Рішення № 8441157, 26.11.2009, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-1713/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2009 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Міросєді А.І.,

при секретарі Ульянцевій С.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Іваненко С.І., Лодочкіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Костянтинівський сільськогосподарський технікум Луганського національного аграрного університету» (ЄДРПОУ 34641716) «про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди», -

в с т а н о в и в :

У березні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Відокремленого підрозділу «Костянтинівський сільськогосподарський технікум Луганського національного аграрного університету» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, вказуючи, що 05 липня 2007 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду механіка з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю. На підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність він прийняв під власну відповідальність товарно-матеріальні цінності, згідно інвентаризаційного опису, на суму 240755,10 грн. Не зважаючи на те, що він несе повну матеріальну відповідальність за всю техніку, в.о. директора технікуму ОСОБА_6 дав вказівку заст.директора по АГЧ ОСОБА_7 не віддавати йому ключі від двох гаражів, де знаходяться автомобілі і тракторна техніка, а також матеріальні цінності. За вказівкою ОСОБА_6 цю техніку використовували без його відома для здійснення будь-яких робіт, ігноруючи його як механіка і як матеріально-відповідальну особу, тим паче жодна технічна одиниця не зареєстрована у Державній службі обліку, створюючи загрозу життю і здоровю оточуючим (студентам, викладачам, мешканцям селища). Такі вказівки і дії ОСОБА_6 негативно відображалися на його здоровї. Він постійно знаходився у нервовій напрузі, що супроводжувалося головним болем та біллю в області серця. У серпні 2007 року за вказівкою в.о. директора ОСОБА_6, під керівництвом завгоспу ОСОБА_7, у присутності бухгалтера матеріального відділу ОСОБА_8, незнайомими йому сторонніми особами у його присутності без його відома був розукомплектований автобус «КАВЗ-3271», який знаходився у гаражі приміщення. Зняті деталі були вивезені з території гаража. У жовтні 2007 року завгоспом ОСОБА_7 і викладачем технікуму ОСОБА_9, за вказівкою ОСОБА_6, знову без його відома був розукомплектований трактор «ДТ-75». Як автобус, так і трактор, знаходяться у нього на підзвіті і він за них несе повну матеріальну відповідальність. Про вищевказані факти він одразу ж повідомив ОСОБА_6, але він ніяких заходів не прийняв. Тоді він вимушений був написати на його імя доповідну від 15.11.2007 року, яка залишена без розгляду та без відповіді. Згідно наказу від 08.11.2007 року «Про проведення інвентаризації» по ВП «КТЛНАУ», 14.11.2007 року у нього була розпочата інвентаризація. При її проведенні був встановлений факт відсутності деталей на автобусі і тракторі, але члени комісії під головуванням гол.бухгалтера ОСОБА_11. відмовилися відображати ці факти в інвентаризаційному описі, а також відмовилися складати акт про відсутність деталей. Займаючи посаду, на яку покладена повна матеріальна відповідальність, інвентаризаційний опис у запропонованому йому вигляді гол.бухгалтером ОСОБА_11, він відмовився підписувати. Виникла конфліктна ситуація. Інвентаризація не була закінчена, за вказівкою ОСОБА_6 були опечатані членами комісії від нього всі гаражі і приміщення з усією технікою і матеріальними цінностями. Таким чином з 14.11.2007 року він незаконно відсторонений від виконання своїх обовязків. Він постійно наполягав на закінченні початої 04.11.2007 року інвентаризації, але ОСОБА_6 і гол.бухгалтер ОСОБА_11 закінчувати інвентаризацію відмовлялися. 20.12.2007 року знову була продовжена інвентаризація, ОСОБА_6 і гол.бухгалтер ОСОБА_11 вмовляли його не відображати у інвентаризаційному описі, в акті та в інших бухгалтерських документах факт викрадання деталей з автобуса «КАВЗ-3271» і трактора «ДТ-75», що зробити він категорично відмовився. Знову за вказівкою в.о. директора ОСОБА_6 усі гаражі, бокси і приміщення від нього були опечатані членами інвентаризаційної комісії, відносно нього почався безпідставний тиск. Настала холодна пора року, доступ до робочого місця у приміщенні йому було заборонений, за вказівкою ОСОБА_6 була відключена електроенергія. Була створена крайнє негативна ситуація для подальшого знаходження на території машинно-тракторного парку. Він опинився у катастрофічно важкому положенні і був вимушений знаходитися разом із охороною у сторожці, повністю позбавлений можливості виконувати свої посадові обовязки. Тоді ОСОБА_6 почав видавати необґрунтовані та незаконні накази про накладення на нього стягнень за порушення трудової дисципліни (наказ № 293 від 11.12.2007 року, наказ № 13 від 15.01.2008 року, наказ № 15-К від 16.01.2008 року про звільнення за ст. 40 п.3 КЗпП України). 09 квітня 2008 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду були скасовані вищеперелічені накази і він був поновлений на роботі. Але відповідач не виконав вищевказане рішення суду. У нього відібрані усі ключі від усіх боксів і приміщень гаражу, де знаходиться техніка і матеріальні цінності, які знаходяться у нього на підзвіті. 06.06.2008 року на імя директора ним було подано заяву з проханням закінчити почату 14.11.2007 року інвентаризацію, але відповіді не отримано. Вважав, що, починаючи з першого дня роботи на посаді механіка і по теперішній час він відчуває постійне негативне відношення з боку адміністрації відповідача, у т.ч. з боку в.о. директора ОСОБА_6 За добросовісне виконання свого службового обовязку він вимушений розраховуватися своїм здоровям, яке за цей час різко погіршилося, про що є копії лікарняних. Після перенесених за час роботи стресів і нервових струсів він вже другий рік знаходиться під наглядом лікарів: терапевта, невропатолога, знаходився на лікуванні і перебуває на обліку у кардіологічному диспансері. На поточний час він є пенсіонером, має більш ніж 40 років трудового стажу, віднесений до категорії «дітей війни», працював на відповідальних керівних посадах і всюди добросовісно виконував покладені на нього посадові обовязки, користувався повагою оточуючих, за що мав заохочення та благодарності. У його трудовій книжці зявився незаконний запис (звільнений за ст. 40 п.3 КЗпП України), який дискредитує його як відповідального та добросовісного працівника, принижуючи його честь та гідність, а також ділову репутацію, за що винні повинні понести відповідне покарання. За час роботи у ВП «КТЛНАУ» йому прийшлося претерпіти великі душевні страждання, нервові стреси та хвилювання, а також фізичний біль, які відобразилися на його здоровї, внаслідок чого встановлений діагноз - симптоматична артеріальна гіпертонія. Йому рекомендовано консультація кардіохирурга з питання проведення операції на серці. Багато переживань та душевних страждань прийшлося пережити усім членам його родини, особливо дружині. Із-за постійних переживань та вимушеного догляду за ним в період хвороби, лікування та обстеження, захворіла сама - сахарний діабет, встановлено 3 групу інвалідності. Морально він страждає до цього часу, а також усі члени його сімї. На поточний час він потребує санаторно-курортного лікування. З урахуванням вищеперелічених спричинених йому моральних і фізичних травм внаслідок зловживання службовим положенням посадовими особами відповідача, спричинену йому моральну шкоду оцінює у 386000 грн. Знаходячись на лікуванні він поніс витрати на придбання медикаментів на суму 3497,21 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріального збитку 3497,21 грн., та у відшкодування моральної шкоди 386000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі. ОСОБА_1 також повідомив у судовому засіданні, що постійне негативне відношення до нього з боку адміністрації відповідача, яке виразилося у перешкоджанні виконувати посадові обовязки та незакінчення початої у 2007 році інвентаризації, для нього, як матеріально відповідальної особи, призвело до постійних моральних страждань через постійну стресову ситуацію, що потягнуло за собою погіршення стану його здоровя. Йому вкрай потрібно оперативне лікування серцевої хвороби, вартість якого складає 386000 грн. Висловив, що у випадку оплати відповідачем вартості його лікування він не буде наполягати на стягненні з відповідача 386000 грн. моральної шкоди.

Представники відповідача Іваненко С.І., Лодочкіна О.М. у судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні останнього, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними. Заперечували факти перешкоджання з боку адміністрації відповідача виконанню позивачем своїх посадових обовязків. З приводу опечатування боксів повідомили, що це було зроблено не з метою унеможливити доступ позивача до підзвітних тому товарно-матеріальних цінностей, а у звязку з запобіганням фактам розкрадання металу з боксів, так як ОСОБА_1 знаходиться на робочому місті з 08.00 години до 12.00 години. Повідомили, що до ОСОБА_1 з боку адміністрації відповідача немає жодних претензій з приводу ввірених йому товарно-матеріальних цінностей. Факти розукомплектації автобусу «КАВЗ-3271» та трактору «ДТ-75» сторонніми особами заперечували.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача Шамардіна В.М., представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши надані докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі наказу № 144-К від 05 липня 2007 року був прийнятий на роботу до Костянтинівського сільськогосподарського технікуму на посаду механіка з 05 липня 2007 року з оплатою 50 % від ставки механіка, та йому були передані у підзвіт матеріальні цінності (а.с. 14, 4-7, 15, 21-27).

ОСОБА_1 був встановлений час роботи з 08.00 до 12.00 години (а.с. 183).

Наказом № 15-к від 16 січня 2008 року позивача ОСОБА_1 із займаної посади 16 січня 2008 року за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього згідно Правил внутрішнього розпорядку технікуму, за п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 16), та розпорядженням в.о. директора підприємства відповідача було заборонено ОСОБА_1 знаходитися на території підприємства відповідача (а.с. 16).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 09 квітня 2008 року (справа № 2-603/08) позивача ОСОБА_1 було поновлено на посаді та стягнуто на його користь з підприємства відповідача 945,18 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і наказом № 192-к від 06 травня 2008 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді механіка 0,5 ставки з 06 травня 2008 року (а.с. 17, 18, 21-27).

Наказом в.о. директора Костянтинівського сільськогосподарського технікуму Луганського національного аграрного університету № 247 від 08 листопада 2007 року «про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та основних засобів технікуму» було призначення проведення повної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, основних засобів технікуму з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01 листопада 2007 року, з обовязковим складанням відповідних інвентаризаційних описів, у термін з 01 листопада 2007 року по 01 грудня 2007 року (а.с. 187), та яку фактично до часу розгляду справи закінчено не було, що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

Як пояснив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, він, як матеріально відповідальна особа, наполягав на відображенні у інвентаризаційному описі саме фактів розукомплектації автобусу «КАВЗ-3271» та трактора «ДТ-75», що членами комісії зроблено не було. В іншому випадку він не погоджувався підписувати інвентаризаційний опис. Про факти розукомплектації даних транспортних засобів, які мали місце у серпні та жовтні 2007 року, він повідомив ОСОБА_6, але той ніяких заходів не прийняв. Тоді він вимушений був написати на його імя доповідну від 15.11.2007 року, яка також залишена без розгляду та без відповіді.

За даними фактами Костянтинівським РВ ГУ МВС України в Донецькій області було відмовлено в порушенні кримінальної справи (а.с. 211, 212).

Згідно Акту комплектності транспортних засобів від 24 червня 2009 року, встановлені факти наявності станом на 04 липня 2007 року та на 24 червня 2009 року всіх комплектуючих транспортних засобів: автобусу «КАВЗ-3271» та трактору «ДТ-75» (а.с. 167).

Як вбачається з пояснень представників відповідача та свідків, у звязку з тим, що позивач знаходиться на робочому місті тільки 4 години на день (з 08.00 до 12.00 години), а з боксів стали зникати деякі предмети та речі, адміністрацією відповідача були опечатані вказані бокси з метою недопущення фактів розкрадання майна. До ОСОБА_1, як до матеріально-відповідальної особи, з боку адміністрації відповідача не було і немає жодних претензій з приводу підзвітних йому товарно-матеріальних цінностей, а також з приводу незакінченої інвентаризації. Заперечували факт негативного відношення та перешкоджання ОСОБА_1 виконувати свої посадові обовязки з боку адміністрації відповідача.

Згідно Акту обстеження робочого місця машинно-тракторного парку ВП «КТЛНАУ» від 20 листопада 2009 року, робоче місце механіка МТП обладнане належним чином (а.с. 228).

Згідно ст. 130 КЗпП України п рацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Статтею 131 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобовязані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (ст. 134 КЗпП України).

Позивач ОСОБА_1 за період роботи з 04 липня 2007 року по 10 серпня 2009 року перебував на лікарняному: з 09 червня 2008 року по 20 червня 2008 року (л/л № 180986, діагноз: гостре респіраторне захворювання, ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертонією, /загальне захворювання/), з 13 жовтня 2008 року по 29 жовтня 2008 року (л/л № 783779, діагноз: ГРВІ, ІХС, стенокардія, коронаро-кардіосклкроз /загальне захворювання/), з 30 жовтня 2008 року по 14 листопада 2008 року (л/л № 789883, діагноз: ревматизм, комбінований аортальний порок /загальне захворювання/) (а.с. 172, 174, 175, 176). За час перебування ОСОБА_1 на лікарняному йому була виплачена заробітна плата відповідно до вимог діючого законодавства, що не заперечувалося сторонами по справі.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 у судовому засіданні не доведені факти порушення його трудових прав з боку відповідача, які безпосередньо спричинили ушкодження його здоровя, тому, позовні вимоги позивача у частині відшкодування витрат на придбання медикаментів (матеріального збитку) у розмірі 3497,21 грн. задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про наявність факту завдання діями адміністрації відповідача моральної шкоди позивачу ОСОБА_1, суд виходить з того, що відшкодування такої шкоди передбачено с т. 237-1 КЗпП України, а саме: відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У судовому засіданні з пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що факт спричинення йому моральної шкоди останній повязує саме з діями відповідача щодо порушення його трудових прав (неналежні умови праці, перешкоджання виконанню посадових обовязків, обмеження доступу до підзвітних товарно-матеріальних цінностей шляхом опечатування боксів із технікою), і, як наслідок, стресових ситуацій з цього приводу, а розмір моральної шкоди обґрунтовує саме вартістю проведення рекомендованого йому оперативного лікування серцевої хвороби.

При цьому позивачем ОСОБА_1 взагалі не доведено у судовому засіданні, в чому саме полягають його моральні страждання (окрім вартості лікування), у чому полягає втрата нормальних життєвих звязків і яких додаткових зусиль вимагається від нього для організації свого життя.

За таких обставин, враховуючи, що у судовому засіданні не підтверджений факт протиправності дій відповідача, наявності моральної (немайнової) шкоди та причинного звязку між останніми, суд вважає, що позовні вимоги позивача у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 386000 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає, що з позивача ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Так як позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, віднесений до категорії «дітей війни», суд вважає за можливе звільнити його від сплати судового збору в частині заявлених позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та віднести останні на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 130, 131, 134, 237-1 КЗпП України, ст. 1167, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 76, 209, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Костянтинівський сільськогосподарський технікум Луганського національного аграрного університету» (ЄДРПОУ 34641716) «про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 (пятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 26 листопада 2009 року. Повний текст рішення виготовлений 30 листопада 2009 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя