Рішення № 84401096, 28.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1630/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кривошапка Н.А.

представника позивача – Ошека О.А.

представника відповідача, ГУ ДФС у Полтавській області, – Кінаш Л.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Полтава у Полтавській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги:

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність ДФС України щодо неприйняття у встановленому Податковим кодексом України порядку і передбачених ним рішень по скаргам позивача від 18.02.2019 на податкову вимогу від 18 січня 2019 року № 577-50 ГУ ДФС у Полтавській області про сплату 4480 грн заборгованості по сплаті єдиного податку з фізичних осіб, а також на рішення № 60/16-01 про опис майна у податкову заставу, яке 18.01.2019 прийнято начальником управління у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області;

- визнати скасованими податкову вимогу від 18 січня 2019 року № 577-50 ГУ ДФС у Полтавській області і визначену в ній суму податкового боргу у розмірі 4480 грн по сплаті єдиного податку з фізичних осіб, а також рішення № 60/16-01 про опис майна у податкову заставу, яке 18.01.2019 прийнято начальником управління у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі також - відповідач-1, ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (надалі також - відповідач-2, ГУ ДФС у Полтавській області), треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Полтава у Полтавській області (надалі також - Шевченківський ВДВС ГТУЮ м. Полтава), Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі також - ГУ ДКСУ у Полтавській області), про визнання бездіяльності протиправною та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року після усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 11 травня 2019 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження /а.с. 2-4/.

Ухвалою від 15 серпня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду /а.с. 187-188/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджувалося про протиправність податкової вимоги від 18 січня 2019 року № 577-50 ГУ ДФС у Полтавській області, якою нараховано суму податкового боргу у розмірі 4480 грн по сплаті єдиного податку з фізичних осіб, через відсутність підстав для нарахування такого боргу, оскільки ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність 05.05.2017 та був знятий з податкового обліку 10.05.2017.

Також зазначено про невідповідність оскаржуваної податкової вимоги від 18 січня 2019 року № 577-50 нормам щодо її змісту, викладеним у Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, а саме: про відсутність в ній відомостей про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Вказано на порушення порядку надсилання (вручення) контролюючим органом податкових вимог, оскільки оскаржувані вимога від 18.01.2019 № 577-50 та рішення №60/16-01 про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019, були надіслані не на адресу місцезнаходження позивача, й не на його податкову адресу.

Також позивач не погоджувався з тим, що відповідно до листа від 12.03.2019 №11458/6/99-99-17-05-15 ДФС України вказало на те, що податкова вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 18.01.2019 № 577-50 вважається відкликаною. На думку позивача, вона має бути скасована. Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на протиправну бездіяльність ДФС України, яка полягала у неприйнятті у встановленому Податковим кодексом України порядку рішень по скаргам позивача на податкову вимогу від 18 січня 2019 року № 577-50, а також на рішення № 60/16-01 про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019.

Так, позивачем вказано, що скарги позивача на вказані рішення розглянуті контролюючим органом вищого рівня з порушенням строку для їх розгляду, встановленого п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, що є підставою для задоволення відповідних скарг на користь позивача. А отже оскаржувані податкова вимога від 18.01.2019 № 577-50 та рішення № 60/16-01 про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019 вважаються скасованими.

Не погоджуючись з вимогами позивача, відповідачі надали до суду відзиви на адміністративний позов /а.с. 74-76, 84-86/.

Відзиви є аналогічними за змістом. Зокрема, відповідачами вказано, що сума податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб, визначена податковою вимогою від 18.01.2019 № 577-50, виникла внаслідок некоректної роботи ІТС "Податковий блок" в автоматичному режимі. Після проведення інвентаризації щодо правильності відображення розрахунків в індивідуальній податковій картці (надалі - ІКП) ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб та на підставі рішення про коригування облікових показників інтегрованої картки платника від 27.02.2019 № 142, дані податкового обліку було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства. У зв`язку з викладеним, сума податкового боргу за такою податковою вимогою вважається погашеною органом стягнення, сама податкова вимога від 18.01.2019 № 577-50 є такою, що відкликана, а рішення про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019 № 60/16-01 втратило юридичну силу.

З огляду на викладене, відповідачами вказано на відсутність предмету спору.

Щодо аргументу позивача про порушення ДФС України вимог п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України відносно строків розгляду скарги, відповідачами зазначено, що на скаргу позивача, яка надійшла до ДФС України 20.02.2019 року, 12.03.2019 відповідачем-1 надана відповідь. Отже, вимог п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення за скаргою у термін, що складає 20 календарних днів, ДФС України порушено не було.

25 липня 2019 року позивачем до суду надана відповідь на відзиви відповідачів на позовну заяву.

У своїй відповіді позивач вказав на те, що відзиви не містять заперечень щодо наведених у позові обставин із посиланням на відповідні докази.

Вказано про безпідставність нарахування контролюючим органом суми податкового боргу у розмірі 4480 грн. Зазначено, що вказану в оскаржуваній вимозі суму не можна вважати податковим боргом, оскільки відповідне грошове зобов`язання не було узгодженим.

Позивач звернув увагу суду на те, що у відзивах не було зазначено відомостей про те, на підставі даних якої інформаційно-телекомунікаційної системи і яких контролюючих органів було сформовано оскаржувану податкову вимогу в автоматичному режимі.

Зазначено, що відповідачі, вказуючи про погашення податкового боргу у своїх відзивах, не надали доказів такого погашення.

Вказано, що рішення № 142 від 27.02.2019 про коригування облікових показників інтегрованої карти платника не є тим відповідним документом, який би підтверджував погашення податкового боргу.

05 серпня 2019 року уповноваженим представником ГУ ДФС у Полтавській області та ДФС України до суду надані додаткові пояснення, в якій повторно вказано, що податкова вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 18.01.2019 №577-50 є відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019 № 60/16-01 є таким, що втратило юридичну силу. Отже, предмет спору відсутній.

У судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на необхідність задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказуючи на відсутність предмету спору.

Треті особи не забезпечили явку в судове засідання своїх уповноважених представників, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Від Шевченківського ВДВС ГТУЮ м. Полтава до суду 15 серпня 2019 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника /а.с. 180/.

З огляду на вимоги пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд справи за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29.02.2016 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи підприємця, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 588 000 0000 037658 /а.с. 55/.

05.05.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 25880060003037658 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 /а.с. 62 зворотний бік/.

23.01.2019 ГУ ДФС у Полтавській області направлено позивачу поштове відправлення з податковою вимогою від 18.01.2019 № 577-50 та з рішенням № 60/16-01 про опис майна у податкову заставу /а.с. 91/.

07.02.2019 вказане поштове відправлення було отримане уповноваженою особою за довіреністю.

Не погодившись із вказаними податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач 18.02.2019 звернувся із скаргами на них до ДФС України /а.с. 50-51, 53/.

ДФС України, розглянувши скарги ОСОБА_1 , своїм листом від 12.03.2019 №11458/6/99-99-17-05-15 повідомило позивача, що після надходження скарг платника податків контролюючим органом проведено інвентаризацію щодо правильності відображення розрахунків в ІКП з єдиного податку з фізичних осіб та її дані 28.02.2019 приведено у відповідність до вимог чинного законодавства. За даними ІТС "Податковий блок", станом на 04.03.2019 податковий борг ОСОБА_1 відсутній. Вказано, що податкова вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 18.01.2019 № 577-50 вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019 № 60/16-01 - таким, що втратило юридичну силу.

Не погоджуючись з наведеними діями та рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з вимогами розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 30.06.2017, № 610, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Пунктом 3 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ вказаного Порядку, форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіна від 07.04.2016, № 422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктом 60.2 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи судом встановлено, що за даними ІТС "Податковий блок" станом на 17.01.2019 у ОСОБА_1 обліковувався податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 4480 грн.

У зв`язку з цим 18.01.2019 в автоматичному режимі на підставі даних ІТС контролюючих органів ОСОБА_1 сформована податкова вимога № 577-50 на суму 4480 грн із зазначенням відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб адреси місця проживання позивача - АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Після надходження скарг платника податків контролюючим органом проведено інвентаризацію щодо правильності відображення розрахунків в ІКП з єдиного податку з фізичних осіб та її дані 28.02.2019 приведено у відповідність до вимог чинного законодавства. За даними ІТС "Податковий блок", станом на 04.03.2019 податковий борг ОСОБА_1 відсутній. Вказано, що податкова вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 18.01.2019 № 577-50 вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019 № 60/16-01 - таким, що втратило юридичну силу.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях позивачем вказано, що підставою для відкликання оскаржуваної вимоги стало погашення податкового боргу самим органом стягнення внаслідок виправлень/коригувань облікових показників інтегрованої картки платника податків відповідно до рішення про коригування облікових показників інтегрованої картки платника від 27.02.2019 № 142.

Відсутність податкового боргу у сумі 4480 грн також підтверджується наданими ГУ ДФС у Полтавській області до суду інтегрованими картками платника податків /а.с. 164-179/.

За змістом пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Разом з тим, станом як на час подання, так і на день розгляду даного адміністративного позову оскаржувана вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2019 №577-50 є відкликаною, тобто не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, та безпосередньо не породжує для позивача будь-яких обов`язків.

Відповідно до пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Враховуючи твердження відповідача про погашення податкового боргу внаслідок виправлень/коригувань облікових показників інтегрованої картки платника податків, майно платника податків є таким, що вважається звільненим із податкової застави. Отже, рішення про опис майна у податкову заставу № 60/16-01 від 18.01.2019 є таким, що втратило юридичну силу.

З огляду на відсутність порушеного права, у суду відсутні підстави для вжиття заходів судового захисту.

Оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, які вже втратили чинність, не мають передумовою будь-якого порушеного права платника.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо порушення ДФС України процедури розгляду скарги позивача, суд зазначає наступне.

Скарги ОСОБА_1 від 18.02.2019 на вимогу та рішення про опис майна у заставу надійшли до ДФС України 20.02.2019.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Дотримуючись вказаних вимог ДФС України в останній день двадцятиденного строку направило ОСОБА_1 лист від 12.03.2019 № 11458/6/99-99-17-05-15, в якому повідомило про відсутність предмета оскарження у зв`язку з тим, що податкова вимога ГУ ДФС у Полтавській області від 18.01.2019 № 577-50 вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 18.01.2019 № 60/16-01 - таким, що втратило юридичну силу /а.с. 46/.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав вважати порушеною процедуру розгляду скарг Державною фіскальною службою України.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, надавши оцінку аргументам позивача, суд встановив, що доводи ОСОБА_1 про порушення його прав не знайшли свого підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються на користь позивача у разі, якщо позов задоволено, повністю або ж частково. Оскільки у задоволенні позову суд відмовив, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ ЄДРПОУ 39292197), Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава ЄДРПОУ 39461639), треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Полтава у Полтавській області (пров. Стешенка, 6, м. Полтава ЄДРПОУ 34963066), Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава ЄДРПОУ 37959255).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 вересня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков