Вирок № 84408606, 20.09.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/39/2019

Справа № 524/3592/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2019 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської областіу складі суда присяжних головуючої судді Зоріної Д.О., судді Дядечко І.І.. присяжних Новік В.В., Івко А.В., Білої О.В., при секретарі Маслій М.І., за участю прокурора Семеняченко Н.О., представника потерпілої Цвик М.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Радченко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Кременчуці Полтавської області, матеріали кримінального провадження №12015170090000473 від 06.02.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Великій Поділ, Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово проживав за адресою АДРЕСА_2 ,раніше судимого:

19.11.2004 року Військовим апеляційним судом Центрального регіону України, ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного суду України за п.п. 4,7 ч.2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, 20.08.2014 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 12 днів,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

5.02.2015 близько 16.00 год. ОСОБА_1 перебував в приміщенні квартири № АДРЕСА_2 , де під час спілкування із ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 у обвинуваченого виникла сварка з останнім. В подальшому на грунті раптово виниклих неприязненних стосунків між потерпілим та ОСОБА_1 у останнього виник умисел направлений на заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, реалізуючи який обвинувачений усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період часу з 16.00 год. 5.02.2015 по 2.00.год. 6.02.2015, наніс потерпілому ОСОБА_3 чисельні удари руками та ногами то тулубу та голові останнього, а саме не менше 12 ударів руками та ногами по обличчю потерпілого, не менше 5 ударів деревяною палицею по голові, чисельні удари по правій та лівій нозі, спині, лівому і правому ліктьових суглобах ОСОБА_3 та не менше одного удару в область печінки і грудини, тим самим спричинивши потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи № 70/1 від 20.03.2015 тілесні ушкодженні у вигляді закритої сполученої травми голови, тулуба та правої нижньої кінцівки у вигляді: рани в лобній ділянці справа; рани в передній частині тім`яної ділянки по серединній лінії, ближче до лобної; рани задньої частини лівої тім`яної ділянки; рани в лобній ділянці по серединній лінії; рани в правій тім`яній ділянці; рани в проекції правого тім`яного горба; рани задньої частини тім`яної ділянки по серединній лінії; двох ран в лівій лобно-скроневій ділянці; синця навколо правого ока з переходом на надбрівну ділянку, з раною з зовнішнього кінця брови; синця на переніссі та спинці носа з раною на переніссі; синців в лобній ділянці зліва, на нижній повіці лівого ока з переходом на виличну та скроневу ділянку, на лівій вушній раковині, в біля вушній ділянці зліва з переходом на скроневу ділянку, в правій тім`яній ділянці; синця на правій вушній раковині з ранами на його тлі; саден в проекції лобного горба справа, в лобній ділянці по серединній лінії, на підборідді зліва; крововиливів під слизову оболонку верхньої та нижньої губи з ранами слизової; тріщини зовнішньої кісткової пластинки лобної кістки; дрібних периваскулярних крововиливів в підкіркових ділянках; перелому грудини в проекції 3-го міжребір`я; переломів 2, 3, 4 ребра справа та 2, 3, 4, 5, 6 ребер зліва по середньо-ключичним лініям; переломів 7, 8, 9, 10 ребер по підпахвовим лініям справа; перелому 11 ребра по лопатковій лінії справа; перелому 11, 12 ребер по біляхребтовій лінії зліва; крововиливу в м`які тканини спини в ділянці правої лопатки; щілиноподібного розриву правої частки печінки по нижній поверхні; крововиливу в ділянці ложа жовчного міхура; крововиливу в печінково-дуоденальну зв`язку; саден передньої поверхні правого колінного суглобу; садна з раною передньої поверхні правої гомілки в верхній третині; внутрішньосуглобового перелому заднього краю суглобової поверхні правої великогомілкової кістки з крововиливом в порожнину правого колінного суглобу; синців на лівому ліктьовому суглобі, правому ліктьовому суглобі, правому передпліччі та тильній поверхні обох кистей; садна на правому стегні; синців з саднами на їх тлі на тильній поверхні правої стопи, на середній поверхні лівого колінного суглобу, на тильній поверхні лівої стопи; гнійних саден (подряпин) на задній поверхні грудної клітини в нижній частині та поперековій ділянці, в проекції крижа.

Тілесні ушкодження у вигляді закритої сполученої травми голови, тулуба, правої нижньої кінцівки які супроводжувались зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнились травматичним шоком, по ступеню тяжкості, стосовно живої особи, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя і в даному випадку призвели до смерті потерпілого ОСОБА_3 .

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує дії останнього за частиною 2 статті 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувуачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 КК України не визнав, від дачі показань відмовився.

Представник потерпілої ОСОБА_5 . - Цвик М.В. в судовому засіданні зазначила, що померлий є її рідним сином, якій постійно проживав в будинку АДРЕСА_3. Оскільки вже тривалий період часу потерпіла мешкає в країні Ізраїль, то спілкування із своїм сином вона підтримаувала через телефоний звязок і саме в розмовах з останнім їй стало відомо про факт проживання у зазначенному вище будинку, в період часу коли її син проходив лікування у протитуберкульозному закладі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з якими у ОСОБА_3 неодноразово виникали конфлікти з приводу заборгованності по комунальним платежам та несплати останніх зазначеними вище особами. Обставини вчинення кримінального правопорушення, що є предметом данного судового розгляду їй не відомі, про смерть сина вона дізналася з телефоної розмови із родичами які повідомили їй про жахливу подію. Позовні вимоги про відшкодування завданої злочином шкоди підтримує в повному обсязі, прохає суд стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 5187,15 грн. та 100 000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду обгрунтовуючи останню, тяжкими стражданнями, яких вона зазнала через втрату своєї єдиної дитини, зауваживши на тому, що особливий душевний біль їй завдає усвідомлення того, що останні години життя її сина були болісними і жахливими, а насильницьку смерть він прийняв від рук людини, яку прихистив у своєму домі.

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що познайомився з ОСОБА_1 в колонії під час відбування покарання за умисне вбивство відкіля звільнився у 2011 році. Коли у листопаді 2014 року ОСОБА_1 запитав, чи можна знайти житло і роботу в Кременчуці, запропонував йому приїхати, зупинитися на перших порах у будинку ОСОБА_3 , де він сам проживав останні півтора роки. ОСОБА_3 дозволив проживання обвинуваченого у своєму житлі на 2-3 тижні, а потім висловлював претензії, що ОСОБА_1 живе в його оселі довше, чим домовлялися, і не сплачує при цьому комунальні платежі. Проте відкритих конфліктів між потерпілим і обвинуваченим не було.

Вдень 05.02.2015 року вони втрьох розпивали вино і горілку на кухні у квартирі ОСОБА_3 . Приблизно о 16-й годині він поїхав до ОСОБА_7 , з якою його пов`язували близькі стосунки, щоб привітати з народженням дитини. Коли повернувся о 18-й годині, виявив закривавленого ОСОБА_3 з розсіченими ранами на голові, саднами на обличчі, який сидів на підлозі, спершись спиною об холодильник. Неподалік за столом був розлючений ОСОБА_1 Ніхто з них точно не сказав, що між ними сталося. Пізніше ОСОБА_1 «кидався» на потерпілого ще кілька разів, завдаючи йому удари шматком пластикового плинтуса у голову та тулуб, поки плинтус не зламався; скинув ОСОБА_3 у льох, що знаходиться посередині кухні, зістрибнув сам і бив там потерпілого короткою дерев`яною палицею - кухонним «товкачем», а потім зверху кидав на нього порожні скляні банки. Як зазначє свідок в судовому засіданні, він намагався завадити побиттю ОСОБА_3 , при цьому змусив ОСОБА_1 вилізти з льоху, вихопив у нього «товкач» і кинув у льох. Щоб приховати сліди злочину, вирішили винести ОСОБА_3 на вулицю і там залишити. ОСОБА_3 не хотів взуватися, і ОСОБА_1 . три рази вдарив йогопо спині ногою, а потім - два рази довгою дерев`яною палицею, яка була на веранді будинку. ОСОБА_1 ніс потерпілого, а він допомагав - відчиняв хвіртку, притримував ОСОБА_3 , щоб той не впав з плеча обвинуваченого. Залишили потерпілого на купі гілок біля каналу так, щоб той не впав у воду, а ОСОБА_1 по телефону викликав швидку допомогу. В подальшому вони вдвох повернулися до помешкання, де ОСОБА_1 ліг спати, а він, перебуваючи у знервованому стані, поїхав до ОСОБА_7 . Розповів їй про те, що сталося, і за її порадою повернувся до ОСОБА_3 - хотів переконатися, що потерпілого забрала швидка, проте виявилося, що він помер. Прийшовши до помешкання ОСОБА_3 , свідок замив сліди крові на холодильнику і підлозі кухні, викинув у смітник сірі спортивні штани і гумові шльопанці ОСОБА_1 , розбудив його і повідомив про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_1 зібрався, спитав, де дерев`яний «товкач» і пішов з дому.

ІНФОРМАЦІЯ_3 під час перебування в стаціонарному відділенні Кременчуцького обласного протитуберкульозного диспансеру свідок ОСОБА_2 помер.

З метою дослідження наданих прокурором доказів, на підтвердження предявленного ОСОБА_1 обвинувачення, судом присяжних Крюковського районного суду міста Кременчука Полтавськолї області було проведено відтворення звукозаписів показів ОСОБА_2 , наданних останнім в якості свідка під час судового розгляду данного кримінального провадження Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області в судових засіданнях 25.05.2015 та 08.02.2016.

Свідок ОСОБА_7 , повідомила суду, що на початку лютого 2015 року, точної дати не пам`ятає, вдень їй зателефонував ОСОБА_3 і привітав з народженням сина. У той же день приблизно о 17-й години приїхав ОСОБА_2 , подарував квіти, був у неї приблизно годину. Вночі, десь о 3-й годині, ОСОБА_2 прийшов, хотів поговорити. Сказав, що стався конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , але ніяких подробиць не повідомляв. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 , крові на його одязі, свідок не бачила. ОСОБА_3 ніколи не скаржився на ОСОБА_2 , але говорив, що боїться йти додому після того, як у будинку оселився ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_11 , пояснила суду, що з чоловіком проживає у квартирі АДРЕСА_4 , із потерпілим ОСОБА_3 була знайома, оскільки той був її сусідом, зловживав алкогольними напоями, ніде не працював. Свідок зазначила, що останні 1,5-2 роки у нього проживав ОСОБА_2 , за два місяці до загибелі ОСОБА_3 в його квартирі став проживати ОСОБА_1 . Ввечері 05.02.2015 року з квартири ОСОБА_3. не було чутно криків чи ударів, можливо тому, що кухня квартири ОСОБА_3 не межує з їх квартирою. Вночі десь о 1 год.30 хв. Свідок прокинулась від гучного та триваго гавкання собаки, що змусило її вийти у двір, де вона побачила, що була відкрита хвіртка, нікого із сусідів у дворі вона не бачила, одночасно свідок підтвердила в судовому засіданні, що була залучена понятою під час огляду місця події 06.02.2015 року і при проведенні слідчого експерименту10.02.2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 свідок ОСОБА_11 померла, що підтверджується наявним в матеріалах кримінального провадження, свідоцтвом про смерть (а.с. 243 т.1).

З метою дослідження наданих прокурором доказів, на підтвердження пред`явленного ОСОБА_1 обвинувачення, судом присяжних Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавськолї області було проведено відтворення звукозапису показів ОСОБА_11 , наданних останньою в якості свідка під час судового розгляду данного кримінального провадження Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області в судовому засіданні 23.06.2015.

Свідок ОСОБА_13 , пояснив суду, що вдень 05.02.2015 року він працював, ввечері був вдома, шума з квартири ОСОБА_3 не чув. Вночі сильно гавкав пес, дружина виходила у двір, казала, що у сусідів горить світло. Іноді ОСОБА_2 сварив ОСОБА_3 за те, що той багато п`є, не працює. Свідок підтвердив, що за кілька місяців до загибелі ОСОБА_3 у нього став жити ОСОБА_1 , якого він рідко бачив. ОСОБА_13 пояснив також, що залучався понятим під час огляду місця події та слідчого експерименту з ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що обвинувачений є її рідним сином, підтвердила в судовому засіданні факт вбивства останнім свого батька, однозначно зазначивши про агресивність характеру останього після вживання алкогольних напоїв. З приводу обставин, що є предметом розгляду данного судового засіданні повідомила, що після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений тривалий період часу з матірю не проживав, інода телефонував, а повернувся лише 6 лютого 2015 року близько обіду та відразу ж ліг відпочивати. В подальшому близько 19.00 год. до їх будинку зайшли незнайомі їй особи, які представилися працівниками поліції та затримали ОСОБА_1

Судово-медичний експерт ОСОБА_15 . підтвердив свої судження викладенні у висновках №70 та № 70/1 від 20.03.2015 одночасно пояснивши суду, що смерть ОСОБА_3 настала вночі ІНФОРМАЦІЯ_4 у проміжок часу з 2 години 30 хвилин до 4 години 30 хвилин. У голову потерпілого було завдано не менш, як двадцять ударів, з яких три удари тупим твердим предметом видовженої форми, яким могла бути дерев`яна палиця, два удара - тупим твердим предметом, яким могла бути торцева частина дерев`яної палиці, не менш як три удари - твердим предметом з ріжучими властивостями, а 12 ударів могли бути завдані долонями, стиснутими у кулак, ногами у взутті або іншим предметом з подібними характеристиками.

Допитаний в судовому засіданні судово медичний експерт ОСОБА_16 підтвердив зроблені останнім висновки що містяться в експертизі №147 від 09.02.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені тілесні пошкодження у вигляді садна на лобі зліва, синця на грудній клітині зліва та східного синця на передній поверхні лівої гомілки в верхній третині, які утворились від дії тупих твердих предметів і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Як зазначив експерт в судовому засіданні, саме зі слів ОСОБА_1 ним було зроблено запис, що останній був затриманий 06.02.2015 року приблизно о 19-й годині працівниками міліції за підозрою у вбивстві. 06.02.2015 року впав у камері та ударився об бильце ліжка, зі сторони працівників міліції тілесні ушкодження не спричинялися.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України за обставин викладених у вироку, наряду з наведеними вище показами свідків, також підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом, а саме:

-висновком судово-медичної експертизи № 70 від 09.03.2015 року про те, що виявлені на трупі ОСОБА_3 тілесні ушкодження умовно можно розділити на дві групи. До 1-ої групи відносяться тілесні ушкодження у вигляді закритої сполученої травми голови, тулуба та правої нижньої кінцівки у вигляді: рани в лобній ділянці справа; рани в передній частині тім`яної ділянки по серединній лінії, ближче до лобної; рани задньої частини лівої тім`яної ділянки; рани в лобній ділянці по серединній лінії; рани в правій тім`яній ділянці; рани в проекції правого тім`яного горба; рани задньої частини тім`яної ділянки по серединній лінії; двох ран в лівій лобно-скроневій ділянці; синця навколо правого ока з переходом на надбрівну ділянку, з раною з зовнішнього кінця брови; синця на переніссі та спинці носа з раною на переніссі; синців в лобній ділянці зліва, на нижній повіці лівого ока з переходом на виличну та скроневу ділянку, на лівій вушній раковині, в біля вушній ділянці зліва з переходом на скроневу ділянку, в правій тім`яній ділянці; синця на правій вушній раковині з ранами на його тлі; саден в проекції лобного горба справа, в лобній ділянці по серединній лінії, на підборідді зліва; крововиливів під слизову оболонку верхньої та нижньої губи з ранами слизової; тріщини зовнішньої кісткової пластинки лобної кістки; дрібних периваскулярних крововиливів в підкіркових ділянках; перелому грудини в проекції 3-го міжребір`я; переломів 2, 3, 4 ребра справа та 2, 3, 4, 5, 6 ребер зліва по середньо-ключичним лініям; переломів 7, 8, 9, 10 ребер по підпахвовим лініям справа; перелому 11 ребра по лопатковій лінії справа; перелому 11, 12 ребер по біляхребтовій лінії зліва; крововиливу в м`які тканини спини в ділянці правої лопатки; щілиноподібного розриву правої частки печінки по нижній поверхні; крововиливу в ділянці ложа жовчного міхура; крововиливу в печінково-дуоденальну зв`язку; саден передньої поверхні правого колінного суглобу; садна з раною передньої поверхні правої гомілки в верхній третині; внутрішньосуглобового перелому заднього краю суглобової поверхні правої великогомілкової кістки з крововиливом в порожнину правого колінного суглобу. Всі виявлені тілесні ушкодження за своїми характеристиками є прижиттєвими, утворилися в короткий проміжок часу, не більше доби до настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді закритої сполученої травми голови, тулуба та правої нижньої кінцівки супроводжувались зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнились травматичним шоком, тому по ступеню тяжкості, стосовно живої особи, можуть бути оцінені лише в сукупності як такі, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, і в даному випадку призвели до смерті. Смерть потерпілого ОСОБА_3 настала від тупої сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася травматичним шоком. До 2-ої групи відносяться тілесні ушкодження у вигляді: синців на лівому ліктьовому суглобі, правому ліктьовому суглобі, правому передпліччі та тильній поверхні обох кистей; садна на правому стегні; синців з саднами на їх тлі на тильній поверхні правої стопи, на середній поверхні лівого колінного суглобу, на тильній поверхні лівої стопи; гнійних саден (подряпин) на задній поверхні грудної клітини в нижній частині та поперековій ділянці, в проекції крижа. Виявлені тілесні ушкодження за своїми характеристиками є прижиттєвими, утворилися в короткий проміжок часу, не більше доби до настання смерті. Тілесні ушкодження другої групи мають ознаки легких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі, взятих від трупа ОСОБА_3 , виявлено етиловий спирт в концентрації: в крові -2,7 проміле, в сечі-3,1проміле, що стосовно живої особи може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння (т.2, а.с.86-90);

- висновком №70/1 від 20.03.2015 року судово-медичної експертизи трупа потерпілого про те, що рана в лобній ділянці справа; рани в передній частині тім`яної ділянки по серединній лінії, ближче до лобної; рана задньої частини лівої тім`яної ділянки; тріщина зовнішньої кісткової пластинки лобної кістки, утворились від трьохкратної дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми (про що свідчать параметри ран, нерівні краї та заокруглені кінці ран), яким могла бути дерев`яна палка, або інший предмет з подібними характеристиками; рана в лобній ділянці по серединній лінії та рана в правій тім`яній ділянці утворились від двократної дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразились (про що свідчать осаднені, нерівні краї ран та озакруглені кінці), при цьому не виключається, що таким предметом могла бути торцева частина палки; рана в проекції правого тім`яного горба та рана задньої частини тім`яної ділянки по серединній лінії утворились від двократної травмуючої дії предметів з ріжучими властивостями (про що свідчать рівні краї ран та госторкутові кінці), якими могли бути осколки скла, наприклад розбитої банки; рани в лівій лобно-скроневій ділянці утворились від не менш ніж однократної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею та не менш ніж однократної дії предмета з ріжучими властивостями; синець навколо правого ока з переходом на надбрівну ділянку, з раною у зовнішнього кінця брови; синець на переніссі та спинці носа з раною на переніссі; синці в лобній ділянці зліва, на нижній повіці лівого ока з переходом на виличну та скроневу ділянку, на лівій вушній раковині, в біля вушній ділянці зліва з переходом на скроневу ділянку, в правій тім' яній ділянці; синець на правій вушній раковині з ранами на його тлі; садна в проекції лобного горба справа, в лобній ділянці по серединній лінії, на підборідді зліва; крововиливів під слизову оболонку верхньої та нижньої губи з ранами слизової, утворились від не менше чим дванадцятикратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути долоні стиснуті в кулак, ноги у взутті або інший предмет з подібними характеристиками; перерелом грудини в проекції 3-го міжребір' я, переломи 2,3,4-го ребра справа і 2,3,4,5,6-го ребер зліва по середньо-ключичним лініям та переломи 11,12-го ребер по біляхребтовій лінії зліва, утворились від не менш ніж однократної дії тупого твердого предмета з обмеженою поверхнею контактування, який діяв з силою достатньою для утворення даних тілесних ушкоджень, з місцем прикладання травмуючої сили в ділянці грудини в напрямку спереду-назад, яким могла бути нога у взутті, або інший предмет з подібними характеристиками; переломи 7,8,9,10-го ребер по підпахвовим лініям справа та перелому 11-го ребра по лопатковій лінії справа; щілиноподібний розрив правої частки печінки по нижній поверхні; крововилив в ділянці ложа жовчного міхура; крововилив в печінково-дуоденальну зв`язку, утворились від не менш ніж однократної ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою поверхнею контактування, який діяв з силою достатньою для утворення даних тілесних ушкоджень, з місцем прикладання травмуючої сили в ділянці нижньої частини правою бокової поверхні грудної клітини в напрямку справа-наліво, яким могла бути нога у взутті, або інший предмет з подібними характеристиками; садна передньої поверхні правого колінного суглобу; садно з раною передньої поверхні правої гомілки в верхній третині; внутрішньосуглобового перелому заднього краю суглобової поверхні правої великогомілкової кістки з крововиливом в порожнину правого колінного суглобу, утворились від не менш ніж чотрирьохкратної дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою поверхню контактування видовженої форми, який діяв з силою достатньою для утворення даних тілесних ушкоджень, яким могла бути дерев`яна палка; крововилив в м' які тканини спини в ділянці правої лопатки, утворились від не менш ніж однократної травмуючої дії тупого твердого предмета (предметів),індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразились; Друга група тілесних ушкоджень - синці на лівому ліктьовому суглобу та на правому ліктьовому суглобі, утворилось від не менш ніж двохкратної травмуючої дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились, або при ударі об такі; садна на правому стегні утворились від не менш ніж однократної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, який діяв під кутом до даної анатомічної ділянки; синці з саднами на їх тлі на тильній поверхні правої стопи, на передній поверхні лівого колінного суглобу, на тильній поверхні лівої стопи, утворились від неодноразової дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких ушкодженнях не відобразились;синці на правому передпліччі, на тильній поверхні обох кистей, утворились від неодноразової дії тупих предметів, що могло мати місце при захисті руками від ударів; лінійні садна (подряпини) на задній поверхні грудної клітини в нижній частині та поперековій ділянці, в проекції крижа, які утворились від дії тупого предмета з шершавою поверхнею, який діяв під кутом до даних анатомічних ділянок, що могло мати місце при переміщені потерпілого шляхом його волочіння; Смерть ОСОБА_3 настала за 8-10 годин(експертизу розпочато 06.02.2015 року о 12 годині 30 хвилин, т. 2, а.с. 86) до моменту проведення судово-медичної експертизи. Локалізація, кількість, морфологічна характеристика всіх виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, а також їх взаєморозташування виключає можливість утворення їх внаслідок падіння з висоти власного зросту з положення стоячи (на площині), як з наданим тілу прискоренням, так і без такого, з подальшим ударом об тверду поверхню або виступаючі предмети, а також спричинення їх власною рукою (т.2, а.с.99-104);

-карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 5929/149 від 06.02.2015 року про те, що о 1-й годині 34 хвилини невідома особа викликала швидку для чоловіка, який лежав в районі гаражів по вул. М. Левуна. Прибувши на місце о 1-й годині 40 хвилин, бригада медиків нікого не виявила (т.2, а.с.82);

-карткою виїзду № 5750 від 06.02.2015 року про те, що виклик на АДРЕСА_8 надійшов від перехожого о 7-й годині 22 хвилини. На місці було виявлено чоловіка в положенні полусидячи на гілках, обличчям до верху, із множинними забитими ранами скроневої, лобової, тім`яної частини голови, орбітальною гематомою справа (т.2, а.с. 83);

- лікарським свідоцтвом про смерть № 85 від 11.02.2015 року, з якого встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 . стали травматичний шок, інші уточнені травми із залученням кількох ділянок тіла, використання тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження (т.2, а.с.43);

- протоколом огляду місця події від 06.02.2015 року, з якого вбачається, що в районі будинку АДРЕСА_8 на купі сухих гілок був виявлений труп потерпілого ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті (т.2, а.с. 36-42);

- протоколом огляду місця події від 06.02.2015 року з фототаблицями про те, що у квартирі АДРЕСА_3 були виявлені та вилучені, зокрема, дерев`яна палиця довжиною 101 см, порожня скляна пляшка з-під горілки «Хлібний дар», зелений рушник,скляна банка з написом «З лану до столу», уламки скла - всі зазначені речі з нашаруваннями РБК, а також 7 липких стрічок зі слідами пальців рук, гіпсові зліпки (2шт.) сліду підошви взуття, змиви крові зі снігу, льоду, сухі гілочки з нашаруванням РБК, зіскоби з підлоги в кухні (т.2, а.с. 3-21);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_2 від 10.02.2015 року, під час якого ОСОБА_2 розповів про фактичні обставини заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 і показав, як останній наносив тілесні ушкодження потерпілому. Під час судового розгляду було відтворено відеозапис проведення слідчого експерименту, який є додатком до протоколу (т.2,а.с. 48-63, т.3, а.с. 232);

- письмовими заяви ОСОБА_1 від 07.02.2015 року про те, що він добровільно видав слідству курточку, пару взуття та інші речі, у які він був одягнутий на момент затримання (т.2, а.с. 70, 75);

- протоколом огляду місця події від 07.02.2015 року з фототаблицею, з якого встановлено, що ОСОБА_1 у присутності понятих та захисника добровільно видає одягнені на ньому речі - курточку-дублянку чорного кольору, яка застібається спереді на металеву «блискавку», а також черевики чорного кольору з біркою «WATERРROOF» та написом на підошві «CAT».На курточці-дублянці виявлені незначні нашарування речовини бурого кольору, схожі на кров (т.2, а.с.71-74);

-протоколом тимчасового доступу до речей загиблого ОСОБА_3 від 10.02.2015 року в приміщенні моргу Кременчуцького міжрайонного відділення СМЕ, з долученим до протоколу описом речей(т.2, а.с. 44-46);

-висновком судово-медичної експертизи №147 від 09.02.2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені тілесні пошкодження у вигляді садна на лобі зліва, синця на грудній клітині зліва та східного синця на передній поверхні лівої гомілки в верхній третині, які утворились від дії тупих твердих предметів і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вищевказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, які діяли не менш як три рази, можливо в указаний термін і при указаних обставинах. Об`єктивних ознаків тілесних пошкоджень, які б могли свідчити про самозахист, не виявлено. Зі слів підекспертного у висновку зазначено, що він був затриманий 06.02.2015 року приблизно о 19-й годині працівниками міліції за підозрою у вбивстві. 06.02.2015 року впав у камері та ударився об бильце ліжка, зі сторони працівників міліції тілесні ушкодження не спричинялися (т.2, а.с. 24-25);

- висновком судово-медичної експертизи №148 від 09.02.2015 року про те, що у ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні пошкодження у вигляді синця та садна на внутрішній поверхні лівого локтьового суглобу, які утворилися від не менш як одного удару, можливо в указаний термін і при указаних обставинах. Зазначені тілесні ушкодження можуть свідчити про самозахист. Зі слів ОСОБА_2 експерт у висновку зазначив, що 06.02.2015 року знайомий чоловік наніс удар палицею по лівому ліктю (т.2, а.с.27);

-висновком судово-медичної імунологічної експертизи №210 від 06.03.2015 року, відповідно до якого кров трупа ОСОБА_3 належить до 0 (1) групи крові, якій властивий антиген Н та ізогемаглютинін анти-А та анти-В. (т.2, а.с. 95-96);

-- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №211 від 19.03.2015 року, відповідно до якого на підштаниках, наданих на дослідження і які належать ОСОБА_2 , були виявлені антиген В та Н, походження цієї крові від ОСОБА_3 виключається. На парі черевик, які надані на дослідження, кров не знайдена (т.3, а.с. 15-17);

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №212 від 23.03.2015 року, відповідно до якого на светрі темно-зеленого кольору,що наданий на дослідження і який належать ОСОБА_1 знайдена кров людини. В об`єктах №1-3 виявлений антиген Н, ця кров може походити від ОСОБА_3 .. В об`єктах №4-5 виявлені антигени В та Н. походження цієї крові від ОСОБА_3 виключається. На брюках, які надані на дослідження, кров не знайдена(т.3, а.с. 19-21);

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №213 від 23.03.2015 року, відповідно до якого на дублянці (слідчим указана як курточка), що надана на дослідження і належить ОСОБА_1 , знайдена кров людини.В об`єкті №4(на лицевій поверхні лівої половини спинки дублянки на відстані 3,5 см. від шва пришива лівого рукава та на відстані 4,5 см. від лівого плечового шва група помарок сіро-коричневого кольору) виявлені антигени Н. Ця кров може походити від ОСОБА_3 На правому черевику, що наданий на дослідження і який належить ОСОБА_1 , в об`єкті №8 знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Ця кров може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 51-53);

-висновком судово-медичної імунологічної експертизи №215 від 13.03.2015 року, відповідно до якого на скляній банці та фрагментах скла, що надані на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н; ця кров може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 55-58);

-висновком судової імунологічної експертизи №216 від 12.03.2015 року, відповідно до якого на трьох змивах (змиви зі снігу) та на фрагментах рослинного походження (змиву з гілочки), що надані на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Ця кров може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 60-62);

-висновком судово-медичної імунологічної експертизи №217 від 17.03.2015 року, відповідно до якого у зіскобі з підлоги на кухні та на рушнику, виявленому у льосі, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н. Ця кров може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 64-66);

-висновками судово-медичних імунологічних експертиз № 240 від 13.03.2016 року, № 241 від 12.03.2016 року, №329 від 30.03.2015 року, №330 від 30.03.2015 року, №331 від 30.03.2015 року, відповідно до яких на вилученому одязі потерпілого ОСОБА_3 , який був наданий на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген Н . Ця кров може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 69-71, 74-76, 79-82, 85-88, 91-93);

-висновком судово-медичної імунологічної експертизи №291 від 20.03.2015 року, відповідно до якого на пляшці та банці, що надані на дослідження, знайдена кров людини, де виявлено антиген Н . Кров у цих слідах могла походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 22-24);

-висновком судово-медичної цитологічної експертизи №87 від 24.03.2015 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі дерев`яної палиці виявлена кров людини, статеву належність клітин установити не вдалось у зв`язку з деструктивними змінами клітинних елементів крові. При серологічному дослідженні слідів крові виявлений антиген Н, який може походити від потерпілого ОСОБА_3 (т.3, а.с. 118-122);

-висновком судово-медичної цитологічної експертизи №95 від 11.03.2015 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту правої та лівої рук ОСОБА_3 виявлена кров людини. Знайдені епітеліальні клітини не придатні для цитологічного дослідження, статеву належність клітин установити не вдалось у зв`язку з деструктивними змінами ядер епітеліальних клітин. При серологічному дослідженні слідів крові виявлений антиген Н, який може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 109-114);

-висновком судово-медичної криміналистичної експертизи №72-МК від 06.04.2015 року, відповідно до якого на клаптику шкіри з лобно-тім`яної ділянки голови потерпілого ОСОБА_3 виявлено три забитих рани (№1,№2,№3), які могли утворитись від ударної дії одного і того ж твердого тупого предмета, який має обмежену контактуючу поверхню, і дві різані рани ( №4,№5), які утворились від дії предмету, який має гострий край. В області забитих і різаних ран, на клаптику шкіри, металізації сполуками заліза не виявлено. Забиті рани могли утворитись від ударної дії дерев`яної палиці, наданої на експертизу. Утворення різаних ран №4, №5 від дерев`яної палиці виключається (т.3, а. с.162-163);

-висновком судово-медичної криміналистичної експертизи №73-МК від 06.04.2015 року, відповідно до якого на підштаниках, належних ОСОБА_2 , по передній поверхні зліва і справа, і по задній поверхні справа виявлені сліди-помарки речовини, подібної до крові, без визначенні виду, з ділянками незначного просочення тканини, які могли утворитись як від зіткнення з поверхнею, покритою кров`ю, так і при попаданні рідкої крові на поверхню виробу (т.3, а.с.165-166);

- висновком судово-медичної криміналистичної експертизи №121-МК від 23.04.2015 року, відповідно до якого на одязі потерпілого ОСОБА_3 виявлені помарки-мазки, сліди-бризки речовини, подібної до крові (т.3, а.с.171-175);

- висновком судово-медичної криміналистичної експертизи №122-МК від 23.04.2015 року, відповідно до якого на штанях, належних ОСОБА_3 , по передній поверхні зліва і справа, виявлені сліди-помарки речовини, подібної до крові, без визначенні виду, з ділянками незначного просочення тканини, які могли утворитись як від зіткнення з поверхнею, покритою кров`ю, так і при попаданні рідкої крові на поверхню виробу. На правому і лівому сапожкові, на підошвінній поверхні в області носкової частини і передній боковій поверхні підошви правого сапожка виявлені помарки речовини, подібної до крові, які могли утворитися при контакті з закривавленою поверхнею (т.3, а. с.168-169);

- висновком судово-медичної криміналистичної експертизи №123-МК від 23.04.2015 року відповідно до якого на дублянці ОСОБА_1 по передній поверхні справа, по низу дублянки, наявність вирізів тканини, де виявлена група слідів, подібних до крові. Дані сліди є бризками крові, яка може походити від ОСОБА_3 , бризки летіли до поверхні дублянки під незначними кутами, по задній поверхні дублянки зліва, біля плечового шва, два вирізи тканини, по краях яких малопомітні ділянки накладень речовини, подібної до крові. На светрі по передній поверхні справа і по передній поверхні правого рукава виявлені групи слідів- помарок, подібних до крові, в області помарок вирізи тканини, зазначені як об`єкти №1 і №5 (рукав). В об`єкті №1 кров може походити від ОСОБА_3 ; по передній поверхні светра справа по низу вирізи тканини (об`єкт №2), з мало вираженими помарками речовини, подібної до крові, в об`єкті №2 кров може походити від ОСОБА_3 ; по задній поверхні зліва, біля бокового шва, виявлені дві групи помарок, об`єкт №3 і об`єкт №4, в об`єкті №3 кров може походити від ОСОБА_3 (т.3, а.с. 177-179);

- висновком судової дактилоскопічної експертизи №169 від 13.03.2015 року і ілюстрованими таблицями до нього, відповідно до яких убачається, що сліди пальців рук на відрізках липких стрічок №2,5,7 з розмірами сторін 56х48мм,53х48 мм,70х48 мм, вилучені з поверхонь (коробки з під чаю «Голден цейлон», календарика на 2015 рік «Ірбис», чашки) в кімнатах кв. АДРЕСА_3 в ході огляду місця події06.02.2015 року залишені ОСОБА_1 (т.3, а.с. 125-128);

- висновком судової трасологічної експертизи №252 від 03.04.2015 року, відповідно до якого слід низу взуття №1 на фототаблиці, виявлений 06.02.2015 року поблизу трупа ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_8 , залишений не взуттям, вилученим у ОСОБА_1 , та не взуттям, вилученим у ОСОБА_2 Слід низу взуття №2 на фототаблиці, виявлений 06.02.2015 року поблизу трупу ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_8 , залишений не взуттям, вилученим у ОСОБА_2 , а взуттям однієї групової належності з тим, яке було вилучене у ОСОБА_1 (т.3, а.с. 138-149);

- актом амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, як і не виявляє ознак недоумства чи іншого хворобливого розладу психічної діяльності, і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_1 будь-яким хронічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, і міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. При дослідженні особистісних особливостей ОСОБА_1 виявляє достатню активність темпу психічних процесів і станів, низьку вразливість, відсутність імпульсивності, виражену емоційну нестійкість, високий індекс психопатизації зі схильністю до антисоціальних вчинків та алкоголізації. На час експертного дослідження ОСОБА_1 не виявляє індивідуально-психологічних особливостей, які могли суттєво вплинути на характер його дій та на його поведінку на час інкримінованого йому діяння. З урахуванням емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку ОСОБА_1 може усвідомлювати реальний зміст своїх дій та в повній мірі керувати ними і передбачати їх наслідки. На час інкримінованого йому діяння ОСОБА_1 не знаходився в особливому емоційному стані, що суттєво вплинув на його свідомість та поведінку, як і не знаходився в стані вираженого емоційного збудження або емоційної напруги, що можуть розглядатися, як психологічна підстава сильного душевного хвилювання. Під дію ч.2, ч.3 ст.19, ст.20 КК України ОСОБА_1 не підпадає. На даний час може постати перед слідством та судом, примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3, а.с. 153- 159).

Суд присяжних за клопотанням обвинуваченого дослідив в судовому засіданні речові докази (т.6, а.с. 109-111). Зокрема, було досліджено дерев`яну палицю, вилучену на веранді кв. АДРЕСА_3 с нашаруваннями крові, яка згідно висновку судово-медичної цитологічної експертизи №87 могла походити від ОСОБА_3 , куртку-дублянку чорного кольору та черевики, які належать ОСОБА_1 і були ним добровільно видані 07.02.2015 року працівникам міліції, а потім оглянуті слідчим у присутності понятих, обвинуваченого та його захисника. Згідно висновку судової медичної імунологічної експертизи №213 від 22.02.2015 року на куртці-дублянці та черевиках виявлено кров, що могла походити від ОСОБА_3 .

Суд дійшов висновку, що вищезазначені письмові та речові докази є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження, відповідають показанням свідків по справі та є такими, що в своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Протягом усього судового розгляду обвинуваченому неодноразово роз`яснювалось судом присяжних право надати показання з приводу предявленого обвинувачення, що є предметом розгляду данного судового засідання. Обвинувачений приймав активну участь у дослідженні доказів, заявляв клопотання, вважав зібрані у справі докази очевидно недопустими, а матеріали кримінального провадження повністю сфальсифікованими, в судових дебатах зазначив про те, що вбивство ОСОБА_3 насправді вчинив ОСОБА_2 .

Суд присяжних ставиться критично до показів обвинуваченого які були надані останнім в своє виправдання в залі судового засідання як під час усього судового розгляду так і під час судових дебатів та знаходить їх такими, що спростовуються сукупністю інших узгоджених між собою доказів і розглядає останні як спосіб захисту та спробу уникнення останнього від кримінальної відповідальності, виходячи з наступного.

Так ОСОБА_1 зазначав, про те, що під час проведення по зазначеному вище кримінальному провадженню досудового розслідування до нього з боку працівників поліції застосовувалися незаконні методи досудового розслідування у вигляді фізичного та морального впливу з метою отримання визнавальних свідчень, посилаючись при цьому як на доказ на підтвердження зазначеної вище обставини, на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42016171090000027 від 15 лютого 2016 року за частиною 2 статті 365 КК України.

Однак, надані стороною захисту докази на підтвердження зазначеної вище обставини, не є в розумінні вимог чинного кримінально-процесуального законодавства обставиною, що доводить та підтверджує застосування до обвинуваченого незаконних методів досудового розслідування у вигляді нанесення тілесних ушкоджень та залякувань останнього, з тих підстав що по-перше: не доведена в законному порядку причетність працівників поліції до вчинення зазначених обвинуваченим неправомірних дій; по-друге: усі слідчі дії, що були проведені по даному кримінальному провадженню за участю обвинуваченого ОСОБА_1 проводились за обовязковою участю захисника, призначеного центром надання безоплатної правової допомоги, тобто з дотриманням визначеного КПК України правом на захист обвинуваченого і по-третте - тілесні ушкодження, зафіксовані у обвинуваченого судово-медичним експертом 07.02.2015 року у виді садна на лобі, синця на передній поверхні грудної клітки та на передній поверхні лівої гомілки самі по собі не дають обгрунтованих та достатніх підстав вважати правдивими заяви ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства.

Окрім того, суд присяжних не встановив обставин, які б давали підстави вирішити, що свідок ОСОБА_2 обмовив ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказах вони перебували у добрих стосунках і ОСОБА_2 охоче допоміг обвинуваченому, коли той, не маючи роботи, житла, родини стикнувся з труднощами соціальної адаптації після тривалого перебування в місцях позбавлення волі. В своїх показаннях свідок наводив фактичні обставини, які свідчили на користь ОСОБА_1 - повідомив, що саме обвинувачений викликав швидку допомогу для ОСОБА_3 , хоча виклик відбувся з належного свідку номера мобільного телефона. ОСОБА_2 з власної ініціативи замив кров на кухні та викинув одяг ОСОБА_1 зі слідами крові потерпілого, коли той спав, а потім розбудив його та дав втекти до приїзду працівників міліції.

Показання ОСОБА_2 під час слідчого експерименту та в судових засіданнях були послідовними, а повідомлені ним фактичні обставини не протирічать висновкам судово-медичних експертиз трупу ОСОБА_3. щодо механізму завдання потерпілому тілесних ушкоджень, а також іншим доказам.Так, свідок ОСОБА_7 підтвердила показання ОСОБА_2 про те, що 05.02.2015 року він приїздив до неї приблизно о 17-й годині і гостював одну годину, а також вночі 06.02.2015 року приїздив приблизно о 3-й годині. Відсутність ОСОБА_2 за місцем проживання з 16-ї до 18-ї години 05.02.1015 року об`єктивно пояснює, чому він не зміг більш детально розповісти про сварку між обвинуваченим та ОСОБА_3 та про початок жорстокого побиття ОСОБА_1 потерпілого.

В судовому засіданні 26.05.2015 року та 08.02.2016 року ОСОБА_1 приймав участь у допиті ОСОБА_2 , ставив запитання на кшталт «Як я бив ОСОБА_3? » Запитань про те, як свідок бив потерпілого або чому обмовив його у вбивсті, від ОСОБА_1 не надходило.

Суд присяжних, вважає за необхідне також звернути увагу на той факт що зазначаючи про причетність ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в судових дебатах 18.09.2019 також підтвердив зазначений свідком факт, що той після отриманого повідомлення про народження дитини їх спільною знайомою ОСОБА_7 , пішов з будинку, що додатково підтверджує надані ОСОБА_2 покази в тій частині, що він був відсутній в той період часу коли ОСОБА_1 почав наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження, а приймаючи до уваги відстань від місця проживання потерпілого до місця мешкання свідка ОСОБА_7 , до якої і пішов ОСОБА_2 , покази останнього в частині його відсутності тривалий період часу є достовірними.

Вироком Автозаводського районного суду від 05 травня 2015 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.1 ст.396 КК України (заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину) до 3-х років позбавлення волі з іспитовим терміном на 2 роки. Вирок суду набрав законної сили.

Твердження сторони захисту щодо порушення органами досудового слідства вимог статті 290 КПК України в частині ненадання обвинуваченому доступу до матеріалів кримінального провадження а саме відеозаписів проведення слідчих дій та огляд речових доказів, із посиланням на той факт що як вбачається зі змісту протоколу від 23.04.2015 року ОСОБА_1 було ознайомлено лише із письмовими доказами є хибним та розцінено судом присяжних, як умисне введення останнього в оману з наступних підстав.

Матеріали кримінального провадження містять низьку протоколів про надання обвинуваченого доступу до матеріалів кримінального провадження від 23.04.2015 року (т.3, а.с. 46), від 06.10.2015 року (т.3, а.с.243), від 06.11.2015 року (т.3, а.с.244), від 04.02.2016 року (т.3, а. 242). В протоколі на якій посилається сторона захисту (т.3, а.с. 46), міститься необхідні відомості які свідчать про ознайомлення сторони захисту з усіма матеріалами кримінального провадження, окрім того наявні в ньому дописи зроблені власноручно як обвинуваченим так і його захисником щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в поновому обсязі та відмітка про перегляд відеозаписів слідчих дій, дають суду присяжних право зробити висновок про дотримання органами досудового слідства пункту 9 статті 290 КПК України.

Про хибні твердження сторони захисту в цій частині додатково свідчить той факт, що обвинувачений протягом усього судового розгляду постійно звертався до фотокопій матеріалів кримінального провадження, цитуючи та посилаючись на останні як на підставу своїх чисельних клопотань.

Вирішуючи питання про незаконність, як на думку обвинуваченого, затримання останнього та фальсифікацію процесуального документу, що підтверджує зазначений останнім факт, суд присядних виходить з наступного.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, безпосередньо після вчинення злочину очевидець останнього - свідок ОСОБА_2 вказав, що саме ОСОБА_1 вбив ОСОБА_3 , тому затримання обвинуваченого 06.02.2015 року на підставі ст.208 КПК України є правомірним.

Водночас, суд встановив, що фактично затримання обинуваченого працівниками оперативного підрозділу Кременчуцького МВ УМВС відбулося о 19-й годині 06.02.2015 року у с. Вереміївка, Семенівського району, у квартирі його матері ОСОБА_25 , куди обвинувачений втік після вчинення злочину. Після цього він був доставлений до приміщення Кременчуцького МВ УМВС на службовому транспорті відділку міліції.

У відповідності до ст.209 КПК України суд присяжних дійшов до висновку, що час затримання у протоколі (т.2, а.с. 64), зазначений як 22 година 12 хвилин, не відповідачє моменту, з якого ОСОБА_1 змушений був залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Слідчі дії у період часу з 19 години до 22 години 12 хвилин 06.02.2015 року з ОСОБА_1 не проводилися.

Згідно ч.3 ст. 323 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказу показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , суд присяжних, приходить до наступних висноків.

Статтею 95 КПК України визначено що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до вимог частини 4 визначеної вище статті Закону суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З огляду на зазначені вище норми чинного кримінального законодавства, які регламентують порядок надання показів, в даному випадку, свідків та покладення останніх в основу обвинувачення, суд присяжних вважає, що відтворення в судовому засіданні показів останніх наданих, саме суду, під часу судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області та наявність виключних обставин, що обумовлюють неможливість надання показів особисто зазначеними вище особами пов`язані зі смертю останніх, не можуть свідчити про порушення принципу безпосередності сприйняття останніх а тому є допустимим доказом.

Разом з цим, суд присяжних погодився с аргументами сторони захисту про те, що відібрання біологічних зразків - зразків крові - від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке мало місце 10.02.2017 року у приміщенні ізолятора тимчасового тримання Кременчуцького МВ УМВС, відбулося з порушенням вимог ст.ст. 223, 241, 245 КПК України, оскільки слідча дія проводилася без понятих та без участі захисника ОСОБА_1. Відповідно до ч.1 ст.87, ст.89 КПК України суд присяжних визнав недопустимими докази - протокол отримання зразків крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також проведені у кримінальному провадженні судові експертизи в тій частині, де досліджувалися відібрані з істотним порушенням прав та свобод зазначених вище осіб зразки їх крові та робилися висновки на підставі цих досліджень. Висновки проведених судово-медичних цитологічних та імунологічних експертиз в частині дослідження та висновків по крові від трупа ОСОБА_3 суд присяжних визнає допустимими доказами.

Підстав для визнання недопустимими протоколу огляду місця, де було виявлено труп ОСОБА_3 від 06.02.2015 року, та протоколу огляду приміщень квартири АДРЕСА_2 від 06.02.2015 року, суд присяжних не встановив, оскільки свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підствердили факт їхньої участі в якості понятих у зазначених слідчих діях (т.2, а.с 3-21, 36-42).

Твердження строни захисту про проведення слідчого експерименту в порушення вимог частини 5 статті 240 КПК України, суд присяжних не примає до уваги, оскільки як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, приєднаних до позовної заяви, мати померлого, його спадкоемиця та власниця житла де відбулося побиття її сина, на час проведення оскаржуваної стороною захисту слідчої дії повернулася до міста Кременчука де саме займалася похованням ОСОБА_3 та заперечень щодо проведення слідчого експерименту в приміщенні де раніше мешкав її син, не висловлювала.

Аналогічне судження, було зроблено судом присяжних і щодо процедури проведення огляду місця події 6.02.2015, оскільки в матеріалалх кримінального провадження міститься ухвала слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області щодо законності проведення зазначеної вище слідчої дії.

Піддаючи сумніву законність вилучення та добровільної видачи ОСОБА_1 одежі, в якій останій був одягнений, сторона захисту посилається на нелогічність дій органів досудового слідстав в частині вилучення останніх з невиликою різницею в проміжку часу, а не одномоменто, як це повинно відбуватися на думку обвинуваченого.

В судовому засіданні зазначені вище суперечності було усунуто шляхом допиту працівників поліції та слідчого, який мотивував свої дії неможливістю залишити ОСОБА_1 лище в нижній білізні з огляду на відсутність в нього іншої одежі та зважаючи на холодні погодні умови, а сааме те що зазначена дія відбувалося зимою.

Під час дослідження судом присяжних речового доказу - курточки-дублянки чорного кольору ОСОБА_1 заявив, що ця річ йому не належить. Проте це спростовується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами - власноручною заявою ОСОБА_1 від 07.02.2015 року про добровільну видачу для огляду курточки та пари черевиків (т.2, а.с. 70) та протоколом огляду від 07.02.2015 року з фототаблицею зазначених предметів одягу. Зазначена слідча дія була проведена з дотримання вимог чинного законодавства за участю понятих, ОСОБА_1 та його захисника (т.2, а.с. 71-73), що також спростовує доводи строни захисту про визнання цього доказу недопустим.

Разом з цим, суд присяжних, з підстав недопустимості не приймає дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 7.02.2015 проведенного за міцем проживання матері ОСОБА_1 та знаходження останнього на час затримання за даною адресою, з підстав порушення органами досудового слідства вимог статтей 38, 214 КПК України, та як наслідок визнає недопустим доказом протокол вилучення речей від 7.02.2015 як похідну слідчу дії від попередньої, що була визнана судом недопустимим доказом.

Однак суд не погоджується із ствердженням сторони захисту щодо визнання недопустимим як доказ висновки судово - медичної експертизи № 70/1 від 20.03.2015, з підстав порушення визначеного Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи від 17.01.1995 місячного строку проведення останньої, оскільки зазначена обставина не є в розумінні вимог кримінально процесуального законодавства підставою що свідчить про недопустимість доказу, а є лише підставою для вирішення відповідними органами питання щодо наявності в діях судово медичного експерта ознак дисціплінарного проступку і не відноситься до повноважень суду.

Разом з цим, незважаючи на неприйняття судом частини даних, в якості доказів з мотивів їх недопустимості, приймаючи до уваги покази свідків, дані наведених вище процесуальних документів та на підставі сукупності доказів, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неможливість формування стороною обвинувачення штучних доказів та однобічність досудового розслідування.

Стороною обвинувачення дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за пунктом 13 частини 2 статті 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 , особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Між тим, згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд присяжних безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про наявність підстав вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Відповідно до розяснень, які містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» для відмежування умисного вбивства від умисного

заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть

потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК ( 2341-14 ), суди повинні ретельно

досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і

спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно

вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння,

зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер

і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини

припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що

передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є

суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному

вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі

заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть

потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується

необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті

потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства

значення не має.

За нормативним визначенням, умисне тяжке тілесне ушкодження з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоровя іншої людини, наслідками у вигляді спричинених тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження побиття потерпілого обвинуваченим відбувалося в приміщенні де мешкав останній, невеликим за своїм розміром, із розташуванням в кімнаті усіх необхідних предметів побуту. Після того як потерпілому стало зле та він втратив свідомість, обвинувачений за допомогою ОСОБА_2 виніс ОСОБА_3 на вулицю, де і залишив неподалік їхнього будинку, при цьому особисто здійснивши виклик швидкої допомоги з телефону свідка ОСОБА_2 .

Із врахуванням викладеного вище, суд присяжних, приходить до висновку, що обвинувачений завдаючи потерпілому чисельні удари руками та ногами по тулубу останнього, умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, про що свідчить його поведінка після припинення своїх протиправних дій, а саме прикладання обвинуваченим зусиль щодо надання ОСОБА_3 першої медичної допомоги.

Разом з цим, наносячи чисельні удари потерпілому по різним частинам тіла протягом значного періоду часу, обвинувачений не міг не усвідомлювати що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілому, передбачав такі наслідки та свідомо припускав їх настання, і тому виходячи із вищенаведеного, суд присяжних оцінивши зазначені докази в їх сукупності, приймаючи до уваги спосіб вчинення злочину, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, кількості ударів нанесених обвинуваченим потерпілому, механізм спричинення цих тілесних ушкоджень, цілеспрямованість нанесення останніх, поведінку ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення, приходить до висновку про зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 та перекваліфіковує протиправні дії обвинуваченого по відношенню до ОСОБА_3 з пункту 13 частини 2 статті 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 , особою, яка раніше вчинила умисне вбивство на частину 2 статті 121 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Окрім того, колегія суддів також вважає, що підстави для кваліфікації дій обвинуваченого статтею 116 КК України як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання відсутні, оскільки із врахуванням даних акту судово-психіатричного експерта № 153 від 13.03.2015 індивідуально психологічні особливості, які б зумовили перебування ОСОБА_1 під час подій в особливому емоційному стані відсутні, а ступень його емоційного стану не досягав такого рівня, який позбавляв обвинуваченого можливості усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою керувати ними і передбачати їх наслідки.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд присяжних, виходячи із загальних засад, визначених статтею 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я.

Обираючи міру покарання, колегія суддів, відповідно до вимог статті 65 КК України приймає до уваги тяжкість скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, особу обвинуваченого якій на момент вчинення інкримінованого діяння не працював, іншою суспільно-корисною діяльністю не займався. За місцем відбування покарання за попереднім вироком характеризується позитивно. На обліку у лікаря-психіатра та на обліку у Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері не знаходиться (т.3, а.с. 206-229).

Окрім того, ОСОБА_1 раніше вчинив умисне вбивство, і вироком Військового апеляційного суду Центрального регіону України 19.11.2004 року був засуджений за п.п. 4,7 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного суду України від 25.05.2005 року вирок було зміненено в частині призначеного покарання,і ОСОБА_1 засуджений до 12 років позбавлення волі. 20.08.2014 року він звільнився умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 12 днів на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 12.08.2014 року. Як вбачається зі змісту вироку суду, обвинувачений вчинив злочин за аналогічних обставин, тобто після вживання алкогольних напоїв, шляхом завдання своєму батьку чисельних тілесних ушкоджень руками та ногами по різним частинам тіла, в судовому засіданні від дачі показів відмовився, заперечував свою причетність до вчинення злочину, за який його було засуджено.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обвинувачений заперечує, що 05.02.2015 року вживав спиртні напої. Свідок ОСОБА_2 дав показання, що у момент вчинення злочину ОСОБА_1 був у стані легкого алкогольного сп`яніння. Ніякі інші досліджені судом присяжних докази об`єктивно не підтверджують, що обвинувачений вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`ягніння, а тому визначена стороною обвинувачення обставина як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні і підлягає виключенню.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги ступень тяжкості та обставини злочину, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, враховуючи думку потерпілої та відношення обвинуваченого до вчиненого, суд присяжних, вважає, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів, йому повинно бути призначено необхідне та достатнє покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції що передбачає покарання за частиною 2 статті 121 КК України із застосуванням вимог частини 1 статті 71 КК України.

Суд присяжних, прийшов до переконання, що дана міра покарання відносно обвинуваченої є необхідною і достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої та думку учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпіла ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою, в якій прохала суд стягнути з обвинуваченого завдану їй матеріальну шкоду, пов`язану з з похованням померлого, в розмірі 5 187 грн коп. та 100 000 грн. в рахунок спричиненої їй моральної шкоди.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно за змістом статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування матеріальної і моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої, суд враховує тяжкість вчиненого злочину та ступень його вини, а також те, що злочинні дії обвинуваченого фактично погіршили соціальне благополуччя потерпілої і приймачи до уваги самі події у вигляді смерті рідної дитини та враховуючи вік потерпілої вимагають від неї додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи також майновий стан обвинуваченого та реальну можливість відшкодування завданої ним шкоди за рахунок наявного у нього майна, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 становить 100 000 грн., а матеріальна шкода в розмірі 5 187 грн коп підлягає до повного зададоволення з підстав документального підтвердження в судовому заіданні понесенних потерпілою витрат на поховання ОСОБА_3 .

Оскільки відповідно до вимог статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, то суд присяжних вважає за необхідне, на виконання зазначених вище вимог Закону стягнути з ОСОБА_1 документально підтвердженні витрати пов`язанні із проведенням по кримінальному провадженню експертиз в розмірі 442,08 грн

Питання про долю речових доказів та скасування арешту накладеного на зазначене майно, підлягає вирішенню відповідно до вимог статей 100, 174 КПК України.

Оскільки суд присяжних прийшов до висновку щодо призначення обвинуваченому міри покарання у виді позбавлення волі, то з метою виконання призначеного покарання, суд вважає за необхідне залишити відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 369, 370 КПК України, суд присяжних,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (девять) років.

На підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19.11.2004 року із врахуванням ухвали колегії суддів Військової судової колегії Верховного суду України за сукупністю вироків остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (девять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 19-00 години 06.02.2015 року.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити: стягнути з ОСОБА_1 на її користь у відшкодування майнової шкоди 5 187,15 грн. та 100 000,00 грн. компенсації за моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 442,08 грн

Речові докази -пару черевиків 42-го розміру, підштаники чорного кольору, які належали ОСОБА_2 ,знищити. Светр з синтетичної тканини сіро-синього кольору, кофту з капюшоном сіру «EIFUTOOL», штани спортивні сірого кольору, курточку чорну дублянку, пару черевиків чорного кольору з написом «Waterproof», брюки чорні зі шкіряним поясом, два мобільних телефони «NOKIA» 2700C-2imei НОМЕР_2 та «NOKIA» 1100imei НОМЕР_3 , зарядний пристрій «NOKIA», які належать ОСОБА_1 ,повернути йому за належністю.Порожню пляшку з-під горілки «Хлібний дар» ємкістю 0, 37 л., скляну банку з синьою кришкою «З лану до столу», скляну банку , уламки скла з РБК, змив РБК зі снігу вилученого з місця події, зіскоби з підлоги, рушник зеленого кольору з РБК, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_1 , зрізи нігтьових пластин, фрагменти зрізів нігтьових пластин ОСОБА_2 , ниточки стерильної марлі з нанесеними на них витяжками, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_3 , залишки ниточок стерильної марлі з нанесеними на них витяжками, дерев`яну палицю, клаптик шкіри від трупа ОСОБА_3 , спортивні штани темно-синього кольору, пару черевиків чорного кольору, кофту синього кольору, майку чорного кольору та сорочку синьо-сірої джинсової тканини, куртку темного кольору, кофту спортивну синього кольору, кофту бордового кольору, спортивні штани синього кольору,які належали потерпілому ОСОБА_3 - знищити. Оптичний диск з відеозаписом слідчого експерименту та 7 ліпких стрічок зі слідами пальців рук - зберігати при справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний - тримання під вартою.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 термін його попереднього ув`язнення з 06.02.2015 року по 20.09.2019 року включно з розрахунку за один день попереднього ув`язнення - два дні позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Після проголошення вироку учасники судового розгляду мають право отримати його копію, подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Д.О. Зоріна

Суддя: І.І. Дядечко

Присяжний: В.В. Новік

Присяжний: А.В. Івко

Присяжний: О.В. Біла