Ухвала суду № 84408543, 16.09.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2/2019

Справа № 537/121/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання – Гавриш А. Ю., представників позивача – адвокатів Ульянової Ю. С., Бурзаковської Т. В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Сніжка Г. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

встановив:

До суду звернулася ОСОБА_2 з позовом, відповідно до якого просила суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в сумі 339510 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 25 грудня 1999 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 614. 23 липня 2007 року Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького МУК) шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 200. Проте після розірвання офіційного шлюбу і до середини грудня 2014 року вони з ОСОБА_4 продовжували проживати разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , і вести спільне господарство. Вказана квартира була набута ними в період шлюбу за договором купівлі-продажу від 27 березня 2003 року. В 2013 році внаслідок виниклою між ними суперечки щодо належності майна до спільної власності між ними виник судовий спір, який вони вирішили мирним шляхом через укладення мирової угоди, про що свідчить ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 жовтня 2013 року, згідно до якої суд визнав мирову угоду, укладеною між ними, якою вони поділили частину спільного сумісного майна. Зокрема вони домовилися, що ОСОБА_3 зобов`язується компенсувати їй вартість 1/2 частини вартості квартири АДРЕСА_2 , автомобіля «CITROEN», ДНЗ НОМЕР_1 , 2001 року випуску та гаражу № АДРЕСА_3 , яку вони оцінили в 183770,00 грн., а частину спільного рухомого майна поділили між собою в натурі. Станом на жовтень 2013 року в таку оцінювали однокімнатну квартиру, яку вона могла би придбати на ці гроші в разі погіршення між ними відносин та переїхати жити в цю квартиру. Обумовлена в мировій угоді сума коштів в розмірі 183770,00 грн., станом на день її укладання, була розрахована ними виходячи з погодженої між ними вартості квартири АДРЕСА_2 , автомобіля «CITROEN», ДНЗ НОМЕР_1 , 2001 року випуску та гаражу № АДРЕСА_3 і цієї суми за їхніми підрахунками мало вистачити їй па придбання окремого житла у формі однокімнатної квартири. Потреба в поділі спільного сумісного майна виникла у неї у зв`язку з необхідністю мата майнову визначеність на майбутнє, оскільки вони мали на той час тимчасове погіршення своїх, відносин, які виражалися в частих сварках, в тому числі і на майновому грунті. Після поділу спільного майна їхні відносини з ОСОБА_5 поліпшились, вона з ним продовжували проживати в їхній квартирі як чоловік і дружина, вести спільне господарство і домовились, що відповідач віддасть їй вказану суму грошей не пізніше строку, передбаченого мировою угодою, а саме до 01 квітня 2014 року, і вона зможе розпорядитись ними на власний розсуд або придбаю собі окреме житло, або покласти на свій рахунок в банку. Відповідач в обумовлений мировою угодою строк, її умови щодо виплати їй грошової компенсації за майно не виконав, з метою збереження їхніх відносин вона це питання не піднімала, сподіваючись, що він її виконає найближчим часом, як і обіцяв. Проте станом на 05 січня 2015 року умови мирової угоди про виплату належної їй частки в спільному сумісному майні так відповідачем і не виконанні, гроші до цього часу вона не отримала. Отже, у не ї виникла потреба захистити свої порушені права. Також, вона має підстави просить суд стягнути на її користь окрім суми в 183770,00 грн. ще збитки від інфляції та 3 відсотки річних за період на протязі якого відповідач їй не повертав гроші Таким чином. збитки від інфляції за період з 01.04.2014 року по 30 листопада 2004 року становлять 32490,61 грн., 3 відсотки річних за період 01.04.2014 року по 05.012.2015 року становлять 4229,23 грн. Загалом сума коштів, яку їй має сплатити відповідач за мировою угодою з урахуванням штрафних санкцій становить 220489,89 грн. В той же час, в зв`язку з тим, що за цей час змінилися як ціни на поділене ними майно, так і курс долара , вважає, що вона має право на відшкодування збитків, яких вона зазнала в зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань. Вона вважає, що ці збитки дорівнюють половині вартості спільного майна, щодо поділу якого вони домовились з відповідачем. Цю вартість слід визначити за цінами на день вирішення спору, оскільки саме таку суму коштів вона мала би витрати для відновлення свого порушеного права. Отже, вона оцінює свою частку у вказаному спільному майні, яке було поділене між ними шляхом виплати їй компенсації за половину його вартості, на даний час становить приблизно 339510,00 грн.

27.05.2019 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Ульянової Ю. А. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, остання просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки в розмірі 1158144, 76 грн.

В обґрунтування зазначила, що з метою відновлення порушеного права позивачки на компенсацію половини від вартості поділеного спільного сумісного майна, вона має підстави просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді різниці між сумою, стягнутою з ОСОБА_3 за мировою угодою від 21.10.2014 року та вартістю половини спільного сумісного майна станом на сьогоднішній день, яка орієнтовно складає 378250,00 грн., оскільки зобов`язання відповідачем станом на сьогоднішній день не виконано. Таким чином, з відповідача орієнтовано підлягає стягненню 1158144,76 грн., що складається з наступних сум: 183770 грн. частка в спільному майні згідно умов мирової угоди; 281517,26 грн. – збитки від інфляції за період з 01.04.2014 року по 21 травня 2019 року; 16545,12 грн. – з відсотки річних за період з 21.05.2016 року по 21.05.2019 року; 194480,00 грн. різниця між сумою, стягнутою з ОСОБА_3 за мировою угодою від 21.01.2014 року та орієнтованою вартістю половини сумісного майна станом на сьогоднішній день.

01.08.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позову позивача в повному обсязі та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та смертю належного відповідача. В обґрунтування зазначив, що позов позивача є необґрунтованим, невмотивованим, та таким, що не підлягає задоволенню, дійсно його батько ОСОБА_3 проживав у шлюбі із позивачкою по справі ОСОБА_2 , який був розірваний 23 липня 2007 року. Після розірвання шлюбу мій батько та позивачка по справі продовжували проживати в одній квартирі за адресою АДРЕСА_1 . В 2013 році ОСОБА_2 звернулася в Крюківський районний суд м. Кременчука з позовною заявою до ОСОБА_6 про розподіл спільно нажитого майна. 21 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та його батько уклали мирову угоду, згідно якої вони домовилися, що ОСОБА_7 залишалися у власності квартира, автомобіль «CITROEN» та гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 . АДРЕСА_3 , а він повинен був до 01 квітня 2014 року сплатити за них компенсацію в сумі 183770 грн. та самостійно розділили інше майно. Дана мирова угода 21.10.2013 року була визнана рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука на умовах мирової угоди. В той же час його батько ОСОБА_8 та ОСОБА_2 продовжували проживати в квартирі за адресом АДРЕСА_1 до грудня 2014 року. В своїй позовній заяві позивачка вказує, що після поділу спільного майна їхні відносини з ОСОБА_8 поліпшилися, вони продовжували проживати в одній квартирі як чоловік і дружина, вести спільне господарство і домовились, що відповідач сплатить вказану суму грошей не пізніше строку, передбаченого мировою угодою, а саме до 01 квітня 2014 року.

ОСОБА_8 в обумовлений строк грошові кошти не сплатив, але з метою збереження спільних відносин вона це питання не піднімала, сподіваючись, що він сплатить кошти найближчим часом як і обіцяв. Ці факти повністю спростовуються рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.10.2017 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення судом факту її проживання з ОСОБА_8 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з жовтня 2013 року по 15 грудня 2014 року відмовлено, та встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за цей період не проживали однією сім`єю та не вели спільного господарства, а в листопаді 2013 року його батько взагалі виселив позивачку з квартири разом з її речами. Дане рішення Крюківського районного суду м. Кременчука, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 10.01.2018 року залишено в силі та набуло чинності. Позивачка з 01.04.2014 року по день смерті його батька ніяких претензій до нього щодо виконання зобов`язань по мировій угоді не пред`являла. Даний позов по відшкодуванню збитків в зв`язку з невиконанням його батьком зобов`язань мирової угоди зареєстрований в Крюківському районному суді м. Кременчука 15 січня 2015 року, через декілька днів після смерті останнього, тобто, позивачка подала позов, розуміючи, що він не зможе спростувати її ствердження про не виконання ним мирової угоди. Крім цього, не зрозумілі вимоги позивачки по стягненню крім суми коштів згідно мирової угоди, додаткових коштів з застосуванням штрафних санкцій, тобто нарахування на цю суму 3% річних та втрат в зв`язку з інфляцією. В своїй позовній заяві позивачка вказала, що вона розуміла, що його батько на останній день виконання мирової угоди не виконав своїх зобов`язань. Тобто за умови якщо його батько не виконав зобов`язання мирової угоди, то це сталося за згодою самої позивачки і вона мала можливість розуміти наслідки її бездіяльності, щодо можливих втрат в зв`язку з можливою інфляцією та іншими форс-мажорними обставинами. Також, не зрозумілі вимоги позивачки про стягнення додаткових коштів по різниці вартості квартири, автомобіля та гаража яка була на час укладення мирової угоди і їх вартості на сьогоднішній день. Як на день укладення мирової угоди так і на сьогоднішній день вартість квартири, автомобіля та гаража видумані позивачкою та ніякого відношення до дійсної їх вартості, яка відповідно до Законодавства визначається висновками спеціалістів, які мають право на такі дослідження, не мають. Як можна розрахувати різницю в вартості, якщо сама вартість не встановлена. Крім того, заявлені вимоги позивачки про відшкодування додаткових збитків у вигляді штрафних санкцій в зв`язку з невиконанням його батьком мирової угоди, стали можливими з причини тривалого часу розгляду даної справи. Але і в цьому його вина відсутня, так як довгий час розгляду справи відбувся з причини неодноразового призупинення розгляду справу за клопотаннями позивачки, тобто тяганина по справі сталася по вині позивачки. Також, мирову угоду про розподіл майна укладав його батько ОСОБА_8 , який згідно Закону і повинен нести відповідальність за зобов`язання по цій мировій угоді, а також за наслідки при невиконанні цієї угоди, в тому числі відшкодувати збитки які можуть виникнути внаслідок невиконання своїх зобов`язань. Відповідно до норм діючого законодавства спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора тільки відносно боргу спадкодавця перед кредитором, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Спадкоємці не можуть відшкодувати збитки кредитора в разі невиконання спадкодавцем своїх зобов`язань. Борг спадкодавця згідно позовних вимог, які виходять із мирової угоди від 21 жовтня 2013 року складав 183770 грн. При цьому, постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року мирова угода, укладена між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та визнана ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 жовтня 2013 року, якою був визначений борг ОСОБА_6 перед ОСОБА_2 була розірвана. Тобто даною постановою сума боргу стала не визначеною. Крім того, цією Постановою позивачці ОСОБА_2 взагалі було відмовлено у визнанні за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та у виключенні зі спадкової маси, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що останньою не доведено факт придбання спірної квартири за спільні сумісні кошти подружжя, або джерелом її набуття була спільна праця подружжя. З огляду на наведене з впевненістю можливо зробити висновок, що в даному випадку фактично відсутній спір щодо відшкодування збитків щодо невиконання мирової угоди.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 за угодою – адвокат Сніжко Г. І., проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві, також заявив клопотання по закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити з підстав вказаних у відзиві, підтримав клопотання свого представника про закриття провадження у справі, та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю – ОСОБА_9 просила позов задовольнити з підстав вказаних у позові, та заяві про збільшення позовних вимог, проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечувала, оскільки воно є безпідставним та необґрунтованим.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.12.1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис 614.

23.07.2007 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції в Полтавській області, 23.07.2007 року.

16.09.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу і поділ спільного сумісного майна.

Ухвалою суду від 21.10.2013 року визнано мирову угоду, що укладена 21 жовтня 2013 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 по цивільній справі №537/4962/13 – ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу і поділ спільного сумісного майна на умовах, що викладені у тексті мирової угоди.

Провадження по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу і поділ спільного сумісного майна – закрити.

Відповідно до умов мирової угоди від 21.10.2013 року, сторони домовились, зокрема, що ОСОБА_3 зобов`язується компенсувати ОСОБА_2 вартість 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_5 , автомобіля марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований 11.04.2013 року, гаражу АДРЕСА_3 , в розмірі 183 770 гривень не пізніше 01.04.2014 року. ОСОБА_2 не має претензій на спільне сумісне майно подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , автомобіля марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований 11.04.2013 року, гараж АДРЕСА_3 .

05.01.2015 року позивач звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, у зв`язку з невиконанням мирової угоди укладеної і затвердженої судом 21.10.2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 01.04.2015 року № 00015226415.

Згідно заповіту, посвідченого 26.11.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е. зареєстровано в реєстрі за №3100, ОСОБА_3 на випадок його смерті зробив розпорядження, відповідно до якого усе майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року за клопотанням представника позивача до справи було залучено в якості відповідача ОСОБА_1 , як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається тільки з квартири АДРЕСА_6 , оскільки автомобіль марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_1 та гараж № АДРЕСА_3 по вул АДРЕСА_7 Флотській, м. Кременчук були продані спадкодавцем за життя.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання мирової угоди, визнання права власності на 1/2 частину квартири, виключення майна із спадкової маси.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.12.2018 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.04.2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та визнану ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.01.2013 року у цивільній справі № 537/4962/13-ц, у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, а саме ОСОБА_3 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за недоведеністю, оскільки ОСОБА_2 не доведено факт придбання спірної квартири за спільні сумісні кошти подружжя, або джерелом її набуття була спільна праця подружжя.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору. У самій мировій угоді наслідки порушення зобов`язань не встановлені (ч.1 ст. 611 ЦК України), отже наслідком задоволення вимоги про розірвання мирової угоди може бути лише відшкодування збитків, проте така вимога позивачкою не заявлена.»

Разом з тим, відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання.

Отже, після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 , в тому числі і за зобов`язаннями по мировій угоді перед ОСОБА_2 , однак мирова угода була розірвана, що нівелює зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , які були визначенні мировою угодою.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. ст.. 1281, 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язанні задовольнити вимоги кредитора тільки відносно боргу спадкодавця перед кредитором, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Натомість спадкоємці не можуть відшкодовувати збитки кредитора в разі невиконання спадкодавцем своїх зобов`язань.

Збитки щодо невиконання зобов`язань за мировою угодою нерозривно пов`язані з особою ОСОБА_3 , а тому відшкодування збитків не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

З урахуванням відсутності клопотань сторін, питання розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись ст. 255, 260 ЦПК України, суд -

постановив:

Провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків – закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст ухвали суду складено 20.09.2019 року