Рішення № 84400469, 19.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. справа № 300/1724/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та зобов`язання здійснити такий перерахунок на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 , суддя у відставці) 15.08.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також – відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та зобов`язання здійснити такий перерахунок на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог частини 1 статті 126 Конституції України, пункту 8 частини 4 статті 48, пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI, абзацу 4 пункту 34 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII, статті 8 Закону СРСР "Про статус суддів в СРСР" від 04.08.1989 за №328-І, відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19. Як відзначив позивач, на час його звільнення, Апеляційним судом Івано-Франківської області допущено помилку та не враховано стаж роботи за юридичною спеціальністю, а саме стаж роботи стажистом терміном 2 роки у Коломийському міському народному суді у період з 01.08.1989 по 12.09.1991. У зв`язку із вказаними невідповідностями та перерахунком розміру складових суддівської винагороди, Івано-Франківським апеляційним судом видано нову довідку від 30.01.2019 за №04-12/39-19, згідно якої стаж роботи позивача, який дає право на одержання доплати за вислугу років становить 30 років 2 місяці 20 днів та відповідно визначено доплату за вислугу років в розмірі 70%. Наведені обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 04.02.2019 до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного утримання відповідно до нової довідки. Позивач вважає безпідставне посилання органом пенсійного фонду на те, що тривалість стажу роботи в роках, яка визначала розмір доплати за вислугу років, враховується станом на час виходу у відставку, а тому відсутні підстави для проведення такого перерахунку. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які надійшли на адресу суду 03.09.2019 (а.с.61-64, 65-81). В даному відзиві відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на наступні обставини. Згідно доводів відповідача, ОСОБА_1 з 16.12.2016 призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 60% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Так, відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Апеляційним судом Івано-Франківської області №04-15/311-16 від 15.12.2016, позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 60%. Відповідач, посилаючись на частину 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (в редакції на час обрання позивача на посаду судді безстроково), зазначив, що для суддів загальних та арбітражних судів до стажу роботи,

що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Таким чином, на думку відповідача посада стажиста Коломийського міського народного суду, яку позивач займав у період з 01.08.1989 по 12.09.1991, згідно законодавства на час обрання останнього на посаду судді безстроково, не передбачала пільг, які б прирівнювались до стажу на посаду судді. Крім того, стаж зазначеної посади не враховувався й до стажу судді, який дає право на відставку. Оскільки, при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці була врахована доплата за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу на підставі довідки від 15.12.2016 за №04-15/311-16, то відповідно Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає відсутніми правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.02.2019 з урахуванням довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що з 16.12.2016, ОСОБА_1 призначено та виплачується довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що підтверджується копією заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 та копією заяви про перехід на інший вид пенсії від 16.12.2016 (а.с.66, 67).

Так, згідно подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 за №03-41/162/2016, Апеляційним судом Івано-Франківської області представлено документи для встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , серед яких зокрема заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016, копія рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16, копія наказу голови суду від 14.12.2016 за №03-04/259 про відрахування із складу суду судді Томенчука Б.М., копію трудової книжки, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, а також довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 15.12.2016 за №04-15/311-16 (а.с.67, 68, 69-72, 73, 74, 75).

Як свідчить копія наявного в матеріалах справи наказу голови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 за №03-04/259, суддю Апеляційного суду Івано-Франківської області Томенчука Богдана Миколайовича, який рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16 звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, відраховано з 15.12.2016 із складу Апеляційного суду Івано-Франківської області (а.с.74).

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.12.2016 становив 25 років 3 дні 1 місяць (а.с.73).

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №04-15/311-16 від 15.12.2016, виданої Апеляційним судом Івано-Франківської області, заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховуються при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складала 28 160,00 гривень, в тому числі: оклад – 17 600,00 гривень та надбавка за вислугу років (60%) – 10 560,00 гривень (а.с.75).

Як стверджує позивач, Апеляційним судом Івано-Франківської області допущено помилку та не враховано при його звільненні стаж роботи за юридичною спеціальністю, а саме стаж роботи стажистом терміном 2 роки у Коломийському міському народному суді у період з 01.08.1989 по 12.09.1991.

У зв`язку із зазначеними обставинами, Івано-Франківським апеляційним судом видано нову довідку від 30.01.2019 за №04-12/39-19 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01.01.2019 складає 53 884,05 гривень, у тому числі: посадовий оклад – 31 696,50 гривень і доплата за вислугу років (70%) – 22 187,55 гривень (а.с.80).

Позивачем, до матеріалів позовної заяви також долучено довідку Івано-Франківського апеляційного суду від 06.08.2019 за №К-19 (а.с.18-19), зміст якої свідчить про наявність у ОСОБА_1 на час відрахування останнього зі складу суду у зв`язку із виходом у відставку, стажу роботи, який дає право на одержання доплати за вислугу років – 28 років 2 місяці 20 днів. Івано-Франківський апеляційний суд, видаючи нову довідку, дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді два роки стажу за юридичною спеціальністю (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) на підставі частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання доплати за вислугу років станом на 15.12.2016 визначено 30 років 2 місяці і 20 днів (70%).

До такого стажу роботи позивача включено:

- службу в рядах Радянської Армії з 16.11.1971 по 01.11.1974 – 2 роки 11 місяців 16 днів;

- стаж роботи за юридичною спеціальністю (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) відповідно до частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (набрала чинності 05.08.2018) – 2 роки;

- роботу на посаді народного судді Косівського районного народного суду з 12.09.1991 по 11.01.1999 – 7 років 4 місяці;

- роботу на посаді судді Коломийського районного суду з 12.01.1999 по 14.01.2002 – 3 роки 3 дні;

- роботу на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області з 15.01.2002 по 15.12.2016 – 14 років 11 місяців 1 день.

Також, в матеріалах справи наявна довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.08.2019 за №04-12/117-19, видана Івано-Франківським апеляційним судом, в якій містяться аналогічні відомості стосовно розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 , що й у попередній довідці, виданій Івано-Франківським апеляційним судом 30.01.2019 за №04-12/39-19, доплата за вислугу років в якій визначена 70 % (а.с.20).

З урахуванням вказаних обставин, позивач 04.02.2019 звернувся до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного утримання відповідно до нової довідки, виданої Івано-Франківським апеляційним судом 30.01.2019 за №04-12/39-19 (а.с.79).

Відповідач, листом від 25.02.2019 за №1068/03.1 (а.с.43-44) повідомив позивача про неможливість проведення перерахунку пенсії із урахуванням спірної довідки, оскільки тривалість стажу роботи в роках, яка визначала розмір доплати за вислугу років, враховується станом на час виходу у відставку, а тому відсутні підстави для проведення такого перерахунку. Додатково повідомили про те, що при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці була врахована доплата за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу, а у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.12.2018 за №04-12/211-18 і №04-12/212 та від 30.01.2019 за №04-12/39-19 зазначена надбавка за вислугу років у розмірі 70%.

У такому листі, як і у адміністративному позові, збільшення відсоткового розміру доплати за вислугу років, обґрунтовується і заперечується датою набранням чинності Закону України від 12.07.2018 за №2509-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким зокрема статтю 137 Закону №1402-VIII, доповнено частиною 2, відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Не погоджуючись із відмовою Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки Івано-Франківського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.01.2019 за №04-12/39-19, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України - частина 1 статті 126 Конституції України.

Частиною 1 статті 1 Закону СРСР "Про статус суддів в СРСР" від 04.08.1989 за №328-І, який як свідчать матеріали справи діяв в часі 01.12.1989 по 10.02.1993 на час обрання позивача суддею (надалі по тексту також – Закон СРСР №328-І), визначено, що суддями і народними засідателями є громадяни СРСР, обрані у встановленому законом порядку до Верховного Суду СРСР, Верховних Судів союзних республік, Верховних Судів автономних республік, крайових, обласних, міських судів, судів автономних областей, судів автономних округів, районних (міських) народних судів, а також військових трибуналів у Збройних Силах СРСР.

Відповідно до частини 2 статті 3 вказаного Закону незалежність суддів і народних засідателів забезпечується встановленими законом порядком їх обрання і звільнення, недоторканністю суддів і народних засідателів, строгою юридичною процедурою здійснення правосуддя, таємницею наради суддів при винесенні рішень і забороною вимагати її розголошення, відповідальність за неповагу до суду або втручання у вирішення конкретних справ, створенням необхідних організаційно-технічних умов для діяльності судів, а також матеріальним і соціальним забезпеченням суддів, що відповідає їх високому статусу.

Статтею 8 Закону СРСР №328-І встановлено вимоги, які ставились до кандидатів у судді і народні засідателі, в період дії даного Закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 8 Закону СРСР №328-І, народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Так, згідно запису №25 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.10.1970, позивач, у зв`язку із обранням з 12.09.1991 зарахований на посаду народного судді Косівського районного народного суду (а.с.24).

Тобто, позивач на час обрання його народним суддею відповідав вимогам, встановленим статтею 8 Закону СРСР №328-І, наслідком чого був зарахований на посаду народного судді Косівського районного народного суду.

Водночас, записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.10.1970 та вкладишу до трудової книжки від 21.01.2002 (а.с.25, 27), свідчать про те, що позивач на підставі постанови Верховної Ради України від 10.07.1997 за №440/97-ВР обраний суддею Косівського районного суду безстроково (запис 30), 12.01.1999 (запис №29) переведений на роботу на посаду судді Коломийського районного суду, 14.01.2002 переведений на роботу на посаду судді Апеляційного суду Івано-Франківської області (запис №31), 15.01.2002 прийнятий на посаду судді кримінальної палати по переводу з посади судді Коломийського районного суду (запис №32).

15.12.2016 ОСОБА_1 відраховано зі складу Апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі рішення Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, що засвідчується записом №35 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 21.01.2002 (а.с.28).

Статтею 126 Основного Закону України передбачено підстави для звільнення судді, серед яких зокрема є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4).

Як встановлено судом, на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16 ОСОБА_1 звільнити з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.68).

Беручи до уваги встановлені обставини, слід відмітити, що позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області в період дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, а отже доводи ОСОБА_1 наведені у позовній заяві з приводу звільнення останнього на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VI, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, так як норми вказаного Закону, в тому числі які врегульовують питання відставки судді, втратили чинність 30.09.2006.

Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі по тексту також – Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

На момент звільнення ОСОБА_2 із посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області статтею 137 Закону №1402-VIII чітко визначався перелік робіт на посадах, які зараховувались до стажу роботи на посаді судді.

Так, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Наведене свідчить, що, станом день прийняття Вищою радою юстиції рішення від 08.12.2016 за №3177/0/15-16 про відставку позивача і видачі 14.12.2016 наказу про відрахування із складу суду, законодавцем визначено вичерпний перелік робіт на посадах, які дають підстави для зарахування, до стажу роботи на посаді судді, який враховуюється для обрахунку необхідних 20 років для набуття права на подання заяви про відставку. Іншого порядку обчислення такого строку законодавством на час звільнення позивача, не передбачалось.

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, в редакції станом на грудень 2016 року, передбачалося право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Судом, під час розгляду справи з`ясовано, що стаж на посаді судді ОСОБА_1 при його звільненні становив 25 роки 3 місяці 1 день, що давало право позивачу на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Така обставина підтверджується копією розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 15.12.2016 (а.с.73).

Однак, як свідчить зміст наявної в матеріалах справи довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 06.08.2019 за №К-19 (а.с.18-19), стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання доплати за вислугу років на час відрахування останнього зі складу суду у зв`язку із виходом у відставку становив 28 років 2 місяці 20 днів.

Вказане свідчить, що зазначені у досліджуваній довідці від 06.08.2019 за №К-19 відомості з приводу стажу роботи позивача, не відповідають розрахунку стажу ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 15.12.2016, доданого до матеріалів подання Апеляційного суду Івано-Франківської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

З приводу вищевказаної розбіжності щодо розрахунку стажу ОСОБА_2 на час його звільнення та на момент видачі такої довідки Івано-Франківським апеляційним судом, а ні позивачем, а ні відповідачем не наведено жодних обґрунтувань.

Не містить і відповідних пояснень сама довідка від 06.08.2019 за №К-19.

Тобто, Івано-Франківським апеляційним судом, вже після виходу позивача у відставку, враховано до його стажу роботи на посаду судді два роки стажиста у Коломийському міському народному суді на посаді старшого консультанта по кадрам.

Зміст мотивувальної частини позову і відповіді-відмови органу пенсійного фонду від 25.02.2019 свідчать, що предметом спору є правомірність включення роботи ОСОБА_1 стажистом (терміном 2 роки) у Коломийському міському народному суді до відповідного стажу роботи на посаді судді, який враховуюється з метою обрахунку необхідного стажу для набуття права на відставку.

Такий спір виник у зв`язку із неоднаковим трактуванням сторонами можливості застосування положень частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016 в поєднанні із частиною 1 статті 8 Закону СРСР №328-І, зокрема, щодо наявності чи відсутності правових підстав для зарахування до коментованого стажу додатково стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років, наявного у ОСОБА_1 на час обрання в 1991 році суддею.

Так, відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 за №1798-VIII, який набрав чинності з 05.01.2017.

Однак важливою являється та обставина, що ОСОБА_1 звільнений з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку з 15.12.2016, на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватись судом при вирішенні даної справи.

Водночас позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на приписи частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2509-VIII від 12.07.2018 (надалі по тексту також – Закон №2509-VIII) внесені зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016, яку доповнено частиною другою.

Так, відповідно до частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз цієї норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Втім, суд звертає увагу на те , що вищевказана редакція частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII діє з 5 серпня 2018 року – дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №2509-VIII від 12.07.2018.

Як уже зазначалось судом, позивач звільнений з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області з 15.12.2016, до набрання чинності Законом №2509-VIII, а отже в розумінні статті 58 Конституції України не підлягають до застосування у спірних правовідносин.

У спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 за № 41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді (а.с.35-41).

Виходячи зі змісту вказаного листа, необхідно відмітити, що передбачені частиною 2 статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018 (а.с.41).

В частині періоду проходження позивачем строкової військової служби в Радянській армії з 16.11.1971 по 01.11.1974 (2 роки 11 місяців 16 днів) відповідач, виходячи із змісту адміністративного позову не заперечує.

При цьому суд відзначає, що за змістом частини 2 статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 за № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

При цьому, стаття 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 за №584/95 втратила чинність з 01.03.2008 на підставі Указу Президента "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України" за №248/2008 від 20.03.2008.

Разом з тим, пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом 2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 за №545 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 за № 865", норми якого діяли до 01.01.2011, та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №1097 втратили чинність.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що право на зарахування до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, період проходження строкової військової служби, мали судді за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років. В свою чергу, таке право передбачалось нормами Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" з 10.07.1995 до 01.03.2008, та постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" в період з 01.03.2008 по 01.01.2011.

Суд констатує, що на час прийняття Верховною Радою України постанови від 10.07.1997 за №440/97-ВР про обрання ОСОБА_1 суддею Косівського районного суду безстроково, у спірних відносинах діяв Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 за №584/95.

Так як, відповідач не заперечує за позовними вимогами врахування до стажу позивача період служби в рядах Радянської Армії з 16.11.1971 по 01.11.1974 (2 роки 11 місяців 16 днів), то відповідно у суду відсутні процесуальні підстави надавати такому стажу правову оцінку.

Відтак, суд не знайшов правових мотивів для врахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, стажу роботи за юридичною спеціальністю терміном 2 роки (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) відповідно до частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відомості про який містяться у довідці Івано-Франківського апеляційного суду від 06.08.2019, з урахуванням обставини набрання вказаної норми Закону чинності з 05.08.2018 (після звільнення позивача), яка не має зворотної дії в часі.

Зважаючи на те, що у спірній довідці Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/39-19 від 30.01.2019 у розділі "доплата за вислугу років" для обчислення значення "70%" включено стаж позивача за юридичною спеціальністю терміном 2 роки як частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду, то суд вважає за неможливим в такій редакції довідки здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.80).

З огляду на проаналізовані норми законодавства про судоустрій і статус суддів, оцінюючи в сукупності встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 768,40 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 14.08.2019 за №0.0.1435006324.1 (а.с.4).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.