. Оператор системи розподілу складає та надає на погодження Постачальнику Акт виконаних робіт з послуг з розподілу електричної енергії та Акт виконаних робіт з додаткових (інформаційних) послуг.

Відповідно до п.7 Додатку 1 до Договору Постачальник здійснює остаточний розрахунок з Оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом п`яти банківських днів після отримання Акту виконаних робіт. У випадку порушення термінів остаточного розрахунку Оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Постачальником своїх зобов`язань.

На виконання п.6 Додатку 1 до Договору Оператор системи розподілу за квітень місяць 2019 року направило Постачальнику Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності Оператора системи розподілу (передачі) АТ "Чернігівобленерго" (а.с.32-34).

Як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом за вих.№22/1737 від 07.03.2019 року Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" направило на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електроенергії від 28.02.2019 на суму 1 046 867 грн. 33 коп., який отримано Відповідачем 11.03.2019 року та підписано без зауважень та заперечень. На підставі вказаного вище Акту складено рахунок №2_факт від 28.02.2019 року року за послугу з розподілу електроенергії на загальну суму 1 046 867 грн. 33 коп. (а.с.29, 35-37).

Листом за вих.№20/2130/01-13 від 09.04.2019 року Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" направило на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електроенергії від 31.03.2019 року на суму 913 473 грн. 29 коп., який отримано Відповідачем 12.04.2019 року та підписано без зауважень та заперечень. На підставі вказаного вище Акту складено рахунок №3_факт від 31.03.2019 року за послугу з розподілу електроенергії на загальну суму 913 473 грн. 29 коп. (а.с.30, 38-39).

Крім того, на виконання умов Договору листом за вих.№20/2977/01-13 від 22.05.2019 року Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" направило на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електроенергії від 30.04.2019 року на суму 2 366 142 грн. 72 коп., який отримано Відповідачем 24.05.2019 року та підписано без зауважень та заперечень. На підставі вказаного вище Акту складено рахунок №4_факт від 30.04.2019 року за послугу з розподілу електроенергії на загальну суму 2 366 142 грн. 72 коп. (а.с.31, 40-42).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 року у справі №910/4793/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 1 058 024 грн. 83 коп. провадження у справі в частині стягнення 1 046 867 грн. 33 коп. основного боргу за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за лютий місяць 2019 року закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору внаслідок оплати Відповідачем означеної суми 30.07.2019 року та стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" 860 грн. 44 коп. 3% річних, 10 297 грн. 06 коп. пені та судових збір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 року у справі №910/7202/19 за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 969 244 грн. 59 коп. провадження у справі в частині стягнення 913 473 грн. 29 коп. основного боргу за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за березень місяць 2019 року закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору внаслідок оплати Відповідачем означеної суми 30.07.2019 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Акціонерним товариством "Чернігівобленерго" за квітень місяць 2019 року станом на дату звернення до суду з відповідним позовом становить 2 366 142,72 грн.

Крім того Позивач просив суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 15 662 грн. 88 коп., 49 256 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 182 234 грн. 34 коп. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерним товариством "Чернігівобленерго" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 22.12.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до підпункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно п.1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2019 року Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" на підставі фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" направило Акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електроенергії від 30.04.2019 року, який було отримано Відповідачем 24.05.2019 року (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950) та підписано без заперечень та зауважень. На підставі вказаного вище Акту складено рахунок №4_факт від 30.04.2019 року за послугу з розподілу електроенергії на загальну суму 2 366 142 грн. 72 коп.

Відповідно до п.7 Додатку 1 до Договору Постачальник здійснює остаточний розрахунок з Оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом п`яти банківських днів після отримання Акту виконаних робіт.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що обов`язок Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з оплати послуг з розподілу електроенергії за квітень місяць 2019 року виник на наступний банківський день після отримання Акту про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електроенергії від 30.04.2019 року, тобто з 27.05.2019 року.

Згідно п.7 Додатку 1 до Договору Відповідач повинен був оплатити послуги з розподілу електроенергії за квітень місяць 2019 року у строк по 31.05.2019 року.

Однак станом на дату звернення Позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва, порушуючи умови Договору, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не було сплачено кошти за рахунком №4_факт від 30.04.2019 року на суму 2 366 142 грн. 72 коп.

Під час розгляду справи №910/9190/19, Позивачем подано докази оплати Відповідачем заборгованості згідно виставленого рахунку №4_факт від 30.04.2019 року на суму 2 366 142 грн. 72 коп., що підтверджується випискою банку з рахунку Позивача за 31.07.2019 року, тобто суму основного боргу за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 22.12.2018 року було сплачено Відповідачем вже після звернення Позивача з позовом до суду (10.07.2019 року - підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до Господарського суду міста Києва).

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Відповідачем грошових коштів в розмірі 2 366 142 грн. 72 коп. після звернення Позивача до суду з вказаним позовом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/9190/19 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 2 366 142 грн. 72 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Отже станом на дату вирішення спору у справі №910/9190/19 по суті, заборгованість перед Позивачем за послугу з розподілу електроенергії за квітень місяць 2019 року згідно рахунку №4_ факт від 30.04.2019 року на суму 2 366 142 грн. 72 коп. у Відповідача відсутня.

При зверненні до суду Позивач з просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних у розмірі 15 662 грн. 88 коп. з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року та 49 256 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань за період з 16.04.2019 року по 15.06.2019 року.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 22.12.2018 року у період заборгованості, який не охоплений рішеннями Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 року у справі №910/4793/19 та від 29.08.2019 у справі №910/7202/19, тобто з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню за розрахунком Позивача, який перевірено Судом.

При здійсненні перерахунку 3% річних Судом враховано, що Відповідачем було оплачено заборгованість за надані Позивачем послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за лютий та березень місяці 2019 року 30.07.2019 року, що встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 08.08.2019 року у справі №910/4793/19 та ухвалі від 29.08.2019 року у справі №910/7202/19, які набрали законної сили та не потребує повторного доведення з огляду на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених Позивачем позовних вимог про стягнення 49 256 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань за період з 16.04.2019 року по 15.06.2019 року, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем послуг з розподілу електроенергії за лютий, березень та квітень місяці 2019 року, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат на суму 13722 грн. 38 коп. за травень місяць 2019 року.

При цьому нарахування інфляційних втрат здійснено судом на загальну суму заборгованості Відповідача за лютий та березень місяць 2019 року в сумі 1 960 340 грн. 62 коп, яка існувала у травні 2019 року, тобто позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 182 234 грн. 34 коп. за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 року № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п.7 Додатку 1 до Договору у випадку порушення термінів остаточного розрахунку Оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Постачальником своїх зобов`язань.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання у період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком Позивача, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" підлягає стягненню 3% річних у розмірі 15 662 грн. 88 коп., 13722 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань та 182 234 грн. 34 коп. пені. Провадження у справі №910/9190/19 за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 2 366 142 грн. 72 коп. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9190/19 за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 2 366 142 грн. 72 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, Ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ГОНЧА, будинок 40, Ідентифікаційний код юридичної особи 22815333) пеню у розмірі 182 234 (сто вісімдесят дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 34 (тридцять чотири) коп., 13 722 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 38 (тридцять вісім) коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 15 662 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. та судовий збір у розмірі 38 666 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 43 (сорок три) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин