Рішення № 84408095, 16.09.2019, Старобільський районний суд Луганської області

16.09.2019

Справа 431/2960/19

Провадження 2/431/851/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Логвіненко Т.Г. ,

за участі секретаря Гапотченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Старобільської райдержадміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 2003 року позивач, її син ОСОБА_4 , невістка позивача ОСОБА_2 (відповідач за справою), онук позивача - неповнолітній ОСОБА_5 , 2003 року народження проживали у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 . З грудня 2015 року у зв`язку з розірванням шлюбу між сином позивача ОСОБА_4 та відповідачем - ОСОБА_2 та змінила місто проживання. Неповнолітній ОСОБА_5 проживає з позивачем. 25.02.2016 року відповідач ОСОБА_2 зверталась до Старобільського районного суду із заявою про відібрання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання, але 15.03.2016 подала до суду заяву про залишення справи без розгляду. Більше відповідач життям сина не цікавиться, рішення суду про сплату аліментів на утримання малолітнього сина не виконує, життям сина не цікавиться, бажання спілкуватися з дитиною не виявляє, участі у вихованні дитини не здійснює.

У зв`язку з наведеним просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.58).

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, про час, місце та дату судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином поштовими повідомленнями та шляхом розміщення оголошення про судовий виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, тому згідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим про дату, час і місце судових засідань. Заяв про відкладання розгляду справи, про причини неявки, про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзиву на позов суду не надала (а.с.27,30,37).

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -орган опіки та піклування Старобільської райдержадміністрації в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив розглядати справу без участі представника третьої особи (а.с.56).

На підставі п.п.2,4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

16 вересня 2019 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 серпня 1967 (а.с. 6).

Згідно довідки від 29.03.2019 № 797/0106 ОСОБА_1 , 1938 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає спільно з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її утриманні (а.с.11-12).

Згідно копії ухвали Старобільського районного суду Луганської області, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання дитини було залишено без розгляду, на підставі заяви позивача про залишення позову без розгляду (а.с.13).

04 червня 2015 року ухвалою Старобільського районного суду Луганської області боржника ОСОБА_2 оголошено в розшук за

поданням державного виконавця за ухилення від виконання судового рішення про стягнення з неї аліментів (а.с.15).

Згідно довідки Харківської виправної колонії №43, ОСОБА_4 (батько неповнолітнього ОСОБА_5 ) відбуває покарання з 12.04.2018 (а.с.25).

Відповідно до висновку № 04-22/1785 від 29.08.2019 року, наданому органом опіки та піклування Старобільської райдержадміністрації Луганської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.46).

Відповідно до вимог ст. ст. 48, 51 Конституції України, - кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття. Дитинство і батьківство охороняються державою.

Ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, передбачає, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частина 2 ст.150 Сімейного кодексу України зобов`язує батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати до самостійного життя.

Ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Незважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте суд вважає, що немає підстав вважати і не знаходить виняткового випадку і конкретних обставин справи для вирішення питання про не позбавлення батьківських прав відповідача, тому що таких конкретних обставин і виняткового випадку у суді не встановлено.

Відповідач до наступного часу не змінила свого ставлення до дитини.

Враховуючи вище наведене, проаналізувавши в сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мали рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір.

На підставі ст.ст. 164, 165, 166, ст. ст.180-182 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 81, 263,265 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Старобільської райдержадміністрації, про позбавлення батьківських прав -задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.Г. Логвіненко