Рішення № 84399544, 19.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1511/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представників позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Луцький ремонтний завод “Мотор” (далі - ДП “ЛРЗ “Мотор”, позивач) звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги від 11 березня 2019 року №Ю-0001494813 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 11 березня 2019 року №0001504813 про застосування штрафних санкцій.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року адміністративний позов у даній справі задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 березня 2019 року №Ю-0001494813 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 2404383,38 грн. та рішення від 11 березня 2019 року №0001504813 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1202191,69 грн.; стягнуто на користь ДП “ЛРЗ “Мотор” за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у сумі 19210,00 грн.

10 вересня 2019 року до суду від представників позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ДП “ЛРЗ “Мотор” витрат на професійну правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що окрім судових витрат зі сплати судового збору позивачем також понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 99000,00 грн. відповідно до договору від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19 про надання правової допомоги, однак до закінчення судових дебатів у даній справі сторона позивача з поважних причин не могла подати усі докази, які підтверджують розмір понесених нею судових витрат (акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги згідно з умовами договору від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19 складений та підписаний сторонами 09 вересня 2019 року), а тому 06 вересня 2019 року було подано заяву про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відтак, просили стягнути судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження та рішення у ній було ухвалене в судовому засіданні, то ухвалою суду від 11 вересня 2019 року дану заяву також призначено до розгляду в тому ж порядку – в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

17 вересня 2019 року від представника відповідача надійшло письмове заперечення проти заяви щодо ухвалення додаткового судового рішення, у якому він вказує на завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу (а.с.119-124 том 3). Представник відповідача зауважує, що позивачем в позові не було заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, а також не надано суду заяву про розподіл судових витрат з підтвердженням понесених (чи очікуваних) витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтуванням обсягу наданих послуг і виконаних робіт, не надано договору про надання правової допомоги, за яким визначаються розмір винагороди, порядок оплати послуг, а наданий акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) хоч і містить опис робіт (дії у справі), проте у ньому не зазначено вартості витрат за годину роботи (лише загальну суму, на яку надані послуги). На думку відповідача, позивачем не доведено необхідність укладення договору про надання правової допомоги за наявності в структурі ДП “ЛРЗ “Мотор” юридичного департаменту; вивчення і супроводження даної судової справи не потребувало знань з інших галузей права, окрім податкового, тому не було необхідним залучення ще двох адвокатів. Крім того, ряд послуг, що надавалися, не є доцільними та не потребують спеціальних професійних навиків, деякі види наданих послуг міг виконати безпосередньо позивач, а дії з підготовки договору про надання правової допомоги, його підписання не пов`язані з розглядом справи. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, доцільності та обґрунтованості. Також посилається на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, за яким компенсація судових витрат в адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення. Представник відповідача вважає, що право подавати заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення судових витрат належить виключно позивачеві, а представники позивача такого права не мають. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення на користь ДП “ЛРЗ “Мотор” за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 99000,00 грн.

У судове засідання представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули (а.с.116-118 том 3). При цьому від представників позивача надійшла письмова заява від 19 вересня 2019 року про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності (а.с.129 том 3). Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду даної заяви. Відтак, вирішення заяви проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі 06 вересня 2019 року представники позивача подали заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі у зв`язку із неможливістю подання усіх доказів, що підтверджують їх розмір (а.с.75-76 том 3), із заявою про ухвалення додаткового рішення та відповідними доказами звернулися до суду 10 вересня 2019 року (а.с.83-88 том 3), тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення 06 вересня 2019 року рішення суду, яким питання щодо розподілу цих судових витрат не було вирішено, тому у справі необхідно ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.

Варто зауважити, що відповідно до частин першої, другої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Зважаючи на те, що повноваження представників позивача - адвокатів Бурди Д.П., Красуна В.В., Сафулька С.Ф., якими подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі, ордерами не обмежені (а.с.247, 249, 251 том 2), то доводи представника відповідача про відсутність у них права подавати таку заяву є безпідставними.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. з таких мотивів і підстав.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Як визначено частинами першою - третьою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частинами п`ятою - сьомою статті 134 КАС України обумовлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених судом правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги. Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19/378, укладеного між ДП “ЛРЗ “Мотор” та адвокатами Сафульком С.Ф., Красуном В.В., Бурдою Д.П., платіжного доручення від 04 червня 2019 року №3098 на суму 99000,00 грн. (а.с.243-246 том 2), акта прийому-передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами) - а.с.89-92 том 3.

Посилання представника відповідача на відсутність договору про надання правової допомоги суд не бере до уваги, оскільки копії договору про надання правової допомоги від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19/378 та платіжного доручення від 04 червня 2019 року №3098 на суму 99000,00 грн. є додатками до клопотання від 07 червня 2019 року про приєднання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, а їх копії відповідач отримав 10 червня 2019 року, що підтверджується фіскальним чеком відділення зв`язку від 07 червня 2019 року, витягом з сайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором рекомендованого поштового відправлення №4302519216125 (а.с.253 том 2, а.с.128 том 3).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Предметом договору від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19/378 є надання правової допомоги під час розгляду у Волинському окружному адміністративному суді справи №140/1511/19. Пунктом 7.1 даного договору передбачено, що гонорар за надану адвокатами правову допомогу в розмірі 99000,00 грн. має бути сплачений позивачем в строк не пізніше 05 червня 2019 року в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок адвоката Сафулька С.Ф. Після винесення рішення Волинським окружним адміністративним судом сторони оформляють акт приймання-передачі наданих послуг на підставі рішення суду (пункт 7.4 договору).

Згідно з актом прийому-передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами) від 09 вересня 2019 року (далі – акт) адвокатами виконано такі роботи (надано послуги): з 29 травня 2019 року по 30 травня 2019 року - зустріч з представниками клієнта, підготовка договору про надання правової допомоги, підписання договору про надання правової допомоги, надання усних консультацій, отримання від клієнта документів, необхідних для надання правої допомоги, отримання таких документів від клієнта; вивчення і правовий аналіз позовної заяви від 08 травня 2019 року (на 20 арк.) та доданих до неї документів; вивчення відзиву відповідача на позовну заяву на 5 арк.; визначення переліку документів, необхідних для підготовки відповіді на відзив; отримання від клієнта додаткових документів, необхідних для підготовки відповіді на відзив, їх вивчення та правовий аналіз, та виготовлення копій; складання відповіді на відзив на 9 арк. з додатками на 154 арк. (18 годин за 2 дні); 07 червня 2019 року - підготовка до участі в судовому засіданні 10 червня 2019 року, складання та подання до суду клопотань про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, про виклик свідка (3 години); 25 червня 2019 року - підготовка до участі в судовому засіданні 26 червня 2019 року (аналіз матеріалів позовної заяви, відзиву на позов та відповіді на відзив з метою підготовки надання суду усних пояснень щодо остаточного визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню) - 2 години; участь в судових засіданнях 10 червня 2019 року, 26 червня 2019 року, 12 липня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 29 серпня 2019 року, 06 вересня 2019 року (разом 8 годин); 11 липня 2019 року - ознайомлення з матеріалами справи, підготовка до участі в судовому засіданні 12 липня 2019 року (з врахуванням, питань, які виникли в судовому засіданні 26 червня 2019 року), складання та подання до суду клопотання про долучення доказів (3 години); 09 серпня 2019 року - підготовка до участі в судовому засіданні 12 серпня 2019 року (з врахуванням, питань, які виникли в судових засіданнях 26 червня 2019 року, 12 липня 2019 року) - 2 години; 28 серпня 2019 року - підготовка до участі в судовому засіданні на 29 серпня 2019 року (підготовка до виступу зі вступним словом) - 2 години; 05 вересня 2019 року - підготовка до участі в судовому засіданні 06 вересня 2019 року (підготовка до стадії дослідження доказів, надання суду пояснень, підготовка до судових дебатів) - 2 години; 06 вересня 2019 року - складання та подання до суду заяви про вирішення питання про судові витрати, участь в судовому засіданні - 2 години, а всього 40 годин. Також в акті зазначено, що клієнт сплатив гонорар за надання правової допомоги в сумі 99000,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при визначенні фіксованого розміру не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, а підставою для виплати гонорару, який визначено як погодинну оплату, є кількість годин (витраченого часу на виконання роботи, надання послуг) помножена на вартість однієї години роботи, встановленої адвокатом та обумовленої договором.

Аналіз договору від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19/378 дає підстави для висновку про те, що розмір гонорару є фіксованим, а тому зауваження представника відповідача про відсутність відомостей щодо погодинної ставки для визначення розміру гонорару суд до уваги не бере.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, їх доведеності перед судом стороною позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що позовну заяву підготовлено та подано до суду позивачем 08 травня 2019 року самостійно (до укладення договору від 29 травня 2019 року №2/22-23/05/19/378 про надання правової допомоги), письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, подані позивачем разом із позовною заявою. Відтак, ряд послуг, які надавалися позивачу у межах договору про надання правової допомоги, не мали впливу на хід розгляду справи, також деякі послуги дублювали одна одну. Так в акті від 09 вересня 2019 року вказано, що з 29 травня 2019 року по 30 травня 2019 року адвокатами надавалися послуги (виконувалися роботи), зокрема, щодо вивчення і правового аналізу позовної заяви від 08 травня 2019 року та доданих до неї документів, вивчення відзиву відповідача на позовну заяву. Разом з тим, 25 червня 2019 року знову здійснено аналіз матеріалів позовної заяви, відзиву на позов при підготовці до участі в судовому засіданні 26 червня 2019 року. Крім того, надані послуги щодо виготовлення копій документів при підготовці відповіді на відзив не підтверджуються матеріалами справи, адже копії документів, доданих до відповіді на відзив, виготовлені і засвідчені безпосередньо юридичним відділом ДП “ЛРЗ “Мотор”; ці послуги не потребували спеціальних професійних навиків.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи (наприклад, клопотання про допит свідка, долучення документів – податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ на 80 аркушах не мали впливу на кінцевий результат розгляду справи).

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про недоцільність укладення договору про надання правової допомоги адвокатами з огляду на наявність в структурі позивача юридичного департаменту для представництва інтересів останнього та участі в судових засіданнях. Так статтею 131-2 Конституції України встановлено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Абзацом першим підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України визначено, що представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Питання самопредставництва юридичної особи або її участі в суді через представника врегульовані статтями 55, 57 КАС України. Зокрема, згідно з частинами першою, другою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Оскільки дана справа за ознаками, встановленими пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України, не належить до справ незначної складності (не є малозначною) та відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України підлягала розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, то за наведеними вище нормами законодавства позивач для його представництва у суді не обмежений у виборі адвокатів і керується при цьому свободою договору.

Водночас, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268).

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У даному випадку недоречним є посилання представника відповідача на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” стосовно компенсації судових витрат в адміністративних справах за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення, оскільки ця постанова Уряду стосується витрат, встановлених статтями 135, 138 КАС України (витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, та витрат, пов`язаних із проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи), про компенсацію яких позивач питання не ставить.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 25000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 74000,00 грн. повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представників позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення стосовно розподілу судових витрат задовольнити частково.

Стягнути на користь Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.).

У стягненні решти суми витрат відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк