Рішення № 84401545, 20.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1015/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. 30.08.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), у якій він просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у виплаті пенсії за період його перебування в Сполучених Штатах Америки, а саме: вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити йому пенсію за віком за період перебування в Сполучених Штатах Америки – вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року.

1.2. Ухвалою суду від 30.08.2019 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. 01.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кельменецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату пенсії за період перебування в Сполучених Штатах Америки, а саме: вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року.

2.2. Однак, у відповідь на звернення позивача щодо виплати пенсії Кельменецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовив ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період проживання за кордоном.

2.3. Не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті пенсії за період перебування в Сполучених Штатах Америки, а саме: вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

3.1. В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначено, що позивач перебуває на обліку в Кельменецькому відділі обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.

3.2. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 року від 07 жовтня 2009 року, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», ОСОБА_1 вказує про незаконність відмови у виплаті пенсії за період його проживання в США.

3.3. Таким чином, зазначено, що позивач як громадянин України, який певний період часу проживав в Сполучених Штатах Америки, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Враховуючи зазначене, а також те, що позивач своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, він має право на виплату пенсії за період: вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року, незалежно від місця його проживання, а тому відповідачем всупереч висновку, викладеного в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 р. та рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України", яке є джерелом права, протиправно відмовлено позивачу у виплаті пенсії за період перебування у США.

Аргументи відповідача

3.4. Відповідач 12.09.2019 року надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні повністю. Зокрема, зауважує, що міжнародні договори між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися, а тому відсутні підстави для здійснення виплати пенсій особам за час їх проживання за кордоном. Посилаючись на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12. 2005 року за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1), відповідач зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, серед яких подання заяви про поновлення виплати пенсії. Таким чином, враховуючи, що позивач з вересня 2015 року по липень 2018 року не звертався із заявою встановленого зразка про поновлення пенсії з вказаного періоду, то відсутні підстави для виплати пенсії за спірні періоди.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який з 20.09.2000 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 07.11.2000 року (а.с. 38).

5.2. 23.02.2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області із заявою, в якій просив виплатити пенсію на перед за 6 місяців у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання в США (а.с. 12, 42).

5.3. Згідно довідки Бабинської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 20.02.2015 року №131 позивач знятий з реєстраційного обліку з с. Бабин, Кельменецького району Чернівецької області з 20.02.2015 року.

5.4. Розпорядженням Управлінням Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області від 23.02.2015 року закрито пенсійну справу позивача та виплачено розмір пенсії за 6 місяців наперед у зв`язку із переїздом в США на постійне місце проживання (а.с. 41).

5.5. Окрім цього, з матеріалів справи зрозуміло, що 13.07.2018 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про взяття на облік та поновлення виплати пенсії (а.с. 15, 47).

5.6. Розпорядженням відповідача №135017 від 18.07.2018 року поновлено позивачу виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 13.07.2018 року довічно (а.с. 16).

5.7. 26.07.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій вказував, що у зв`язку із його виїздом за кордон було припинено виплату пенсії за вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року. Посилаючись на статтю 46 та частину 2 статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, ОСОБА_1 просив нарахувати та виплатити йому пенсію за вказаний період (а.с. 17-18).

5.8. Листом №650/Г/11/05 від 12.08.2019 року відповідачем відмовлено позивачу у виплаті пенсії за вказаний період, посилаючись на те, що міжнародних договорів між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно призначення та виплати пенсії не укладалось. Крім цього, відповідач зазначав, що рішення про призначення пенсії може бути прийнято відповідним управлінням фонду за місцем проживання (реєстрації) заявника в Україні за умови особистого звернення заявника та надання заяви разом із необхідними документами, в тому числі документами, підтверджуючими місце проживання в Україні. Відповідно до заяви позивача від 23.02.2015 року щодо виїзду на постійне місце проживання в США, розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області від 23.02.2015 року закрито пенсійну справу та припинено виплату пенсії з одноразовою виплатою розміру пенсії за 6 місяців. У зв`язку із зверненням позивачем 13.07.2018 року з відповідною заявою про взяття на облік в Кельменецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, розпорядженням №135017 від 18.07.2018 року позивачу поновлено виплату пенсії з 13.07.2018 року довічно (а.с. 19-20).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії за період перебування позивача за кордоном, а тому суд має надати зазначеній бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

6.2. Так, згідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

6.3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

6.4. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

6.5. Згідно пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

6.6. Відповідно до статті 51 Закону України Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

6.7. Суд звертає увагу, що міжнародні договори між Україною та Сполученими Штатами Америки з питань пенсійного забезпечення не укладалися.

6.8. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 у справі № 1-32/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

6.9. Згідно даного рішення, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

6.10. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

6.11. Крім цього, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

6.12. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.13. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

6.14. У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

6.15. Таким чином, суд вважає, що позивач як громадянин України, який певний період часу проживав в Сполучених Штатах Америки, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

6.16. Відтак, суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату пенсії за період проживання в Сполучених Штатах Америки, а тому відповідачем всупереч висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року та рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України», яке є джерелом права, протиправно відмовлено позивачу у виплаті пенсії.

6.17. При цьому, з огляду на вищезазначене, доводи відповідача про те, що оскільки міжнародні договори між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися, а тому відсутні підстави для здійснення позивачу виплати пенсії за час її проживання за кордоном, суд вважає безпідставними.

6.18. Стосовно посилань відповідача, наданих в обґрунтування своєї позиції, про недотримання позивачем норм Порядку №22-1 в частині не звернення із заявою про поновлення пенсії з вересня 2015 року по липень 2018 року, то такі не стосуються обставин та суті даного спору, який виник між сторонами у зв`язку із не виплатою позивачу пенсії за період його проживання в Сполучених Штатах Америки. При цьому, судом встановлено, що пенсію ОСОБА_1 поновлено 13.07.2018 року згідно розпорядження №135017 від 18.07.2018 року. А тому, зазначені доводи відповідача не впливають на правильне вирішення даного спору.

6.19. Разом з цим, суд звертає увагу, що однією із позовних вимог позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити йому пенсію за віком за період перебування в Сполучених Штатах Америки. При цьому, позивачу першочергово призначено, а згодом поновлено виплату пенсії по інвалідності. Разом з цим, на переконання суду, помилкове зазначення у позові виду пенсії ОСОБА_1 не позбавляє його права на отримання належної до виплати пенсії за указаних вище правових підстав. Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно розпорядження №135017 від 18.07.2018 року позивачу поновлено виплату пенсії по інвалідності, розмір якої відповідає розміру пенсії за віком.

6.20. За таких обставин, з метою належного та ефективного способу захисту порушених пенсійних прав позивача суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період його перебування в Сполучених Штатах Америки.

6.21. Окрім цього, враховуючи те, що до вересня 2015 року ОСОБА_1 пенсію отримав, оскільки відповідачем було виплачено йому розмір пенсії за шість місяців наперед у зв`язку із переїздом в США на постійне місце проживання, а з 13.07.2018 року йому було поновлено виплату пенсії після відповідного звернення, то обґрунтованими є також вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплати йому пенсію за вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року (тобто з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2018 року включно).

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

7.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті пенсії за період його перебування за кордоном, діяв не на підставі Конституції та законів України.

7.3. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

7.4. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини першої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, а також доказів понесення ним інших судових витрат суду не надав, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення даного питання.

Керуючись статтями 241-246, 250, 263 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у виплаті пенсії за період перебування ОСОБА_1 в Сполучених Штатах Америки, а саме: вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 за період перебування в Сполучених Штатах Америки – вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, вул. Оренбурзька, 7-А, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.В. Анісімов