Рішення № 84400314, 20.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року м. Житомир справа №287/844/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 27 листопада 2018 року, внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 березня 2019 року №37;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, як інваліду ІІ групи з 27 листопада 2018 року внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом батьківщини відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 з урахуванням попередніх виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Міністерством оборони України було прийнято рішення, яким відмовлено йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалою судді Олевського районного суду Житомирської області від 10 червня 2019 року матеріали позовної заяви направлено для розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року матеріали адміністративної справи №287/844/19 прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

31 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду від Житомирського обласного військового комісаріату у строк та в порядку, визначеному статтею 165, частиною третьою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшли письмові пояснення по суті позову, відповідно до змісту яких Житомирський обласний військовий комісаріат щодо задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю (а.с. 48-49).

19 серпня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 КАС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Міністерство оборони України позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що оскільки позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги із пропуском встановленого законодавством граничного дворічного терміну, відповідач правомірно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 53-58).

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач як у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, так і станом на 20 вересня 2019 року відповідь на відзив не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив позивачем також надано не було.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Сил України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу командира військової частини польова пошта В1740 (по стройовій частині) від 06 жовтня 2015 року №209 (а.с. 16).

У відповідності до змісту довідки військової частини польова пошта В1740 про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06 серпня 2014 року №427, 27 липня 2014 року в ході проведення антитерористичної операції під час штурму опорного пункту бойовиків на кургані Савур-Могила м. Шахтарськ Донецької області, штурмова група потрапила під обстріл з установок РСЗВ БМ-21 Град, в результаті чого ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби в ході ведення бою отримав травму (а.с. 7).

У відповідності до змісту свідоцтва про хворобу №529 отримана позивачем травма (захворювання) ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби (а.с. 12-14).

03 липня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу під час первинного огляду було встановлено з 03 липня 2015 року до 01 серпня 2016 року ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки МСЕК серії 12 ААА №207340 від 03 липня 2015 року (а.с. 8)

Встановлено та не заперечується сторонами, що одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності в сумі 182 700 грн була у встановленому порядку виплачена відповідачем.

31 серпня 2016 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу під час повторного огляду було встановлено з 05 липня 2016 року до 01 жовтня 2017 року ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки МСЕК серії 12 ААА від 31 серпня 2016 року. Група інвалідності (ступінь втрати працездатності) та причинний зв`язок отриманої травми (захворювання) з моменту первинного встановлення інвалідності (ступеню втрати працездатності) - не змінились (а.с. 9)

18 вересня 2017 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу під час повторного огляду було встановлено з 31 серпня 2017 року до 01 жовтня 2020 року ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки МСЕК серії 12 ААА від 18 вересня 2017 року. Група інвалідності (ступінь втрати працездатності) та причинний зв`язок отриманої травми (захворювання) з моменту первинного встановлення інвалідності (ступеню втрати працездатності) - не змінились (а.с. 10)

03 грудня 2018 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією за результатами повторного огляду позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 27 листопада 2018 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Житомирської обласної МСЕК серії 12 ААБ №101784 від 03 грудня 2018 року (а.с. 11).

У зв`язку із встановленням з 27 листопада 2018 року ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивач 01 звернувся до Міністерства оборони України із заявою виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За результатами розгляду документів ОСОБА_1 , пунктом 81 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 березня 2019 року №37 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Також зазначено, що допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 182 700 грн (а.с. 15).

Вважаючи, що відповідачем порушено його конституційне право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п`ятої статті 17 Основного Закону обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено із матеріалів справи, вперше позивачу ІІІ групу інвалідності, що надавала право на отримання одноразової грошової допомоги було встановлено з 03 липня 2015 року.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на 03 липня 2015 року) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі : 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Наведені норми узгоджуються зі змістом пункту 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на 03 липня 2015 року), відповідно до якого якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до усіх правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Так, обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (абзац 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. При цьому, дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеню втрати працездатності.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (липень 2015 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

Правовідносини щодо первинного встановлення ступеню втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до позивача.

Здійснивши системний аналіз норм Закону №2011-XII та Порядку №975 у редакції, чинній на час первинного встановлення позивачеві ступеню втрати працездатності, суд дійшов висновку, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.

Позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №826/7472/18 (адміністративне провадження №К/9901/66162/18), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 березня 2019 року №37, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07873079) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 20 вересня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова