Рішення № 84399887, 10.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 160/4041/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Батуєв О.В. Бохан О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Сила" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним і скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1645/251/АВ/П від 08.04.2019 року;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1645/251/АВ/МГ-ФС/359 від 18.04.2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила» штрафу у розмірі 1 752660,00 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1645/251/АВЯП-ФС/360 від 18.04.2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила» штрафу у розмірі 4173,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сила», яке використовує найману працю, за результатами якого складено акт перевірки №ДН1645/251/АВ від 01.04.2019 року. На підставі цього акту відповідач виніс оскаржувані рішення. Разом з тим, позивач вважає, що оскаржувані рішення не ґрунтуються на вимогах закону.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області при винесенні оскаржуваних рішень діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для проведення інспекційного відвідування стала інформація, надана листом Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.02.2019 № 4715/05-05/26.

Керуючись Законом України № 877-V, Порядком № 295, відповідно до наказу Головного управління від 21.03.2019 року № 343-1 та направлення від 28.03.2019 року № 182 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 29.03.2019 року по 01.04.2019 року було здійснено інспекційне відвідування позивача ТОВ «Авто-Сила» за адресою 49057, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 156-А з питань повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати.

Направлення від 28.03.2019 року № 182 та пам`ятка «Права та обов`язки об`єкта відвідування під час проведення інспекційних відвідувань або проведення невиїзних інспектувань» надано уповноваженій особі позивача - директору ТОВ «Авто-Сила» ОСОБА_3 для ознайомлення, про що свідчить його особистий підпис.

Відповідно до п. 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування.

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 01.04.2019 року №ДН1645/251/АВ.

Акт №ДН1645/251/АВ підписаний 01.04.2019 року уповноваженою особою об`єкта відвідування - директором ТОВ «Авто-Сила» ОСОБА_3 . із запереченнями.

На підставі акту №ДН1645/251/АВ винесено припис №ДН1645/251/АВ/П від 08.04.2019 року та оскаржувані Постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1645/251/АВ/МГ-ФС/359, № ДН1645/251/АВ/ІП-ФС/360 від 18.04.2019 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року (надалі - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування /пункт 23 Порядку №295.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (надалі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

Згідно з висновками, викладеними в Акті №ДН1645/251/АВ, встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства.

Так, розмір посадових окладів працівників ТОВ «Авто-Сила» визначено штатним розписом від 01.01.2018р.. Протягом 2018 року посадові оклади працівникам ТОВ «Авто-Сила» не переглядались і не змінювались.

Індексацію заробітної плати найманих працівників потрібно нараховувати і виплачувати разом із заробітною платою. Відомості нарахування та виплати заробітної плати підприємства за листопад 2018 року та грудень 2018 року не містять відображення нарахування і виплати індексації працівникам при наявності підстав, і відповідно до розрахунково-платіжної відомості за листопад 2018 року та грудень 2018 року індексація заробітної плати 42 працівникам ТОВ «Авто-Сила» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_3 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 не проводилась.

Відповідно до пояснень, наданим головним бухгалтером ТОВ «Авто-Сила» ОСОБА_45 -Єгельськой А.В. від 29.03.2019 року, індексація заробітної плати співробітникам ТОВ «Авто-Сила» у 2018 році не проводилась через те, що зарплати є вищими за мінімальний розмір заробітної плати та у 2019 році планується підвищення зарплати у кожному півріччі.

На підставі вищевикладеного та відповідно до абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.04.2019 року №ДН1645/251/АВ/МГ-ФС/359.

Суд зазначає, що індексація заробітної плати не належить до фонду основної заробітної плати, а належить до фонду оплати додаткової заробітної плати згідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» та п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5.

Також згідно приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до інших державних соціальних гарантій, а отже, не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки індексація не є основним джерелом існування, а тому і застосування штрафних санкцій до позивача за недотримання строків та порядку виплати індексації працівникам підприємства на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є безпідставним та таким, що суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

Таким чином, припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1645/251/АВ/П від 08.04.2019 року в частині виявлених порушень щодо індексації підлягає виконанню, проте, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.04.2019 року №ДН1645/251/АВ/МГ-ФС/359 підлягає скасуванню.

Також, в акті перевірки зазначено, що формування тарифної системи ТОВ «Авто-Сила» здійснюється суб`єктивно, відносно вирішення питання з визначенням розміру заробітної плати окремим працівникам, а саме з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про оплату праці» та ст.96 КЗпП України.

Згідно наданого до перевірки штатного розкладу, який вводиться в дію з 01.01.2019р. встановлено, що, наприклад, комірнику встановлений посадовий оклад у розмірі 4350,00 грн., (код за класифікатором посад 9132, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії найпростіші професії), менеджеру встановлений посадовий оклад теж у розмірі 4350,00 грн. (код за класифікатором посад 1475.4, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії керівників).

Тобто посадові оклади були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно, без диференціації розмірів посадових окладів.

Крім того, заробітна плата ТОВ «Авто-Сила» (відповідно до наданої довідки про строки виплати заробітної плати працівникам ТОВ «Авто-Сила») нараховується і виплачується один раз на місяць.

Так, заробітна плата за грудень 2018 року сплачена 18.01.2019 року та 21.01.2019 року, заробітна плата за січень 2019 року сплачена 20.02.2019 року, заробітна плата за лютий 2019 року сплачена 20.03.2019 року з порушенням вимог ч.1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України.

В ході перевірки встановлено, у ТОВ «Авто-Сила» не своєчасно здійснюється розрахунок з працівниками при звільненні.

Так, ОСОБА_46 звільнено з 28.02.2018 року за власним бажанням (наказ від 28.02.2018 року № 1-22). Проте, виплата розрахункових коштів ОСОБА_46 здійснена лише 19.03.2018 року(відомість на виплату готівки № 6 від 19.03.2018 року).

ОСОБА_6 звільнено з 05.02.2019 року за згодою сторін (наказ від 05.02.2019 року №3- 39). Проте, виплата розрахункових коштів ОСОБА_6 здійснена лише 20.02.2019 року (відомість на виплату готівки № 6 від 20.02.2019 року).

На підставі вищевикладеного та відповідно до абз. 8 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.04.2019 року № ДН1645/251/АВ/ІП-ФС/360.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За змістом статті 96 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про оплату праці" основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

За кваліфікацією робітника та складністю роботи професії групуються в категорії Класифікатора професій ДК 003:2010.

Судом встановлено, що розділ «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)» вміщує професії, що пов`язані з:

визначенням та формуванням державної політики, законодавчим регулюванням;

вищим державним управлінням;

правосуддям та прокурорським наглядом;

керівництвом об`єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів економічної діяльності.

Цей розділ щодо кваліфікації, як ознаки класифікації, є змішаним порівняно з іншими розділами. Розділ охоплює широке коло професій, пов`язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю та відповідальністю.

Так, розділ «Найпростіші професії» охоплює найпростіші професії (роботи), що потребують знань для виконання простих завдань із використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями.

Професійні завдання пов`язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо.

Для виконання професійних завдань досить базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

Встановлення позивачем однакових розмірів окладів різним за класифікатором посад працівникам, при цьому розмір посадового окладу встановлено на рівні мінімальної заробітної плати, визначеної законом, на переконання суду, є протиправним, оскільки останні були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, що безумовно є порушенням ст. 6 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, порушення позивачем строків виплати належних сум особам, які звільняються, є протиправним, а тому застосування штрафу в даному випадку відповідає вимогам законодавства.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Аналіз правових норм дає підстави вважати, що заробітна плата виплачується працівникам обов`язково не менше двох разів на місяць та через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів без виключень.

Також, право працівника на отримання заробітної плати не рідше двох разів на місяць належить до числа умов, визначених законодавством і не може бути погіршене ні за згодою сторін, ні на підставі колективного договору.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1645/251/АВ/П від 08.04.2019 року в частині виявлених порушень підлягає виконанню, а постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.04.2019 року №ДН1645/251/АВ/МГ-ФС/360 винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 19164 грн.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1645/251/АВ/МГ-ФС/359 від 18.04.2019 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 19164 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова