Рішення № 84401630, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року № 826/7421/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 600) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (надалі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м Києві (надалі також - відповідач), про визнання протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення (Форма «П») Головного управління ДФС у місті Києві № 1192615147/1 від 21.04.2017р.; податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») Головного управління ДФС у місті Києві № 1202615147/1 від 21.04.2017р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2017 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду (суддя Аблов Є.В.).

В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2019 р. №226 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" справу № 826/7421/17 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 р. дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Смолію І.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В подальшому, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.19 р. постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що під час перевірки позивачем не було надано контролюючому органу первинних бухгалтерських документів в повному обсязі, а отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності вимог законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.03.2017 р. по 03.04.2017 р. на підставі направлення від 28.03.2017 р. №327/26-15-14-07-01 виданого ГУ ДФС у м. Києві, головному державному ревізору-інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, інспектором податкової та митної справи II рангу ОСОБА_1 М., відповідно до пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку «Аскоп-Україна» (код 30579869) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 24.05.2016 р.

За результатом перевірки складено акт від 10.04.2017 р. №60/26-15-14-07-01/30579869 (надалі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п.п.134.1.1 п.134. 1 ст.134, п. 135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.4 п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що призвело до завищення від ємного значення об`єкту оподаткування на суму 2587034 грн., в тому числі: за 1 квартал 2016 року на суму 2587034,00 грн; п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 40221,00 грн, в тому числі: за квітень 2016 року на суму 40221,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.04.2017 р.: №1192615147/1, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2016 р. у розмірі 2587034,00 грн; №1202615147/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 50276,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 40221,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10055,00 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано розрахунок націнки на товар, що не дозволяє встановити фактичне перевиставлення витрат на збут (послуга зі збору інформації про продукцію, послуга з розміщення товарів на торці гондоли, послуга з консолідації замовлень на поставку, послуга із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу) та призводить до заниження ціни реалізації товарів. До перевірки надані акти виконаних робіт зі змісту яких не можливо встановити сутність операцій по виконанню Договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01.01.2016 р. № У5498, а саме: місце наданих послуг, кількість наданих послуг, час надання послуг, тощо.

Ознайомившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки та в письмовому відзиві на позовну заяву, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Так, між позивачем (постачальник), з однієї сторони, та ТОВ «АШАН Україна гіпермаркет» (покупець), з іншої сторони, укладено ряд договорів поставки: від 01.01.2016 року №П5498 (надалі - договір №П5498) та від 01.01.2016 року №П5499 (надалі - договір №П5499).

Суд звертає увагу, що вищезазначені договори за змістом є ідентичними, а тому не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.3 договорів (№П5498, №П5499) за даним Договором Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад Покупця (далі - «Об`єкт Покупця») продукцію, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати продукцію, перелічену в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених цим Договором (далі - «товар»). Постачальник погоджується на заповнення форми специфікації Покупця. Замовлення здійснюються Покупцем за його необхідністю та Покупець не може бути змушений здійснювати - примусове Замовлення товару. Замовлення товару є правом, а не обов`язком Покупця. Точний обсяг і асортимент товарів, що придбаються Покупцем, визначаються в замовленнях Покупця на придбання окремих партій товарів (далі - «Замовлення»). Відносини сторін щодо Договору регламентуються нормативно-правовими актами та чинним законодавством України, зокрема ст. 6 Цивільного Кодексу України, тим самим маючи право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вартість (ціна) Договору складається з загальної суми товарів придбаних у Постачальника за даним Договором та за цінами згідно Специфікації. Асортименти товарів, що поставляються, і ціни на товари встановлюються в «Специфікації» (Додаток № 1 до даного Договору). Постачальник погоджується на заповнення форми специфікації Покупця. Кількість партії товару, що повинна бути поставлена Покупцю, вказується в узгодженому сторонами Замовленні. Ціна Товарів сформована відповідно до звичайних та ринкових цін на території України з урахуванням умов, що відповідають нормам Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (далі - Правила Інкотермс - 2010), зазначених в даному Договорі, відповідно до яких здійснюється поставка товарів Покупцю та включає вартість доставки товарів Покупцю. Сторони мають право вносити зміни до Специфікації (змінювати перелік товарів, які можуть постачатися, та/або ціни на них) шляхом укладання нової Специфікації, але не частіше одного разу в три місяці. Підставою для укладання нової Специфікації є домовленість Сторін: Щодо асортименту товару: відсутність асортименту відповідних товарів, що тягне за собою неможливість поставки Покупцю товарів зазначених у Специфікації або введення нових позицій до асортименту товарів, що постачаються; Щодо ціни товару: у випадку зазначеної зміни ринкових цін на товари.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «АШАН Україна гіпермаркет» (виконавець), з іншої сторони, укладено ряд договорів про торговельне співробітництво (надання послуг): від 01.01.2016 р. № У5498 та від 01.01.2016р. № У5499 (надалі - договори надання послуг).

У відповідності до п. 1.1 - пп. 2.1.4 п. 2.1 договори надання послуг, відповідно до умов даного Договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів Замовника (далі - «Товари») та маркетингові послуги (далі - «Передпродажні послуги» та «Маркетингові послуги» відповідно окремо, а разом - «Послуги»), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю належним чином надані Послуги. Метою надання Послуг згідно цього Договору є стимулювання та сприяння реалізації товарів Замовника. Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю вартість належно наданих Послуг згідно обсягів та умов, зазначених у цьому Договорі. Факт належного надання Послуг за даним Договором підтверджується Актом, підписаним повноважними представниками Сторін, у порядку, передбаченому цим Договором. Послуги, що надаються Виконавцем в рамках даного Договору стосуються товарів Замовника, що постачаються ним, починаючи з 01 січня 2016 року, та щодо яких згідно вимог чинного законодавства України відсутні обмеження по наданню послуг, які є предметом цього Договору. Відповідно до цього Договору, в процесі надання Передпродажних послуг Виконавець надає Замовнику наступні послуги: Послуги із внесення загальних даних про товар Замовника до автоматизованої інформаційної бази даних Виконавця (при першому внесенні даних або внесенні змін). Зміст цієї послуги полягає в тому, що Виконавець здійснює внесення даних про товар Замовника, а саме повної інформації про товар Замовника до автоматизованої інформаційної бази даних Виконавця, як при першому внесенні таких даних так і у разі зміни та/або доповнення цих даних. Послуги із введення нових номенклатурних позицій товарів Замовника до автоматизованої інформаційної бази даних Виконавця. Зміст цієї послуги полягає в тому, що Виконавець при збільшенні асортименту Замовнику вносить до своєї автоматизованої інформаційної бази даних інформацію про нові номенклатурні позиції товару (повну інформацію про товар Замовника) Послуги з адміністрування щодо партії товару Замовника в місці поставки. Зміст послуги - Виконавець здійснює адміністрування асортименту товарів Замовника для його подальшого розміщення в торговельних точках шляхом його найкращого представлення для збільшення обсягів та стимулювання збуту, а також його найкращого сприйняття покупцями і кінцевими споживачами. Послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу для стимулювання збуту. Зміст послуги - Виконавець здійснює контроль за наявністю та обсягами товару на торговельних точках та перевірку термінів придатності до вживання таких товарів Замовника.

З аналізу умов договорів надання послуг вбачається, що ТОВ «АШАН Україна гіпермаркет» надані позивачу маркетингові послуги та послуги щодо передпродажної підготовки товарів, а саме: послуги зі збору інформації про продукцію, послуги з консолідації замовлень на поставку, послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу, послуги з розміщення товарів на торці гондоли.

В підтвердження виконання умов Договорів позивачем надано суду наступні документи:

Податкові накладні: від 31.03.2016 р. №8219 на загальну суму з ПДВ 219415,88 грн (в т. ч. ПДВ 36569,31 грн.), від 31.03.2016 р. №6727 на загальну суму з ПДВ 9600,00 грн (в т. ч. ПДВ 1600,00 грн.), від 31.03.2016 р. №8220 на загальну суму з ПДВ 12308,14 грн (в т. ч. ПДВ 2051,35 грн.); Рахунки на оплату: №11602360 від 31.03.2016 р. (найменування послуг: послуги зі збору інформації про продукцію, згідно п. 3.3.6 Дог. надання послуг; послуга з консолідації замовлень на поставку, згідно п. 3.1.9 Дог. надання послуг; послуга із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу, згідно п. 3.1.2 Дог. надання послуг) на загальну суму з ПДВ 219415,88 грн (в т. ч. ПДВ 36569,31 грн.), №11601039 від 31.03.2016 р. (найменування послуг: послуга з розміщення товарів на торці гондоли, згідно п. 3.3.3 Дог. надання послуг) на загальну суму з ПДВ 9600 грн (в т. ч. ПДВ 1600 грн.), №11602361 від 31.03.2016 р. (найменування послуг: послуги зі збору інформації про продукцію, згідно п. 3.3.6 Дог. надання послуг; послуга з консолідації замовлень на поставку, згідно п. 3.1.9 Дог. надання послуг; послуга із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу, згідно п. 3.1.2 Дог. надання послуг) на загальну суму з ПДВ 12308,13 грн (в т. ч. ПДВ 2051,35 грн.); Платіжні доручення: №260 від 26.05.2016 р. на загальну суму з ПДВ 219415,88 грн (в т. ч. ПДВ 36569,31 грн.), №351 від 23.05.2016 р. на загальну суму з ПДВ 9600,00 грн (в т.ч. ПДВ 1600,00 грн), №350 від 23.05.2016 р. на загальну суму з ПДВ 12308,13 грн (в т. ч. ПДВ 2051,35 грн.); Акти виконаних робіт (надання послуг): №11601039 від 31.03.2016 р. (найменування послуг: послуга з розміщення товарів на торці гондоли, згідно п. 3.3.3 Дог. надання послуг) на загальну суму з ПДВ 9600 грн (в т. ч. ПДВ 1600 грн.), №11602360 від 31.03.2016 р. (найменування послуг: послуги зі збору інформації про продукцію, згідно п. 3.3.6 Дог. надання послуг; послуга з консолідації замовлень на поставку, згідно п. 3.1.9 Дог. надання послуг; послуга із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу, згідно п. 3.1.2 Дог. надання послуг) на загальну суму з ПДВ 12308,13 грн (в т. ч. ПДВ 2051,35 грн.), які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

З аналізу первинної документації, Суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та контрагентом були реальними і відбувались згідно умов Договорів між вказаним контрагентом і на його умовах. Виконання позивачем вищезазначених договорів призвело до зміни його майнового стану.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацами «в», «ґ» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати).

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Маркетингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Зважаючи на те, що проведені позивачем заходи були спрямовані на збільшення обсягів реалізації товарів, торгівлю якими здійснює позивач, на поглиблення співпраці з контрагентами, свідчать про зв`язок вказаних витрат з господарською діяльністю товариства, понесені позивачем витрати на оплату наданих контрагентом послуг є витратами, пов`язаними зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та у відповідності до пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПК України правомірно включені позивачем до складу витрат на збут.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (надалі - Положення №73).

Відповідно до частини 3 розділу І Положення №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 8 розділу ІІ Положення №73, встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Так, пунктами 4 - 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (надалі - Положення №318) встановлено, що об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 19 Положення №318 витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, враховуючи визначальну ознаку господарської операції - те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, суд приходить до висновку, що під час перевірки позивачем було надано всі необхідні документи які свідчать про реальність операції та реальні зміни майнового стану платника податків, такими документами є зокрема, документи про здійснення оплати за господарськими операціями.

З аналізу матеріалів справи та норм права Суд приходить до висновку, що на підтвердження правомірності формування валових витрат, враховуючи специфіку господарських операцій та договорів, за якими позивачем сформовано валові витрати, підприємство мало відповідні первинні документи, що передбачені законодавством, які належно оформлені та в сукупності свідчать про факт вчинення (здійснення) таких операцій та їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю платника податків, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2017 р. №1192615147/1, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2016 р. у розмірі 2587034,00 грн прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 29 січня 2019 року по справі №810/3639/17 (адміністративне провадження №К/9901/59443/18).

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1202615147/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 50276,00 грн в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 40221,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10055,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» (кредитор), з однієї сторони, та позивачем (позичальник), з іншої сторони, 25.07.2013р. укладено Генеральний договір про кредитування №11459512000 (надалі - Кредитний договір).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1.1 п. 2.1, п. 3.1 Кредитного договору, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 695000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 5555135,00 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитору кредит та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Позичальник має право отримати кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати суму ліміту кредитної лінії. Виконання зобов`язань позичальник за договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором кредитором приймається застава майнових прав громадянина ОСОБА_2 за договором банківського вкладу (депозиту) згідно з Договором застави майнових прав №13567 від 25.07.2013р.

Крім того, 25.07.2013р. між ПАТ «УкрСиббанк» та гр. ОСОБА_2 був укладений Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого банк набуває право вимоги коштів за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та гр. ОСОБА_2 Договір відступлення права вимоги набирає чинності з дати, коли банк набув право звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав №13567 від 25.07.2013р.

Згідно заяв на видачу траншу та заяв про пролонгацію траншу позивачу видано транш в загальній сумі 680161,93 доларів США з кінцевим строком повернення 0412.2015 р.

В зв`язку з порушенням позивачем зобов`язання з повернення траншів в загальному розмірі 680161,93 доларів США у встановлений строк, ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до умов Кредитного договору направлено позивачу вимогу в порядку 12 Генерального договору кредитування №11459512000 від 25.07.2013 р. (вих. №06-10/52074 від 07.12.2015 р.), відповідно до якої вся заборгованість за Кредитним договором повинна бути погашена не пізніше 07.12.2015 року, а також громадянину ОСОБА_2 - повідомлення в порядку ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (вих.№06-10/52072), відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» звернув стягнення на предмет застави в позасудовому порядку за рахунок депозитного вкладу гр. ОСОБА_2 в розмірі 680161,93 доларів США, що станом на 07.12.2015р. по офіційному курсу НБУ складає 16084893,74 грн.

Внаслідок погашення заборгованості позивача перед ПАТ «УкрСиббанк» шляхом звернення стягнення на депозитний вклад гр. ОСОБА_2 , а також відповідно до Повідомлення гр. ОСОБА_2 від 07.12.2015р. про заміну кредитора в зобов`язанні, між ним та ТОВ «Аскоп-Україна» 08.12.2015р. було підписано Договір, відповідно до умов якого ТОВ «Аскоп-Україна» зобов`язано сплатити громадянину України ОСОБА_2 вищевказаний борг в сумі 680161,93 доларів США в еквіваленті в гривнях за курсом НБУ станом на день такого повернення в строк до 31 грудня 2016 року на розрахунковий рахунок громадянина ОСОБА_2 № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

Таким чином, 07.12.2015р. у ТОВ «Аскоп-Україна» виникла кредиторська заборгованість перед гр. ОСОБА_2 в розмірі 680161,93 доларів США, яка підлягає сплаті останньому в гривнях по курсу НБУ на момент такої сплати.

Так, відповідно до умов Договору про надання банківських послуг №CR 14-473/28-2 від 16.09.2014р. (з наступними змінами), укладеного між ПАТ «ОТП Банк» (банк) та ТОВ «Аскоп-Україна» (клієнт) (надалі - Договір банківських послуг) банк надає на вимогу клієнта банківську послугу (відповідно до заяви про надання банківської послуги), а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

Відповідно до п.22.9 Договору про зміну №1 від 24.10.2014 року до Договору банківських послуг транш в валюті USD має бути повернутий Клієнтом Банку у строк не пізніше Дати припинення Лімітом Банківської послуги, включно, якщо інше письмово не домовлено Сторонами. При цьому згідно п.22.7. Договору про зміну №1 датою припинення чинності Лімітом Банківської послуги є 28 грудня 2015 року включно.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Аскоп-Україна» за договором про надання банківських послуг №CR 14-473/28-2 від 16 вересня 2014 року, між громадянином ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений Договір застави №PL 14-538/28-2 від 16.09.2014р., з наступними змінами, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права Заставодавця ( ОСОБА_2 ) за Генеральним договором про розміщення строкових депозитів фізичних осіб менеджерів вищої ланки та власників (співвласників) компаній корпоративних клієнтів №012/2014/02 від 18.08.2014 р., які полягають у праві отримання за Договором банківського вкладу грошових коштів (вклад). При цьому вартість предмету застави складає 550 000 доларів США.

Станом на 28 грудня 2015 року зобов`язання ТОВ «Аскоп-Україна» з повернення кредиту в терміни, встановлені в заявах про надання банківських послуг (кредитних заявках) відповідно до умов Договору про надання банківських послуг №CR 14-473/28-2 від 16 вересня 2014 року не виконано, строк погашення таких траншів настав, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за траншами, загальний розмір якої становить 395747,59 доларів ф США, що станом на 28.12.2015р. по офіційному курсу НБУ складає 9156604,32 грн.

В зв`язку з цим, банк 28.12.2015р. здійснив погашення кредиту в сумі 395747,59 доларів США за рахунок коштів депозитного вкладу гр. ОСОБА_2

Внаслідок погашення заборгованості ТОВ «Аскоп-Україна» перед ПАТ «ОТП Банк» шляхом звернення стягнення на депозитний вклад гр. ОСОБА_2 , а також відповідно до повідомлення гр. ОСОБА_2 від 28.12.2015р. про заміну кредитора в зобов`язанні, між ним та ТОВ «Аскоп-Україна» 29.12.2015р. було підписано Договір, відповідно до умов якого ТОВ «Аскоп-Україна» зобов`язано сплатити громадянину України ОСОБА_2 вищевказаний борг в сумі 395747,59 доларів США в еквіваленті в гривнях за курсом НБУ станом на день такого повернення в строк до 31 грудня 2016 року на розрахунковий рахунок громадянина ОСОБА_2 № НОМЕР_1 відкритий в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

Станом на 28.12.2015р. у ТОВ «Аскоп-Україна» виникла кредиторська заборгованість перед гр. ОСОБА_2 в розмірі 395747,59 доларів США, яка підлягає сплаті останньому в гривнях по курсу НБУ на момент такої сплати.

Згідно підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу (п.п. 138.10.4).

Підпунктом 153.1.3, пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

В подальшому, до Податкового кодексу України впродовж 2015 - 2016 років були внесені зміни відповідно до яких об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736 (надалі - П(С)БО 21).

Пунктом 4 П(С)БО 21 наведено наступні визначення: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу; операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу, (п.5).

Згідно пункту 7 П(С)БО 21 на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Пунктом 9 П(С)БО 21 встановлено, що курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, доходи і витрати в податковому обліку будь-якого підприємства визнаються не тільки на підставі первинних документів, а й на підставі інших документів, в т.ч. на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку.

Таким чином, сума курсових різниць за заборгованістю в іноземній валюті в залежності від результату враховується при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток (при позитивному значені курсових різниць відображається у доході, при від`ємному значенні курсових різниць - у складі витрат).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2,4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186 облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов`язанням ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".

За кредитом рахунку 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов`язаннями.

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має в т.ч. субрахунок 506 "Інші довгострокові позики в іноземній, валюті", на якому відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов`язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Крім того, на субрахунку 945 "Витрати від операційної курсової різниці" ведеться облік втрат за активами й зобов`язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Отже, інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. При цьому, господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, і особи, що склали регістри бухгалтерського обліку несуть відповідальність за достовірність інформації в цих регістрах.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивач з метою здійснення бухгалтерського обліку та в зв`язку з виникненням 07.12.2015р. заборгованості перед гр. ОСОБА_2 в розмірі 680161,93 доларів США здійснило перерахунок такої заборгованості в гривні за курсом НБУ на дату балансу (31.12.2015р. - 24,000667 грн. за 1 долар США), що склала 16 324 339,99 грн.

В подальшому, для визначення курсових різниць на наступну дату балансу (31.03.2016р.) товариство застосувало валютний курс на кінець дня дати балансу (31.03.2016р. курс НБУ склав 26,218056), в зв`язку з чим розмір вищевказаної заборгованості 680161,93 доларів США в перерахунку на гривні склав 17832523,57 грн.

Як наслідок, від`ємне значення курсових різниць по заборгованості в розмірі 680161,93 доларів США за 1 квартал 2016 року склало 1508183,58 грн. (17832 523,57 грн. - 16 324 339,99 грн.).

Також, з метою здійснення бухгалтерського обліку та в зв`язку з виникненням 28.12.2015р. заборгованості перед гр. ОСОБА_2 в розмірі 395747,59 доларів США TOB «Аскоп-Україна» здійснило перерахунок такої заборгованості в гривні за курсом НБУ на дату балансу (31.12.2015р. - 24,000667 грн. за 1 долар США), що склала 9 498 206,12 грн.

Для визначення курсових різниць на наступну дату балансу (31.03.2016р.) товариство застосувало валютний курс на кінець дня дати балансу (31.03.2016р. курс НБУ склав 26,218056), в зв`язку з чим розмір вищевказаної заборгованості 395747,59 доларів США в перерахунку на гривні склав 10375732,48 грн.

Як наслідок, від`ємне значення курсових різниць по заборгованості в розмірі 395747,59 доларів США за 1 квартал 2016 року склало 877526,36 грн. (10375732,48 грн. - 9498206,12 грн.).

Відповідачем у акті перевірки та у відзиві на позовну заяву зазначено, що згідно аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 945 "Витрати від операційної курсової різниці" та первинних документів встановлено нарахування курсової різниці ТОВ «Аскоп-України» в І кварталі 2016 року на заборгованість перед резидентом ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виявлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства є такими, що не відповідають дійсності, у зв`язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення №1202615147/1 на підставі висновків акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 600) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві: № 1192615147/1 від 21.04.2017р. та № 1202615147/1 від 21.04.2017р.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 600, код ЄДРПОУ 30579869) судові витрати у розмірі 39559,65 грн (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій