Ухвала суду № 84400971, 20.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 вересня 2019 р. № 400/2754/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, вул. Черняхівського, 6, м. Одеса, Одеська область, 65009 про:визнання протиправним та скасування припису від 22.08.2019 № 532/19,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.08.2019 за № 532/19 (надалі – Припис), виданий Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (надалі – Управління або відповідач) за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення поруч з № 62 (приміщення № 62/1).

Приписом ОСОБА_1 була зобов`язана до 22.10.2019 усунути виявлені Управлінням порушення частини восьмої статті 39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» шляхом введення в експлуатацію самочинно реконструйованого приміщення у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою від 09.09.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання на 10.10.2019.

19 вересня 2019 року позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Припису.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що Припис не відповідає положенням частини другої статті 19 Конституції України, підтвердженням чого, зокрема, є факт закриття відповідачем справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до відповідальності. За твердженнями позивача, реконструкцію приміщень здійснив попередній власник, відповідні зміни були відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до того, як позивач придбала об`єкт нерухомого майна, тому позивач «… не вбачає для себе необхідності вводити їх в експлуатацію …». З урахуванням визначених Кодексом адміністративного судочинства України строків розгляду справи, строк, встановлений відповідачем для виконання Припису, настане до набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, навіть за умови задоволення адміністративного позову, у відповідача виникне право застосувати до позивача штрафні санкції, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за невиконання Припису. Застосування такого штрафу «… призведе до настання для Позивача значних несприятливих наслідків, що значно порушує його інтереси, поновлення яких буде значно ускладнено …».

При вирішенні заяви суд виходив з такого.

Судом встановлено, що з 14 по 22 серпня 2019 року посадова особа Управління провела позапланову перевірку дотримання ОСОБА_1 (визначена як замовник) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: « АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення поруч з № 62 (приміщення № 62/1)», результати якої оформила актом від 22.08.2019 № 001497 (надалі – Акт).

Згідно з Актом «… ОСОБА_1 експлуатується самочинно реконструйоване попереднім власником – ОСОБА_2 нежитлове приміщення АДРЕСА_3 1 за АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 без введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено частину восьму статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2011 року № 461 …».

З посиланням на Акт, посадова особа Управління 22.08.2019:

видала Припис, яким зобов`язала ОСОБА_1 до 22.10.2019 усунути порушення вимог законодавства шляхом введення в експлуатацію самочинно реконструйованого приміщення у встановленому законодавством порядку;

склала протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказала, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною дев`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – Протокол).

Частиною восьмою статті 39 Закону № 3038 та пунктом 12 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», встановлено заборону експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.

Згідно з частиною дев`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, експлуатація об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень передбачених частиною восьмою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення у сфері містобудівної діяльності (частина восьма статті 39 Закону № 3038) співпадає за змістом з об`єктивною стороною адміністративного правопорушення (частина дев`ята статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постановою від 05.09.2019 № 662/19 про закриття справи про адміністративне правопорушення заступник начальника Управління – начальник інспекційного відділу № 1 Управління, за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності (Акта, Протоколу, Припису), встановив відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

На думку суду, очевидною ознакою протиправності Припису є те, що відповідач встановив відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В той же час, невиконання Припису може спричинити порушення прав та інтересів позивача (у випадку застосування Управлінням відповідних санкцій), що зумовить повторне звернення позивача до суду за захистом таких прав та інтересів.

Відповідно до викладеної у постанові від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18 (адміністративне провадження №К/9901/728/19) позиції Верховного Суду, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд дійшов висновку про те, що позивач достатньо обґрунтував необхідність забезпечення позову, вказаний ОСОБА_1 захід забезпечення позову є адекватним та співмірним з позовними вимогами, що є підставою для задоволення заяви.

Керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити дію виданого 22.08.2019 ОСОБА_1 головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Сідором Денисом Юрійовичем «Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил» (№ 532/19).

3. Ухвала, відповідно до частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Ухвала є обов`язковою для виконання і набирає законної сили з 20.09.19.

5. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

6. Примірник ухвали про забезпечення позову направити позивачу та відповідачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статтей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Миколаївського окружного

адміністративного суду Птичкіна Вероніка Володимирівна