Рішення № 84401782, 19.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2019 року № 826/12363/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомюридичної особи Великобританії Компанії «Vuldi (UK) Limited»доМіністерства юстиції Українипроскасування рішення, зобов`язання вчинити певні діїпредставники сторін:позивача - Мороз Д.А.; відповідача - Скалецька І.О.ВСТАНОВИВ:

10.08.2016 юридична особа Великобританії Компанія «Vuldi (UK) Limited» (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення змісту позовної заяви від 22.08.2016, просила:

- скасувати рішення відповідача про засвідчення автентичного перекладу Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у його справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України»;

- зобов`язати відповідача здійснити та засвідчити саме належний автентичний переклад рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у його справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України».

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано для вирішення судді Добрянської Я.І.

15.08.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі №826/12363/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2016.

13.10.2016 у попередньому судовому засіданні після оголошення представниками сторін змісту своїх вимог та заперечень судом було оголошено перерву до 13.12.2016.

13.12.2016 судом було залучено до матеріалів справи письмові заперечення відповідача проти адміністративного позову, в яких він посилається на те, що визначення поняття «офіційний переклад» щодо рішень Європейського суду чинне законодавство не містить, однак статус офіційного перекладу передбачає відповідність двом вимогам: змістовій - автентичність, та формальній - засвідчення уповноваженим державою суб`єктом і саме така конструкція відображена у Законі України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», далі - Закон №3477, - «автентичність перекладу повних текстів рішень засвідчується Органом представництва»; функції Органу представництва покладено на Міністерство юстиції України. Інститут офіційного перекладу передбачений тільки для рішень у справах проти України, оскільки, по-перше, точність відтворення обставин справи, власних найменувань, цитат з процесуальних документів тощо Мін`юст може забезпечити на основі первісних документів тільки в «українських» справах, а по-друге, переклад резолютивної частини рішення виконує функцію виконавчого документа для виплати присудженої Європейським судом справедливої сатисфакції, а переклад рішення в цілому використовується для вжиття державою заходів як загального, так і індивідуального характеру. Офіційні переклади рішень у справах щодо України друкуються в «Офіційному віснику України». Матеріальним джерелом для посилання на рішення в оригіналі може бути роздруківка з бази даних HUDOC, офіційного веб-сайту Європейського суду, або ж періодичне видання Суду «Reports of judgments and decisions». Також зазначається, що відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону №3477 у разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. Офіційний переклад українською мовою рішення щодо суті ЄСПЛ у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25.07.2002 було здійснено Центром європейського та порівняльного права, а Мін`юст прийняв рішення про засвідчення автентичності цього перекладу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; позовні вимоги компанії «Vuldi (UK) Limited» ґрунтуються на російськомовній версії п. 61 рішення ЄСПЛ справі «Брумареску проти Румунії», що було перекладено українською мовою, повний текст перекладу якого російською мовою розміщено в інформаційній базі ЄСПЛ (HUDOC).

У зв`язку із неявкою в судове засідання представника позивача попереднє судове засідання було відкладене на 25.04.2017.

25.04.2017 у попередньому судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. Представник відповідача в попереднє судове засідання не прибув, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином. Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що спір не може бути врегульовано та у зв`язку із цим ухвалив підготовче провадження закрити та призначити справу до розгляду по суті на 08.08.2017.

08.08.2017 відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів на підставі подання №1417 адміністративну справу №826/12363/16 було передано колегії суддів у складі: Добрянської Я.І. (головуючий), Федорчук А.Б., Кузьменко В.А. Судове засідання було відкладене за клопотанням представника позивача на 12.12.2017 у зв`язку із отриманням ним травми.

11.10.2017 на підставі розпорядження керівника апарату суду №5966 від 10.10.2017 адміністративну справу №826/12363/16 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу було передано для вирішення колегії суддів у складі: Пащенка К.С. (головуючий), Федорчук А.Б., Кузьменко В.А.

23.10.2017 адміністративну справу №826/12363/16 було прийнято до провадження суддею Пащенком К.С. та призначено її до розгляду в судовому засіданні у складі колегії із трьох суддів на 22.11.2017. На підставі подання №2698 адміністративну справу №826/12363/16 було передано колегії суддів у складі: Пащенка К.С. (головуючий), Шейко Т.І., Чудак О.М.

22.11.2017 представником позивача подані заперечення на заперечення відповідача. У яких він зазначає, що фактично посилання відповідача на ч. 4 ст. 18 Закону №3477, є недоречним, оскільки для того, щоб суди могли керуватися оригінальним текстом, вони, а також інші учасники судового процесу мають володіти французькою або англійською мовами на достатньому рівні, з огляду на що фактично для користування оригінальним текстом рішень Європейського Суду з прав людини в кожній відповідній судовій справі повинна була б призначатися спеціальна експертиза. Також просив залучити до участі в справі в якості співвідповідача або третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Центр європейського та порівняльного права, зобов`язати Центр європейського та порівняльного права надати відзив на позов із зазначенням осіб, які здійснювали переклад українською мовою рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто- Холдинг » проти України; витребувати від відповідача технічний текст, із зазначенням даних (прізвище, ім`я та по батькові перекладачів, перекладу українською мовою рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України; допитати, після їх встановлення, в якості свідків осіб, які здійснювали переклад українською мовою рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України; призначити у справі лінгвістичну експертизу для вирішення питання щодо належного перекладу українською мовою п. 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України, у зв`язку із чим для підготовки відповідачем пояснень щодо заявленого позивачем клопотання було оголошено перерву до 27.12.2017.

27.12.2017 у судовому засідання оголошено перерву до 28.02.2018 та зобов`язано позивача у строк до 15.01.2018 підготувати питання, які слід поставити на вирішення експерта.

28.02.2018 представником позивача в судовому засідання були надані письмові пояснення (залучені до матеріалів справи), в яких він зазначив, що в адміністративних справах право суду звільнити юридичну особу-сторону від сплати відповідного судового збору визначене не тільки матеріальним законом (Закон України «Про судовий збір»), але й безпосередньо самим процесуальним законом, яким врегульовується провадження в адміністративних справах (КАС України).

Представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з посиланням на те, що переклад рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 українською мовою був опублікований на офіційному сайті відповідача та в «Офіційному віснику України» №44 за 2003 рік, а тому позивачем пропущений встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України (в редакції до 15.12.2017) 6-місячний строк для звернення до суду, а доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 03.06.2016 (після відкриття провадження у господарській справі №906/160/16) є необґрунтованими.

У зв`язку із викладеним у судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2018.

05.04.2018 представником відповідача через канцелярію суду були подані письмові заперечення, в яких вказувалось на те, що відповідно до Положення про Центр європейського та порівняльного права, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2004 №126/5, основними завданнями Центру є, зокрема, організація перекладу актів acquis communautaire на українську мову, здійснення термінологічної експертизи перекладів актів acquis communautaire та надає таким перекладам статусу офіційного. Враховуючи вищевикладене, відповідача вважає, що переклад рішення Європейського суду з прав людини «Совтрансавто-Холдінг проти України» від 25.07.2002, здійснений уповноваженим на те Центром європейського та порівняльного права, та засвідчення Мін`юстом автентичності його перекладу надає йому статуту офіційного перекладу рішення і не потребує здійснення додаткової експертизи щодо належного перекладу такого рішення українською мовою.

18.04.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.05.2018.

30.05.2018 ухвалою суду у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду було відмовлено. Також судом було задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу писемного мовлення, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлено питання: «яким є об`єктивний зміст досліджуваного речення, викладеного англійською мовою у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України»: « 72.Under the Court's settled case-law the right to a fair hearing before a tribunal as guaranteed by Article 6 § 1 of the Convention must be interpreted in the light of the Preamble to the Convention? which declares, among other things? the rule of law to be part of the common heritage of the Contracting States. One of the fundamental aspects of the rule of law is the principle of legal certainty, which requires, inter alia, that where the courts have finally determined an issue, their ruling should not be called into question (ibid., § 61)». Провадження у справі зупинене до отримання висновку експерта.

07.08.2018 до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.08.2018 №15456/18-39, яким було повідомлено про неможливість надати висновок судової лінгвістичної експертизи в адміністративній справі №826/12363/16 через відсутність методики дослідження тесту, складеного англійською мовою.

14.08.2018 судовими повістками було викликано представників сторін у судове засідання на 05.09.2018 для розгляду питання про поновлення провадження у справі.

05.09.2018 провадження у справі було поновлено і оголошено перерву до 03.10.2018.

03.10.2018 представником позивача було оголошено заяву про виклик свідка - ОСОБА_1 . Ухвалою суду від відповідача було витребувано письмову інформацію про особу, яка здійснювала переклад рішення Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України», документи, що підтверджують кваліфікацію перекладача та оголошено перерву.

07.11.2018 представникам відповідача через канцелярію суду були подані письмові пояснення на виконання ухвали суду від 03.10.2018, де зазначено що в Міністерстві юстиції України відсутня інформація щодо особи, яка здійснювала офіційний переклад рішення та документи, що підтверджують кваліфікацію перекладача англійської мови. Окрім того вказано, що з метою сприяння державним органам України у здійсненні системних заходів щодо вдосконалення нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та опрацюванні ними проектів нормативно-правових актів України з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1353 було створено Центр перекладів актів європейського права при Міністерстві юстиції України. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.11.1999 №70/5 «Про затвердження Положення про Центр перекладів актів європейського права» основними завданнями Центру було визначено: здійснення офіційних перекладів актів європейського права державною мовою України; здійснення легалізації перекладів; проведення термінологічної та лінгвістичної експертизи перекладів актів законодавства ЄС; формування банку даних перекладів; забезпечення перекладу документів для їх нотаріального засвідчення; здійснення перекладів на державну мову України та інші мови. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №716 «Про утворення Центру європейського та порівняльного права» на базі Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права, що ліквідуються, було утворено Центр європейського та порівняльного права. Саме Центром європейського та порівняльного права було здійснено офіційний переклад рішення Європейського суду у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» від 25.07.2002. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 №1742 «Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства» на базі Центру європейського та порівняльного права, що ліквідується було утворено Державний департамент з питань адаптації законодавства, як урядовий орган державного управління у складі Міністерства юстиції України. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2006 №256 «Про вдосконалення організації роботи з приведення національного законодавства у відповідність з європейськими нормами і стандартами» було ліквідовано Державний департамент з питань адаптації законодавства, а Міністерство юстиції України зобов`язано забезпечити виконання завдань, пов`язаних з адаптацією національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та приведенням його у відповідність із стандартами Ряди Європи у сфері захисту прав і основоположних свобод людини, демократії та верховенства права. Закон України від 31.05.2006 №784 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яким передбачено, що держава з метою виконання заходів загального характеру забезпечує переклад повних текстів рішень Європейського суду українською мовою, автентичність яких засвідчується Органом представництва, набрав чинності 30.03.2006. Крім того, постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 31.05.2006 №784, в якій зазначено, що представництво України в Європейському суді та звітування про хід виконання рішень Європейського суду у справах, в яких Україна є стороною, здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції України через Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, набрала чинності 14.06.2006.

Зважаючи на неявку представників у судове засідання 07.11.2018 розгляд справи був відкладений на 28.11.2018.

Вказаної дати в судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2018.

Зазначеної дати представником позивача через канцелярію суду подано заяву про залишення позову без розгляду.

12.12.2018 представником відповідача у судовому засіданні були надані до матеріалів справи документи, зокрема Порядок засвідчення автентичності перекладів рішень Європейського суду з прав людини українською мовою.

Також представник відповідача зазначив про відсутність інформації про повноваження Міністерства юстиції у правовідносинах, які виникали під час здійснення офіційного перекладу рішень ЄСПЛ у 2002 році, та про законодавчу неврегульованість цього питання у 2018 році. Також повідомлено про відсутність інформації про порядок опублікування офіційних перекладів українською мовою рішень ЄСПЛ у 2002 році. Офіційне опублікування автентичних перекладів рішень ЄСПЛ у 2018 році здійснюється на виконання п. 3 рішення колегії Міністерства юстиції від 29.04.2004 №8, пп. 18 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 та п. 9 Концепції інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник України», затвердженої наказом Міністерства юстиції від 22.12.2006 №102/5 (далі - Концепція). Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, офіційне опублікування рішень ЄСПЛ щодо України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України». Секретаріат надсилає автентичні переклади рішень ЄСПЛ службовими записками до Департаменту реєстрації та систематизації правових актів, зазначаючи про необхідність публікації в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» вказаних рішень. Відповідно до абз. 10 п. 13 Концепції передача копій нормативно-правових актів та інших документів до державного підприємства «Центр оцінки та інформації» для опублікування в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» здійснюється Управлінням систематизації законодавства та координації правової роботи щоденно. Пунктом 15 Концепції визначено, що оригінал-макет кожного номера інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник України» готується державним підприємством «Центр оцінки та інформації», візується директором цього державного підприємства або у разі його відсутності заступником директора, підписується до друку Державним секретарем Міністерства юстиції України, а у разі його тимчасової відсутності чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин - керівником структурного підрозділу апарату Міністерства юстиції України, який здійснює, його повноваження.

Переклад рішення щодо суті у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25.07.2002 був здійснений Центром європейського та порівняльного права. Відповідно до пункту 5.3 Положення про Центр європейського та порівняльного права, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2003 №68/5, серед основних завдань Центру є: переклад європейської документації, насамперед актів європейського права, на українську мову, здійснення термінологічної експертизи цих перекладів та надання таким перекладам статусу офіційного. Відмітка «ПЕРЕКЛАД ОФІЦІЙНИЙ» належала Центру європейського та порівняльного права, який було ліквідовано з утворенням на його базі Державного департаменту з питань адаптації законодавства, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 №1742. Центр європейського та порівняльного права та Департамент з питань адаптації законодавства не були у підпорядкуванні Секретаріату, а Секретаріат не є правонаступником Центру та Департаменту.

Штамп «Переклад автентичний» (18.11.2016) був проставлений відповідно до п. 9 Порядку засвідчення автентичності перекладів рішень Європейського суду з прав людини українською мовою, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.08.2014 №1310/5 зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2016 №1499/5.

За клопотанням представника позивача суд оголосив перерву до 27.12.2018.

27.12.2018 у судовому засіданні представник позивача заявив про відкликання клопотання про залишення позову без розгляду, окрім того просив розглядати справу без його участі за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження, зважаючи на яке суд ухвалив адміністративну справу №826/12363/16 розглядати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України (в редакції від 15.12.2017).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР було ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція»), Перший протоколу та протоколи №2, 4, 7 та 11 до неї.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається «Суд». Він функціонує на постійній основі.

26.07.1999 постановою Кабінету Міністрів України №1353 було створено Центр перекладів актів європейського права при Міністерстві юстиції України.

02.11.1999 наказом Міністерства юстиції України №70/5 було затверджено Положення про Центр перекладів актів європейського права, основними завданнями якого визначено Центру було визначено: здійснення офіційних перекладів актів європейського права державною мовою України; здійснення легалізації перекладів; проведення термінологічної та лінгвістичної експертизи перекладів актів законодавства ЄС; формування банку даних перекладів; забезпечення перекладу документів для їх нотаріального засвідчення; здійснення перекладів на державну мову України та інші мови.

25.07.2002 Європейський суд з прав людини ухвалив рішення па суті у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява №48553/99), яке набуло статусу остаточного 06.11.2002. Пункт 72 в оригінальному тексті англійською мовою указаного рішення викладено наступним чином: « 72. Under the Court's settled case-law the right to a fair hearing before a tribunal as guaranteed by Article 6 §1 of the Convention must be interpreted in the light of the Preamble to the Convention, which declares, among other things, the rule of law to be part of the common heritage of the Contracting States. One of the fundamental aspects of the rule of law is the principle of legal certainty, which requires, inter alia, that where the courts have finally determined an issue, their ruling should not be called into question (ibid., §61)».

15.05.2003 постановою Кабінету Міністрів України №716 на базі Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права, що ліквідуються, було утворено Центр європейського та порівняльного права.

23.06.2003 наказом Міністерства юстиції України №68/5 було затверджено Положення про Центр європейського та порівняльного права, яким, за поясненнями відповідача, і було здійснено офіційний переклад зазначеного рішення Європейського суду з прав людини українською мовою.

Відповідно до п. 5.3 Положення про Центр європейського та порівняльного права, одним з його основних завдань є переклад європейської документації, насамперед актів європейського права, на українську мову, здійснення термінологічної експертизи цих перекладів та надання таким перекладам статусу офіційного.

На даний час офіційний переклад указаного рішення Європейського суду з прав людини розміщений на веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_043), де також зазначено що указаний офіційний переклад був оприлюднений у Офіційному віснику України (2003 р., №44, стор. 321-342, ст. 2344). Також офіційний переклад цього рішення розміщено і на офіційному сайті відповідача (http://old.minjust.gov.ua/file/2419.docx).

Пункт 72 указаного рішення ЄСПЛ був перекладений наступним чином: « 72. Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів («Брумареску проти Румунії», §61)».

21.08.2004 Указом Президента України №965/2004 «Питання організації виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» було доповнено пункт 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 №1396 (з наступними змінами і доповненнями) зокрема підпунктом 4-4, відповідно до якого до Мін`юст України відповідно до покладених на нього завдань здійснює науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, переклад актів acquis communautaire українською мовою, підготовку глосарія термінів acquis communautaire.

24.12.2004 постановою Кабінету Міністрів України №1742 на базі Центру європейського та порівняльного права, що ліквідується було утворено Державний департамент з питань адаптації законодавства, як урядовий орган державного управління у складі Міністерства юстиції України.

07.03.2006 постановою Кабінету Міністрів України №256 було ліквідовано Державний департамент з питань адаптації законодавства, а Міністерство юстиції України зобов`язано забезпечити виконання завдань, пов`язаних з адаптацією національного законодавства до законодавства Європейського Союзу та приведенням його у відповідність із стандартами Ряди Європи у сфері захисту прав і основоположних свобод людини, демократії та верховенства права.

30.03.2006 набув чинності Закон України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 6 Закону № 3477 встановлено, що з метою виконання заходів загального характеру держава забезпечує переклад та опублікування повних текстів Рішень українською мовою спеціалізованим у питаннях практики Суду юридичним виданням, що має поширення у професійному середовищі правників. Автентичність перекладу повних текстів Рішень засвідчується Органом представництва. Визначення видання, яке здійснюватиме переклад та опублікування повних текстів Рішень, а також замовлення необхідної кількості примірників видання з метою забезпечення судів, органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, служби безпеки, установ виконання покарань, інших зацікавлених суб`єктів провадяться на конкурсній основі Органом представництва.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 18 Закону №3477, для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду.

31.05.2006 постановою Кабінету Міністрів України № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка набрала чинності 14.06.2006, було визначено, що представництво України в Європейському суді та звітування про хід виконання рішень Європейського суду у справах, в яких Україна є стороною, здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції України через Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Підставою для висновку представника позивача про те, що переклад вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини, здійснений Центром європейського та порівняльного права, є неавтентичним, позивачем вказано ту обставину, що він тривалий час мешкав та працював у Великобританії і вільно володіє англійською мовою, з огляду на що і наполягає на тому, що переклад речення другого пункту 72 указаного вище рішення ЄСПЛ здійснено не правильно і такий переклад українською мовою мав бути наступним: «Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, що коли суди остаточно вирішили спірне питання, їхнє вирішення не повинно бути поставлене під питання» («Брумареску проти Румунії», параграф 61)». Крім того у перекладі іншого рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) словосполучення «principle of legal certainty» перекладається як «принцип юридичної визначеності», а не як у вказаному рішенні ЄСПЛ від 25.07.2002 «принцип правової певності», що позивач вважає не є одним й тим самим.

У зв`язку із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів протиправності чи помилковості перекладу зазначеного вище судового рішення. Пояснення представника позивача, без юридичного підтвердження його кваліфікації як перекладача англійської мови, не є належним та допустимим доказом.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд приходить до висновку, що рішення відповідача про засвідчення автентичності здійсненого Центром європейського та порівняльного права офіційного перекладу рішення Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25.07.2002 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача про затвердження такого перекладу задоволенню не підлягають.

Додатково, щодо викладених позивачем в позові тверджень у тій частині, що неправомірні дії та бездіяльність відповідача, оскаржувані до суду за відповідним позовом, можуть призвести до порушення законних прав та інтересів Компанії «Vuldi (UK) Limited» у господарській справі № 902/460/16, де Компанія «Vuldi (UK) Limited» бере участь у якості позивача, зокрема прав на отримання судового захисту у означеній справі, суд, в площині викладених позивачем підстав позову у даній справі, зауважує таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з частиною 1 статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

04.11.1950 підписано Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 (по тексту - Конвенція).

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді "Про верховенство права", що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011), зазначила, що однією зі складових верховенства права є правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

Також, у рішенні Конституційного Суду України в від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, у відповідності до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Зокрема, на думку суду, вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013, заява №21722/11, §170, "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).

При цьому, під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" і "передбачуваності". "Закон" повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).

З урахуванням наведеного, варто акцентувати, що суб`єкт, який звертається до суду за захистом, повинен обґрунтувати порушення своїх реальних прав зі сторони відповідача.

Як вже відмічалося судом, з положень ст. 18 Закону № 3477 випливає про використання судом, у разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом рішення, саме оригінального тексту, та, у разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту рішення, використання відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з огляду на правову визначеність в питанні застосування судом при вирішенні справи як оригінального тексту рішення, так і відповідної практики Європейського суду з прав людини, необґрунтованими є аргументи позивача про наявність порушення його реальних прав з боку відповідача в розрізі процесуальної участі Компанії «Vuldi (UK) Limited» у господарській справі № 902/460/16.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити та засвідчити належний автентичний переклад рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у його справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про скасування рішення відповідача про засвідчення автентичного перекладу згаданого рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову, з урахуванням поданих уточнень, юридичної особи Великобританії Компанії «Vuldi (UK) Limited» - відмовити повністю.

Рішення відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя О.М. Чудак

Суддя Т.І. Шейко