Рішення № 84401254, 03.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1817/19

03 вересня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л., за участю:

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І. О,

представника позивача – Бачинської Н.О.,

представника відповідача - Будза Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – ОСОБА_2 до Ради адвокатів Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів Тернопільської області №109/7 від 22 липня 2019 року в частині усунення обставин несумісності, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Ради адвокатів Тернопільської області (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Тернопільської області в частині усунення обставин несумісності ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня прийняття даного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ради адвокатів Тернопільської №109/7 від 22.07.2019 року, за результатами розгляду поданого звіту про результати стажування ОСОБА_1 та звіту про оцінку стажування керівника стажування ОСОБА_2 , Рада адвокатів Тернопільської області вирішила оцінити результати стажування позивача позитивно та вважати можливим здійснення ним адвокатської діяльності самостійно. У разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на день прийняття рішення, визначених статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обставин несумісності, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після складення ним присяги адвоката України. Наявність обставин несумісності обґрунтовані тим, що позивач починаючи з 19.12.2001 року і по даний час працює в органах прокуратури Тернопільської області. Позивач вважає рішення №109/7 від 22.07.2019 року протиправним в частині усунення обставин несумісності, у зв`язку з чим звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 03.09.2019 року.

27.08.2019 року до суду від Ради адвокатів Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до вимог, визначених в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", робота позивача на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", є несумісною з діяльністю адвоката. Окрім того, зазначено, що позивач, працюючи на посаді прокурора, який прийняв відповідну присягу, не вправі приймати одночасно присягу адвоката та розпочинати адвокатську діяльність з отриманням відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Водночас зазначено, що право на зупинення будь-якої діяльності, в тому числі адвокатської, виникає лише після її початку здійснення.

02.09.2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому наведені заперечення щодо обґрунтувань, наведених у вказаному відзиві, зокрема зазначено, що законодавство встановлює обмеження сумісництва лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги. Тому обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та безпосередньо здійснює таку діяльність. Окрім того, законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю державним службовцям відсутні, оскільки таку діяльність можна зупинити після отримання відповідного свідоцтва. Відтак, отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджує набуття особою, у тому числі, тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність. Відповідно, обставини несумісності у позивача були відсутні, оскільки адвокатської діяльності позивач фактично не здійснював, а тому рішення №109/7 від 22.07.2019 року в частині усунення обставин несумісності є протиправним.

В судовому засіданні 03.09.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, у їх задоволені просив відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.11.2015 року кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської області Топилку ОСОБА_3 видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на підставі рішення від 09.11.2015 року № 22.

14.08.2018 року позивачем до Ради адвокатів Тернопільської області було подано заяву про направлення його на стажування до адвоката Бачинської Наталії Орестівни, на строк 6 місяців.

За наслідком розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення №216/13 від 17.08.2018 року про направлення ОСОБА_1 для проходження стажування до адвоката Бачинської Н.О. На підставі даного рішення видано направлення серії ТР №00279 для проходження стажування.

У період з 20.08.2018 року по 20.02.2019 року ОСОБА_1 пройшов стажування, за наслідками якого сформовано відповідні звіти. Виконання порядку проходження стажування, дотримання методики оцінювання стажування, сплати внеску на проходження стажування, підтверджено сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності вказаних обставин.

Судом також встановлено, що з 19.12.2001 року і по даний час позивач працює в органах прокуратури Тернопільської області.

22.07.2019 року, розглянувши подані звіти про результати стажування та про оцінку керівника стажування Рада адвокатів Тернопільської області прийняла рішення №109/7 "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю". Вирішено: "Оцінити результати стажування ОСОБА_1 позитивно та вважати можливим здійснення ним адвокатської діяльності самостійно. У разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на даний час, визначених ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обставин несумісності, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після складення ним присяги адвоката України".

Не погоджуючись з таким рішенням Ради адвокатів Тернопільської області в частині необхідності обставин несумісності та вважаючи його протиправним в цій частині, а також таким, що порушує права на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулює Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Як вказано у п. 1 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п.2 ч.1 ст. 1 цього Закону).

Тобто, адвокатська діяльність - це вчинення адвокатом дій, спрямованих на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, що вказано у ст. 3 Закону № 5076-VI.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону № 5076-VI, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Відтак, перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, - є виключним і розширенню не підлягає.

Крім того, з аналізу вказаної вище норми Закону вбачається, що обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з метою набуття статусу адвоката та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виконав усі необхідні передумови, а саме: склав кваліфікаційний іспит та успішно пройшов стажування, - що не заперечується представниками обох сторін та підтверджується свідоцтвом про складення кваліфікаційного іспиту ТР №000547 від 09.11.2015 року та рішенням Ради адвокатів Тернопільської області від 22.07.2019 року №109/7 "Про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю".

Проте, вказане рішення містить умову щодо усунення позивачем існуючих на день прийняття рішення визначених ст. 7 Закону №5076-VI обставин несумісності, та встановлено позивачу 30-денний строк для їх усунення.

Щодо тверджень відповідача про те, що суб`єктами, на яких поширюється дія даної норми Закону є, зокрема, працівники прокуратури, оскільки відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII, на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону № 5076-VI визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

При цьому, суд зазначає, що 01.09.2016 року Закон України «Про засади запобігання .і протидії корупції» втратив свою чинність, згідно з Законом України «Про запобігання корупції» на підставі Закону №1700-VІІ від 14.10.2014 року з урахуванням змін, несених Законом №198-VIII від 12.02.2015 року.

Таким чином діючим законодавством, зокрема Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено обмеження щодо несумісності діяльності осіб, перелік яких на даний час визначено нормами Закону, що втратив чинність та норми якого не діють.

Із втратою чинності Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» до Закону України № 5076-VI відповідні зміни внесені не були.

Чинний Закон України «Про запобігання корупції» - містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва.

Так у відповідності до положень п. 1 ч. 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, та визначено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (до переліку яких, відповідно, входять прокурорські посади), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Тобто, правове регулювання цих правовідносин не змінилось.

Проте, з системного аналізу наведених положень законодавства слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження - лише щодо безпосереднього здійснення відповідних видів діяльності, в даному випадку - адвокатської, яка спрямована на надання правової допомоги, як оплатної так і безоплатної.

Водночас, жодний нормативний акт - не обмежує прокурорів чи інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 5076-VI обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України № 5076-VI особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На спростування позиції відповідача щодо недотримання позивачем вимог несумісності, суд зазначає, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - не є свідченням порушення вимог щодо несумісності, поки особа, яка отримала таке свідоцтво, не почне вчиняти дій, які можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону № 5076-VI.

Натомість, обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та безпосередньо здійснює таку діяльність.

Поряд з цим, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення Ради адвокатів Тернопільської області та визначенням в ньому необхідності усунення обставин несумісності, - позивач на даний час не отримав ані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ані, відповідно, посвідчення адвоката, - тобто, є таким, що не має має статусу адвоката та не має змоги здійснювати адвокатську діяльність, виконавши всі визначені для цього законодавством вимоги.

Відтак, обставин несумісності в розумінні статті 25 чинного на даний час Закону України «Про запобігання корупції» - відсутні, оскільки ще не виникли та не мають місця на даний час.

Таким чином суд вважає, що відповідач передчасно та безпідставно констатує в оскарженому рішенні наявність існуючих обставин несумісності, а, відповідно, усунути їх до складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - у позивача немає обов`язку.

Більше того, нормою ч.2 ст. 7 Закону України № 5076-VI передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України № 5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 ч. 2. ст. 31 Закону України № 5076-VI визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України (ч. 5 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Факт отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, лише права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю діючими працівниками органів прокуратури України відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити лише після отримання відповідного свідоцтва та набуття відповідного статусу.

При прийнятті рішення суд також враховує правову позицію Вищої Ради Правосуддя, яка є незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування, викладену у рішеннях від 30.05.2017 року за № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017 року за № 3419/0/15-19, про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність, а особа, яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що сам факт складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності, оскільки отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме лише факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність, в цей же час законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яку можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва, - відсутні.

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо посилання при прийнятті оскаржуваного рішення на норми Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03.02.2017 р. № 6 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 16.02.2017 року № 39 (далі - Положення).

Так, суд зазначає, що вказаний документ є по своїй суті підзаконним нормативно-правовим актом, що приймається на основі і на виконання законів та не повинен застосовуватися переважно щодо норм закону і суперечити їм.

Крім того суд зазначає, що жодна з норм Положення чи іншого нормативно-правового акту не містить визначення саме 30-денного терміну для усунення обставин несумісності особою, яка бажає отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Також слід зазначити, що згідно ч.7 ст.10 Закону України № 5076-VI результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

Будь-яких умов чи обмежень дана норма не містить.

Учасниками справи не заперечується та обставина, що відповідач допустив позивача до проходження стажування, вподальшому затвердив звіт стажиста та звіт керівника стажування, а також прийняв рішення про можливість позивачем здійснювати адвокатську діяльність самостійно.

Враховуючи те, що у відповідача відсутні зауваження щодо звіту стажиста та звіту керівника стажування, - суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право враховувати в своїй діяльності рішення Ради адвокатів України, проте, зобов`язаний враховувати при цьому норми Закону України № 5076-VI, які мають вищу юридичну силу.

Водночас, щодо твердження представника відповідача про те, що позивач, працюючи на посаді прокурора, який прийняв присягу, не вправі одночасно приймати присягу адвоката та розпочинати адвокатську діяльність з отриманням відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, - суд зазначає, що сам факт складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.

При цьому, у разі виникнення обставин несумісності (між двом видами діяльності/посадами), - такі обставини можуть бути самостійно усунуті особою, яка набула статусу адвоката та права займатись адвокатською діяльністю, та з урахуванням її вибору (бажанням, волевиявленням) займатись тією чи іншою діяльністю, право на яку в такої особи виникло в силу виконання нею відповідних законодавчих вимог.

Такий обов`язок усунення обставин несумісності після набуття особою статусу адвоката може реалізований як на підставі положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (шляхом подання адвокатом до ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності), так і на підставі положень Закону України «Про прокуратуру» (шляхом вчинення відповідних дій та подання заяв, спрямованих на припинення цією особою діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, тобто, звільнення з органів прокуратури).

Частиною 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece) Європейський суд з прав людини вказав на те, що стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) по суті має на меті захистити індивідуума від свавільного втручання органів державної влади в здійснення ним своїх прав, а згідно визначених пунктом 2 статті 8 Конвенції умов таке втручання повинно бути «передбачено законом» і виправдано необхідністю досягнення законної мети або цілей.

Так, суть даної справи зводиться до того, що Колегія адвокатів своїм рішенням дозволити заявниці пройти передбачене стажування, але в кінці кінців не дозволила їй брати участь у відповідних іспитах.

При цьому, Суд відзначає, що Колегія адвокатів спочатку прийняла заявницю на стажування і що заявниця пройшла стажування, передбачене для вступу в адвокатуру, а відтак, на думку Суду, колегія адвокатів подала заявниці надію на можливість участі в здачі підсумкових іспитів.

Європейський Суд підкреслив, що відмова Колегії адвокатів була зроблена на фінальній стадії процесу, пов`язаного із зарахуванням до реєстру адвокатів Колегії адвокатів, на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці як про перешкоду для її участі в здачі іспитів, організованих колегією.

Отже, на думку Суду, такими діями Колегія раптово підірвала професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж привела її до того, що вісімнадцять місяців свого професійного життя вона посвятила виконанню умов про передбачене Колегією стажування. З урахуванням природи і підстав такого стажування, які встановлені відповідним національним законодавством, заявниця не могла в силу будь-яких видимих причин пройти зазначене стажування, якщо Колегія адвокатів відмовила б у задоволенні її клопотання про стажування.

В даному ж спорі - Рада адвокатів Тернопільської області, незважаючи на допуск ОСОБА_1 до стажування, його належне проходження, та прийняття позитивного рішення за наслідками оцінки результатів стажування позивача та визнання можливим здійснювати ним адвокатську діяльність самостійно, - помилково визначила наявність обставин несумісності між діяльністю позивача як працівника прокуратури та між адвокатською діяльністю, задля набуття права на яку позивач виконав всі визначені законодавством умови, але на фінальній стадії процесу доступу до такої (адвокатської діяльності) - не отримав свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та не склав присягу адвоката України в силу прийняття оскаржуваного рішення в частині вимог щодо несумісності.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, - суд дійшов висновку, що рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 22.07.2019 року №109/7 в частині визначення необхідності усунення обставин несумісності ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення, - прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що обумовлює протиправність такого застереження.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом - не встановлено жодних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких інших перешкод для видачі позивачу свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю після складення присяги адвоката України.

Відтак, за вищенаведених обставин встановлення безпідставності висновку відповідача щодо визначення умов несумісності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за звернення до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 6, 9, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Тернопільської області №109/7 від 22 липня 2019 року - в частині усунення обставин несумісності, а саме: в частині другого речення резолютивної частини рішення: «У разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на даний час, визначених статтею 7 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" обставин несумісності, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після складення ним присяги адвоката України»».

3. Стягнути з Ради адвокатів Тернопільської області (адреса: вул. Князя Острозького, 10, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 38739833) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) документально підтверджений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений відповідно до квитанції №0.0.1423228649.1 від 30.07.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.