Рішення № 84399540, 20.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 р. Справа № 120/2860/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Плахотнюк Н.Ю.,

третьої особи ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. ВП № 58866205 від 23.08.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27.08.2019 позивач отримав оскаржувану постанову відповідача, якою на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 0240/3426/18-а щодо здійснення нарахування пенсії ОСОБА_2 з 25.03.2014 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення. Позивач з постановою державного виконавця не погоджується та зазначає, що добровільно виконав судове рішення ще 22.03.2019, тобто до відкриття виконавчого провадження. Зокрема, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 25.03.2014, внаслідок чого розмір його пенсії склав 5564,02 грн. Крім того, на виконання рішення суду пенсійний орган провів донарахування невиплачених сум пенсії за період з 25.03.2014 до 31.12.2015 в розмірі 12941,16 грн. Водночас з 01.01.2016 змінились умови та структура грошового забезпечення для перерахунку та виплати пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103. Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії стягувача з 01.01.2016 склав 6770,83 грн., що на 1816,50 грн більше ніж розмір пенсії, визначений на виконання рішення суду у справі № 0240/3426/18-а. Позивач вважає, що у зв`язку із зміною законодавчих норм щодо пенсійного забезпечення, дія судового рішення, ухваленого на користь стягувача, закінчилася 31.12.2015, оскільки з 01.01.2016 відбувся перерахунок розміру пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018. Крім того, позивач вказує на безпідставність тверджень державного виконавця про неповноту виконання судового рішення та зменшення розміру отримуваної стягувачем пенсії з 01.01.2016. Позивач зазначає, що на виконання рішення суду відновлено право стягувача на розрахунок розміру призначеної з 25.03.2014 пенсії з врахуванням матеріальних допомог, водночас судове рішення не містить зобов`язань врахувати такі при перерахунку пенсії з 01.01.2016. Відтак позивач зазначає, що вжив всіх заходів в межах чинного законодавства для виконання рішення суду на користь ОСОБА_2 та повністю виконав судове рішення. Тому постанова державного виконавця про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу за невиконання рішення суду є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено дводенний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному ст. 162 КАС України.

16.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження ВП № 58866205, відкрите постановою державного виконавця Плахотнюк Н.Ю. 10.04.2019. Відповідно до виконавчого листа № 0240/3426/18-а, виданого 04.04.2019 Вінницьким окружним адміністративним судом, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язане здійснити з 25.03.2014 нарахування пенсії ОСОБА_2 з 25.03.2014 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 321. Відповідач звертає увагу на те, що в рішенні суду не зазначено кінцеву дату виплати нарахованої пенсії. Водночас пенсійний орган безпідставно припинив нарахування пенсії стягувачу з 01.01.2016. Крім того, відповідач зазначає, що рішення суду ухвалено 19.11.2018, а постанова Кабінету Міністрів України № 103, відповідно до якої припинено подальше виконання судового рішення, прийнята ще 21.02.208. Отже, спочатку відбулися зміни до законодавства, а потім було ухвалено судове рішення. До того ж мотивувальна частина рішення суду також свідчить про те, що при вирішенні справи суд надав оцінку постанові Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, але ухвалив рішення на користь ОСОБА_2 . Відтак відповідач вважає правомірною оскаржувану постанову, оскільки боржник не в повному обсязі виконав судове рішення та неправомірно з 01.01.2016 припинив нарахування стягувачу пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.09.2019, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача та на підставі положень ч. 2 ст. 49 КАС України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору залучено стягувача у виконавчому провадженні – ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та надав суду пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні виступив на стороні відповідача та пояснив, що під час перерахунку його пенсії з 01.01.2016 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області неправомірно не врахувало в складі грошового забезпечення матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення. Водночас судовим рішенням пенсійний орган було зобов`язано здійснити нарахування пенсії з 25.03.2014, тобто з дати її призначення, з врахуванням цих доплат. Отже, на думку третьої особи, рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки з 01.01.2016 припинено нарахування пенсії з урахуванням матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення, внаслідок чого розмір пенсії зменшився на 609,69 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні у справі докази, оглянувши матеріали архівної справи № 0240/3426/18-а, суд встановив таке.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 0240/3426/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Серед іншого, суд зобов`язав відповідача здійснити з 25.03.2014 нарахування пенсії позивачу з 25.03.2014 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 321.

04.04.2019 за заявою позивача ОСОБА_2 судом видано виконавчий лист з примусового виконання вищезазначеного рішення суду.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 10.04.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58866205 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 0240/3426/18-а від 04.04.2019 про зобов`язання боржника (Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) здійснити з 25.03.2014 нарахування пенсії стягувачу ( ОСОБА_2 ) з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 321.

Вказаною постановою боржнику надано строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 24.04.2019 № 708/09-50/07 боржник повідомив державного виконавця, що 22.03.2019 добровільно виконав рішення суду, а саме: 1) провів перерахунок пенсії стягувача з 25.03.2014, внаслідок чого розмір його пенсії склав 5564,02 грн. 2) за період з 25.03.2014 до 31.12.2015 донарахував стягувачу недоплачену суму пенсії в розмірі 12941,16 грн. Також боржник зазначив, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, починаючи з 01.01.2016 змінились умови та структура грошового забезпечення для перерахунку та виплати пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ. На виконання вказаної постанови стягувачу здійснено перерахунок пенсії, після чого її розмір склав 6770,83 грн., що на 1816,50 грн більше ніж розмір пенсії, визначений на виконання рішення суду у справі № 0240/3426/18-а. Крім того, у листі до державного виконавця боржник вказав на те, що судове рішення не містить зобов`язань враховувати матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення після 01.01.2016, тобто з часу коли законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення змінилися та передбачали проведення перерахунку пенсії стягувача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018. Відтак боржник зазначив, що виконав рішення суду в повному обсязі та просив закінчити виконавче провадження ВП № 58866205.

02.05.2019 державним виконавцем на адресу боржника надіслано вимогу № 4143/02.1-25/9 про виконання рішення суду, в якій вказано на те, що боржником не виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 0240/3426/18-а, оскільки з 01.01.2016 припинено врахування матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення під час нарахування пенсії, тоді як судом не зазначено кінцеву дату виплати стягувачу нарахованої пенсії. Відтак боржнику запропоновано у строк до 16.05.2019 надати підтверджуючі документи щодо повного та фактичного виконання рішення суду, ухваленого на користь ОСОБА_2

Надалі державним виконавцем оформлено та скеровано на адресу боржника ще дві вимоги про виконання судового рішення у виконавчому провадженні ВП № 58866205, а саме від 03.06.2019 № 4909/02.1025/9 та від 20.06.2019 № 5506/02.1-25/9.

На вказані вимоги боржником надано відповіді від 16.05.2019 № 757/09-50/07 та від 02.07.2019 № 1093/10-1-51/08 щодо повного виконання судового рішення.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. ВП № 58866205 від 23.08.2019 на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Позивач вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а відтак звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями пунктів 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону №1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

В силу положень ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, – протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Положеннями частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Змістовний аналіз вищезазначених норм закону дає підстави для висновку, що, приймаючи рішення про накладення штрафу на боржника, державний виконавець зобов`язаний з`ясувати, чи вжито боржником дії щодо виконання рішення суду та чи існують поважні причини, які унеможливлюють його виконання.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою відповідача на позивача накладено штраф у розмірі 5100,0 грн за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 0240/3426/18-а щодо здійснення нарахування пенсії ОСОБА_2 з 25.03.2014 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення.

Позивач не погоджується з такою постановою, оскільки вважає, що в повному обсязі виконав рішення суду зобов`язального характеру. Водночас, на думку державного виконавця, судове рішення залишається невиконаним і боржник без поважних причин ухиляється від його виконання.

Оцінюючи доводи сторін, суд зауважує, що у виконавчому провадженні ВП № 58866205 виконується рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 0240/3426/18-а в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_2 з 25.03.2014 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 321.

Вказане рішення виконане боржником шляхом проведення перерахунку пенсії позивача за період з 25.03.2014 до 31.12.2015 з урахування вищезазначених доплат. Внаслідок такого перерахунку щомісячний розмір пенсії ОСОБА_2 у цей період становив 5564,02 грн., а загальна сума недоплати склала 12941,16 грн.

Поряд з цим, на думку позивача, відсутні підстави для врахування матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення для нарахування пенсії стягувачу з 01.01.2016, оскільки у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 змінились умови та структура грошового забезпечення для перерахунку та виплати пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ. Також позивач зазначає, що судове рішення не містить зобов`язань пенсійного органу враховувати такі доплати при перерахунку пенсії стягувача з 01.01.2016.

Вказані доводи суд вважає передчасними. Так, в резолютивній частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 0240/3426/18-а на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області покладено обов`язок здійснити нарахування пенсії ОСОБА_2 з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення з 25.03.2014, тобто з дати призначення пенсії.

При цьому суд не визначив кінцевої дати нарахування пенсії з врахуванням цих доплат. Крім того, в мотивувальній частині судового рішення немає висновків суду, які б однозначно вказували на те, що нарахування пенсії ОСОБА_2 з врахуванням матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення обмежується певним періодом, зокрема 01.01.2016 – датою перерахунку пенсій колишніх працівників органів внутрішніх справ України згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.

Також суд вважає доречними доводи державного виконавця про те, що на час розгляду справи в суді та ухвалення судом рішення 19.11.2018, зміни в законодавстві, на які посилається боржник, вже відбулись, тобто такі зміни, вочевидь, враховувались судом при вирішенні спору, однак суд прийняв рішення на користь ОСОБА_2 , не обмеживши певним періодом нарахування йому пенсії з урахуванням спірних доплат.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що з 01.01.2016 розмір пенсії стягувача склав 6770,83 грн., що на 1816,50 грн більше ніж розмір пенсії в період з 25.03.2014 до 31.12.2015, визначений на виконання рішення суду у справі № 0240/3426/18-а. Як видно з матеріалів справи, перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 був здійснений без врахування матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 321, хоча судовим рішенням констатовано наявність законних підстав для нарахування пенсії ОСОБА_2 з урахуванням відповідних допомог.

На це додатково вказують висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду. Так, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 зазначено: "Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано про протиправність відмови у перерахунку та виплаті пенсії із урахування відповідних допомог та про наявність підстав для нарахування пенсії позивачу з врахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, і допомоги на оздоровлення, з яких сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розмір яких зазначено у довідці № 321 від 30.08.2018".

Отже, обґрунтованими суд вважає доводи відповідача і третьої особи про те, що у випадку виконання рішення суду після 01.01.2016 та обчислення пенсії з врахуванням матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення, розмір пенсії ОСОБА_2 мав би становите більше ніж фактично нараховує та виплачує позивач.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що боржник вдався до вигідного для нього тлумачення рішення суду за відсутності достатніх підстав для цього.

Водночас судом встановлено, що позивач не звертався до суду, який ухвалив рішення, за роз`ясненням судового рішення в порядку, визначеному статтею 254 КАС України. Також судом встановлено, що позивач не звертався до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення, що передбачено статтею 378 КАС України, хоча фактично стверджує про неможливість його виконання з 01.01.2016.

Це при тому, що державний виконавець неодноразово надсилав на адресу боржника вимоги про виконання рішення суду, в яких наводив переконливі аргументи щодо неправомірності бездіяльності боржника з виконання судового рішення та надавав боржнику достатньо часу для вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду.

Водночас суд наголошує, що обов`язок з належного та своєчасного виконання судового рішення покладається насамперед на боржника.

Отже, саме боржник зобов`язаний вжити усіх можливих заходів для виконання судового рішення у той спосіб та порядок, які визначені судом рішенням.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язквоим до виконання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантовано право кожного на справедливий суд.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року).

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний вживати усіх передбачених законом заходів для виконання судових рішень своєчасно та в повному обсязі, що є однією з важливих гарантій дотримання права особи на справедливий суд.

Враховуючи наведене суд вважає, що оскаржувана постанова ВП № 58866205 від 23.08.2019 прийнята на підставах, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час розгляду справи довів правомірність свого рішення про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення зобов`язального характеру.

Натомість поважних причин, які б могли свідчити про неможливість виконання судового рішення у наданий державним виконавцем строк, судом не встановлено.

Відтак у задоволенні адміністративного позов належить відмовити.

Враховуючи приписи ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: Головне управління Пенсійного фронду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036);

2) відповідач: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 34939304, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);

3) третя особа: ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано суддею 20.09.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович