Рішення № 84401060, 20.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4464/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №0039855407 від 18.05.2019р. про застосування штрафних санкцій в сумі 500,35грн. та нарахування пені за несплату(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску в сумі 143,42грн., у загальному розмірі 643,77 грн. за період з 22.01.2019р. по 15.04.2019р.

Ухвалою суду від 31.07.2019р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що він, на підставі рішення Одеської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.09.2001р. №26/66 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та 11.12.2017р. взятий на облік податків у Роздільнянській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області. Позивач зазначив, що з моменту взяття на облік як фізичної особи-підприємця він перебуває на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 5% група 3, вид діяльності – діяльність у сфері права (69.10). ОСОБА_1 у позові вказав, що ним в повному обсязі сплачено за період січень-березень 2019 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак Головним управлінням ДФС в Одеській області нараховано позивачу подвійну ставку єдиного внеску, направивши рішення №0039855407 від 18.05.2019р. про застосування штрафних санкцій в сумі 500,35грн. та нарахування пені в сумі 143,42грн., за період з 22.01.2019р. по 15.04.2019р. Позивач, посилаючись на системий аналіз положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отриманні від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст.178 Податкового кодексу України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодаства. У зв`язку з викладеним, позивач, посилаючись на те, що він перебуває на податковому обліку як ФОП на спрощеній системі оподаткування, вважає, що повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як ФОП 3ї групи єдиного податку за видами діяльності 69.10, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16.08.2019р. до суду від Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов у якому відповідач зазначив, що позиція позивача з приводу відсутності в нього обов`язку подавати звітність як особи яка провадить незалежну професійну діяльність, на його думку, є довільним трактуванням законодавства. Відповідач вказав, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, веде дві книги обліку доходів та витрат: одну Книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу Книгу - для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (залежно від обраної групи платника єдиного податку), затверджену наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015р. № 579. За результатами звітного року, на думку відповідача, такий платник податку подає дві податкові декларації: податкову декларацію про майновий стан і доходи - для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, до 1 травня року, що настає за звітним, та самостійно сплачує суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій податковій декларації до 1 серпня року, що настає за звітним, за формою, затвердженою наказом ДФС від 02.10.2015 р. № 859 та податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця - для відображення доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. № 578, яка подається у строки відповідно до ст. 296 Кодексу. У зв`язку з викладеним, представник відповідача, вважає, що він діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

10.09.2019р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 посилаючись на обставини викладені ним у позовній заяві просить суд відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У прохальній частині відповіді на відзив від 10.09.2019р. позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

11.09.2019р. до суду від представника Головного управління ДФС в Одеській області надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом вирішено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1012 від 27.05.2003р. ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Одеської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №26/66 від 28.09.2001р.(а.с.25)

З 11.12.2017р. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -підприємець з основним видом економічної діяльності 69.10. діяльність у сфері права, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(а.с.27-28).

Як вбачається з квитанції №0.0.1325441901.1 від 15.04.2019р. ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2019 року у загальному розмірі 2760,00 грн.(а.с.31).

Рішенням Головного управління ДФС в Одеській області №0039855407 від 18.05.2019р., на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за несплату(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 500,35грн. за період з 22.01.2019р. по 15.04.2019р. та нарахована пеня в сумі 143,42грн., у загальному розмірі 643,77 грн. за період з 22.01.2019р. по 15.04.2019р.(а.с.19).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. N 2464-VI.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Як вбачається з ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 5 Закону № 2464 та інших нормативно-правових актів було розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014р. № 1162, який, як вбачається з пункту 3 розділу І Порядку № 1162 поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Пунктами 1-3 розділу ІІІ Порядку № 1162 передбачено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Таким чином, аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ.

Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з додатку 8 вказаної постанови №10-1 «витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого визначено фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність чи контролювати строки його сплати.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд приходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску чи застосовування штрафних санкцій.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року, визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Враховуючи вищевикладене та те, що акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили, суд приходить висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI не передбачає та відповідно відсутні підстави для нарахування єдиного внеску.

Водночас, на думку суду, оскільки Законом України №2464-VI не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа -підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, то застосування до ОСОБА_1 штрафу за за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, який сплачений ним, як фізичною особою-підприємцем, є порушенням суб`єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty), і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Враховуючи вищевикладене та те, що взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0039855407 від 18.05.2019р. про застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції №23818 від 12.12.2018р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 770,00 грн.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним за подачу до адміністративного суду за майнову вимогу судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0039855407 від 18.05.2019р. про застосування штрафних санкцій в сумі 500,35грн. та нарахування пені за несплату(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску в сумі 143,42грн., у загальному розмірі 643,77 грн. за період з 22.01.2019р. по 15.04.2019р.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, м. Одеса, вул. Семінарська,5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.