Ухвала суду № 84404013, 09.09.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1824/19

провадження № 2-з/361/144/19

09.09.2019

УХВАЛА

09 вересня 2019 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення зазначеного позову, у якій просить вжити заходів забезпечення поданого нею до суду даного позову шляхом звільнення, встановлення засобів автономної сигналізації та пультової охорони, опечатування та передачі на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю “КОМКОН-ГРУП” (далі – ТОВ “КОМКОН-ГРУП”) – нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 604,6 м2, посилаючись на те, що підставами для подання нею даного позову є незаконне користування відповідачем вказаним нерухомим майном, що належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності. Це нерухоме майно переплановано ними для цілей щодо використання його та здійснення нею і відповідачем ОСОБА_2 підприємницької діяльності для отримання прибутку. На підставі наданої нею довіреності ОСОБА_2 використовує не тільки свою частину цього нерухомого майна, а також і її частину та отримує від цього прибуток. Їй стало відомо, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією було винесено неодноразові приписи щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, а з повідомлення з Державної архітектурно-будівельної інспекції про скасування декларації про завершення будівництва цього нежитлового приміщення їй стало відомо про порушення під час оформлення документації, яка була підставою для прийняття об`єкту в експлуатацію при зміні цільового призначення з нежитлового приміщення в спортзал, порушення будівельних норм під час здійснення переобладнання. Усі документи готувалися та подавалися до уповноважених органів відповідачем ОСОБА_2 . З огляду на вказане вище вважає, що відповідачем недобросовісно здійснювалися функції щодо подання вказаних документів та дане нерухоме майно не може використовуватися за цільовим призначенням “спортзал?, оскільки створює умови для завдання шкоди невизначеному колу осіб. Також зазначала, що відповідач ОСОБА_2 , володіючи та користуючись цим майном, здійснює вилучення корисних властивостей з цього майна, що призводить до його знецінення та зменшення вартості внаслідок зносу і пошкодження, тому вважає, що необхідним є вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову, що забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України у преамбулі, пункті 1 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз`яснив, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У пункті 4 в абз. 1 і 2 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 4 в абз. 3 зазначеної постанови Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Відповідно до п. п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , предметом та підставою якого є її право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , загальною площею 604,6 м2, та стягнення на її користь з відповідача коштів за користування ним спільним нерухомим майном. Обґрунтуванням заяви про забезпечення цього позову є те, що відповідач ОСОБА_2 користується спільним нерухомим майном, що може призвести до знецінення майна та втрати його вартості.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Заявник ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження доцільності вжиття заходів забезпечення позову, нею висловлено лише припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду. Всупереч вимогам ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову належним чином необґрунтовано необхідність застосування обраного виду забезпечення позову, а також не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_2 вчиняються дії щодо знецінення спірного нерухомого майна. Наведені позивачем припущення щодо цього факту нічим не підтверджені, що позбавляє суд можливості встановити конкретні обставини спору, що виник між сторонами, та дійти висновку щодо наявності достатньо обґрунтування припущення, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення грошових коштів та виділ в натурі частки із спільного нерухомого майна. Посилання позивача в обґрунтування доводів на правовідносини у сфері містобудівної діяльності не мають жодного правового значення для вирішення даної заяви.

За змістом ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , аналізуючи викладені вище обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, враховуючи обґрунтування заявником доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що подана до суду ОСОБА_1 заява про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України не відповідає, оскільки вона не містить належного обґрунтування необхідності забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, тому дана заява підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 76, 81, 149 – 153, 259, 260 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київської апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.