Ухвала суду № 84401754, 18.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про скасування заходів забезпечення позову

18 вересня 2019 року м. Київ № 640/6311/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бігдан А.В., представника третьої особи Шевченка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Державного бюро розслідувань про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправною й нечинною постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року №218 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року №1086".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задоволено. Зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року № 218 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року № 1086". Заборонено Державному бюро розслідувань проводити конкурс та визначати результати конкурсу з формування складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань на підставі положень Порядку формування складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року № 1086 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року № 218.

11 вересня 2019 року представником Державного бюро розслідувань до суду подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, мотивоване тим, що річний термін повноважень Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань закінчився 27 квітня 2019 року. Разом з тим, внаслідок заборони ухвалою суду Державному бюро розслідувань проводити конкурс та визначати результати конкурсу з формування складу Ради громадського контролю, на даний час Рада громадського контролю не функціонує. В свою чергу, оскільки до дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань, дисциплінарна комісія на даний час не створена, що унеможливлює притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань за вчинені дисциплінарні проступки та підриває авторитет та довіру суспільства до правоохоронного органу.

В засіданні 18 вересня 2019 року представник третьої особи клопотання просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Представник відповідача також просила скасувати вжиті заходи забезпечення позову, оскільки встановлена судом заборона призвела до нівелювання завдань і функцій Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, що створює перепони в діяльності Державного бюро розслідувань.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив, вказавши про його необґрунтованість.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку учасників справи, всебічно і повно дослідивши надані учасниками справи докази, зазначає наступне.

Наказом Державного бюро розслідувань від 26 квітня 2018 року №54 затверджено склад Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, згідно з додатком до якого, до складу Ради включено і ОСОБА_1 .

Тобто, на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову позивач входив до складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань та мотивував заяву про забезпечення позову, в тому числі тим, що оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України звужуються законні права та інтереси останнього, як члена Ради громадського контролю, з огляду на можливе протиправне дострокове припинення його повноважень Директором Державного бюро розслідувань з необґрунтованих підстав.

Наказом Державного бюро розслідувань від 26 квітня 2019 року №97 припинено діяльність Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань у складі, затвердженому наказом Державного бюро розслідувань від 26 квітня 2018 року №54. Таким чином, позивач з 27 квітня 2019 року вже не є членом Ради громадського контролю.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання прийнятого рішення у випадку задоволення позову. Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. При цьому, заходи забезпечення мають бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони іншим особам здійснювати певні дії.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 28 вказаного Закону з метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю при Державному бюро розслідувань утворюється Рада громадського контролю у складі 15 осіб, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу. Рада громадського контролю при Державному бюро розслідувань: 1) заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів і завдань Державного бюро розслідувань; 2) розглядає звіти Державного бюро розслідувань і затверджує свій висновок щодо них; 3) обирає з її членів трьох представників, які входять до складу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань; 4) має інші права, передбачені Положенням про Раду громадського контролю.

Статтею 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п`яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

Положення про Раду громадського контролю та порядок її формування затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 28 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).

Так, згідно з пунктом 8 Положення про Раду громадського контролю при Державному бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року № 1086, Рада формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу у складі 15 осіб строком на один рік. Рішення про затвердження персонального складу Ради, припинення її діяльності, в тому числі дострокове, та дострокове припинення повноважень окремого члена Ради оформлюються відповідним актом Державного бюро розслідувань і оприлюднюються в установленому цим Положенням порядку.

Як вбачається з наказу Державного бюро розслідувань від 26 квітня 2019 року №97 останнім днем діяльності Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань у складі, який затверджено наказом Державного бюро розслідувань від 26 квітня 2018 року №54, визначено 26 квітня 2019 року.

Таким чином, діяльність Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань у складі, який затверджено наказом Державного бюро розслідувань від 26 квітня 2018 року №54, припинено, а новий склад Ради не може бути сформовано внаслідок заборони Державному бюро розслідувань проводити конкурс та визначати результати конкурсу з формування складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, встановленої ухвалою суду від 12 квітня 2019 року у даній справі.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів враховує те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Своєю чергою, у рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, надаючи оцінку викладеним у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову обставинам, суд враховує ефективність застосованого способу забезпечення позову для можливого запобігання порушенню або припиненню порушення прав, свобод чи інтересів позивача у майбутньому та співмірність застосованого заходу забезпечення позову з позовними вимогами та інтересами інших учасників справи.

Необхідно також зазначити, що заходи забезпечення позову не можуть бути використані як спосіб примусити іншу особу діяти певним чином, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду іншим особам з санкціонованого дозволу суду. Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може передбачити наслідки вжиття заходу для відповідача (інших осіб), проте, суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем, й надає їм відповідну оцінку.

Враховуючи, що повноваження позивача, як члена Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, припинені, новий склад Ради громадського контролю для здійснення своїх повноважень не сформовано, відповідно не сформована Дисциплінарна комісія для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань майже п`ять місяців, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 квітня 2019 року, не є співмірними з негативними наслідками, що настали для Державного бюро розслідувань протягом такого часу. Окрім того, суд зазначає про відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим у випадку скасування заходів забезпечення позову, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

На підставі викладеного, керуючись статями 157, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Клопотання представника Державного бюро розслідувань задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року у справі №640/6311/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправною й нечинною постанови.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини дев`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 20 вересня 2019 року.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко