Рішення № 84401837, 20.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2019 року № 640/20881/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЕКС ПРОФІ»ДоГоловного управління ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЛЕКС ПРОФІ» (далі-позивач/ТОВ «СТАЛЕКС ПРОФІ») звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 р. № 0641791212.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, з підстав його не відповідності встановленим контролюючим органом порушення, викладених в акті перевірки від 11.05.2018 р. № 3073/26-15-12-12-12-38316724.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) з податку на прибуток ТОВ «СТАЛЕКС ПРОФІ», якою встановлено порушення останнім термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2016-2017 рік, відповідальність за яке передбачена ст. 126 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2018 р. № 3073/26-15-12-12-12-38316724 та винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2018 р. № 0641791212, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 87 535,73 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень, ДФС України прийнято рішення від 30.11.2018 р. № 38923/6/99-99-11-06-01-25, яким рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України).

А саме відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правовий аналіз зазначеної норми ст. 126 Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу за вказаною статтею Кодексу є несвоєчасно сплачена сума саме узгодженого грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №818/1507/17.

Проаналізувавши зміст акта перевірки судом встановлено, що за наслідками проведеної камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства, зокрема по податковому повідомленню - рішенню № 0000301102 (кількість днів затримки сплати - 7) та по сумі 23 706,00 грн. (кількість днів затримки сплати - 3).

При цьому, в спірному податковому повідомленні-рішенні від 21.09.2018 р. № 0641791212, контролюючим органом застосовано до ТОВ «СТАЛЕКС ПРОФІ» штраф у розмірі 20% на суму 87 535,73 грн., за затримку на 38 та 38 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 437 678,65 грн.

Відтак, судом встановлено невідповідність податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 р. № 0641791212 фактам встановленим під час проведення перевірки, зокрема кількості днів затримки сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, та як наслідок розміру застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим неможливо встановити зміст порушення та розмір відповідних санкцій.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем, у свою чергу, не надано належних доказів, які б підтверджували порушення позивачем сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі, визначеному податковим повідомленням-рішеннім від 21.09.2018 р. № 0641791212.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 р. № 0641791212 встановленим порушенням, що призвело до збільшення розміру суми штрафних санкцій, у зв`язку із чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЕКС ПРОФІ» (03124, м.Київ, пров. Радищева, 3, код ЄДРПОУ 38316724) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 21.09.2018 р. № 0641791212.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЕКС ПРОФІ» (03124, м.Київ, пров. Радищева, 3, код ЄДРПОУ 38316724) судові витрати в сумі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко