Рішення № 84401078, 20.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4310/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2756 про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2756, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини А 2756 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини);

зобов`язати військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини);

зобов`язати військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати суми індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2756 на посаді начальника відділу зберігання, був звільнений з військової служби в запас наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.05.2017 року № 0 та виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення з 31.07.2017 року наказом командира військової частини А 2756 від 16.06.2017 року № 116. При цьому, з огляду на довідку від 30.05.2018 року № 1252, позивачу за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. 18.04.2019 року позивач звернувся до командира військової частини А2756 з проханням нарахувати та виплатити йому за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року індексацію грошового забезпечення та видати довідку про виплачене йому грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року. Однак, листом від 13.06.2019 року № 1494 позивачу було відмовлено в нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення, з огляду на відсутність можливості в межах наявного фінансового ресурсу виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям. При цьому, довідку про виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по липень 2017 року надано не було. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують встановлене статтею 43 КУ право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 15.08.2019 року.

15.08.2019 року розгляд справи відкладено до 09.09.2019 року.

30.08.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ВЧ А2756 зазначає, що нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.07.017 року не має можливості, так як згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України (вихідний від 04.07.2017 року № 220/5140 та від 18.07.2017 року № 248/3/91863) механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У період з 01.01.2016 року по 31.07.2017 року в Міністерстві оборони кошти для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям були відсутні. Фінансування військових частин в цей період здійснювалось виключно на виплату щомісячного грошового забезпечення військовослужбовцям, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та інших одноразових виплат.

09.09.2019 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

09.09.2019 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися, у зв`язку із чим судом розглянуто справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до наказу т.в.о. першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 04.05.2017 року № 80 (по особовому складу), ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.

Вказаний наказ реалізований згідно з наказом командира військової частини А2756 № 116 (по стройовій частині) від 16.06.2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби та з 31.07.2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки від 30.05.2018 року № 1252 про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині А 2756 на військовослужбовця майора ОСОБА_1 з серпня 2015 року по липень 2017 року, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

Приписами ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Приписами п. 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Суд зазначає, що з огляду на наведені положення законодавства, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Єдиною підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року, з огляду на відзив на адміністративний позов, є відсутність у вказаний період у Міністерства оборони України коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що приписами ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 дійсно передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Проте, нормами законодавства не передбачено можливості не нараховувати та не виплачувати індексацію грошового забезпечення у випадку відсутності коштів.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Таким чином, суд робить висновок про те, що відсутність належного бюджетного фінансування не є підставою для порушення права особи на отримання коштів, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18.

Таким чином, суд робить висновок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій військової частини А 2756 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини) та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини).

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасно виплачену йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати суми індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Приписами ст. 3 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (Порядок № 159), відповідно до п. 1 вказаного Порядку, поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

З огляду на наведені норми ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсації підлягає своєчасно несплачене грошове забезпечення, при цьому до такого грошового забезпечення, у випадку її нарахування, включається індексація грошового забезпечення.

При цьому суд зазначає, що з огляду на вимогу вказаних нормативно-правових актів, компенсація нараховується та виплачується у випадку затримки виплати вже нарахованих сум грошового забезпечення, у тому числі й індексації.

Тоді як, у даному випадку, ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення, компенсацію за затримку виплати якої він просить нарахувати, не нараховувалася, що і призвело до звернення до суду із вказаним позовом.

Таким чином, суд робить висновок, що зазначена вимога до задоволення не належить, оскільки компенсація передбачена саме за затримку виплати коштів вже нарахованих, а не за затримку їх нарахування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2756 про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії військової частини А 2756 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини).

Зобов`язати військову частину А2756 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2017 року (по день виключення із списків особового складу військової частини).

В іншій частині позову – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач – Військова частина А2756 (адреса: 65041, м. Одеса, вул. Хуторська, 99, код ЄДРПОУ: 07644539).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 20 вересня 2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.