Рішення № 84410272, 20.09.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"20" вересня 2019 р.

Справа №642/4847/19

2/642/1444/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня2019 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретарів Канаєвої К.М., Самотой В.С., представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа ОСОБА_5 про визнання факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому, з врахуванням уточнень, просив встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування посилався на те, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складалася з 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_7 була її дочка – ОСОБА_6 , яка проживала разом зі спадкодавцем. Оскільки ОСОБА_6 за життя не встигла належним чином оформити свої спадкові права після смерті матері, ОСОБА_7 , то встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 має для Позивача юридичне значення, так як це необхідне для оформлення спадщини після смерті матері.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла і позивач фактично прийняв спадщину оскільки на момент смерті матері був зареєстрований разом з нею. Позивач звернувся до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, однак йому було відмовлено, в зв`язку з відсутністю документів, за якими можливо встановити факт прийняття спадщини після ОСОБА_6 , та кола спадкоємців, що прийняли спадщину. Таким чином, саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність. При цьому зазначив, що проти позовних вимог не заперечує на спадщину після померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не претендує.

3-я особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про слухання справи у її відсутність, при цьому позов підтримала.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнений позов підтримала та показала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 . бабусею позивача ОСОБА_7 було складено заповіт, яким вона заповідала все своє майно доньці ОСОБА_6 . ПісляОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилася спадщина, яка складалась з 48/100 частин квартири АДРЕСА_4 . Єдиним спадкоємцем була її дочка ОСОБА_6 , яка фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем, однак оформити спадщину та отримати відповідне свідоцтво не встигла, т.я. померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складалась з будинку АДРЕСА_5 та 48/100 частин квартири АДРЕСА_4 . Єдиним спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3 – позивач по справі, який був зареєстрований за однією адресою з матір`ю, але не оформив своїх спадкових прав у зв`язку з відбуванням покарання в місцях позбавлення волі. Брат позивача ОСОБА_4 спадщину не прийняв, до нотаріальної контори не звертався, спадковим майном не цікавився. ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про спадщину після смерті матері, однак отримав відмову, оскільки неможливо було встановити коло спадкоємців і рекомендовано звернутися до суду. Встановлення факту прийняття спадщини має юридичне значення для оформлення спадкових справ. На даний час позивач не може оформити спадщину ні після матері, ні після бабусі, а тому право є невизнаним і підлягає судовому захисту.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що з 2013 по 2016р. орендував у бабусі ОСОБА_7 кімнату № АДРЕСА_6 , де кухня і туалет були в загальному користуванні. Разом з орендодавцем проживала її дочка ОСОБА_6 між якими були гарні відносини, а в іншій кімнаті комунальної квартири проживала ще одна бабуся. Також він знає позивача, який приходив до своєї бабусі ОСОБА_7 та матері ОСОБА_6 Другого онука він не бачив, але від ОСОБА_7 чув, що у них напружені відносини.

Свідок ОСОБА_9 показав, що товаришує з ОСОБА_3 з 2000р., знає його бабусю ОСОБА_7 та мати ОСОБА_6 , які разом проживали в одній кімнаті по АДРЕСА_2 і у яких неодноразово бував. В комунальній квартирі в одній із кімнат також проживала інша бабуся, а в іншій - хлопець, який її орендував. Коли позивач у 2007-2012р. та 2014-2018р. відбував покарання у місцях позбавлення волі він возив мати та бабусю до нього на побачення. Коли ОСОБА_7 в кінці ІНФОРМАЦІЯ_7 . померла донька ОСОБА_6 її поховала. Позивач на похоронах не був, оскільки відбував покарання. ОСОБА_10 позивача він не знає і не бачив, однак зі слів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 між ними були напружені стосунки. В 2017р. мати ОСОБА_3 поїхала до Росії де і померла.

Свідок ОСОБА_11 показав, що товаришує з ОСОБА_3 приблизно 20 років і знає його мати ОСОБА_6 та бабусю ОСОБА_12 . ОСОБА_7 до моменту смерті проживала в одній кімнаті з донькою ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 здавала одну кімнату якомусь хлопцю, а в іншій кімнаті комунальної квартири проживала особа похилого віку. Після смерті ОСОБА_7 у 2016р. її поховала донька ОСОБА_6 , коли позивач відбував покарання. ОСОБА_10 позивача, який проживає також у Росії він не знає, однак чув від ОСОБА_6 , що вони знаходяться в напружених відносинах. Після смерті матері ОСОБА_3 виїхав до Росії, надавши йому довіреність на дії щодо оформлення спадкових прав. Він знає що ОСОБА_3 звертався до нотаріуса щодо оформлення спадкових прав, однак йому було відмовлено.

Суд вислухавши думку представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторонни користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України:

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.1217, 1218 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1,6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Місцем відкриття спадщини відповідно ст.1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

За ч.1,3 ст.1296 ЦК України спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно приписів п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19.05.1989р. батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є ОСОБА_14 (в графі «Батько -») та ОСОБА_15 . (а.с.18)

ОСОБА_16 та ОСОБА_15 уклали шлюб 05.03.1954р.,про що здійснено запис за №309. Прізвища після укладення шлюбу Мешков та ОСОБА_17 (а.с.22)

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є ОСОБА_18 та ОСОБА_6 . (а.с.17,18)

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_6 розірвано 22.07.1987р., про що вчинено відповідний запис за №316. (а.с.19)

Згідно договору дарування від 09.11.2001р., посвдченого державним нотаріусом 1-ї ХДНК в р.№1266 ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 прийняла в дар 48/100 частин квартири № АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена частка ІНФОРМАЦІЯ_11 . зареєстрована в КП ХМБТІ за ОСОБА_7 в р.№П НОМЕР_3 . (а.с.24)

ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 09.04.2004р. посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. в р.№1268.(а.с.20,21)

Я вбачається з заповіту складеного 10 січня 2014 р. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який посвідчено державним нотаріусом Другої ХДНК Гуркаленко І.В. в реєстрі за №4-7 ОСОБА_7 все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на момент смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .(а.с.23)

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області 01 листопада 2016 року. (а.с.22)

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складалася з 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 і єдиною спадкоємицею за заповітом після її смерті була дочка – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживали разом, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_7 , що також підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

За п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , так як на момент смерті матері постійно проживала разом з нею. Крім того, ОСОБА_6 від спадщини в передбаченому законодавством порядку не відмовлялася. За життя ОСОБА_6 не встигла належним чином оформити свої спадкові права в порядку спадкування за заповітом на 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_7

Незважаючи на те, що ОСОБА_6 не реалізувала за життя своє право на реєстрацію права власності на частку квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , це право не є обмеженим у часі та існувало у спадкодавця і на момент її смерті, відповідно до ст. 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 07 червня 2018 року відділом РАЦС Адміністрації Пристенського району Курської області.(а.с.19)

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складалася з квартири АДРЕСА_3 , а також спадкових прав в порядку спадкування за заповітом на 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_7 .

Згідно статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги є її сини – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , був зареєстрований з нею за однією адресою: АДРЕСА_8 . (а.с.27)

Таким чином ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після ОСОБА_6 , так як на момент смерті матері був зареєстрований разом з нею. Крім того, ОСОБА_3 від спадщини в передбаченому законодавством порядку не відмовлявся. Відповідач, ОСОБА_4 , спадщину після смерті матері не прийняв, так як на момент її смерті разом з нею не проживав і у встановлений законом спосіб до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався.

Згідно з положеннями ст.71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

ОСОБА_3 у встановлений чинним законодавством спосіб звернувся до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 , однак постановою нотаріуса від 04.06.2019р. йому було відмовлено, в зв`язку з відсутністю документів, за якими можливо встановити факт прийняття спадщини після ОСОБА_6 , та коло спадкоємців, що прийняли спадщину. (а.с.25)

Згідно п. 23 постанови Пленум Верховного Суду від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

Оскільки ОСОБА_6 за життя не встигла належним чином оформити свої спадкові права після смерті матері, ОСОБА_7 , тому встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 має для Позивача юридичне значення, так як це необхідне для оформлення спадщини після смерті його матері.

Іншим чином (поза судовим шляхом) реалізувати своє право щодо встановлення факту прийняття спадщини позивач позбавлений.

Відповідно до п.п. 1,4,16 Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами від 25.05.1998 року відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб, а також за заявою прокурора.

Заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію (ст.285 ЦПК ( 1502-06 )).

При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд виходить з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Суд вважає доведеним факт прийняття спадщини ОСОБА_6 яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_7 , оскільки зазначені особи спільно мешкали за однією адресою, і ОСОБА_6 протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України не завила про відмову від неї.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. передбачено що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється а також у разі втрати їм документу який засвідчує його право власності.

Суд враховує, що позивач звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову у вчинені нотаріальних дій, у зв`язку з з відсутністю документів, за якими можливо встановити факт прийняття спадщини після ОСОБА_6 , та коло спадкоємців, що прийняли спадщину, що унеможливлює реалізацію ним своїх прав, у тому числі і на отримання свідоцтва про право на спадщину, тому його право є невизнаним і підлягає судовому захисту відповідно до ст.ст.5, 19 ЦПК України.

Тому за ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_6 у порядку спадкування за заповітом після її матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також квартиру АДРЕСА_3 , що на праві власності належала ОСОБА_6 , які останній як спадкоємець першої черги за законом прийняв у спадщину після ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Оскільки позивач не заявляє вимог про відшкодуванні судових витрат, передбачених ст.141 ЦПК України, та не наполягає на їх відшкодуванні з відповідача, у зв`язку з чим суд вказані витрати з відповідача не стягує.

На підставі викладеного, керуючись 4, 12, 13, 49, 141, 211, 259, 263, 264, 293, 315, 273 ЦПК України, ст.ст. ст. ст.29, 1217, 1218, 1221, 1266, 1268, 1270 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа ОСОБА_5 про визнання факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відкрилася після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , громадянином Російської Федерації, право власності на 48/100 частин квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць загального користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , громадянином Російської Федерації, право власності на квартиру АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня2019 р.

Суддя Л.Г. Проценко