Рішення № 84401013, 20.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3506/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: Хвостікова О.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0215694-1315-1508, 0215695-1315-1508, 0215696-1315-1508, 0215697-1315-1508, 0215698-1315-1508, 0215699-1315-1508, 0215700-1315-1508, 0215701-1315-1508 від 16.05.2019 р., №№ 0004969-5507-1508, 0004970-5507-1508, 0004971-5507-1508, 0004972-5507-1508, 0004973-5507-1508, 0004974-5507-1508, 0004975-5507-1508, 0004976-5507-1508 від 01.03.2019 р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов позов фізичної особи-підприємця Герасименка Юрія Федоровича до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області:

№ 0215694-1315-1508 від 16.05.2019 року на 6681,92 грн.;

№ 0215695-1315-1508 від 16.05.2019 року на 1206,24 грн.;

№ 0215696-1315-1508 від 16.05.2019 року на 2531,20 грн.;

№ 0215697-1315-1508 від 16.05.2019 року на 12699,68 грн.;

№ 0215698-1315-1508 від 16.05.2019 року на 4 643,52 грн.;

№ 0215699-1315-1508 від 16.05.2019 року на 747,04 грн.;

№ 0215700-1315-1508 від 16.05.2019 року на 9962,40 грн.;

№ 0215701-1315-1508 від 16.05.2019 року на 9861,60 грн.;

№ 0004969-5507-1508 від 01.03.2019 року на 2221,14 грн.;

№ 0004970-5507-1508 від 01.03.2019 року на 400,97 грн.;

№ 0004971-5507-1508 від 01.03.2019 року на 841,40 грн.;

№ 0004972-5507-1508 від 01.03.2019 року на 4221,51 грн.;

№ 0004973-5507-1508 від 01.03.2019 року на 1543,56 грн.;

№ 0004974-5507-1508 від 01.03.2019 року на 248,32 грн.;

№ 0004975-5507-1508 від 01.03.2019 року на 3311,61 грн.;

№ 0004976-5507-1508 від 01.03.2019 року на 3278,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належать: ваги загальною площею 107,7 кв.м, будівля зерноскладу загальною площею 226 кв.м, будівля ангару загальною площею 1133,9 кв.м, будівля старого клубу загальною площею 414, 6 кв.м, нежитлові будівлі тваринника загальною площею 66,7 кв.м, нежитлові будівлі телятника загальною площею 889,5 кв.м. Позивач є сільськогосподарським товаровиробником та займається сільськогосподарською діяльністю, використовуючи зазначене нерухоме майно, в зв`язку з чим має право на пільги, передбачені абзацом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, згідно якого (у редакції, що діяла до 01.01.2019 р.) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. З урахуванням змін, внесених до вказаної норми, що набрали чинності з 01.01.2019 р., не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Крім того, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підписані особою, що не має належних на те повноважень та відповідачем допущено помилки при їх оформленні, а при підписанні всупереч чинному законодавству застосовано факсиміле. На думку позивача, у даному випадку підлягає застосуванню практика Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06), якими встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.07.2019 р. (вх. № ЕП/4922/19), у якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач є власником нежитлових приміщень, які є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідач, зокрема акцентував увагу на тому, що з урахуванням пп. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. З урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі № 806/2461/17 застосування п. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є можливим у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Технічний паспорт на виробничі будівлі є доказом використання фізичною особою-підприємцем приміщень у виробничих цілях, проте не може свідчити про звільнення від податкових зобов`язань. Позивачем не доведено підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки об`єкт нерухомості (комплекс), що на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію п. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. З урахуванням зазначеного, майно, що перебуває у власності позивача було оподатковано відповідно до п.п. 266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, сформовано та направлено відповідні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 09.07.2019 р., яке було перенесено на 15.07.2019 р.

Ухвалою від 15.07.2019 р. за клопотанням представників позивача та відповідача призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 29.08.2019 р.

Ухвалою від 29.08.2019 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2019р.

Ухвалою від 09.09.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву до 12.09.2019р.

У судове засідання 12.09.2019р. з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 на праві приватної власності належать:

нежитлове приміщення корівника загальною площею 596,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер витягу 74532835 від 01.12.2016 р.) (а.с. 32-33);

ваги загальною площею 107,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 є (індексний номер витягу 79479885 від 02.02.2017 р.) (а.с. 35);

будівля зерноскладу загальною площею 226 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (індексний номер витягу 79510998 від 03.02.2017 р.) (а.с. 36);

будівля ангару загальною площею 1133,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 з (індексний номер витягу 79482466 від 02.02.2017 р.) (а.с. 37);

будівля старого клубу загальною площею 414,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер витягу 79516056 від 03.02.2017 р.) (а.с. 38);

нежитлове приміщення будівлі тваринника загальною площею 66,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер витягу 74521989 від 01.12.2016 р.) (а.с. 39);

нежитлове приміщення телятника загальною площею 889,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер витягу 74530336 від 01.12.2016 р.) (а.с. 40).

Крім того, позивачу належало на праві приватної власності нежитлове приміщення корівника загальною площею 880,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер витягу 74514956 від 01.12.2016 р.) (а.с. 41), яке ним подаровано ОСОБА_3 згідно договору дарування від 21.08.2018р. (реєстр. №1970) (а.с. 41-43).

Головним управлінням ДФС в Одеській області з посиланням на приписи п.54.3.3 п.54.3 ст. 54, п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф" за кодом бюджетної класифікації 18010300, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»:

№ 0215694-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 6 681,92 грн. (а.с. 13);

№ 0215695-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 1 206,24 грн. (а.с. 14);

№ 0215696-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 2 531,20 грн. (а.с. 15);

№ 0215697-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 12699,68 грн. (а.с. 16);

№ 0215698-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 4643,52 грн. (а.с. 17);

№ 0215699-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 747,04 грн. (а.с. 18);

№ 0215700-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 9 962,40 грн. (а.с. 19);

№ 0215701-1315-1508 від 16.05.2019 р., за податковий період 2017р. на суму 9 861,60 грн. (а.с. 20);

№ 0004969-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 2 221,14 грн. (а.с. 21);

№ 0004970-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 400,97 грн. (а.с. 22);

№ 0004971-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 841,40 грн. (а.с. 23);

№ 0004972-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 4 221,51 грн. (а.с. 24);

№ 0004973-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 1 543,56 грн. (а.с. 25);

№ 0004974-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 248,32 грн. (а.с. 26);

№ 0004975-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 3 311,61 грн. (а.с. 27);

№ 0004976-5507-1508 від 01.03.2019 р., за податковий період 2018р. на суму 3278,10 грн. (а.с. 28).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

01.01.2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

У пп. 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За положеннями пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування (підпункт «в»).

При цьому, відповідно до абзацу "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Однак, суд звертає увагу, що наведене у п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначення "сільськогосподарського товаровиробника" діє саме для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, тобто, виключно для визначення групи суб`єкта господарювання при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

З налізу наведених норм вбачається, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, від оподаткування цим податком звільняються споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

При вирішенні спірного питання суд враховує, що відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому, спеціальним законом у сфері сільськогосподарської діяльності, а саме Законом України "Про сільськогосподарський перепис", закріплено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

Також у Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", який є чинним, міститься наступне визначення: сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника, наведене у статті 1 Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" від 09.02.2012р. № 4391-VI, відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Матеріали справи містять докази фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

Як встановлено судом та зазначено раніше, позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі, зокрема:

нежитлове приміщення корівника загальною площею 596,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1102229251206);

ваги загальною площею 107,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1162535051206);

будівля зерноскладу загальною площею 226 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1162903851206);

будівля ангару загальною площею 1133,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1162564351206);

будівля старого клубу загальною площею 414,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1162964351206);

нежитлове приміщення будівлі тваринника загальною площею 66,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1102110751206);

нежитлове приміщення телятника загальною площею 889,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1102202851206).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

Згідно розділу 1 «Будівлі» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові» групи 127 «Будівлі нежитлові інші» класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства»» ДК БС 018-2000 до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме : підклас 1271.1 «Будівлі для тваринництва», підклас 1271.2 «Будівлі для птахівництва», підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», підклас 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», підклас 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», підклас 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», підклас 1271.7 «Будівлі рибного господарства», підклас 1271.8 «Будівлі підприємств лісництва та звідництва», підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Також, в розрізі даних правовідносин заслуговує на увагу той факт, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця Герасименка Юрія Федоровича за КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; розведення овець і кіз; розведення свиней; розведення свійської птиці; торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля живими тваринами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 29-30).

Позивач з 01.01.2017р. перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується копією витягу з Реєстру платників єдиного податку № 1815083400330 від 14.09.2018р. (а.с. 31).

Відповідачем не спростовано факту використання вищевказаного нерухомого майна за цільовим призначенням (для виробництва сільськогосподарської продукції).

Зазначене свідчить, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником і має право на пільги, передбачені абз. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

З огляду на викладене, оскільки об`єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу, призначені та використовуються у сільськогосподарській діяльності, відтак, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року по справі №814/2040/16 та від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а.

Cуд вважає безпідставним твердження відповідача, що дія пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України не поширюється на позивача, оскільки позивач і не наполягав на зворотному, останній взагалі на зазначену норму не посилається та не вказує останню серед підстав позову. Відповідно посилання відповідача на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі № 806/2461/17 щодо застосування пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України також є необґрунтованим.

Щодо доводів позивача про підписання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень особою, що не має належних на те повноважень та допущення помилок при їх оформленні, застосування при підписанні факсиміле всупереч чинному законодавству, суд зазначає наступне.

Так за приписами п. 1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 р., структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов`язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

При складанні у передбачених Кодексом випадках податкових повідомлень-рішень в електронній формі необхідно дотримуватись вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

На підтвердження наявності повноважень щодо підписання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Ф» представником надано наказ ГУ ДФС в Одеській області № 8920 від 14.11.2018р.

Дослідивши наказ №8920, судом встановлено, що ОСОБА_4 – начальнику Окнянської ДПІ Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області до призначення на посаду начальника Подільського ГУ ДФС в Одеській області надано повноваження на виконання певних функцій передбачених ПКУ, а саме: винесення податкових повідомлень-рішень за формами «Р», «Ш», «П», «ПС», «Н», «В4» про визначення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за результатом камеральних перевірок, в той час як оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за формою «Ф».

Таким чином, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження повноважень особи яка підписала рішення правомірність яких оскаржується позивачем.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1, 2, ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог судом встановлено наявність підстав для стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 768,40 грн., який було сплачено останнім за подання позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Юрія Федоровича ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0215694-1315-1508, 0215695-1315-1508, 0215696-1315-1508, 0215697-1315-1508, 0215698-1315-1508, 0215699-1315-1508, 0215700-1315-1508, 0215701-1315-1508 від 16.05.2019 р., №№ 0004969-5507-1508, 0004970-5507-1508, 0004971-5507-1508, 0004972-5507-1508, 0004973-5507-1508, 0004974-5507-1508, 0004975-5507-1508, 0004976-5507-1508 від 01.03.2019 р., - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області:

№ 0215694-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 6681,92 грн.;

№ 0215695-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 1206,24 грн.;

№ 0215696-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 2531,20 грн.;

№ 0215697-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 12699,68 грн.;

№ 0215698-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 4643,52 грн.;

№ 0215699-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 747,04 грн.;

№ 0215700-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 9962,40 грн.;

№ 0215701-1315-1508 від 16.05.2019 року на суму 9861,60 грн.;

№ 0004969-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 2221,14 грн.;

№ 0004970-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 400,97 грн.;

№ 0004971-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 841,40 грн.;

№ 0004972-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 4221,51 грн.;

№ 0004973-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 1543,56 грн.;

№ 0004974-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 248,32 грн.;

№ 0004975-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 3311,61 грн.;

№ 0004976-5507-1508 від 01.03.2019 року на суму 3278,10 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця Герасименка Юрія Федоровича ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.09.2019р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.