Рішення № 84400510, 16.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. справа № 300/1225/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

представника позивача ОСОБА_1 .,

представника відповідача Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA 206010/2018/000198/2 від 07.12.2018 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206010/2018/10758 від 07.12.2018 року (а.с. 6-13).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання (а.с. 1-2).

Адміністративний позов обгрунтований тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статтей 49, 51, 55, 57, 59, 60 Митного кодексу України, за наявності документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - марки VOLVO, модель - ХС 90, вживаний, тип кузова – універсал, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 2401 cm3, потужність двигуна – 120 квт., номер кузова НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився ОСОБА_2 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. При цьому, позивач зазначив, що одночасно із МД-2 подано: договір купівлі продажу б/н від 01.12.2018; декларація про походження товару №0380 від 01.12.2018; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2018/69679 від 04.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортною засобу 4910049 від 03.12.2018 року; договір про надання послуг митного брокера ДОГОВІР від 04.12.2018 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 17.11.2005 року. 07.12.2018 року посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду МД-2 № UA206010/2018/414894 від 05.12.2018 року та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206010/2018/10758 від 07.12.2018 року. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури б/н від 01.12.2018 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 17 000,00 злотих PLN (надалі по тексту також - PLN), про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_2 ,, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою, на підтвердження чого і було подано рахунок-фактуру. Позивач вважає, що застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 17 000,00 PLN до 30 317,00 PLN порушує права позивача. На підставі вказаного ОСОБА_2 просив суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 70-75), який надійшов на адресу суду із письмовими доказами 01.07.2019 (а.с. 76-96). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час митного оформлення позивачем відповідного транспортного засобу не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, а саме підтверджуючих сплату коштів за транспортний засіб згідно заявленої митної вартості. На підставі наведеного посадовою особою митниці 06.12.2018 року скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання документів які б підтверджували заявлену митну вартість. Також зазначила, що в даному випадку в рішенні про коригування спрацювала система управління ризиками, це означає, що митна вартість товару занижена. У зв`язку з цим було направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної за VIN -кодами. В результаті чого митна вартість даного ТЗ складає 7 070,00 EUR (30 317,00 PLN). Таким чином, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 30317,00 PLN. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

16.09.2019 року представником відповідача було подано додаткові письмові пояснення в яких заперечувала проти доводів позивача (а.с. 118-120).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Так, 05.12.2018 року декларантом ПП «БРОК-ВЕСТ» подано до митного оформлення електронну митну декларацію (далі – ЕМД) № UA206010/2018/414894 на легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, такий, що був в експлуатації. Марка VOLVO, модель - ХС 90, вживаний, тип кузова – універсал, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 2401 cm3, потужність двигуна – 120 квт., номер кузова НОМЕР_1 загальна кількість місць для сидіння включаючи водія - 5, колісна формула - 4*2, календарний рік виготовлення - 2005, модельний рік виготовлення - 2005 (а.с. 18).

Встановлено, що у вказаній митній декларації обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, в графі "42" здійснено визначення митної вартості вказаного транспортного засобу в розмірі 17 000,00 PLN.

При цьому, одночасно із ЕМД декларантом подано: договір купівлі-продажу б/н від 01.12.2018; декларація про походження товар №0380 від 01.12.2018; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2018/69679 від 04.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортною засобу 4910049 від 03.12.2018 року; договір про надання послуг митного брокера ДОГОВІР від 04.12.2018року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 17.11.2005року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих №UA206010/2018/414894 від 05.12.2018 року.

07.12.2018 року посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД № UA206010/2018/414894 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/10758 від 07.12.2018 року (а.с. 16).

Згідно даної картки відмови, відповідачем відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з причин: перший метод не застосований у зв`язку з не наданням документи, що підтверджують оплату товару та надання висновку експерта, що містить невідповідність з наданим рахунком. 2-5 методи визначення митної вартості ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Bbasis SuрerSCHWACKE 12/2018, з урахування на стан транспортного засобу. Ризик 105-2, митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість – 7 070,00 (30 317,00 PLN).

Таким чином, 07.12.2018 року Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 206010/2018/000198/2 від від 07.12.2018 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 30 317,00 PLN (а.с. 17). Згідно графи 33 даного рішення зазначено, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з не наданням документи, що підтверджують оплату товару та надання висновку експерта, шо містить невідповідність з наданим рахунком. 2-5 методи визначення митної вартості ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Bbasis SuрerSCHWACKE 12/2018, з урахування на стан транспортного засобу. Ризик 105-2, митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість – 7 070,00 (30 317,00 PLN)

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Судом попередньо встановлено, що митну вартість транспортного засобу, яка вказана декларантом у електронній митній декларації №UA206010/2018/414894 від 05.12.2018 року визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано договір купівлі-продажу б/н від 01.12.2018 року за автомобіль VOLVO, модель - ХС 90, номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 20).

Відповідно до перекладу даного договору, це є договір про продаж між продавцем ОСОБА_3 , співвласником – продавцем ОСОБА_4 Заткальницьким та покупцем ОСОБА_5 транспортного засобу марки - VOLVO, модель - ХС 90, номер кузова НОМЕР_1 . Даним договором визначено ціну покупки 17 000,00 PLN (а.с. 21).

Суд констатує, що позивачем також підтверджено суму та факт сплати коштів відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу б/н від 01.12.2018 року заявою від 01.12.2018 року. Даною заявою підтверджується продаж ОСОБА_6 , транспортного засобу марки - VOLVO, модель - ХС 90, номер кузова НОМЕР_1 власником якого був ОСОБА_7 за ціною 17 000,00 PLN (а.с. 116), переклад (а.с. 117).

Поряд з цим, відповідач під час митної консультації не вжив заходів щодо витребування у позивача додаткових документів щодо підтвердження сплати коштів відповідно до договору про продаж № б/н від 01.12.2018 року, а відповідно до ч. 2 ст. 264 МКУ просив надати оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів зазначених в графі 44 митної декларації. Тобто, відповідач просив надати оригінали раніше поданих документів, а не витребував додаткові. Вказані обставини підтверджуються електронним запитом в системі «АСМО Інспектор», який адресований декларанту 06.12.2018 року (а.с. 87, 123).

Крім того, відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не надано декларанту 10 календарних днів для надання таких документів, а вже 07.12.2018 року прийнято оскаржуване рішення та картку.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

При цьому, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З аналізу коментованих вимог Митного кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач під час здійснення наданих повноважень зобов`язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. Тобто, перевіряти числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а не тільки перевіряти виконання договірних зобов`язань власника транспортного засобу щодо сплати коштів за його придбання.

Як наслідок, при належному підтвердженні власником транспортного засобу митної вартості та її складових, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, факт відсутності підтвердження сплати кошів за придбаний товар, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, не підтверджено доказами неможливість застосування в спірних правовідносинах кожного наступного методу, перелік яких визначено частиною 1 статті 57 Митного кодексу України.

Також, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що митну вартість товару - транспортного засобу марки - VOLVO, модель - ХС 90, номер кузова НОМЕР_1 визначено за резервним методом. За основу визначення даної митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з електронного довідника Schwacke 12/2018 (а.с. 95-96), переклад (а.с. 121-122).

Суд критично ставиться до наданої інформації з електронного довідника Schwacke 12/2018 виходячи з наступних мотивів.

Відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke 12/2018 .

Також, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwacke 12/2018 з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwacke 12/2018 свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 7 070,00 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 7 070,00 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 0,00 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 0,00 EUR.

При цьому, слід зазначити те, що інформація із програмного продукту Schwacke 12/2018 після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка Schwacke 12/2018 здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.

Враховуючи наведене, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, неналежними засобами та з відповідними порушеннями.

Щодо доводів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Також, частиною 1 статті 29 МК України визначено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

При цьому, право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС.

Необхідно зазначити, що у правовідносинах, які розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішенням про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Так, частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

Поряд з цим, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Враховую все вищенаведене, суд констатує, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить: належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач погодився із оскаржуваним рішенням у зв`язку із оформлення нової митної декларації №UA206010/2018/415057 від 07.12.2018 року із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 30 317 PLN (223 738,91 грн).

Так, у лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації № UA206010/2018/415057, поданої декларантом – ПП «БРОК-ВЕСТ» 07.12.2018 року, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с. 90).

Суд констатує, що внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". Суд встановив у даному випадку порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов`язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості є чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов`язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

Однак, подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Поряд з цим, не погодження в ході судового розгляду із скорегованою митної вартістю товару є свідченням існування спору між декларантом і митним органом, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206010/201840758 від 07.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС 206010/2018/000198/2 від 07.12.2018 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

В той же час, суд зазначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Республіки Польща відомостей щодо не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем ОСОБА_3 , співвласником – продавцем ОСОБА_4 Заткальницьким транспортного засобу марки - VOLVO, модель - ХС 90, номер кузова НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу від 01.12.2018 року, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 17 000,00 PLN та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби не позбавлена права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 450,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 450,00 грн. До позову додав договір та ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт розрахунку суми розміру витрат за надану професійну правничу допомогу, на суму 10 450,00 грн., та квитанцію про оплату відповідної суми від 06.06.2019 року (а.с. 39-43).

Таким чином, позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджено вказаними доказами в частині виконаних об`ємів робіт, їх кількості, видів та оплати, а тому слід стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС на користь позивача відповідні витрати в сумі 10 450,00 грн.

Також за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80 гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій (а.с. 3, 25).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/10758 від 07.12.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206010/2018/000198/2 від 07.12.2018 року.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1536 (тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят гривень) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;

Івано- АДРЕСА_2 митниця ДФС України (код ЄДРПОУ 39640261), вул. К. Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 20 вересня 2019 р.