Ухвала суду № 84399807, 18.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 р. Справа № 0440/5108/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Носаль П.В.,

розглянувши у місті Дніпрі у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс Плюс» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс Плюс» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення відповідача про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.02.2018 року № 3669-33-18, оформлене наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2018 року №553/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі оскарженого наказу Міністерства юстиції України від 27.02.2018 року №553/5.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, яким Міністерство юстиції України задовольнило скаргу третьої особи та скасувало рішення про державну реєстрацію права власності (від 30.11.2017 року № 38442136) Товариства на об`єкт нерухомого майна, зокрема: приміщення, загальною площею 96,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке останній отримав унаслідок реалізації договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 03.07.2017 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та позивачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження. Тією ж ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_1 .

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому серед іншого вказав, що від третьої особи надійшла скарга з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2017 року № 38442136, прийняте державним реєстратором Павленко К.В. з порушенням умов договору іпотеки, оскільки оскаржену державну реєстрацію права власності на приміщення загальною площею 96,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством проведене без перевірки факту виконання умов договору та за відсутності передбачених законодавством документів.

Розглядаючи подані учасниками справи письмові матеріали суд зазначає, що положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС Україн), визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема: до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено і з матеріалів справи слідує, що оскарженими позивачем записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема: про реєстрацію за Товариством права власності на приміщення, загальною площею 96,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які у свою чергу внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі повідомлення про відступлення права вимоги, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс Плюс».

У той же час, з матеріалів справи слідує, що до моменту внесення оскаржених записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказане нерухоме майно на праві приватної власності належало третій особі на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2004 року, та таке майно передано ОСОБА_2 в іпотеку у рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 17.08.2004 року (укладеного з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»).

При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що право вимоги по іпотечному договору ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» передало Товариству на підставі договору про відступлення права вимоги.

З врахуванням вище викладеного, суд доходить висновку, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - приміщення позивача загальною площею 96,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Суд відмічає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення відповідача про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.02.2018 року № 3669-33-18, оформлене наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2018 року №553/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, спрямовані на захист порушеного права власності на спірне приміщення, а відтак спір має приватноправовий характер та повинен розглядатися у поряду цивільного судочинства.

У відповідності до ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі. Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 0440/5108/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс Плюс» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс Плюс», що цю позовну заяву належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Суддя Л.Є. Букіна