Рішення № 84400369, 16.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/301/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1 ;

представника відповідача - Ігнатенко О.В.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.02.2019 року №Ф-1220-50.

08.04.2019 року до суду надійшов уточнений адміністративний позов, згідно якого позивач, також просив зобов`язати відповідача визнати борг, нарахований за період з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року безнадійним та списати його.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 01.03.2019 року було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки, пені та штрафу) від 04.02.2019 року №Ф-1220-50 на загальну суму 47554,56 грн. Позивач зазначає, що вказана вимога є незаконною, оскільки він у 2009 році був зареєстрований, як фізична особа-підприємець Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, а тому відповідно до вимог законодавства України, з 14.04.2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції до закінчення антитерористичної операції до нього не застосовуються. Оскільки, Президентом України указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває, відтак, позивач наголошує, що відповідачем було протиправно винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки, пені та штрафу). Також, позивач зазначає, що переведення його з 22.10.2019 року на облік до ГУ ДФС у Закарпатській області не може означати закінчення Антитерористичної операції в Луганській/Донецькій області, а тому органи доходів і зборів не мали законодавчих підстав поновлювати нарахування єдиного соціального внеску позивачеві, у зв`язку з переведенням його на облік в іншу область. Позивач зазначав, що факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції є загальновідомим та ним було припинено ведення підприємницької діяльності у період з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року, а тому просив суд зобов`язати відповідача визнати борг, нарахований за період з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року безнадійним та списати його.

Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві, при цьому вказав, що до органу ДФС із заявою про визнання боргу безнадійним та його списання не звертався.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що з 19.10.2018 року позивач перебуває на обліку в Управлінні у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області та станом на 04.02.2019 року по інтегрованій картці позивача була наявна заборгованість на загальну суму 47554,56 грн., у зв`язку з чим відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-1220-50. При цьому представник відповідача зазначав, що згідно інтегрованої картки заборгованість позивача виникла за наступні періоди, а саме: заборгованість, що виникла до 14.04.2014 року - 10021,37 грн., заборгованість, що виникла з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року в сумі 29982,86 грн. та заборгованість, що виникла з 19.10.2018 року по день формування оскаржуваної вимоги в сумі 2457,18 грн. Представник відповідача наголошував, що заборгованість, яка виникла у період з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року не містить у своїй структурі застосованих штрафних санкцій та пені, а є недоїмкою зі сплати зі сплати єдиного внеску. Разом з тим, позивач не звертався до відповідача із заявою про визнання боргу безнадійним та не просив списати такий. Відтак, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований, як фізична особа підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та 18.06.2009 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради були включені до Реєстру відомості про фізичну особу підприємця - ОСОБА_1 .

В подальшому, 19.10.2018 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради була проведена реєстраційна дія, а саме: державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу підприємця шляхом зміни місця проживання на АДРЕСА_2 .

04.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області відносно ФОП ОСОБА_1 була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1220-50 щодо сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 47554,56 грн. (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Так, місто Луганськ, де було зареєстровано позивача, як фізичну особу підприємця та на території якої розташована Жовтнева ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебував позивач до 19.10.2018 року входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, на період перебування позивача на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася антитерористична операція, а саме на період перебування позивача в м. Луганськ, який входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року.

Отже, з огляду на вище викладені правові норми, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року по 19.10.2018 року, а саме: на період його перебуванняна обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася антитерористична операція.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2018 року була проведена реєстраційна дія Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради згідно якої здійснена реєстрація змін місця проживання на АДРЕСА_2 та позивача було узято на облік в Управління у м. Ужгороді Головного Управління ДФС у Закарпатській області.

Таким чином, суд констатує, що позивач 19.10.2018 року припинив перебувати на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася антитерористична операція.

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №812/292/18 від 30.03.2018 року.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Закон №2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тільки надає можливість на період антитерористичної операції, за наявності умови перебування особи як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції - не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Таким чином, після припинення перебування позивача на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася антитерористична операція, та взяття його на облік Управлінням у м. Ужгороді Головного Управління ДФС у Закарпатській області - Головним управлінням ДФС у Закарпатській області була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-1220-50 в сумі 47554,56 грн.

Як підтверджується Інтегрованою карткою платника, заборгованість позивача в сумі 47554,56 грн. виникла по платежу: 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" у розмірі 42461,41 грн.; 71010000 "Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомогам по тимчасовій непрацездатності" рахувалась заборгованість у розмірі 5093,15 грн. (а.с. 36-40)

Згідно Інтегрованої картки позивача, заборгованість по платежу: 71040000 у сумі 10021,37 грн. виникла до 14.04.2014 року, тобто до початку антитерористичної операції.

Заборгованість по платежу: 71040000 у розмірі 29982,86 грн., яка виникла з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року, тобто під час перебування позивача на обліку у Жовтневої ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області є виключно недоїмкою зі сплати єдиного внеску та не містить в своїй структурі застосованих штрафних санкцій та пені.

Заборгованість по платежу: 71040000 у розмірі 2457,18 грн. виникла у позивача з 20.10.2018 року по 04.02.2019 року, тобто після взяття його на облік органом доходів і зборів, яке розташованому на території населенного пункту, де не проводилася антитерористична операція, зокрема Управлінням у м. Ужгороді Головного Управління ДФС у Закарпатській області.

Також, згідно Інтегрованої картки позивача, заборгованість у розмірі 5093,15 грн. по платежу 710100000, виникла до початку проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд констатує, що у відповідності до вимог Закону № 2464-VІ, на заборгованість позивача, яка виникла у період з 14.04.2014 по 19.10.2018 року, а саме: під час його перебування на обліку органу доходів і зборів, яке розташованому на території населенного пункту, де проводилася антитерористична операція - відповідначем не нараховувалися штрафні санкції та пеня.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на час перебування позивача на обліку органу доходів і зборів, яка розташована на території населенного пункту, де проводилася антитерористична операція до нього не застосовувалися заходи впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Враховуючи вище викладе суд приходить висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-1220-50 в сумі 47554,56 грн. діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством України.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача визнати борг, нарахований за період з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року безнадійним та списати його, суд зазначає, що така не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно вимог ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до вимог статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України був розроблений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, який визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.

Згідно вимог п. 4.1 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося сторонами, позивач не звертався до відповідача - органу доходів і зборів за місцем його обліку із письмовою заявою про списання безнадійного податкового боргу.

Разом з тим, системний аналіз норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому. Вказані правові позиції містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 167/592/17, від 31 липня 2018 року по справі №348/9/17, від 23 жовтня 2018 року по справі №344/4560/17, від 14 лютого 2019 року по справі №362/7962/15-а.

Завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю прийняття рішення та відповідності його чинному законодавству України.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В даному випадку, питання щодо прийняття рішення про визнання боргу безнадійним віднесено до компетенції органу доходів і зборів.

У зв`язку з вище викладеним та з огляду на те, що позивач у встановленому порядку не звертався до органу доходів і зборів про визнання боргу безнадійним та його списання, суд приходить висновку, що слід відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язати відповідача визнати борг, нарахований за період з 14.04.2014 року по 19.10.2018 року безнадійним та списати його.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 20.09.2019 року.