Рішення № 84410163, 18.09.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/1981/19

Провадження № 2/628/926/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Романової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп`янську цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА»» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за договором,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ФК «ВЕРОНА» звернулася до суду з позовом про визнання договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, дійсним та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 13.06.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» та відповідачем ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. – НОМЕР_1 , було укладено договір про надання коштів у позику на умовах короткострокового фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) № 224482. Вказаний договір був укладений в електронній формі шляхом реєстрації відповідача на сайті товариства https://groshivsim.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору.

На виконання умов договору позивачем здійснено безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 3000грн. на рахунок банківської платіжної карти відповідача, яка була вказана ним під час ідентифікації на сайті товариства.

Умовами договору передбачені його істотні умови : строк дії - з 13 червня 2018 року до 27 червня 2018 року; проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення — на непогашену суму, та встановлюються в розмірі 1,90 % в день, що на рік становить 693,5%; загальна вартість кредиту визначена в розмірі 3855,00грн.; строк повернення кредиту 27 червня 2018 року; пеню у розмірі 1% від суми неповерненого кредиту за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

У зв`язку з тим, що обидві сторони за договором вчинили відповідні дії щодо виконання своїх договірних обов`язків щодо іншої сторони, прийняли виконання іншою стороною своїх договірних обов`язків, тобто підтвердили вчинення правочину, укладеного в електронній формі, однак станом на 25.06.2019 відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитом в сумі 4200 грн., з яких: 3000грн. заборгованість за кредитом; 570 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 630грн. заборгованість за пенею, та, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 повідомив ТОВ «ФК «Верона» про недійсність укладеного правочину, оскільки договір не був укладений у письмовій формі, позивач просить визнати на підставі ч.2 ст.218 ЦК України дійсним договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 224082 від 13.06.2018 та стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором, а також понесені витрати на сплату судового збору.

Ухвалою суду від 08.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16.07.2019 відповідачем ОСОБА_1 на адресу суду подано відзив, у якому він зазначив, що укладений з ТОВ «ФК «Верона» договір № 224082 від 13.06.2018 є недійсним та просить застосувати до нього наслідки недійсності правочину (а.с.91-92).

07.08.2019 на адресу суду надійшла заява ТОВ «ФК «ВЕРОНА» про розгляд справи без участі представника компанії, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.130).

Ухвалою суду від 04.09.2019 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.146).

13.09.2019 позивачем до суду подано відзив, у якому вказав про повне відхилення заперечень відповідача через їх незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що вимоги відповідача про визнання договору недійсним та повернення сплачених процентів та пені не оформлені відповідно до вимог закону.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги ТОВ «ФК «ВЕРОНА» не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли у справі.

Статтею 12 ЦК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ФК «ВЕРОНА» звернулося до суду з позовом про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 224082 від 13.06.2018, укладеного в електронній формі між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та від імені відповідача ОСОБА_1 , за яким позивач перерахував кошти в сумі 3000 грн. на строк до 27.06.2018 з умовою сплати процентів в розмірі 1,90 % на день (ас.69-70).

На обґрунтування вимог про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 224082 від 13.06.2018 позивач посилається на положення ч.2 ст. 218 ЦК України, відповідно до яких якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

При цьому, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом на підставі тексту договору, тобто заявки-приєднання № 224081 до Примірника договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 13.06.2018 та акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА», на ринку фінансових послуг від 22.04.2019 № 5894/16-5/15 встановлено, що вказаний договір не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки в ньому відсутня належна оферта або акцепт та його не може бути прирівняно до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, вказаний вище договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемним відповідно до ст. 1055 ЦК України.

28.05.2019 Нацкомфінпослуг за зверненням Баєва ОСОБА_2 . ОСОБА_3 було розглянуто справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у яких розпочато Актом та прийнято розпорядження про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «ВЕРОНА» від 28.05.2019 № 966, інформацію про яке розміщено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг (www.nfp.gov.ua) (а.с.143).

З розпорядження № 966 від 28.05.2019, розміщеного на офіційному сайті Нацкомфінпослуг : https://www.nfp.gov.ua/files/ZAKHODY/Rozpor/fk/2019/R-966.pdf, встановлено, що ТОВ “ФК “ВЕРОНА” було зобов`язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги, про що повідомити Нацкомфінпослуг у строк до 27.06.2019. Текст розпорядження містить чітке зазначення, що за результатами аналізу оферт ТОВ “ФК “ВЕРОНА”, розміщених на сайті https://groshivsim.com, Нацкомфінпослуг встановило, що вони не містять істотних умов, передбачених законодавством для договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, а саме: розмір процентів за користування грошовими коштами (кредитом); розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги та її адресу, що є порушенням частини першої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Внутрішні правила ТОВ “ФК “ВЕРОНА” без визначення істотних умов договору необхідних для договору даного виду, не можуть бути пропозицією (офертою) у розумінні статті 641 Цивільного кодексу України та частини першої статті 11 Закону, так як не виражають намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття тобто надання кредиту конкретній особі у визначений строк у відповідній сумі та під конкретний розмір відсотків.

У зв`язку з цим, Нацкомфінпослуг встановило, що договори є такими, що не прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, ТОВ “ФК “ВЕРОНА” надано фінансову послугу ОСОБА_1 з порушенням частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Щодо пролонгації умов договору після закінчення строку його дії 27.06.2018, то суд зазначає, що розпорядженням Нацкомфінпослуг № 1145 від 18.06.2019 встановлено, що ТОВ «ФК «ВЕРОНА» у період з 01.07.2018 по 28.02.2019 здійснювало надання фінансових послуг не на підставі договору, що розміщено за таким посиланням: https://www.nfp.gov.ua/files/ZAKHODY/Rozpor/fk/2019/R-1145.pdf.

Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати дійсним вказаний договір, саме як договір фінансового кредиту.

Відповідно до ст. 1 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

За такого, істотними умовами договору фінансового кредиту є розмір позики, строк її надання та розмір процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, виходячи з того, що в договорі не вказано, що кредит надається на потреби пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, та виходячи з положень п.п.1) п.1.2.2 п.1.2 Розділу І Загальних положень Внутрішніх правил (а.с.42-43), п.п.1.1.2 п.1 Предмет Договору Примірного договору, на вказаний договір поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до ст. 13 якого, договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

При цьому, положення ч.2 ст. 218 ЦК України, щодо можливості визнання дійсними правочинів, які укладенні усно та є недійсними згідно з законом при недотриманні письмової форми, є загальною нормою для відповідних правочинів, а положення ст. 1054-1055 ЦК України та ст. 1 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо форми та істотних умов кредитного договору є спеціальними нормами, що регулюють питання укладення кредитних договорів.

З аналізу ч.2 ст. 218 ЦК України слідує, що укладений з порушенням вимог закону щодо обов`язкової письмової форми правочин, можна визнати дійсним виключно за одночасного існування таких обставин:

1) вказаний правочин укладений, тобто у випадку, коли таким правочином є договір - відповідно до ст. 638 ЦК України сторони мають погодити всі істотні умови такого договору;

2) одна із сторін вчинила дію щодо виконання такого правочину;

3) інша сторона підтвердила вчинення такої дії, зокрема шляхом прийняття виконання правочину, тобто вчинила певні активні дії щодо підтвердження договору або прийняття його виконання.

За відсутності хоча б однієї з перерахованих вище обставин неможливо визнати такий недійсний за законом правочин дійсним.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України наявність всіх трьох елементів має довести саме позивач, який ставить питання про визнання дійсним такого договору, укладеного з порушенням вимог щодо обов`язкової письмової форми.

Як вказано вище, істотними умовами кредитного договору відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України та ст. 1 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є розмір кредиту, строк його повернення та розмір процентів за користування ним.

За такого, для можливості застосування положень ч.2 ст. 218 ЦК України та визнання договору, який не був укладений в обов`язковій для даного виду договору письмовій формі, недостатньо лише доказу того, що кредитор передав кредитні кошти, необхідно довести, що сторони погодили й інші істотні умови (строк повернення кредиту та розмір процентів за користування ним), в протилежному випадку відсутні підстави для висновку про укладення договору, тобто погодження сторонами його істотних умов, оскільки визнати дійсним можливо лише договір на певних конкретно визначених істотних умовах. В разі ненадання відомостей про погодження всіх істотних умов певного виду договору неможливо визнати такий договір дійсним, оскільки він є неукладеним.

У випадку, який є предметом судового розгляду, позивачем не доведено, що сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а текст договору про надання позики на умовах фінансового кредиту, як вказувалось вище, не є таким, що підписаний відповідачем в розумінні ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а, отже і не може бути письмовим доказом погодження ним істотних умов кредитного договору.

Позивачем також не доведено факту підтвердження відповідачем вчинення позивачем дії по виконанню кредитного договору, оскільки сам факт безготівкового переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що відповідач погодив такий переказ та прийняв його.

Заява – приєднання № 224482 містить не заповнений пункт 8. «номер електронного рахунку банківської платіжної картки, на яку буде надано кредит», а повідомлення ТОВ «Платежі Онлайн» про успішну видачу займу на сайті groshivsim.com через систему прийому платежів «Platon» (а.с.76)відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, що підтверджує переказ коштів, та, в першу чергу, не містить відомостей про переказ таких коштів на відповідний рахунок з конкретним номером, відкритий на ім`я відповідача.

Відсутність доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення позичальником дій по підтвердженню виконання договору чи по прийняттю виконання від кредитодавця його частини обов`язків по договору не дає можливості визнати такий договір дійсним на підставі ч.2 ст. 218 ЦК України.

З аналізу положень п.6, 12 ч.1 ст.3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» та вказаних позивачем роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що містяться за електронною адресою (https://www.nfp.gov.ua/ua/Holovni-podii/27162.html), слідує, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідача була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, крім того одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір № 224082 від 13.06.2018 складається тільки з цифрової послідовності, що суперечить Закону України «Про електронну комерцію».

За такого, оскільки при укладенні договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 224082 від 13.06.2018, для якого законом визначена обов`язкова письмова форма та який є недійсним за законом у разі недотримання такої форми, не була дотримана письмова форма та позивачем не доведена одночасна наявність всіх необхідних обставин для визнання його дійсним за ч.2 ст. 218 ЦК України, вимоги позову про визнання договору про надання позики на умовах фінансового кредиту дійсним не можуть бути задоволені.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

При цьому, як вказано вище, в позові позивач просить стягнути з відповідача заборгованість саме у зв`язку з укладенням кредитного договору, яка окрім суми кредиту складається з нарахованих процентів та пені, а не про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 224082 від 13.06.2018, то відсутні і підстави для стягнення заборгованості за даним кредитним договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 79-83, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 16, 205, 218, 626, 1047 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА»» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 20.09.2019.

Головуючий: І.М.Демченко